Тема 5. Правова охорона комерційної таємниці та інших об’єктівправа інтелектуальної власності.

Лекція - 2 години:

1. Поняття та ознаки комерційної таємниці.

2. Суб’єкти права на комерційну таємницю.

3. Зміст права на комерційну таємницю.

4. Охорона комерційної таємниці.

5. Поняття та ознаки наукового відкриття. Суб’єкти права інтелектуальної власності на наукове відкриття. Зміст права інтелектуальної власності на наукове відкриття.

6. Поняття та ознаки топографій (компонування) інтегральних мікросхем. Суб’єкти права інтелектуальної власності на топографії інтегральних мікросхем. Зміст права інтелектуальної власності на топографії інтегральних мікросхем.

7. Поняття та ознаки раціоналізаторських пропозицій. Суб’єкти права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію. Зміст прав на раціоналізаторські пропозиції.

8. Поняття, ознаки та правова охорона сортів рослин та порід тварин.

 

Методичні рекомендації для самостійної підготовки теми:

 

У Цивільному кодексі поняття комерційної таємниці трактується як інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію (ст. 505 ЦКУ). При підготовці теми студентам слід звернути увагу на те, яка інформація може бути комерційною таємницею, а які відомості не можуть вважатись комерційною таємницею, який порядок збереження секретної інформації та основи захисту інформації, що становить комерційну таємницю.

Науковим відкриттям прийнято визнавати встановлення раніше невідомих об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матері­ального світу, що вносять докорінні зміни у рівень пізнання. Отже, об'єктами відкриттів є закономірності, властивості та яви­ща матеріального світу. Кожен із названих об'єктів відкриттів мо­же бути визнаним відкриттям окремо. Проте закономірність, яви­ще чи властивість можуть бути визнаними відкриттям лише за умо­ви, що зазначені закономірність, властивість чи явище не були відомі раніше — вони виявлені вперше світі. При підготовці теми звернути увагу на права авторів наукового відкриття та особливості правової охорони наукових відкриттів.

Топографія ІМС — зафіксоване на матеріальному носії просто­рово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними. ТІМ – один із найпоширеніших об’єктів інтелектуальної власності. Правова охорона здійснюється згідно положень Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 5 листопада 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 8. - Ст. 28.

Раціоналізаторська діяльність — це найбільш поширений вид технічної творчості, яка за своєю новизною і технічним рівнем є нижчою від винахідництва. Проте цей вид творчості доступний практично кожному працівникові і тому він за своїми масштабами перевищує винахідництво. Наведені та деякі інші чинники роблять раціоналізаторську діяльність чи не найбільш ефективною. Своїм масовим застосуванням раціоналізаторські пропозиції інколи здатні давати більший економічний ефект, ніж винаходи. Економія від використання раціоналізаторських пропозицій у підсумку буває більшою, ніж від використання винаходів. Саме тому раціоналіза­торство як форма технічної творчості заслуговує на всіляке заохо­чення і стимулювання, а його результати — раціоналізаторські про­позиції — потребують надійної правової охорони. Але слід зазна­чити що досить часто заявки на винаходи відхиляються тому, що втрачена їх новизна, але пропозиція у своїй суті є винаходом, і в таких випадках буде доречною правова охорона раціоналізаторсь­ких пропозицій.

Трудівники України звикли до раціоналізаторської діяльності, оскільки вона приносить користь підприємству, де працює раціо­налізатор, і самому раціоналізатору давала право на певну винаго­роду, моральне задоволення від своєї суспільно корисної діяль­ності. Раціоналізаторство є невід'ємною складовою частиною ви­робничої діяльності, що не може розвиватися без постійного і си­стематичного удосконалення. Воно спрямоване на удосконалення продукції, технології самого виробництва, техніки та іншого облад­нання і стосується будь-якої сфери — промисловості, транспорту, оборони, охорони здоров'я, сільського господарства тощо. Широке використання пропозицій, спрямованих на удосконалення процесів суспільно корисної праці, і дає досить помітний позитивний ефект.

Раціоналізатори завжди були у пошані в Україні. їх діяльність заохочувалася і стимулювалася, вони наділені рядом прав і пільг.

Нині раціоналізаторська діяльність регулюється ЦК України, Тимчасовим положенням про правову охорону об'єктів промисло­вої власності та раціоналізаторських пропозицій (далі — Тимчасове положення), затвердженим Указом Президента України від 18 ве­ресня 1992 р., та Методичними рекомендаціями про порядок скла­дання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію, затвердженими наказом Держпатенту України від 27 квітня 1995 р. Держпатент України прийняв ряд відомчих нормативних актів, спрямованих на поглиблену регламентацію регулювання раціоналі­заторської діяльності. Тимчасове положення змінене Указом Прези­дента України «Про визнання такими, що втратили чинність, Указів Президента України у зв'язку з прийняттям законів України щодо промислової власності» від 22 червня 1995 р.

Сорт рослин — це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид пер­шого покоління, популяція) у рамках нижчого із відомих ботаніч­них таксонів, шо, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони:

— може бути визначена ступенем прояву ознак, шо є результа­том діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;

— може бути вирізнена від будь-якої іншої групи рослин ступе­нем прояву принаймні однієї з цих ознак;

— може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

Рекомендована література:

 

1. Цивільний кодекс України // Голос України. — 2002. — № 45.

