Тема 11. Сучасні конкурентні політики та їх ефективність

 

1. Форми, методи та інструменти регулювання конкуренції на національному і міжнародному рівні.

2. Система формування та реалізації конкурентної політики.

3. Цілі конкурентного законодавства.

4. Еволюція становлення та розвитку політики регулювання конкурентних відносин.

5. Структура та основні елементи законодавства з питань конкуренції в країнах світу.

 

Тема 12. Глобальна конкурентоспроможність

 

1. Сучасні прояви економічного глобалізму та їх вплив на інтенсифікацію конкуренції.

2. Диверсифікація виробничих та управлінських моделей ТНК у світогосподарських процесах.

3. Багаторівнева система глобальної конкуренції.

4. Диспозиція суб’єктів глобальної конкуренції.

5. Бізнес-середовище економіки знань.

6. Міжнародна конкурентоспроможність України.

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ НА БАЗАХ ПРАКТИКИ

 

Дисципліна не вивчається під час проходження практики.

 

5.4. ПЕРЕЛІК ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ

 

Тематика рефератів та есе:

 

1. Роль конкуренції в ринковій економіці та економічна природа конкурентної боротьби.

2. Еволюція теоретичних поглядів на конкуренцію.

3. Конкуренція на внутрішньому і зовнішньому ринках: характеристика та відмінності.

4. Міжнародна конкурентоспроможність суб’єктів міжнародних економічних відносин в умовах глобалізації.

5. Міжнародне конкурентне середовище суб’єктів міжнародних економічних відносин.

6. Новітні теорії конкурентних переваг М.Портера.

7. Міжнародна конкурентоспроможність суб’єктів міжнародних економічних відносин: основні категорії та поняття.

8. Міжнародна конкурентоспроможність підприємств в умовах глобалізації.

9. Новітні методики оцінки конкурентоспроможності продукції (послуг).

10. Міжнародна конкурентоспроможність: галузевий вимір.

11. Детермінанти міжнародної конкурентоспроможності підприємства в умовах економічного глобалізму.

12. Елементи і характеристика динамічних конкурентних переваг суб’єктів міжнародних економічних відносин.

13. Фактори високого конкурентного статусу міст в умовах глобалізації.

14. Порівняльна характеристика теорій конкурентоспроможності М.Портера та Г. Хамела та К. Прахалада.

15. Новітні методи конкурентної боротьби в умовах глобальної конкуертної боротьби.

16. Міжнародна конкурентоспроможність товарів (послуг).

17. Інтенсивність конкуренції на світових ринках в умовах глобалізації.

18. Сутність факторів, що впливають на рівень та інтенсивність конкуренції на міжнародних ринках.

19. Міжнародна конкурентоспроможність підприємств за теорією М.Портера.

20. Принципи формування та підходи до реалізації стратегії конкурентоспроможності суб’єктів міжнародних економічних відносин.

21. Міжнародні конкурентні стратегії підприємств в умовах глобалізації.

22. Особливості конкурентних стратегій у сфері масового виробництва.

23. Особливості конкурентних переваг вузької спеціалізації.

24. Особливості конкурентних інноваційних стратегій.

25. Особливості конкурентних стратегій у сфері малого бізнесу.

26. Порівняльна характеристика основних видів стратегій конкурентної боротьби.

27. Конкуренція і конкурентні переваги підприємств та їх вплив на формування корпоративних стратегій діяльності суб’єктів господарювання.

28. Етапи формування стратегії забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємств.

29. Особливості конкурентних переваг підприємств в умовах економічної глобалізації.

30. Цілі та особливості формування основних стратегій конкурентної боротьби.

31. Конкурентне середовище та його вплив на формування базових корпоративних стратегій.

32. Міжнародна конкурентоспроможність суб’єктів міжнародних економічних відносин.

33. Міжнародна конкурентоспроможність національних економік.

34. Передумови підвищення міжнародної конкурентоспроможності економіки України.

35. Міжнародні конкурентні переваги економіки України.

36. Ключові внутрішні передумови підвищення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств.

