Історія України. Тема 14. 1 українське козацтво в першій половині хvii ст.

Історія України. Тема 14.1 Українське козацтво в першій половині ХVII ст.

Факти:

Зміни в соціально-економічному житті. Розвиток міст. Вплив Берестейської унії

на розвиток церковного життя в Україні. Відновлення церковної православної

ієрархії 1620 р. Розвиток культури та освіти. Морські походи козаків. Участь українського козацтва в Хотинській війні. Козацькі повстання 1620-х – 1630-х рр.

Дати:

1621 р. – Хотинська війна;

1625 р. – Куруківська угода;

1637–1638 рр. – повстання під проводом Павла Павлюка, Якова Острянина,

Дмитра Гуні;

1632 р. – утворення Києво-Могилянського колегіуму.

Персоналії: Петро Конашевич-Сагайдачний, Петро Могила, Іпатій Потій, Йов Бо-

рецький.

Поняття та терміни: «покозачення».

ПОВТОРИТИ «Літера» теми 5 (с.41-50), 6 (с. 51-63)!!!

ДИВ. ЛІТЕРА. Тема 7+тест. с. 64-71

(Українські землі в першій половині 17 ст.)

Реєстрове козацтво — це козаки, зараховані на військову службу Речі Посполитої й записані у спеціальні списки-реєстри.

Ідея створення козацького реєстру належала поль-ському королю Сигізмунду І, який у 1524 р. запро-понував сформувати для захисту південних кордонів держави наймане військо із запорозьких козаків.

Втілив цю ідею його наступник — Сигізмунд II Ав-густ. У 1572 р. 300 найманих козаків були записані в реєстр і отримали назву реєстрових. Пізніше реєстр збільшувався і становив, залежно від певних обставин, від 1 до 6 тисяч козаків (на середину XVII ст.). Права та привілеї реєстрового козацтва:

1) право землеволодіння, заняття промислами і торгівлею;

2) отримували плату за військову службу;

3) звільнялися від сплати податків та виконання по-винностей;

4) обирали гетьмана і старшину на козацькій Раді;

5) мали власну судову й адміністративну юрис-дикцію;

6) в містечку Трахтемирів на Київщині мали власний монастир — як шпиталь і арсенал. Реєстровці зобов'язувалися підпорядковуватися

офіцерам, яких призначив король, і не нападати са-мовільно на Кримське ханство.

Козацькі полки створювала і Московська дер-жзвя» на Слобожанщині в середині XVII ст. існува-ло 5 козацьких полків (у тому числі Харківський), що підпорядковувалися російському командуванню.

Значення козацтва в історії України:

— засвоїли степові запустілі землі;

— були захисниками південних районів України від турецько-татарських нападів;

— брали участь у народних повстаннях;

— сформували основи козацької державності.

 

Походи запорожців проти турків

1602 р. — розгром турецького флоту під Кілією, 1606 р. — взяття турецької фортеці Варни. 1608 р. — взяття і зруйнування Перекопу.

1614 р. — козацький флот під командуванням П. Сагайдачного напав на Трапезунд, Синоп та спалив турецький флот.

1615 р. — флот П. Сагайдачного атакував Стам-бул.

1616 р. — розбито турецький флот під Очаковом, зруйновано Кафу.

1620-1621 pp.— Хотинська війна Османської імперії проти Речі Посполитої з метою завоювання українських і польських земель. За Хотинським мирним договором, турки зобов'язувалися не нападати на українські землі, а поляки — зупинити козацькі походи на Туреччину.

Результат: розвіяно міф про непереможність ту-рецької армії; турки не змогли загарбати українські землі.

1624 р. — похід на Стамбул.

 

Козацькі повстання 90-х років XVI ст.

Кінець XVI ст. ознаменувався в Україні підне-сенням козацького повстанського руху, що мав національно-визвольний характер. Причини повстань:

— закріпачення селянства і нереєстрових козаків, збільшення панщини через ринкову спрямованість шляхетських господарств;

— захоплення польськими феодалами південно-українських земель, де феодали зіткнулися з інте-ресами козаків;

— ігнорування польським урядом вимог щодо збільшення реєстру.

Основні вимоги:

— збільшення плати за військову службу;

— розширення козацького реєстру;

— вільні походи проти Кримського ханства та Ос-манської імперії;

— привілеї для православної церкви.

Берестейській собор 1596 р.

