Короткий глосарій з навчальної дисципліни

Антиглобалізм – політична позиція людей (рух), що протистоїть політиці суб’єктивної глобалізації.

Альтерглобалізм – рух не проти глобалізації як такої, а проти її неоліберальної моделі, за соціально-ринкову глобалізацію в інтересах основної маси населення, для загального блага.

Алярмізм – песимістична характеристика глобальних прогнозів – попередження, що породжує у людей почуття безвиході, тривогу за майбутнє, панічні настрої.

Біосфера – сфера існування живих організмів (Вернадський В. І.).

Біфуркація – роздвоєння тих або інших процесів, що досягли певної критичної величини, після якої однозначна залежність між минулим та майбутнім станом системи втрачається.

Взаємодія культур – а) особливий вид відносин і зв’язків, які виникають між культурами, а також взаємовплив і зміни, які утворюються в результаті таких відносин; б) базовий принцип функціонування культур в умовах глобалізації; в) форма прояву і наслідок інтеграційних процесів у культурі. Ключовими сферами, які забезпечують тісні культурні зв’язки, стають сфери масмедіа і туризму.

Глобалізація – об’єктивний процес, сутність і головна тенденція якого проявляється у формуванні цілісного світу, глобального людського співтовариства, нового типу цивілізації.

Глобалізація, суб’єктивна – новітні форми та методи агресії світової олігархії проти незахідних цивілізацій, країн, більшості населення планети, що охоплює всі сторони життєдіяльності світової спільноти та заснована на ігноруванні їх інтересів, міжнародного права, загальнолюдських цінностей та моралі, з метою заволодіння глобальними планетарними ресурсами у вузько егоїстичних інтересах меншості «вибраних».

Глобалістика – а) новий науковий міждисциплінарний напрямок, який перебуває в процесі формування; б) сукупність знань і практичних дій, спрямованих на забезпечення управління процесом глобалізації.

Глобальні проблеми – система проблем і небезпек планетарного масштабу, які загрожують розвитку та існуванню людства, потребують для свого вирішення обєднання зусиль усього світового співтовариства.

Глобалізм – ідеологія і політика неоліберальної глобалізації. Обгрунтовує намагання управляти світом з одного центру, визначає правила поведінки для інших однією наддержавою або групою найбільш розвинених країн. Розглядається як нова модель міжнародних відносин, заснована на ідеї життєдіяльності на основі культурно-цивілізаційних цінностей Заходу. Досить часто підрозумівається як вестернізація або як американізація.

Демографічна політика – політика держави, спрямована на збереження і розвиток відповідної суспільному прогресу структури населення.

Екофільність – світогляд, заснований на ідеї єдності людини і біосфери.

Екофобність – світогляд, заснований на протиставленні людини і біосфери.

Екорозвиток – одночасний і взаємопов’язаний екологічний, соціальний і економічний розвиток.

Інформаційне суспільство – соціологічна і футурологічна концепція, відповідно до якої головними факторами суспільного розвитку вважається виробництво та використання науково-технічної та іншої інформації.

Індекс людського розвитку (ІЛР) – комплексний індикатор розвитку, розроблений у межах Програми розвитку ООН. Складається з трьох компонентів: освіта, доходи, здоров’я. Шкала ІЛР – від 0 до 1.

Концепція сталого розвитку – розроблена під егідою ООН стратегія розвитку світової цивілізації, яка передбачає збалансоване вирішення соціально-економічних завдань, проблем збереження сприятливого оточуючого середовища та природно ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб нинішнього і майбутнього покоління людей.

Масова культура – культура, перетворена у галузь економіки з широким використанням засобів масової комунікації та сучасної техніки. Характериззується індустріально-комерційним типом виробництва та розповсюдження стандартизованих благ, охопленням переважної більшості членів суспільства.

Ноосфера – гіпотетичний етап розвитку біосфери, в якому будь-яка перетворювальна діяльність людини має базуватися на науковому розумінні природних і соціальних процесів і органічно узгоджуватися із загальними законами розвитку природи.