37. Порівняльна характеристика основних підходів до оцінки глобальної конкурентоспроможності національної економіки.

38. Основні фактори та показники міжнародної конкурентоспроможності країн в умовах глобалізації.

39. Міжнародні перспективи реалізації національних конкурентних переваг.

40. Роль держави у нарощенні міжнародної конкурентоспроможності суб’єктів міжнародних економічних відносин.

41. Шляхи підвищення міжнародної конкурентоспроможності економіки України.

42. Міжнародна конкурентоспроможність українських підприємств в умовах транснаціоналізації.

43. Шляхи підвищення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств у сучасних умовах розвитку світової економіки.

44. Особливості процесів конкурентної боротьби в світовій економіці

45. Загострення конкуренції в умовах глобалізації.

46. Проблеми нарощення глобальної конкурентоспроможності постсоціалістичних країн.

47. Особливості оцінки міжнародної конкурентоспроможності підприємств.

48. Процеси глобальної конкурентної боротьби в умовах глобалізації.

49. Новітні теорії кластерних систем.

50. Інноваційні кластери в умовах техноглбалізму.

51. Конкурентні переваги технологічних кластерів в глобальній інноваційній системі.

52. Модель конкурентного інформаційного середовища і каналів зв’язку в кластерах.

53. Проблеми підвищення глобальної конкурентоспроможності національної економіки.

54. Сучасні теорії міжнародної конкурентоспроможності суб’єктів міжнародних економічних відносин.

55. Сучасні особливості формування конкурентної структури міжнародної торгівлі в умовах глобалізації.

56. Суперечливий характер впливу процесів глобалізації на конкурентоспроможність національних економік.

57. Глобальні стратегії корпорацій в умовах техноглобаліазції.

58. Методи використання переваг транснаціоналізації для підвищення міжнародної конкурентоспроможності суб’єктів міжнародних економічних відносин.

59. Регулювання конкуренції на національному та міжнародному рівнях.

60. Структура конкурентного законодавства та його особливості у країнах високого конкурентного статусу.

61. Конкурентні виклики економічного глобалізму для національних економік.

62. Модифікація диспозиції суб’єктів глобальної конкуренції.

63. Формування конкурентного середовища постіндустріального інформаційного розвитку.

64. Глобальна конкурентоспроможність України в глобальній економічній системі.

 

 

6. ПОРЯДОК ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ

Основними завданнями контролю знань магістрів з дисципліни “Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств (організацій)” є оцінювання засвоєння ними теоретичних знань і практичних навичок, набутих під час проходження практики та навчання. При цьому, контрольні заходи мають:

1) стимулювати систематичну самостійну роботу над навчальним матеріалом;

2) забезпечити закріплення та реалізацію набутих теоретичних знань при виконанні практичних завдань на базах виробничої практики (за місцем роботи);

3) сформувати необхідні професійні компетенції магістрантів, навички відповідального ставлення до своїх обов‘язків, самостійного цілеспрямованого пошуку потрібної інформації, чіткої організації свого робочого дня тощо.

Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни різного характеру і рівня складності, засвоєння якого перевіряється під час поточного контролю і на іспиті.

Завданням поточного контролю є перевірка розуміння і засвоєння теоретичного матеріалу, вироблення навичок проведення розрахункових робіт, умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст теми, умінь публічно чи письмово представити певний матеріал (презентація).

Оцінювання знань студентів здійснюється за 100-бальною шкалою на основі результатів поточного і підсумкового контролю знань.

Завдання поточного контролю оцінюються в діапазоні від 0 до 50 балів для студентів денної й заочної форми навчання.

Поточний контроль знань студентів передбачає оцінювання обов’язкових та вибіркових завдань. Поточна робота студента оцінюється в межах від «0» до «50» балів в залежності від результатів модульних завдань та виконання завдань для самостійного опрацювання. Перелік обов’язкових і вибіркових завдань наведений у карті самостійної роботи (див.табл.2). Максимальна кількість балів, яку можуть отримати студенти денної форми навчання за обов’язкові завдання – 40 балів, за вибіркові – 10 балів.

