Суть і фактори міжнародної економічної інтеграції.

ТЕМА 9. Міжнародна економічна інтеграція

 

1. Суть і фактори міжнародної економічної інтеграції.

2. Форми міжнародної економічної інтеграції.

3. Розвиток міжнародної економічної інтеграції.

Розвиток міжнародної економічної інтеграції.

 

ТЕМА 9. Міжнародна економічна інтеграція

 

1. Суть і фактори міжнародної економічної інтеграції.

2. Форми міжнародної економічної інтеграції.

3. Розвиток міжнародної економічної інтеграції.

Суть і фактори міжнародної економічної інтеграції.

Інтеграція в перекладі з латинської мови означає з'єднання окремих частин в єдине, ціле. Закономірним результатом розвитку міжнародної торгівлі товарами і послугами та міжнародного руху факторів виробництва стала міжнародна економічна інтеграція.

Міжнародна економічна інтеграція являє собою процес господарсько-політичного об'єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і поділу праці між національними господарствами, взаємодії їх відтворювальних структур на різних рівнях і в різних формах.

Міжнародна економічна інтеграція здійснюється під впливом таких об'єктивних факторів:

1. Інтернаціоналізація господарського життя. Становить собою процес розвитку стійких економічних зв'язків між країнами і виходу відтворення за межі національного господарства. На зростання рівня інтернаціоналізації особливо активно впливають ТНК.

2. Міжнародний поділ праці. Був причиною і умовою розвитку міжнародних економічних відносин як таких, а в наш час він став одним із вагомих чинників міжнародної економічної інтеграції. Розвиток внутрігалузевого, міжгалузевого і територіального поділу праці в кінцевому плані підштовхнув окремі країни до зміцнення економічних зв'язків між ними, особливо між країнами регіону.

3. Науково-технічна революція. Вимагає від країн світової співдружності більш тісної взаємодії з метою вирішення актуальних проблем сучасності. Сьогодні практично неможливо розвивати науку і техніку, освоювати новітні технології виробництва, обживати космос, долати проблеми енергетики, продовольства і сировини без тісної взаємодії країн на міжнародному рівні.

4. Відкритість національних економік. Дозволяє країні більш повно включатися у світогосподарські зв'язки. Уряди розвинутих країн всіляко стимулюють експортні виробництва, сприяють кооперації національних підприємств з іноземними фірмами, забезпечують правову базу для притоку з-за кордону капіталів, технологій і кваліфікованих кадрів.

Звичайно, для розвитку міжнародної економічної інтеграції недостатньо названих факторів. Крім них, ще потрібні певні передумови:

1. близькість, рівнів економічного розвитку країн, що інтегруються. Як свідчить світовий досвід, міждержавна інтеграція здійснюється, як правило, або між розвинутими країнами, або між країнами, що розвиваються. Це тому, що інтеграційні процеси протікають більш активно і більш плідно між державами, які перебувають на приблизно однаковому рівні економічного розвитку. Ті ж інтеграційні об'єднання, до складу яких входять індустріальні країни, та країни, що розвиваються, поки що не відзначаються високою ефективністю. Більше того, об'єднання країн з різним економічним рівнем розвитку містить в собі потенційну загрозу для всіх учасників замість вигоди від інтеграції одержати збитки. Якщо індустріальні країни будуть з розумінням ставитись до проблем нерозвинутих країн і прагнутимуть всіляко сприяти більш швидкому їх розвитку, то вони вимушені будуть поступатися своїми національними інтересами. Якщо ж індустріальні країни ставитимуть на перше місце національні інтереси, то за певних умов інтеграційне об'єднання може стати зручною формою прив'язування економік слаборозвинених країн до економік індустріальних країн і консервування відсталості і нерозвинутості на боці відсталих країн.

2. географічна близькість країн, що інтегруються, наявність в більшості випадків спільного кордону. Більшість інтеграційних об'єднань виникали на базі кількох сусідніх країн, які мали транспортні комунікації і, як правило, розмовляли на одній мові. Пізніше до країн-ініціаторів інтеграційних об'єднань приєднувалися інші сусідні держави.

3. спільність економічних та інших проблем, що стоять перед країнами в галузі розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва тощо. Справа в тому, що економічна інтеграція покликана розв'язати низку конкретних проблем, які реально стоять перед країнами, що об'єднуються.

З врахуванням спільних економічних та інших проблем, які стоять перед країнами-учасницями того чи іншого інтеграційного об'єднання, можна говорити про основні цілі інтеграції. Якщо не брати до уваги окремі особливості, що можуть мати місце в залежності від рівня економічного розвитку учасників інтеграційного союзу, то можна твердити, що всі інтеграційні об'єднання ставлять перед собою в принципі однакові завдання:

1. Використання переваг економіки масштабу означає використання можливостей для розширення регіонального ринку і зменшення витрат виробництва.

2. Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища означає зміцнення взаємодовіри та співробітництва в політичній, військовій, соціальній, культурній галузях.

3. Вирішення завдань торгової політики означає, що учасники інтеграційного об'єднання, діючи спільно, можуть більш плідно співробітничати з іншими міжнародними торговими організаціями і більш впевнено захищати свої регіональні інтереси.

4. Сприяння структурній перебудові економіки як ціль інтеграції реалізується в результаті залучення тієї чи іншої країни до потреб і можливостей світового ринку. В результаті інтеграції країни одержують можливість повніше використовувати досвід одна одної і поряд з цим зміцнюють свої позиції щодо запозичення нових технологій поза межами інтеграційного об'єднання.

5. Підтримка нових галузей національної промисловості реалізується внаслідок того, що з створенням інтеграційного об'єднання створюються більш сприятливі умови для виробників регіону і висуваються певні перешкоди для виробників третіх країн. Такі протекціоністські цілі часто проявлялися в країнах Латинської Америки та Африки на південь від Сахари.