Новий світовий порядок – міжнародні відносини, які формуються в систему після розпаду СРСР і соціалістичного табору, закінчення холодної війни і краху біполярного світу. Сучасний світопорядок характеризується розширенням конфліктного простору, загостренням етнічних і конфесійних протиріч, утворенням нових держав, деформацією і нестійкістю системи міжнародної безпеки.

Ойкумена – сукупність територій земної поверхні, які заселені людиною; заселений людьми простір земної поверхні.

Політична глобалізація – система глобалізаційних процесів, які ведуть до уніфікації політичного устрою держав, розширення політичних зв’язків між державами, народами і континентами, а в кінцевому рахунку до встановлення особливих політичних відносин – глобальних за масштабом і таких що «пронизують» внутрішній устрій усіх держав.

Прогрес – рух уперед від нижчого до вищого, перехід на вищий ступінь розвитку, позитивну зміну дійсності (протилежний рух – регрес).

Розвиток – незворотна, направлена, закономірна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів і явищ.

Світосистема – сукупність великих людських спільнот (цивілізацій, регіональних та планетарних об’єднань, держав та інших структур), яка формується внаслідок їх взаємодії у господарській, політичній та культурній областях і є найважливішим чинником внутрішнього відтворювального процесу в кожній окремо взятій спільноті та істотно впливає на її розвиток.

Світовий порядок – таке світовлаштування, яке повинне забезпечити основні потреби життєдіяльності держав-націй на основі їх взаємодії і створення легітимних міжнародних організацій та інститутів, які здатні створювати і підтримувати умови існування та розвитку національних держав та світової системи загалом.

Соціокультурна зрілість – критерій рівня поступового опанування людством оточуючого світу і створення ним умов для своєї життєдіяльності.

Суспільство – соціальна система, історична сукупність відносин між людьми, які складалися у процесі їх спільної діяльності, взаємодії між ними.

ТНК – транснаціональна корпорація.

Урбанізація – процес зосередження населення і промисловості у великих міських центрах.

Універсалізація – процес зближення, взаємопристосування та зрощення національних господарських систем, посилення схожості національних механізмів економічного і соціального регулювання.

Футурологія – сукупність ідей і теорій, спрямованих на осмислення і передбачення майбутнього.

Фінансова постекономіка – сегмент геоекономічного простору, на якому оперують фінансові організації, банки, валютні біржі, які одержують дохід у вигляді відсотка, джерелом якого є додатковий продукт, створений у процесі виробництва в інших секторах.

Харизматичний лідер – людина, що наділена в очах її послідовників авторитетом, заснованим на виняткових якостях її особистості – мудрості, героїзму, «святості».

Цивілізація – сукупність способів буття та діяльності людських спільнот, що відображається у матеріальному житті, інтелектуальному рівні, моральних нормах, політичній та соціальній організації життя.

Цивілізація знань – майбутня епоха, яка перебуває у стадії формування і потребує економічних, матеріально-технологічних і культурологічних передумов. В епоху Ц. з. у життєдіяльності людей пріоритет буде надаватися переважно генеруванню нових знань та їх застосуванню.

Шовінізм (франц. chauvinisme – від імені капрала наполеонівської армії Н. Шовені) – агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої; схильність до розпалювання національної ворожнечі й ненависті.

Якість життя – ступінь розвитку і задоволення потреб, інтересів людей, виражена в оцінній формі як висока, середня або низька. Якісна характеристика життя охоплює фактично всі сторони людського існування, включаючи зміст, форми і результати трудової діяльності, рівень добробуту, реалізацію свободи особи, демографічні, етнографічні та екологічні умови.

«Японське економічне чудо» - безпрецедентне зростання японської економіки в період після Другої світової війни. Протягом 18 років (1955-1973р.р.) валовий національний продукт Японії зріс у 4,6 разів (Західної Німеччини – у 2,3 рази, США – у 1,7 разів, Великобританії – у 1,5 рази).