2. Закон України «Про охорону нових сортів рослин» в редакції За­кону України від 17 січня 2002 р. // Офіційний вісник України. - 2002. - № 7. - Ст. 278.

3. Закон України «Про насіння» від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 2. — Ст. 5.

4. Закон України «Про племінне тваринництво» від 15 грудня 1993 р. в редакції від 21 грудня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 6. - Ст. 37.

5. Закон України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин» від 2 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. - № 22. — Ст. 168.

6. Закон України «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 22. — Ст. 86.

7. Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 5 листопада 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 8. - Ст. 28.

8. Бабиця І. А. Авторське, винахідницьке право, право на відкриття і міжнародний захист авторських прав. — К., 1997. — 107 с.

9. Белов В. В., Витапись Г. В., Денисов Г. М. Интеллектуальная собственность. законодательство й практика его применения: Учеб.пособие. - М.: Юрист, 2002. - 288 с.

САМОСТІЙНА РОБОТА

№	НАЗВА ТЕМИ	Кількість годин
п/п		Денна форма Спец./ магістри	Заочна форма
1.	Загальні положення про право інтелектуальної власності	-	-
2.	Авторське право та суміжні права	4+4/4+2
3.	Патентне право. Договори в сфері патентного права	6/4
4.	Правова охорона засобів індивідуалізації суб’єктів господарювання	6/4
5.	Правова охорона нетрадиційних об’єктів права інтелектуальної власності	6/4
	РАЗОМ:	24/18

МЕТОДИ НАВЧАННЯ

При вивченні курсу застосовуються наступні методи навчання: словесний, наочний, практичний які передбачають лекції, роботу з нормативними актами, учбовою та спеціальною літературою, індивідуальні бесіди. За характером логіки пізнання застосуються аналітичний, індуктивний, дедуктивний методи. За рівнем самостійної розумовою діяльності – частково-підсумковий, дослідницький, проблемний.

Завершується вивчення дисципліни «Право інтелектуальної власності» проведенням заліку.

МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

 

Навчальна нормативна дисципліна «Інтелектуальна власність» викладається за кредитно-модульною системою організації навчального процесу (КМСОНП).

Дана система запроваджується з метою удосконалення системи контролю якості знань студентів, сприяння формуванню системних та систематичних знань, стабільної самостійної роботи впродовж семестру, підвищення об’єктивності оцінювання знань та адаптації до вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (ECTS).

Оцінювання знань студентів повинно сприяти реалізації низки завдань, зокрема:

- підвищення мотивації студентів до системного навчання впродовж семестру та навчального року, переорієнтація їх цілей з отримання позитивної оцінки на формування системних, стійких знань, умінь та навичок;

- відповідність переліку, форм, та змісту контрольних заходів вимогам КМСОНП;

- відкритість контролю, яка базується на ознайомленні студентів на початку вивчення дисципліни переліком, формами та змістом контрольних завдань, критеріями та порядком їх оцінювання;

- подолання елементів суб’єктивізму при оцінюванні знань, що забезпечується виконанням індивідуальних завдань із застосуванням модульної системи оцінювання, іспиту;

- розширення можливостей для всебічного розкриття здібностей студентів, розвитку їх творчого мислення, та підвищення ефективності навчального процесу.

Ця дисципліна вивчається протягом одного семестру та складається з двох змістових модулів (ЗМ). По завершенню курсу студенти складають залік. На залік виносяться вузлові питання, типові і комплексні завдання, що потребують творчої відповіді та вміння синтезувати отримані знання і застосовувати їх при вирішенні практичних завдань.

Оцінювання знань студентів здійснюється шляхом виконання індивідуальних завдань, які включають модульнийконтроль.

Результати контрольних завдань оцінюються за 100–бальною системою.

За результатами оцінювання змістового модуля студентам виставляються бали.

Максимальна кількість балів, що може набрати студент за модульний контроль складає 100 балів.

Під час викладання матеріалу лекцій лектор може здійснювати контрольні опитування студентів. Максимальна оцінка, яку студент може отримати за ці опитування складає 20 балів, які є складовими КПМ.

 

Орієнтовні форми контролю знань та їх оцінка:

- доповідь (виступ на задану тему) – до 5 балів;

- доповнення доповіді – до 3 балів;

- експрес опитування – до 3 балів;

- колоквіум – до 4 балів;

- самостійна робота – до 4 балів;

- домашня робота – до 4 балів;

- есе (короткі відповіді на запитання) – до 3 балів;

- тестування (з набору суджень вибрати вірні) – до 3 балів;

- реферат (змістовна письмова робота на задану тему з аналізом літератури та висновками) – до 3 балів;

- участь в дискусії – до 2 балів;

- підсумкова контрольна робота - до 5 балів.

У випадку відсутності студента на лекції він зобов’язанийвідпрацювати пропущене заняття через усне опитування в поза аудиторний час (час консультацій викладача) або відпрацювати пропущене заняття шляхом написання реферату на тему, задану викладачем (але не більше половини від загальної кількості лекцій та семінарських занять). Невідпрацьовані заняття вважаються незданими і за них не нараховується оцінка в балах. За 10 днів до початку екзаменаційної сесії викладач припиняє приймати відпрацювання.

Таким чином, за цю дисципліну студентом може бути отримано максимально 100 балів. У підсумку, оцінені за 100-бальною системою, знання студента відображаються у заліковій книжці.

РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