ТОП 10:

Поняття та характеристика екологічних проблем



Екологічна криза – результат діяльності людини, спрямованої на перетворення природи та її використання. Сучасна екологічна криза не має аналогів в історії. По-перше, вона має техногенний характер. По-друге, під загрозою загибелі може перебувати вся біосфера.

У ХХ ст. проблеми антропогенних змін на планеті стали особливо гострими. За останні 100 років кількість населення землі зросла в 4 рази, сукупний продукт, який виробляється людством зріс у 17,6 разів, сумарне споживання мінеральної сировини – у 29 разів, споживання енергоресурсів – у 10 разів, сумарна потужність антропогенних викидів, що забруднюють атмосферу, перевищила потужність природних. З початку 40-х років виникає проблема радіоактивного забруднення (випробування ядерної зброї, будівництво атомних електростанцій). Отже будь-яка із сфер людської діяльності має природо небезпечний характер. Але екологічні проблеми не слід повністю пов’язувати з діяльністю людини.

У сучасному розумінні екологічні проблеми слід розглядати як результат такої взаємодії живих організмів з оточуючим середовищем, при якому настає стійке перевищення максимально допустимих параметрів впливу цих організмів на природне середовище, в результаті чого вона втрачає природну здатність до самовідновлення і починає деградувати.

Остаточне розуміння глобальних проблем як реальності відбулося після публікації у 1972 році сенсаційної першої доповіді Римського клубу «Межі зростання»,коли стало зрозумілим, що безмежне соціально-економічне зростання надалі неможливе у зв’язку з природними обмеженнями планети і її ресурсів. Це була революція в сформованих сталих поглядах людей. Протягом «першого екологічного десятиліття 70-80 рр.» збирались, узагальнювались та аналізувались фактичні дані, які засвідчували небезпечні тенденції у відносинах між людиною, суспільством і біосферою. «Друге екологічне десятиліття 80-90 рр.» характеризується процесом підготовки Конференції ООН з оточуючого середовища і розвитку (Ріо 92), новим аналізом відносин людства і природи. Мова ішла про те, що соціально-економічні протиріччя все відчутніше набувають планетарного характеру. Цей висновок звучав і на Третьому саміті з стійкого розвитку (2002 р.). Водночас, хоча протягом «третього екологічного тисячоліття 1992-2002 рр.» перелік глобальних проблем розширився (СНІД, тероризм, кіберзлочинність тощо), екологічна проблема не втратила своєї гостроти. Навпаки, окремі форми її прояву (можливість планетарних змін клімату), значно зросли.

Світова соціально-екологічна статистика дає підстави для висновку: дестабілізація світової екологічної системи і деградаційні зміни біосфери у різних районах і регіонах планети створюють потенційну, а в окремих випадках реальну небезпеку для усього людства.

До найбільш гострих соціоекопроблем сучасності відносять:

- зміни клімату як результат «парникового ефекту» (до середини ХХІ ст. прогнозується підвищення світової середньорічної температури на декілька градусів. З 1990 по 2100 р. температура на Землі підвищиться на 1,4*С, а далі більш ніж на 5*С);

- тривале планетарне демографічне зростання, яке призводить до посилення тиску «людської біомаси» на глобальну екосистему;

- розширення «озонових дир» (поява їх не лише над Антарктидою, а й над іншими регіонами світу;

- зростання кількості та інтенсивності «кислотних дощів», особливо в промислово розвинених регіонах;

- активна деградація світового лісового покриття, як результат виробничо-господарської діяльності, переважно у країнах, які розвиваються (у ХХ ст. втрачено 50% тропічних лісів. Щороку продовжує втрачатися 20 млн га лісів.);

- знищення грунту, що призводить до ерозії сільськогосподарських угідь, спаду природної ефективності аграрних екосистем;

- розширення територій пустель, що мають головним чином «рукотворний» характер;

- дефіцит чистої питної води, оскільки активно забруднюються не лише поверхневі, а й підземні джерела прісних ресурсів;

- зростання забруднення вод Світового океану (промислові відходи, нафтові забруднення тощо);

- зростання актуальної і потенційної небезпеки при будівництві і функціонуванні атомних електростанцій; невирішеність проблеми зберігання атомних відходів;

- зникнення багатьох видів флори і фауни (вважається, що за останні 400 років зникло близько 500 видів тварин і 600 видів рослин (вид вважається зниклим, якщо не з’являється 50 років). Під загрозою зникнення перебувають 5 тис. видів тварин і біля 26 тис. видів рослин. Під загрозою повного зникнення 11% видів рослин і стільки ж птахів);

- посилення урбанізаційних процесів, які призводять до погіршення якості життя людини;

- забруднення продуктами людської діяльності найближчого космічного простору.

Цей перелік, на жаль, можна продовжувати. Водночас існує визначена група соціоекопроблем, які складають найбільшу небезпеку для позитивного розвитку світової цивілізації. У матеріалах Ріо 92 зазначені такі проблеми:

- попередження радикальних змін клімату у планетарному масштабі;

- охорона світового лісового покриття;

- збереження біологічного різномаїття.

Вирішити глобальні екологічні проблеми можливо лише комплексно. Вони є взаємопов’язаними. Глобальне потепління – результат не лише людської діяльності а й зникнення лісів. Збереження лісів призведе до збереження флори і фауни, забезпечення рівня води та ін. При цьому ефективними є і глобальні і локальні заходи.

Ефективними заходами можуть бути лише за участі усіх країн. Екологічним проблемам неможливо створити бар’єр межами національних кордонів. Вони поширюються не залежно від кордонів.

Особливої ваги набуває питання дотримання прийнятих урядами рішень, контролю за дотриманням цих рішень. Для прикладу слід згадати про Кіотський протокол, укладений у 1997 році провідними країнами світу. Він діє до 2012 року і мав вирішити проблему викидів парникових газів в атмосферу. Після закінчення терміну його дії, будемо сподіватися буде новий документ. Насправді Кіотський протокол виявився неефективним заходом, оскільки у цій угоді не брали участі Китай та Індія, могутні індустріальні суб’єкти. Ратифікували договір США та Японія, але не дотримувалися його. Ці та інші проблеми були внесені до порядку денного 15-ї Всесвітньої конференції ООН з клімату у Копенгагені, призначеної на грудень 2009 року.

Традиційна рентабельність «перенесення забруднень» (перенесення шкідливих виробництв у країни які розвиваються) втрачає своє попереднє значення. «Екологічне тридцятиліття» (1972-2002) стало важливим етапом розробки і реалізації світової стратегії конструктивного (стійкого) розвитку цивілізації.







Последнее изменение этой страницы: 2016-12-27; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.206.16.123 (0.005 с.)