Об’єктами поточного контролю знань студентів денної форми навчання є:

– систематичність та активність роботи на семінарських заняттях (максимальна оцінка 30 балів);

– виконання модульних (контрольних) завдань (вирішення тестів за тематикою курсу) (максимальна оцінка 10 балів).

– виконання вибіркових завдань для самостійного опрацювання (підготовка есе, рефератів; підготовка виступу на конференціях та щорічному студентському науковому семінарі “Проблеми управління міжнародною конкурентоспроможністю”; переклад з іноземних джерел матеріалів з питань управління конкурентоспроможністю суб’єктів МЕВ (максимальна оцінка 10 балів) (рис.1).

 

 

Рис. 1. Організація поточного контролю якості знань студентів.

 

Активність роботи студента на семінарах оцінюється в межах від “0” до “30” балів на основі оцінки рівня засвоєння теоретичного матеріалу та набутих компетенцій щодо розв’язання практичних завдань.

Для студентів денної форми навчання згідно з навчальним планом передбачено 12 год., тобто 6 семінарських (практичних) занять. Реальна кількість занять, відведених на цю роботу, для студентів денної форми навчання складає 5. Максимальна кількість балів, яку можуть набрати студенти денної форми навчання на одному занятті залежить від складності завдань, винесених на заняття і є диференційованою. Так, на першому, другому, третьому і п’ятому заняттях студенти можуть отримати максимум по п’ять балів, тоді як на четвертому занятті ­ десять балів.

Шкалу і критерії оцінок наведено у табл. 3

Таблиця 3

Шкала і критерії оцінювання практичних занять для студентів денної форми навчання

 

Оцінка	Критерії оцінювання теоретичних знань та практичних компетенцій студентів на семінарських (практичних) заняттях
Для занять, що оцінюються максимум на п’ять балів
«5»	відповідає виявленню всебічного системного і глибокого знання програмного матеріалу, засвоєння основної і додаткової літератури, основних статистичних показників; чітке володіння понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами, передбаченими програмою дисципліни; вміння використовувати їх для вирішення як типових, так і нетипових практичних ситуацій; виявлення творчих здібностей в розумінні, викладі і використанні навчально-програмного матеріалу; уміння аргументувати своє ставлення до відповідних категорій, залежностей та явищ, а також робить власні висновки та пропозиції з використанням елементів економіко-математичного моделювання.
«4»	відповідає виявленню всебічного системного і глибокого знання програмного матеріалу, засвоєння основної літератури; чітке володіння понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами, передбаченими програмою дисципліни; вміння використовувати їх для вирішення як типових, так і нетипових практичних ситуацій; однак недостатньо використано знання літературних джерел вміння аргументувати своє ставлення до відповідних категорій та явищ;
«3»	відповідає виявленню знань основного матеріалу допускаючи окремі незначні помилки; володіння окремими методами, методиками та інструментами передбаченими програмою для проведення аналізу навчально-програмного матеріалу та вирішення типових завдань допускаючи при їх використанні принципові помилки.
«0»	Відсутність студента на занятті або його відмова від участі у обговоренні винесених на семінар питань, вирішенні розрахункових завдань, міні-кейсів, питань кейсів
Для занять, що оцінюються максимум на десять балів
«10»	відповідає виявленню всебічного системного і глибокого знання програмного матеріалу, засвоєння основної і додаткової літератури, основних статистичних показників; чітке володіння понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами, передбаченими програмою дисципліни; вміння використовувати їх для вирішення як типових, так і нетипових практичних ситуацій; виявлення творчих здібностей в розумінні, викладі і використанні навчально-програмного матеріалу; уміння аргументувати своє ставлення до відповідних категорій, залежностей та явищ, а також робить власні висновки та пропозиції з використанням елементів економіко-математичного моделювання.
«8»	відповідає виявленню всебічного системного і глибокого знання програмного матеріалу, засвоєння основної літератури; чітке володіння понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами, передбаченими програмою дисципліни; вміння використовувати їх для вирішення як типових, так і нетипових практичних ситуацій; однак недостатньо використано знання літературних джерел вміння аргументувати своє ставлення до відповідних категорій та явищ;
«6»	відповідає виявленню знань основного матеріалу допускаючи окремі незначні помилки; володіння окремими методами, методиками та інструментами передбаченими програмою для проведення аналізу навчально-програмного матеріалу та вирішення типових завдань допускаючи при їх використанні принципові помилки.
«0»	Відсутність студента на занятті або його відмова від участі у обговоренні винесених на семінар питань, вирішенні розрахункових завдань, міні-кейсів, питань кейсів