Ініціаторами укладення унії з української сторони стали православні єпископи Гедеон Балабан та Іпатій Потій, а також впливові українські магнати.

У жовтні 1596 р. в Бересті було проведено церков-ний собор для обговорення питання унії, й на цьому соборі відбувся розкол православної церкви. Г. Бала-бан відмовився від ідеї унії й підтримав князя К. Ост-розького в його виступах проти створення об'єднаної церкви. Проте перешкодити оформленню унії вони не змогли.

Причини укладення унії:

— прагнення католицької церкви розширити свій вплив і підпорядкувати православних Папі Римському;

— Річ Посполита вважала єдину віру чинником, що зміцьнює державу, і розцінювала унію як пе-рехідний етап до чистого католицизму;

— православні духовенство і знать намагалися позба-витися нерівноправності з католиками, посилити свої позиції, досягти зближення із західноєвропей-ською культурою.

 

Зміст Берестейської унії (1596 р.):

1) православна і католицька церкви об'єдналися в греко-католицьку (уніатську);

2) уніатська церква зберігала православні обряди, церковнослов'янську мову, право на митрополи-чу та єпископські кафедри, право на одруження нижчого духовенства;

3) уніатська церква визнавала зверхність Папи Римського, учення католицької церкви;

4) уніатське духовенство зрівнювалося в правах із ка-толицьким, звільнювалося від сплати податків;

5) шляхта та міщани, які прийняли унію, також зрівнялися в правах із католиками, набули права обіймати посади в державних і міських урядах. Унію прийняли шість із восьми єпархій Київської

митрополії, а дві — Перемишльська та Львівська — за сто років потому. Першим греко-католицьким ми-трополитом став Михайло Рогоза, а по його смерті — Іпатій Потій.

Наслідки укладення Берестейської унії:

— утворилася Українська греко-католицька церк-ва, якя обстоювала національну ідентичність ук-раїнців і чинила опір покатоличенню;

— почалася боротьба православних із греко-католи-ками, в українському суспільстві загострилися релігійні суперечності;

— не відбулося обіцяне зрівняння в правах уніатів та католиків.

Петро Могила

П. Могила (1596-1647 pp.) походив з молдав-ського князівського роду. Освіту здобув у Львівській братській школі та в західноєвропейських універси-тетах. Брав участь у битві під Цецорою та Хотинській війні, проте відмовився від військової кар'єри і подав-ся у православне духовенство. Своє життя він присвя-тив зміцненню і захисту православної церкви.

Могили вели свій родовід від Муція Сцеволи, нащадки якого на-I чебто перейшли з Риму до Греції, а звідти — у молдавські землі.

 

Основні етапи діяльності П. Могили:

1. У віці 31 року став архімандритом Києво-Печер-ського монастиря. Перебуваючи на цій посаді, він навів лад у володіннях, оновив церкви та печери, повелів навчати неписьменних священиків, влас-ним коштом утримував богадільню для жебраків.

2. У 1631 р., по смерті І. Борецького, стає опікуном Київського братства і відкриває Лаврську школу за типом польських колегій. Викладання відбувалося латинською та польською мовами; всього в школі навчалося понад 100 студентів. У 1632 р. Київська братська і Лаврська школи об'єдналися в Києво-Печерську колегію під патронатом П. Могили. З ча

 

а згодом стане академією.

3. За сприяння П. Могили відкрито колегії у Вінниці та Кременці, а також у Молдавії.

4. Розширив діяльність друкарні Києво-Печерського монастиря, де видавалися україномовні церковні полемічні твори.

5. У 1632 р. П. Могила став Київським митропо-литом. Надавав важливого значення мораль-ним якостям духовенства, контролював дотри-мання церковних канонів під час богослужіння (навіть запровадив екзамени для священиків на знання їхніх обов'язків), боровся з пору-шеннями при призначенні на церковні посади.

6. Щорічно збирав церковні собори для вирішення нагальних церковних проблем; на собори запро-шувалися і представники світських кіл.

7. Відібрав в уніатської церкви та реставрував Софій-ський собор, розкопав Десятинну церкву, зруйно-вану монголо-татарами в 1240 р.

8. Під керівництвом П. Могили складено православ-ний катехізис.

Катехізис—релігійна книга, щомістить стислий виклад догматів християнської віри в запитаннях і відповідях.

