Дозвільна система у царині екології

Дозвільна система у царині екології - система обмежень у здій­сненні екологічно небезпечних видів діяльності, що полягають у необхід­ності отримання від державних органів спеціальних прав на їх здійснення. Це є також система функцій екологічного управління, позаяк дозвільна система у царині екології охоплює низку функцій видачі різних видів екологічних дозволів; власне дозволів, ліцензій, погоджень, узгоджень, свідоцтв, сертифікатів, державних актів тощо.

Екологічний дозвіл - це право на здійснення певних видів екологіч­но небезпечної діяльності, що надається державним органом за умови виконання певних вимог, причому державний орган не має права від­мовити у наданні такого права, якщо ці вимоги виконані. Тому договір із державним органом не є дозволом, адже державний орган може завжди відмовити в укладенні договору.

Ліцензія - це особливий вид дозволу, який передбачає не просто надання права на здійснення певного виду діяльності, але й накладає на особу ліцензіата обов'язок дотримуватися протягом здійснення цієї діяльності визначених ліцензійних умов. Тобто, окрім дозвільної функції ліцензія може виконувати функцію локального нормування. Ліцензійна, система передбачає контроль за дотриманням ліцензіатом ліцензійних умов.

Ліцензія, як і дозвіл, зазвичай оформлюється окремим документом, тоді як погодження чи узгодження - написом на документі, що пого­джується чи листом погодження.

Особливою формою екологічного дозволу є державний акт на право власності чи постійного користування, який надає право власності чи право постійного користування природними об'єктами.

Свідоцтва і сертифікати як різновиди екологічних дозволів підтвер­джують право особи виконувати певні роботи чи надавати певні послуги, наприклад, сертифікат екологічного аудитора підтверджує право особи надавати послуги екологічного аудиту.

Дозвільна система у царині екології охоплює такі підсистеми:

а) екологічне ліцензування;

б) екологічну дозвільну систему господарської діяльності;

в) дозвільно-ліцензійна система використання ядерної енергії;

г) дозвільна система поводження з вибуховими матеріалами;

ґ) дозвільна система поводження з отруйними речовинами;

д) екологічне ліцензування у зовнішньоекономічній діяльності;

е) ліцензування спеціального використання радіочастотного ресурсу;

є) позасистемне екологічне ліцензування (не входить до жодної з перелічених підсистем).

Дозвільна система функціонує на підставі Законів України «Про охо­рону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року, «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року тощо. Спеціально уповноваженим державним органом з питань дозвільної та ліцензійної систем є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Екологічне ліцензування відповідно до ст. 9 Закону «Про ліцензуван­ня певних видів господарської діяльності» охоплює, зокрема, такі види екологічно небезпечної діяльності:

— пошук (розвідка) корисних копалин (орган ліцензування - Державна геологічна служба Мінприроди);

— виробництво вибухових матеріалів промислового призначення (за переліком, що визначається Держгірпромнаглядом) - ліцензії видає Держгірпромнагляд;

— виробництво особливо небезпечних хімічних речовин за переліком особливо небезпечних хімічних речовин, виготовлення та реалізація яких підлягає ліцензуванню, затвердженому постановою КМУ від 17 серпня 1998 року № 1287 - ліцензії видає Мінпромполітики;

— видобування коштовностей - ліцензії видає Державна геологічна служба Мінприроди;

— виробництво пестицидів та агрохімікатів (ліцензії видає Мінпром-С політики);

— гуртова та роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами (ліцензії видає Мінагрополітики, а на роздрібну торгівлю ліцензії можуть також видавати місцеві державні адміністрації);

— заготівля і переробка металобрухту - ліцензії видає Мінпромпо­літики;

— збирання окремих видів відходів як вторинної сировини за Переліком окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягають ліцензуванню, затвердженим по­становою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 183-ліцензії видає Мінприроди;

— операції у царині поводження з небезпечними відходами (Мінприроди);

— заготівля і утилізація відпрацьованих хімічних джерел струму (Мінприроди);

— централізоване водопостачання та водовідведення (Міністерство з питань житлово-комунального господарства України, місцеві державні адміністрації);

— проектування, будівництво і реконструкція меліоративних систем (ліцензії видає Держводгосп);

— проведення землевпорядних і землеоцінних робіт, а також зе­мельних торгів (ліцензії видає Держземаґенція);

— промисловий вилов риби (ліцензії видає Держкомрибгосп) тощо.

Законодавство для здійснення окремих видів діяльності вимагає отримання таких екологічних дозволів (не ліцензій!), порядок отримання яких суб'єктами господарювання (не громадянами!) регулюється Зако­ном «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»:

1) дозволи на спеціальне використання природних ресурсів;

2) дозволи на забруднення довкілля;

3) дозволи на ввезення в Україну та вивезення з України зразків ви­дів тваринного і рослинного світу, що перебувають під загрозою зникнення;

4) сертифікати екологічних аудиторів;

5) дозволи на поводження з відходами;

6) дозволи на інтродукцію тварин та рослин;

7) обов'язкова екологічна сертифікація тощо.

 

 

ТЕМА 14: ГОСПОДАРСЬКИЙ МЕХАНІЗМ У ЦАРИНІ

ЕКОЛОГІЇ