Суб’єктів господарювання, товарів та послуг.

Лекція 1 - 2 годин:

 

1. Правова природа засобів індивідуалізації суб’єктів господарювання, товарів, послуг.

2. Поняття й ознаки торговельної марки.

3. Види торговельних марок.

4. Підстави набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку.

5. Порядок реєстрації торговельної марки. Відмова в реєстрації торговельної марки.

6. Права та обов'язки, що випливають із свідоцтва на торговельну марку.

7. Правова охорона торговельних марок.

8. Особливості правової охорони добре відомих торговельних марок.

9. Поняття й ознаки комерційного (фірмового) найменування.

10. Зміст права інтелектуальної власності на комерційне найменування.

11. Захист права на комерційне найменування.

12. Поняття зазначення походження товару як об’єкта інтелектуальної власності.

13. Види географічних зазначень походження товару.

14. Правова охорона географічних зазначень походження товару.

Методичні рекомендації для самостійної підготовки теми:

При підготовці до семінарського заняття студенти мають прийняти до уваги, що термін «комерційне найменування» є новим для законодавства України про інтелектуальну власність. За чинним раніше законодавством цей інститут називався «фірмове найменування» або «фірма». Поняття «фірмове найменування» закріплене в міжнародно-правових актах, учасницею яких є Україна (ст. 1, 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності, ст. 2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (1967 p.), а також в окремих актах законодавства України (ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7.06.1996 р.; ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (в редакції Закону від 12.01.2006 p.). З огляду на це, в ст. 420 Цивільного кодексу України, де міститься перелік об'єктів права інтелектуальної власності, згадуються «комерційні (фірмові) найменування». Тобто поняття «комерційне найменування» і «фірмове найменування» розглядаються як синонімічні.

Важливо мати на увазі, що сьогодні в Україні не прийнято спеціального закону, який регулював би відносини щодо використання комерційного (фірмового) найменування. Законодавство України не містить визначення комерційного (фірмового) найменування. У літературі суть фірмового найменування, як правило, зводиться до того, що це певне позначення (найменування), під-яким підприємець виступає в цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу поряд з іншими учасниками цивільного обороту.

Комерційне (фірмове) найменування має на меті індивідуалізувати певну особу в процесі здійснення нею діяльності з виробництва або реалізації товарів, надання послуг. Як і торговельна марка (знак для товарів та послуг), комерційне найменування виконує функцію індивідуалізації. Однак, якщо перша індивідуалізує товари та послуги суб'єкта серед товарів та послуг інших осіб, то комерційне найменування індивідуалізує самого суб'єкта, його діяльність в цілому. Отже юридична особа може мати декілька торговельних марок, зареєстрованих для різних видів товарів та послуг, але тільки одне комерційне найменування.

Поняття «комерційне найменування» своїм змістом передбачає, що воно стосується лише суб'єктів підприємницької діяльності. Сказане відображено, зокрема, у ст. 90 ЦК України, яка закріплює право на комерційне найменування не за всіма юридичними особами, а лише за підприємницькими товариствами. Отже, не є суб'єктами права на комерційне найменування юридичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Законодавство України пов'язує виникнення права на охорону комерційного найменування з фактом його першого використання.

Поняття «торговельна марка» є новим для законодавства України про інтелектуальну власність. До прийняття ЦК України цей об'єкт права інтелектуальної власності мав назву «знак для товарів і послуг». Водночас ст. 420 ЦК України називає серед об'єктів права інтелектуальної власності «торговельні марки (знаки для товарів і послуг)», що вказує на тотожність змісту понять «торговельна марка» і «знак для товарів і послуг».

Основними джерелами правового регулювання відносин, пов'язаних із використанням торговельних марок, поряд з Конституцією України і ЦК України є Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р., Порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 р. № 1716, Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Держпатенту України від 28.07.1995 p. №116, Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10, Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 3.08.2001 року № 576 тощо.

При підготовці звернути увагу на те, що поняття «торговельна марка» міститься у ЦК України. Під торговельною маркою розуміють згідно зі ст. 492 ЦК України будь-яке позначення або будь-яку комбінацію позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.

Студентам необхідно засвоїти, що правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності й моралі і на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, в тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори й комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право інтелектуальної власності на торговельну марку не виникає на підставі самого лише факту першого його використання, як це має місце, наприклад, для комерційного найменування. Для набуття прав на торговельну марку вона має бути внесена компетентним державним органом до відповідного реєстру, а особа повинна отримати охоронний документ — свідоцтво. Правова охорона надається не самій торговельній марці як певному позначенню, а завжди з прив'язкою до певних видів товарів і послуг, для вирізнення яких ця торговельна марка призначена. Володілець свідоцтва має виключне право забороняти використання позначення, тотожного зареєстрованій торговельній марці, для позначення тих товарів і послуг, що охоплюються переліком товарів і послуг; для яких цю торговельну марку зареєстровано. Свідоцтво надає його володільцеві виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено законом

Джерела, рекомендовані до заняття:

Нормативні акти

1. Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів та послуг для реєстрації знаків 1957 року.

2. Мадридское соглашение о международной регистрации знаков от 14 апреля 1891 г.: Интеллектуальная собственность: нормативно- правовме акты / Под общ. ред. А. Д. Святоцкого, В. П. Петрова.-Т. 2.-К.: Ин Юре, 1999.

3. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15 грудня 1993 р. № 3689-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 7. - Ст. 36.

4. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996 р. № 236/96-ВР // Відомості Верховної Ради Укра­їни. - 1996.-№36.-Ст. 164.

5. Про ратифікацію Договору про закони щодо товарних знаків: Закон України від 13 жовтня 1995 р. № 380/95-ВР // Відомості Верховної Ради. - 1995. - № 37. - Ст 281.

6. Про рекламу: Закон України від 3 липня 1996 р. № 270/96-ВР
627 в редакції Закону від 11 липня 2003 р. № 1121-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 8. — Ст. 181.

7. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1991. № 29. - Ст. 377.

8. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 р. № 2210-ПІ // Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 12.- Ст. 64.

 

Спеціальна література:

1. Мельник О. М. Правова охорона знаків для товарів і послуг. —Ірпінь, 2000.
2. Правовая охрана товарних знаков, фирменньїх найменований й географических указаний в Германии / Пер., ред. й коммент. Г. А. Андрощука, А. П. Пахаренко. — К.: Таксон, 1997.
3. Адуев А. Й., Белогорская Е. М. Товарний знак й его правовеє значение. - М.. 1972.
4. Василевский А., Савина-Лазарева 3. Товарние знаки й проблеми их поиска. — М., 1970.
5. Демченко Т. С. Охорона товарних знаків (порівняльно-правовий аналіз). Монографія. — К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — 2004. - 184с.
6. Мельников В. Национальная й религиозная символика в товарних знаках,// Интеллектуальная собственность. — 1997. — № 7-8. —С. 41-43.
7. Кодинець А. Правовий статус комерційних (фірмових) найменувань за законодавством України // Юридична Україна. — 2005. — № 2 - С. 28-33.
8. Тюнер А. Регистрация й использование товарних знаков украинских предприятий в Европе — новьіе возможности // Інтелектуальна власність. — 2004. - № 8. - С. 11- 17.
9. Право інтелектуальної власності: Академ. курс: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцькогс. — 2-ге вид., переробл. та допов. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — 672 с.
10. Дроб'язко С. В., Дроб'язко Р. В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. — К: Юрінком Інтер, 2004. — 512 с.