Вміння спілкуватися з клієнтом - стрижнева спеціальна здібність практикуючого психолога

Розглядаючи питання про професійно необхідні якості практикуючого психолога, важливо виходити з успішності його професійної діяльності. Саме вони визначатимуть мету, зміст, тривалість, форму його професійної підготовки.

Ядром діяльності практикуючого психолога є спілкування, яке розгортається у вигляді комунікації, інтеракції та перцепції.

Ефективність психоконсультування, психотерапії та психокорекції значною мірою визначається вмінням спілкуватися з клієнтом, що передбачає щирий інтерес до людей, їхнього способу життя, емоцій, думок, вміння добирати правильні слова й тон, які забезпечують встановлення необхідного контакту, вміння слухати, терпіння.

Отже, талант спілкування є найнеобхіднішою здатністю для професійної реалізації психолога-практика. В її структурі виділяють такі складові:

1) уміння повно і правильно сприймати людину (спостережливість);

2) уміння розуміти внутрішні властивості і особливості людини (інтуїція);

3) уміння співпереживати (емпатія);

4) уміння аналізувати власну поведінку (рефлексія);

5) вміння керувати собою і процесом спілкування.

У процесі спілкування психолог визначає як зміни в поведінці людини, так і впливи психолога на цю поведінку, здійснює соціальну фасилітацію (від англ. Гасііаїе - полегшувати) або підтримку, допомогу клієнту. Останнє особливо важливо для психолога-практика. Люди, які мають високі показники у соціальній фасилітації, схильні і мають здібності до роботи в сфері практичної психології.

У процесі спілкування з клієнтом психолог, на думку Р.С.Нємова, повинен виявляти такі якості [29]:

1. Здатність до емпатії, співпереживання, співчуття. Під цією здатністю розуміють вміння глибоко проникати у внутрішній світ іншої людини - клієнта, розуміти його, бачити те, що відбувається, з його позиції, сприймати світ його очима, визнавати його точку зору правомірною та допустимою. Головним в емпатії є готовність, бажання і здатність людини психологічно відчувати і розуміти іншу людину. Саме завдяки цій якості психолог здатен краще та глибше розуміти клієнта та допомагати йому.

2. Відкритість. Як властивість особистості відкритість має кілька проявів. По-перше, це готовність психолога бути відкритим як особистість для клієнта (правда не настільки, щоб позиції клієнта і психолога помінялися). Міра відкритості повинна визначатися почуттями клієнта: якщо він вважає психолога відкритою людиною і не боїться розкриватися перед ним, то це свідчить про бажаний рівень відвертості психолога. По-друге, відкритість

- це прагнення психолога в особистому спілкуванні з клієнтом залишатися самим собою, виявляючи при цьому свої переваги і недоліки. Демонстрація клієнту своїх недоліків психологом відбувається для того, щоб продемонструвати, що сам консультант

- це звичайна жива людина, якій, як і всім людям, притаманні недоліки. По-третє, відкритість виявляється в тому, що психолог показує клієнту готовність обговорювати з ним будь-які питання.

3. Емпатія супроводжує відкритість, одне без іншого існувати практично не може. Разом вони дозволяють створити атмосферу партнерства між психологом та клієнтом.

4. Вияв особистої турботи про клієнта за допомогою співчуття до нього, а також міміки, пантоміміки, жестів. Тобто такої зовнішньої поведінки психолога, яка демонструє щиру зацікавленість, турботу психолога про клієнта. Така турбота однак не повинна бути надмірною. Психологу не рекомендується у спілкуванні з клієнтом бути занадто емоційним.

5. Доброзичливість. Емоційно позитивне ставлення до клієнта, особиста зацікавленість і участь у розв'язанні його проблем. Хоча ця особистісна якість корелює практично з усіма перерахованими вище якостями особистості, але вона має і свої індивідуальні прояви. До них, зокрема, відноситься вміння в будь-яких ситуаціях, за будь-якої поведінки клієнта зберігати рівний, доброзичливий стиль спілкування.

6. Особливе місце в практиці психологічної допомоги займає довіра до клієнта, віра в його здібності і можливості самостійно подолати проблеми. Довіра виявляється також і в тому, що психолог готовий розділити думку клієнта і прийняти її, відмовившись від своєї власної, якщо вона виявляється необ'єктивною.

7. Вміння вибирати і зберігати оптимальну психологічну дистанцію у спілкуванні з клієнтом. Тобто психолог повинен вміти так спілкуватися з клієнтом, щоб зберігати відкритість і довіру. Разом з тим стосунки психолога і клієнта не повинні бути надміру близькими, інтимними. При цьому у клієнта не повинно виникати відчуття, що консультант психологічно то віддаляється, то наближається.

 

12. Принцип конфіденційності в роботі практичного психолога

 

У роботі практичного психолога особливе місце посідає понят­тя «професійна таємниця», основним стрижнем якого є дотримання принципу конфіденційності в професійній діяльності.

Статус практичного психолога

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 19 Закону України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 № 651-ХІV учасниками на­вчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах є педагогічні працівники, психологи, бібліотекарі.

У статті 21 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-ХІІ зазначено, що в системі освіти діє державна психологічна служ­ба. Психологічне забезпечення навчально-виховного процесу в на­вчальних закладах здійснює практичний психолог, який, згідно зі своїм статусом, належить до педагогічних працівників.

Аналогічна норма закріплена і в пункті 1.4 Положення про пси­хологічну службу системи освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 03.05.1999 № 127 (у редакції нака­зу Міністерства освіти і науки України від 02.07.2009 № 616), згід­но з яким діяльність психологічної служби в системі освіти України забезпечується практичними психологами, соціальними педагога­ми, методистами та директорами (завідувачами) навчально-мето­дичних кабінетів (центрів). Відповідно до свого статусу працівники психологічної служби належать до педагогічних працівників і згідно з чинним законодавством користуються всіма правами і гарантіями, передбаченими для них.

У своїй діяльності практичні психологи навчальних закладів керуються вищезазначеними та іншими нормативно-правовими актами, правилами і нормами охорони праці, техніки безпеки і про­типожежного захисту, Статутом навчального закладу, Правилами внутрішнього розпорядку навчального закладу, Етичним кодексом психолога та своєю посадовою інструкцією. Отже, на практичного психолога навчального закладу поширюються всі передбачені за­конодавством у галузі освіти права та обов'язки.