Список використаних літературних джерел

Літературні джерела дозволяється розміщувати в списку одним із таких способів:

а) в порядку появи посилань у тексті,

б) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків,

в) в хронологічному порядку.

Оформлення використаної літератури наведено в додатку 4

Додатки

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку наведення посилань у тексті роботи.

Кожний додаток повинен починатись з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток " і велика літера, що позначає додаток.

Додатки позначають послідовно арабськими цифрами великими літерами української абетки, за винятком літер Й, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б тощо.

При необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для сприйняття курсової роботи. До допоміжного матеріалу відносять таблиці, схеми, проміжні розрахунки, інструкції допоміжного характеру, результати соціологічних досліджень, опитувань, форми звітності тощо.

Загальні правила оформлення курсової роботи

Загальні положення

Курсова робота повинна бути виконана машинописним або машинним (за допомогою комп'ютерної техніки), способами на одній стороні стандартного аркуша білого однотипного паперу формату А4 (210x297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали із застосуванням чорної стрічки середньої жирності. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм.

Обсяг курсової роботи повинен становити 45-50 сторінок (реферат 1 стор., вступ 2-3 стор., основна частина - 35-40 стор., висновки 2-3 стор., список літературних джерел - 1-2 стор.). Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля наступних розмірів: ліве - не менше 20 мм, праве - не менше 10 мм, верхнє - не менше 20 мм, нижнє-не менше 20 мм. Краї зліва залишають для перепльоту, справа - для запобігання того, щоб у рядка не було неправильних переносів через частини слів, що не вмістилися. Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту — однаковою.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, що виявились в процесі написання курсової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Кількість виправлень повинна бути мінімальною.

Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", „РЕФЕРАТ”, "ВСТУП", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ", друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої") з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам. Абзац повинен бути однаковим впродовж усього тексту роботи і дорівнювати п'яти знакам.

Кожен новий розділ курсової роботи слід починати з нової сторінки. Це ж правило відноситься до інших основних структурних частин роботи: вступу, висновків, списку літератури, додатків та ін.

Нумерація

Сторінки, розділи, підрозділи, пункти, підпункти, малюнки, таблиці, формули слід нумерувати арабськими цифрами без знаку №, дотримуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті або посередині сторінки без крапки в кінці.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. Номер сторінки на титульному аркуші не ставлять.

Не нумеруються: зміст, реферат, вступ. Номер розділу ставлять перед заголовком розділу.

Нумерація підрозділів здійснюється в межах кожного розділу. Помер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номеру підрозділу, між якими ставиться крапка. В кінці номера підрозділу ставлять крапку, наприклад: "З.2.". Потім у тому ж рядку наводиться заголовок підрозділу.

Таблиці та ілюстрації (схеми, рисунки, графіки) необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, подані в роботі, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках.

Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номеру ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: рис. 2.3 (третій рисунок другого розділу). Номер ілюстрації, її назву і пояснення розміщують послідовно під ілюстрацією.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатись з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 2.4 -" (четверта таблиця другого розділу).

При перенесенні частини таблиці на іншій аркуш (сторінку) слово "Таблиця" та її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." Із зазначенням номера таблиці, наприклад: "Продовження табл. 2.4 -".

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки.

Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітка" ставлять двокрапку, і в стовпчик з відповідною нумерацією розміщують примітки. Якщо є одна примітка, то її не нумерують, і після слова "Примітка" ставлять крапку.

 

Ілюстрації

Ілюстрації повинні бути виконані чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері, мати назву, яку розмішують після номера ілюстрації. При необхідності ілюстрації доповнюють поясненнями.

 

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватись у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту.

Заголовки граф таблиці повинні починатись з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм.

Якщо таблиця містить велику кількість рядків, її можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на іншій аркуш назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки.

Текст таблиці, який повторюється в декількох графах і складається з одного слова, можна замінити лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторюванні його замінюють словами "Те ж", а далі - лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в будь-якому рядку таблиці не подають, то його прокреслюють. Цифри в графах таблиці належить проставляти так, щоб відповідні розряди чисел по всій колонці були розмішені один під одним.

 

Посилання

При написанні роботи необхідно давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в курсовій роботі, або на ідеях і висновках яких ґрунтуються висновки автора роботи. Посилатись слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатись лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Використовуючи матеріали з монографій, оглядових, інших джерел з великою кількістю сторінок, в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі.

В тексті курсової роботи посилання на джерела позначають порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "в працях [2-4]...".

Захист курсових робіт

Оформивши курсову роботу, студент повинен приділити достатньо уваги останньому та вирішальному етапу - підготовці до захисту курсової роботи.

До захисту курсових робіт допускаються студенти, які повністю виконали навчальний план і одержали допуск наукового керівника до захисту.

Захист курсових робіт проходить на засіданні комісії по захисту курсових робіт, яка заслуховує автора дослідження. Комісія перевіряє науково-теоретичну і практичну підготовку студента, вирішує питання про присвоєння йому відповідної оцінки. Студент готує до захисту доповідь, яка відображає результати дослідження, основні висновки, узагальнення та пропозиції, що містяться в курсовій роботі.

При підготовці до захисту необхідно враховувати, що виступ повинен бути коротким і змістовним, до того ж охоплювати наступні питання: постановка проблеми та обґрунтування її актуальності, розкриття ступеня наукової розробки даної проблеми, визначення цілей і завдань дослідження, засобів їх реалізації, вміння зробити загальний висновок і надати конкретні пропозиції.

