Православна церква в першій половині XVІІ ст.

Із підписанням Берестейської унії в 1596 р. становище Української православної церкви (далі УПЦ) погіршилося.

1) Відбувся розкол церкви на уніатську, визнану польським урядом, і напівлегальну православну;

2) Відповідно до універсалу короля Сигізмунда ІІІ, православне духовенство, яке не приєдналося до унії,було фактично поставлене поза законом

3) Частина православних церков та монастирів передавалася новоствореній греко-католицькій церкві

4) Зачинялися парафіяльні школи.

5) Православна шляхта обмежувалася в правах, православні міщани не допускалися до роботи магістратів.

За таких умов у Львові сформувалася rpyiü - иг щеників, очолювана Іовом Борецьким, яка обстоювала право законного існування УПЦ. їх підтримали Запорозька Січ із гетьманом П. Сагайдачним і князь К. Острозький.

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ

Костянтин-Василь Острозький був другим сином Костянтина Острозького та онуком останнього київсько-го князя Семена Олельковича. Після смерті старшого брата взяв родо-ве ім'я Костянтин і став іменуватися Костянтином-Василем. Був одруже-ний з дочкою коронного гетьмана Польщі Софією Тарнавською. У 1559 р. став київським воєводою — оборонцем українських земель від та-тарських нападів, як і його батько. Зав-дяки чималим земельним володінням (а Костянтин-Василь був заможнішим навіть за польського короля) його називали «некоронованим королем Русі». Сума готівки, описана в 1602 p., становила два бюджети Речі Посполитої у мирний час.

Він був великими шанувальником і покровителем освіти, науу й мистецтва в Україні. Своїм коштом він відкрив близько ЗО заснував Острозьку академію (1578 р.) — прототип вищої іі,С-ли а Україні. При академії була влаштована друкарня, в якій 'ta&-Федоров випустив Буквар (1578 р.) та Острозьку Біблію (1581; а також значну кількість антиуніатської літератури. Саме Острож-ка академія стала підґрунтям широкого оновлення націонале-:' освіти в Україні кінця XVI — початку XVII ст. Помер князь у 1608 р. і був похований у Богоявленському зайце-вому храмі Острога.

Основні етапи боротьби за визнання православної церкви після підписання Берестейської унії

1) Православні братства вели судові процеси за пра-во володіння церковним майном, опротестовува-ли протиправну діяльність уніатів на сеймах Речі Посполитої..

2) За ініціативою Віденського братства православна і протестантська шляхта уклали договір про тим-часове об'єднання та спільні дії в питаннях захис-ту своїх прав на богослужіння, недоторканності церков та їхнього майна (1599).

3) Переїзд І. Борецького до Києва сприяв утворенню Київського братства, до якого вступили запорозькі козаки на чолі з П. Сагайдачним. Таким чином козацтво продемонструвало свою позицію захисників православ'я в Україні.

4) Спільна з протестантами боротьба на засіданнях сеймів призвела до формального визнання пра-вославної церкви та православного духовенст-ва у Речі Посполитій, свободи сповідання право-слав'я, повернення братствам прав і привілеїв.

5) У 1620 р. під час перебування в Києві єруса-лимського патріарха Феофана І. Борецький був висвячений на Київського митрополита. Новий митрополит відновив діяльність православних єпископств. Хоча польський уряд оцінив цей крок як протизаконний, в умовах загострення польсько-турецьких відносин не став розправля-тися з новоявленою православною верхівкою.

6) Велася боротьба козацтва за легалізацію православної ієрархії. Польський уряд був змушений погодитися на ці вимоги (1622-1632 pp.).

7) У 1633 р. польський уряд видав «Статті для заспо-коєння руського народу», які офіційно визнавали існування УПЦ і надавали широкі права право-славним, у тому числі право обіймати державні посади в Речі Посполитій.

Петро Могила

П. Могила (1596-1647 pp.) походив з молдав-ського князівського роду. Освіту здобув у Львівській братській школі та в західноєвропейських універси-тетах. Брав участь у битві під Цецорою та Хотинській війні, проте відмовився від військової кар'єри і подав-ся у православне духовенство. Своє життя він присвя-тив зміцненню і захисту православної церкви.

Могили вели свій родовід від Муція Сцеволи, нащадки якого на-I чебто перейшли з Риму до Греції, а звідти — у молдавські землі.

 

Основні етапи діяльності П. Могили:

1. У віці 31 року став архімандритом Києво-Печер-ського монастиря. Перебуваючи на цій посаді, він навів лад у володіннях, оновив церкви та печери, повелів навчати неписьменних священиків, влас-ним коштом утримував богадільню для жебраків.

2. У 1631 р., по смерті І. Борецького, стає опікуном Київського братства і відкриває Лаврську школу за типом польських колегій. Викладання відбувалося латинською та польською мовами; всього в школі навчалося понад 100 студентів. У 1632 р. Київська братська і Лаврська школи об'єдналися в Києво-Печерську колегію під патронатом П. Могили. З ча

 

а згодом стане академією.

3. За сприяння П. Могили відкрито колегії у Вінниці та Кременці, а також у Молдавії.

4. Розширив діяльність друкарні Києво-Печерського монастиря, де видавалися україномовні церковні полемічні твори.

5. У 1632 р. П. Могила став Київським митропо-литом. Надавав важливого значення мораль-ним якостям духовенства, контролював дотри-мання церковних канонів під час богослужіння (навіть запровадив екзамени для священиків на знання їхніх обов'язків), боровся з пору-шеннями при призначенні на церковні посади.

6. Щорічно збирав церковні собори для вирішення нагальних церковних проблем; на собори запро-шувалися і представники світських кіл.

7. Відібрав в уніатської церкви та реставрував Софій-ський собор, розкопав Десятинну церкву, зруйно-вану монголо-татарами в 1240 р.

8. Під керівництвом П. Могили складено православ-ний катехізис.

Катехізис—релігійна книга, щомістить стислий виклад догматів християнської віри в запитаннях і відповідях.

9. За його сприяння в 1633 р. польський уряд видав «Статті для заспокоєння руського народу». Діяльність П. Могили сприяла зміцненню позицій православної церкви в суспільстві як об'єднавчого центру інтересів українців.