Основні методи оцінки платоспроможності.

Платоспроможність – це здатність підприємства у повному обсязі й у визначений термін розраховуватися за своїми зобов’язаннями за допомогою грошових коштів та інших активів, а також спроможність здійснювати безперервну фінансово-господарську діяльність. Це один із індикаторів фінансового стану підприємства. Підприємство вважається платоспроможним, якщо його короткострокові поточні зобов'язання покриваються загальною сумою оборотних активів. Про неплатоспроможність підприємства свідчить відсутність грошей на розрахунковому та інших рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплат заробітної плати тощо.Для оцінки платоспроможності використовують два підходи – статичний та динамічний.

Під час оцінки за першим підходом використовують такі методи:

трансформаційніі методи, що застосовуються у випадку трансформації звітності у більш зручний вигляд з метою полегшення проведення оцінки платоспроможності;

вертикальний аналіз спрямований на визначення та зміну структури активів та пасивів, розподілених, відповідно, за рівнем ліквідності та термінами повернення.

горизонтальний аналіз полягає у вивченні змін величини активів, пасивів, грошових потоків та коефіцієнтів ліквідності в динаміці.

коефіцієнтний аналіз застосовується у процесі розрахунку показників абсолютної, миттєвої, поточної та загальної ліквідності.

Статичний підхід дозволяє визначити платоспроможність на будь-яку дату на основі балансу. Основними підходами до її визначення є метод групування балансу та метод коефіцієнтів. Метод групування балансових даних передбачає оцінку платоспроможності на основі розробки ліквідного балансу. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань його активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення цих зобов’язань. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні активів, згрупованих за ступенем ліквідності та розміщених у порядку убування ліквідності із зобов’язаннями по пасиву, згрупованих по строках їх погашення. Для оцінки платоспроможності розраховуються такі основні коефіцієнти:•абсолютної платоспроможності показує, яку частину поточної заборгованості може покрити підприємство за рахунок наявних грошових коштів,, їх еквівалентів та фінансових інвестицій і розраховується за формулою Каб.пл = А1/П1+П2. де А1, активи, що за ступенем ліквідності відносяться до 1 гр., сума пасивів П1+П2 що терміновістю виконання зобов’язань відносяться до 1 та 2 груп. Норматив - (0,2 – 0,35);•швидкої (критичної) платоспроможності, або коефіцієнт “лакмусового папірця” розраховується як відношення суми грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості до поточних зобов’язань, або Кшпл. = А1+А2/П1+П2. Коефіцієнт засвідчує здатність підприємства погасити свої короткострокові зобов’язання при умові отримання. Норматив - (0,6 – 1,0);-поточної платоспроможності (коефіцієнт покриття) показує можливості підприємства при умові своєчасності розрахунків з дебіторами, а також при умові своєчасної реалізації готової продукції та інших матеріальних засобів погасити свої поточні зобов’язання. Кппл. = (А1+А2+А3)/П1+П2. Нормативне значення показника – 2,0;

Для комплексної оцінки в цілому можна визначити загальний показник платоспроможності за формулою, який показує перспективи підприємства щодо погашення усіх своїх боргів по залучених фінансових ресурсах якщо всі кредитори одночасно пред’являть йому свої вимоги Кзл=α¹А¹+α2А2+ α3А3/К1П1+ К2П2+К3П3,

де α1, α2, α3 – питома вага відповідної групи активів у поточних активах, а

К1, К2, К3 – частка відповідної групи зобов’язань у загальній сумі зобов’язань.

Для оцінки прогнозної зміни платоспроможності розраховують коефіцієнт відновлення або втрати платоспроможності, що характеризує наявність у підприємства можливості відновити (або втратити) її через певний період часу.