 

Студенти денної форми навчання виконують модульне завдання. При виконанні модульного завдання оцінці підлягають теоретичні знання та практичні навички, яких набули студенти після опанування навчальної дисципліни. Модульний контроль проводиться у формі відповідей на теоретичні питання та розв’язання практичних завдань. Модуль містить двадцять теоретичних тестових питань і одну задачу.

Максимальна кількість балів, яку може отримати студент за виконання модульних завдань складає 10 балів.

При цьому весь теоретичний блок оцінюється за шкалою: 0; 3; 4; 5 балів (тобто вірна відповідь на одне тестове питання приносить 5/20 = 0,25 бали), оцінка задачі здійснюється, виходячи з аналогічної шкали. У сумі формується оцінка за модуль 10 балів.

Критерії оцінювання знань студентів під час виконання модульних завдань:

10 балів	Студент отримує, коли вірно вирішив 90% тестових завдань, тобто 18 і більше правильних відповідей, а також правильно виконав задачу і пояснив відповідь.
8 бали	Студент отримує, коли вірно вирішив 70 - 90% тестових завдань, тобто від 14 до 18 правильних відповідей, а також вирішив задачу, але не спромігся аргументувати свою відповідь, не дав чіткого пояснення щодо вирішення практичного завдання.
6 бали	Студент отримує, коли вірно вирішив 60 - 70% тестових завдань, тобто від 12 до 14 правильних відповідей, а також неповністю вирішив задачу, не спромігся аргументувати свою відповідь, не дав чіткого пояснення щодо вирішення задачі, помилився у розрахунках або при обчисленні результатів.
0 балів -	Студент отримує, якщо вірно вирішив менше 60 % тестових завдань, тобто від 0 до 11 правильних відповідей, дав неправильну відповідь на запитання, не вирішив задачу, ухилився від аргументувань, показав незадовільні знання понятійного апарату і спеціальної літератури чи взагалі нічого не відповів.

Крім обов’язкових завдань для студентів денної форми навчання передбачені вибіркові завдання. Студенти мають обрати одне із запропонованих вибіркових завдань. Максимальна кількість балів за вибіркове завдання – 10 балів.

10 балів студент отримує за дане завдання у разі, якщо якісно виконав його, показав високі знання понятійного апарату, вміння аргументувати своє ставлення до відповідних процесів, виявляти тенденції та робити висновки.

8 балів отримує студент, коли завдання загалом вірно виконав, але мають місце окремі недоліки: використано недостатньо літератури, неточно чи неповністю розкрито предмет дослідження, тенденції не виявлені.

6 балів отримує студент, коли завдання загалом виконав, але мають місце недоліки: помилки у використанні понятійного апарату, аналіз та висновки зроблені поверхово чи взагалі не наведено статистичних даних бо вони є неактуальними.

0 балів отримує студент у випадку, якщо показав незадовільні знання понятійного апарату, неякісно виконав аналіз, допустив грубі помилки, не зробив висновки, або взагалі не виконав завдання.

 

Граничний термін подання робіт з виконаними обов’язковими та вибірковими завданнями для самостійної роботи на кафедру міжнародної економіки – за 2 тижні до початку екзаменаційної сесії. Роботи, що надійдуть на кафедру пізніше встановленого терміну, не розглядаються і не оцінюються.

Одержані кафедрою завдання студентів оцінюються викладачем у чотирнадцятиденний термін. Про одержану оцінку студент може дізнатись у викладача під час щотижневої консультації на кафедрі.

 

 

Таблиця 5