Тема 2. Авторське право та суміжні права

Лекція 1 - 2 годин:

1. Поняття авторського права та сфера його дії.

2. Принципи авторського права.

3. Джерела авторського права.

4. Об'єкти авторського права. Види об’єктів авторського права. Об’єкти, які не охороняються авторським правом. Умови охороноздатності об’єктів авторського права..

5. Суб’єкти авторського права.

6. Особливості виникнення та здійснення авторського права.

7. Зміст авторського права: особисті немайнові права авторів; майнові права авторів. Право слідування.

8. Обмеження прав авторів (випадки та порядок вільного використання об’єктові авторського права).

Лекція 2 - 2 годин:

 

9. Договори в сфері авторського права.

10. Поняття та об’єкти суміжних прав.

11. Суб’єкти суміжних прав.

12. Управління авторськими та суміжними правами.

13. Умови та правові наслідки реєстрації авторських прав.

14. Строки охорони авторських та суміжних прав.

15. Порушення в сфері авторського права та суміжних прав.

16. Захист авторського прав ата суміжних прав.

 

Методичні рекомендації для самостійної підготовки теми:

При підготовці до заняття студенти мають звернути увагу на те. що завданням авторського права є встановлення найсприятливіших правових умов для творчої діяльності, забезпечення доступності результатів цієї діяльності всьому суспільству. Його основним принципом є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспільства. Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів.

Авторське право надає авторам і іншим творцям інтелектуальних творів у галузі літератури, музики, мистецтва певні права, що дозволяють їм надавати дозвіл або забороняти протягом певного обмеженого періоду часу ті або інші види використання їхніх творів. Об'єктами авторського права є твори науки, літератури й мистецтва. Тільки оригінальні твори можуть бути об'єктом авторського права.

Важливо звернути увагу на те, що об'єктом авторського права може бути лише твір, який є результатом творчої праці автора. Твір може бути виражений у будь-якій об'єктивній формі, але обов'язково придатній для відтворення, сприймання. Сама об'єктивна форма може бути як усною так і письмовою. Авторське право визнається за будь-яким твором у галузі науки, літератури, мистецтва незалежно від його форми, готовності і художньої цінності. Це положення має важливе значення, оскільки охороняє твори різного художнього рівня і мети, у тому числі й такі, які не призначалися автором для публікації (наприклад, листи, щоденники, особисті записи, враження).

Студенти мають засвоїти, що автором наукового, літературного чи мистецького твору може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства. Поняття “автор твору” і “суб'єкт авторського права” не тотожні як за змістом, так і за значенням. Автором твору може бути тільки його творець, тобто тільки фізична особа, причому незалежно від віку. Суб'єктом авторського права можуть бути автор твору, а також інші фізичні і юридичні особи, для яких авторське право може виникати у силу закону, договору або спадкування.

При вивченні даного блоку питань студентам важливо звернути увагу на те, що для виникнення і здійснення авторських прав не вимагається виконання будь-яких формальностей. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використати спецзнак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з трьох частин:

- латинської літери С, вписаної у коло - ©;

- особи, яка має авторське право;

- року першої публікації твору.

Студенту необхідно усвідомити, що відповідно до ЦК України та ЗУ «Про авторське право та суміжні права» майнове право автора діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Проте із загального правила передбачено винятки. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно використовуватися будь-якою особою без виплати авторської винагороди. Проте таке використання може здійснюватися лише відповідно до вимог Закону про авторське право. Мають зберігатися право авторства, право на ім'я, право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі і репутації автора. Дія немайнових прав авторів часом не обмежена.

Звернути увагу та той факт, що джерела авторського права представлені нормативними актами, до яких передусім належать конституційні та законодавчі акти, що визначають основні засади, Закон України “Про авторське право і суміжні права” та інші закони.

Важливе значення у регулюванні авторських відносин мають типові авторські договори, які затверджуються Кабінетом Міністрів України або за його дорученням відповідними відомствами і творчими спілками.

Особливу групу джерел сучасного авторського права становлять міжнародні договори: Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів (1886 р.), яка неодноразово доповнювалася і змінювалася; Всесвітня (Женевська) конвенція з авторського права (1952 р.); Римська конвенція з охорони прав артистів-виконавців, виготовлювачів фонограм, а також виробників організацій мовлення (1961 р.); Конвенція, що створює Всесвітню організацію інтелектуальної власності (підписана у Стокгольмі у 1967 р., чинна з 1970 р.); Женевська конвенція з охорони інтересів виготовлювачів фонограм (1971 р.); Брюссельська конвенція з розповсюдження програм, що несуть сигнали, які передаються через супутники (1974 р.).

Міжнародні договори встановлюють взаємні права та обов'язки країн-учасниць і є основною правовою формою розвитку міжнародного співробітництва у галузі авторського права.

Для правильного і однозначного застосування законодавства при захисті авторських прав велике значення має судова практика розгляду справ, що виникають в разі порушення авторських прав. Верховний Суд України систематично узагальнює й аналізує таку практику, робить відповідні висновки, про які повідомляє суди.