9. За його сприяння в 1633 р. польський уряд видав «Статті для заспокоєння руського народу». Діяльність П. Могили сприяла зміцненню позицій православної церкви в суспільстві як об'єднавчого центру інтересів українців.

Загальна характеристика

— Розвивалася в умовах постійного національного та релігійного утиску з боку речі Посполитої, Угорщини, Туреччини.

— Відсутність єдиного політичного і духовного цен-тру гальмувала культурний розвиток українських земель.

— Значний вплив героїчних козацьких походів.

— Взаємодія із західноєвропейською культурою, вплив ідей Відродження, Реформації та гуманізму.

— Можливість одержання вищої освіти в європейсь-ких університетах.

Відродження — мистецтво, засноване на гуманізмі, поверненні

до ідеалів античності.

Гуманізм— напрямок суспільної думки, який спрямовано на за хист гідності і свободи людини.

 

 

Основні здобутки

1. Поширення книгодрукування. Першими друкарями в Україні стали Швайпольт Фіоль (Октоїх і Часослов, 1491 p.), білорус Франциск Скорина (Псалтир і Біблія руська, 1517 p.), Іван Федоров (Євангеліє, 1569 р.). До середини XVII ст. в Ук-раїні діяло 25 друкарень.

Чимало дослідників вважають, що у Львові друкарня існувала з 1460 p., а її засновником був Степан Дропан. Щоправда, його |книжки не збереглися.

2. Наприкінці XVI ст. в містах України виникають братства — національно-релігійні об'єднання міщан.

3. Розвиток освіти.

— Початкові школи при церквах і монастирях.

— Слов'яно-греко-латинські школи, де виклада-лися грецька, церковнослов'янська, латинська мови, а також «сім вільних мистецтв»: грама-тика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика.

—• У містах відкривалися братські школи; найкращими вважалися Львівська, Київська і Луцька братські школи. їхня програма була близька до слов'яно-греко-латинських шкіл. Незаможні діти й сироти навчалися безкоштовно.

Київська братська школа була відкрита в маєтку, подарованому

братству Ґальшкою Ґулевичівною.

— Діяли протестантські, греко-католицькі, єзуїтські школи.

— Відкрито перші вищі навчальні заклади: у 1576-1580pp. в Острозі заснована Острозька колегія (згодом академія) — перший вищий навчальний заклад України; її першим ректором був Герасим Смотрицький. При Острозькій колегії створено видавничий гурток, на базі якого першодрукар Іван Федоров здійснив ви-давництво Букваря та Острозької Біблії.

— У 1632р. внаслідок злиття Київської братської та Лаврської шкіл почала працювати Києво-Могилянська колегія (за іменем першого ректора — Петра Могили). У вищій школі до «семи вільних мистецтв» додавалися філософія та богослов'я, тобто програма була близькою до західноєвропейських університетів. У 1658 р. колегіум набув статусу академії.

— Розвиток книгодрукування сприяв поширен-ню шкільних підручників. У1574 р. видано Бу-квар Івана Федорова, у 1596 р. — у друкарні Віденського братства вийшли «Граматика сло-венська», «Буквар» і «Лексис» Лаврентія Зи-занія; у 1619 р. була «Граматика словенська» Мелетія Смотрицького.

 

4. Офіційна руська мова вбирає українські народні розмовні елементи, з'являються твори, написані українською книжною мовою. Пам'яткою того часу є Пересопницьке Євангеліє — рукописний переклад Євангелія з церковнослов'янської на ук-раїнську мову (1556-1561 pp.), наякому внашчас українські президенти складають присягу.

5. Усна народна творчість у значній своїй частині була присвячена козацьким походам, національ-но-визвольній боротьбі: пісні й думи — «Маруся Богуславка», «Самійло Кішка», «Пісня про Бай-ду» тощо. Як правило, пісні супроводжувалися грою на бандурі, кобзі, лірі та інших музичних інструментах.

6. Література мала різноманітні жанри:

— полемічна література, що відображала по-леміку між католиками, уніатами й право-славними (І. Вишенський «Послання до єпис-копів»; М. Смотрицький, «Тренос» («Плач»); І. Борецький «Протестація»); була спрямо-вана проти полонізації та покатоличення ук-раїнського народу;

— історичні мемуари (Б. Баліка «Про Москву і про Дніпро, царька московського неправди-вого»);

— політична публіцистика (С. Оріховський-Рок-солан, якого називали «українським Демосфе-ном»);

— латиномовна поезія;

— перекладна література: лицарські романи, пе-рекази, драматичні твори.

