Аналіз моделі фінансування формування активів підприємства.

Одним з найвагоміших чинників, що визначають рівень платоспроможності підприємства є політика фінансування активів підприємства. Політика фінансування активів підприємства представляє собою частину загальної політики управління його активами і виявляється в оптимізації об’єму і складу фінансових джерел їх формування з позицій забезпечення ефективного використання власного та позикового капіталу, достатньої фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

Розрзняють 4 типи моделей фінансування активів: консервативна, агресивна, ідеальна і компромісна.

Для кожного типу моделей характерні певні переваги і недоліки.

Консервативна модель притаманне переважання у структурі джерел фінансування головним чином власного капіталу. За такої моделі весь обсяг необоротних активів (НА) і переважна частина оборотних активів (ОА) фінансується за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.

Модель має вигляд

 

2. Агресивна модель передбачає залучення якомога більшого обсягу короткострокового позикового капіталу, який використовується як для фінансування ОА так і НА і має вигляд.

Ошибка! Ошибка связи.

 

Ця модель є найбільш ризикованою щодо втрати підприємством фінансової самостійності і платоспроможності. Разом з тим, підприємства, які залучають значний обсяг короткострокових позикових коштів, за умови високої рентабельності активів, можуть генерувати більш високу масу прибутку, тобто, вони мають більшу прибутковість.

Компромісна та ідеальна моделі є середніми між цими двома. Для компромісної моделі характерно фінансування НА за рахунок власного капіталу,

системної частини ОА (СЧОА) за рахунок довгострокового позикового капіталу,

варіативна (ВЧОА) фінансується за рахунок КПК.

Модель має вигляд

 

Компромісна модель фінансування поточних активів найбільш реальна. Сутність її полягає її в тому, що необоротні активи, постійна частина поточних активів і приблизно половина варійованої частини поточних активів покривається довгостроковими пасивами.

Для ідеальної моделі характерне фінансування необоротних активів за рахунок довгострокових пасивів, необоротних – за рахунок короткострокового позикового капіталу. В реальному житті ця модель практично не зустрічається через те, що вона найбільш ризикована, оскільки при несприятливих умовах (наприклад, коли треба розрахуватися зі всіма кредиторами одночасно) підприємство може опинитися перед необхідністю продажу частини основних засобів для покриття поточної кредиторської заборгованості.