В своєму виступі (відводиться 7-10 хв.) студент повинен відобразити: актуальність теми; теоретичні і методичні положення, на яких базується курсова робота; результати проведеного аналізу вивченого явища; конкретні пропозиції щодо вирішення проблеми або удосконалення відповідних процесів з обґрунтуванням можливості їх реалізації в конкретних умовах; економічний ефект від розробок.

Після виступу студент відповідає на поставлені йому запитання і зауваження наукового керівника, голови і членів комісії, а також присутніх на захисті.

Курсова робота оцінюється на "відмінно", якщо вона відповідає всім вимогам щодо написання, оформлення та захисту. Якщо основні вимоги в тій чи іншій мірі не виконані, - оцінка занижується. Результати захисту курсових робіт оголошуються в день їх захисту після обговорення результатів членами комісії.

Студент, який не захистив курсову роботу, допускається до повторного захисту роботи на наступному засіданні комісії по захисту курсових робіт.

Перелік питань для самостійної підготовки студентів до здачі іспиту з дисципліни «Фінансовий менеджмент»

1. Сутність фінансового менеджменту

2. Функції фінансового менеджменту

3. Організація фінансового менеджменту

4. Організаційне забезпечення фінансового менеджменту

5. Використання зовнішньої і внутрішньої інформації у фінансовому управлінні

6. Грошові потоки як об'єкт фінансового менеджменту

7. Класифікація грошових потоків суб'єкта господарювання

8. Структурування грошових потоків за видами діяльності

9. Необхідність управління грошовими потоками та принципи його організації

10. Політика управління грошовими потоками

11. Кількісна оцінка грошових потоків

12. Методичний інструментарій оцінювання вартості грошей у часі та його застосування у фінансових розрахунках

13. Визначення майбутньої вартості грошей у фінансових розрахунках

14. Визначення теперішньої вартості грошей у фінансових розрахунках

15. Прибуток як об'єкт фінансового менеджменту

16. Критерії організації управління прибутком підприємства

17. Управління витратами підприємства

18. Управління використанням прибутку

19. Управління виробничими запасами

20. Управління запасами готової продукції

21. Управління дебіторською заборгованістю

22. Управління грошовими коштами

23. Сутність капіталу та його роль у діяльності підприємства

24. Види капіталу підприємства та їх характеристика

25. Форми функціонування власного капіталу та їх характеристика

26. Оцінка вартості елементів власного капіталу

27. Форми позичкового капіталу

28. Оцінка вартості складових залученого капіталу

29. Визначення вартості капіталу

30. Поняття структури капіталу та її оптимізація

31. Економічна сутність інвестицій

32. Класифікація інвестицій

33. Види інвестиційних проектів

34. Класифікація інвестицій

35. Методи оцінювання економічної ефективності інвестицій

36. Управління фінансовими інвестиціями

37. Ризики у фінансово-господарській діяльності суб'єктів господарювання

38. Види ризиків та їх характеристика

39. Модель та структура моделі управління фінансовими ризиками

40. Оцінка фінансової звітності як основа прийняття фінансових рішень

41. Аналіз балансу підприємства

42. Аналіз звіту про фінансові результати підприємства

43. Аналіз звіту про рух грошових коштів

44. Аналіз звіту про власний капітал

45. Прогнозування — основа фінансового планування на підприємстві

46. Стратегічне планування на підприємстві

47. Бюджетування в управлінні підприємством

48. Управління за відхиленнями від бюджету

49. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства

50. Сутність та основні елементи антикризового фінансового управління

 

Критерії оцінки знань

Письмова перевірка знань, умінь та навичок студентів по дисципліні “Фінансовий менеджмент” дозволяє за короткий час перевірити їх знання. Для цього обирається загальна система питань, виділяються критерії оцінки роботи студентів, що призводить до більш повного здійснення контролюючої та орієнтуючої функції перевірки.

При цьому перевіряється засвоєння матеріалу на I-III рівнях. Використовуючи запропоновану систему рівней, конкретизуємо перелік знань, умінь та навичок, які підлягають письмовій перевірці:

I рівень:

уміння аналізувати та описувати фінансові показники;

знання законодавчої бази по тому чи іншому елементу фінансової системи;

знання діючих нормативних документів по заданому запитанню;

знання сучасної економічної термінології

знання літерних позначок техніко-економічних показників;

знання умовних позначень; уміння формувати їх в аналітичні таблиці та зображувати їх на графіках.

ІІ рівень:

знання і розуміння фінансових показників, їх характеристика;

знання та розуміння сучасних змін в умовах трансформації ринкової економіки;

знання законодавчо-нормативних документів за фінансовою категорією.

ІІІ рівень:

уміння застосовувати отримані знання для загальної характеристики тієї фінансової категорії або я вища, яке необхідно характеризувати;

уміння робити розрахунок, користуючись загальними моделями та формулами;

сформованість окремих логічних прийомів розумової діяльності (складання плану відповіді, уміння знаходити потрібні відносини у книжці, економічному довіднику).

При оцінюванні враховуються:

рівень теоретичної підготовки студентів;

володіння основними економічними законами, категоріями та поняттями;

уміння на практиці використовувати основні теоретичні положення курсу.

Критерії оцінювання:

1) “відмінно”- студент дає обґрунтовані глибокі і теоретично правильні відповіді на поставлені запитання, демонструє знання дискусійних теоретичних питань; свої відповіді підкріплює правильними висновками;

2) “добре”- володіння матеріалом на рівні першого положення, але припускаються незначні помилки у формуванні термінів, категорій, висвітленні окремих питань курсу;

3) “задовільно”- студент неправильно відповідає на одне запитання, або на всі запитання дає необгрунтовані неповні відповіді;

4) “незадовільно”- студент дає неправильні відповіді на 2-3 запитання, допускає грубі помилки в знанні фактичного матеріалу