7. Продовжується літописання: Густинський літо-пис (до 1597 p., автор невідомий), Львівський літопис (1498-1649 pp.), Острозький літопис (1500-1636 pp.).

8. Tea тр і драматургія:

— зі шкільним театром були пов'язані драма-тичні твори — як релігійного, так і побутово-комедійного змісту;

— у першій половині XVII ст. з'являється вертеп — мандрівний ляльковий театр.

вистави відбувалися в двоярусній дерев'яній скриньці, _: «еяа вигляд двоповерхового будиночка або церкви. У верхньому ярусі відбувалися «небесні» події, в нижньому — «земні». Починалася вистава релігійною частиною (народження Христа, винищення немовлят Іродом, Іродова смерть), а закінчувалась на нижньому ярусі, де розігрувалися сцени з народного життя.

9. Музичні напрямки:

— церковна музика: поява багатоголосних і партесних) співів (замість восьмиголосних), нотного письма; музиці навчали в Київському колегіумі;

— світська музика: з'явилися пісні для хору або триголосного ансамблю — канти — жартівли-вої, повчальної, величальної та іншої тематики.

— інструментальна музика поширена у козаків, у містах існують музичні цехи. Поширені такі інструменти, як цимбали, кобзи, ліри, сопілки.

10. Архітектура:

— будівництво оборонних споруд, міст-фортець (Станіслав, Тернопіль, Броди), культових спо-руд, міського житла;

— архітектурні стилі: готичний та ренесанс — пе-реважно в Північно-Західній Україні, бароко — по всій Україні. Найвидатніші пам'ятки — ан-самблі Печерської лаври, Кирилівського мо-настиря, Софійського собору в Києві, церкви Чернігова та Переяслава.

Бароко —стиль мистецтва кінця XVI — середини XVIII ст.. Бароко-ва культура заснована на відчутті трагічної суперечності людини і світу, в якому людина розчинена й підпорядкована середови-щу, суспільству, державі. В українському бароковому мистецтві співіснують прагнення неможливого і песимізм, пафос боротьби й перемоги та примирення з думкою, що зло сильніше за добро, а смерть сильніша від життя; звеличування слави і сум, образа на людей, охоплених марнославством.

Готика —архітектурний стиль XII-XVI ст., для якого характерні лег-ц«сть, використання арок, галерей, численних вікон з вітражами.

 

11. Образотворче мистецтво:

— художники об'єднуються в цехи; видатні пред-ставники тогочасного живопису — Ф. Сенькович, М. Муха, А. Попович;

— розвивається скульптура: надгробні пам'ят-ники (пам'ятник К. Острозькому в Києво-Печерській лаврі), прикраси для архітектурних споруд;

— церковний живопис традиційно представлений фресками та іконописом, що зазнали впливу ідей Відродження і гуманізму;

— поширюється світський живопис: портрети Р. Сангушка, К. Осторзького, Р. Вишневець-кої; батальні та історичні картини;

— книгодрукування сприяє розвитку гравюри, книжкової мініатюри.

Гравюра — вид графіки, у якому зображення є друкованим відтиском з малюнка, вирізбленого на дошці з дерева, каменю, металу.

Отже, не зважаючи на тяжкі умови життя і феодальний гніт, український народ продовжував збага-чувати свою культуру.

ТЕСТИ у «ДОВІДНИКУ» 41-50 с. 38-39; 51-60, с. 43-44

Історія України. Тема 14.1 Українське козацтво в першій половині ХVII ст.

Факти:

Зміни в соціально-економічному житті. Розвиток міст. Вплив Берестейської унії

на розвиток церковного життя в Україні. Відновлення церковної православної

ієрархії 1620 р. Розвиток культури та освіти. Морські походи козаків. Участь українського козацтва в Хотинській війні. Козацькі повстання 1620-х – 1630-х рр.

Дати:

1621 р. – Хотинська війна;

1625 р. – Куруківська угода;

1637–1638 рр. – повстання під проводом Павла Павлюка, Якова Острянина,

Дмитра Гуні;

1632 р. – утворення Києво-Могилянського колегіуму.

Персоналії: Петро Конашевич-Сагайдачний, Петро Могила, Іпатій Потій, Йов Бо-

рецький.