Вплив сімейного неблагополуччя на девіантну поведінку підлітка

Серед функціонально неспроможних, які не справляються з вихованням дітей більшість сімей характеризуються несприятливими соціально-психологічними факторами, так звані конфліктні сім'ї, де хронічно загострені відносини подружжя, і педагогічно неспроможні сім'ї з низькою психолого-педагогічною культурою батьків, неправильним стилем дитячо-батьківських відносин. Спостерігаються найрізноманітніші неправильні стилі дитячо-батьківських відносин: жорстко-авторитарний, педантично-підозрілий, увідомлюючий, непослідовний, відстороненно-байдужий, поступлево-поблажливий та ін Як правило, батьки з соціально-психологічними та психолого-педагогічними проблемами усвідомлюють свої труднощі та прагнуть звернутися за допомогою до педагогів, психологів, проте далеко не завжди без допомоги фахівця здатні впоратися з ними, зрозуміти свої помилки, особливості своєї дитини, перебудувати стиль стосунків у сім'ї, вийти з тривалого внутрісімейного, шкільного чи іншого конфлікту [2, с.78].

Разом з тим, є значне число сімей що не усвідомлюють свої проблеми, умови в яких, тим не менш, настільки важкі, що вони загрожують життю і здоров'ю дітей. Це, як правило, сім'ї з кримінальними факторами ризику, де батьки через свого антигромадського або злочинного способу життя не створюють елементарних умов для виховання дітей, допускається жорстоке поводження з дітьми, жінками, має місце залучення дітей, підлітків у злочинну та антигромадську діяльність.

З урахуванням досить великої кількості причин, що зумовлюють функціональну неспроможність сім'ї, існують вельми різноманітні підходи до типології та класифікації таких сімей. Ми, у свою чергу, в якості системоутворюючого критерію при складанні типології функціонально неспроможних сімей використовуємо характер десоціалізуючого впливу, що чиниться такими сім'ями на своїх дітей.

Сім'ї з прямим десоціалізуючим впливом демонструють асоціальну поведінку і антигромадські орієнтації, виступаючи, таким чином, інститутами десоціализації. До них можна віднести кримінально-аморальні сім'ї, в яких переважають кримінальні фактори ризику, і аморально-асоціальні сім'ї, які характеризуються антигромадськими установками й орієнтаціями [3, с.80].

Сім'ї з непрямим десоціалізуючим впливом відчувають труднощі соціально-психологічного та психолого-педагогічного характеру, що виражаються в порушеннях подружніх і дитячо-батьківських відносин, це так звані конфліктні і педагогічно неспроможні сім'ї, які частіше в силу психологічних причин втрачають свій вплив на дітей [3, с.84].

Найбільшу небезпеку за своїм негативним впливом на дітей представляють кримінально-аморальні сім'ї. Життя дітей у таких сім'ях через жорстоке поводження, п'яних бешкетів, сексуальної розбещеності батьків, відсутність елементарної турботи про утримання дітей часто знаходиться під загрозою. Це так звані соціальні сироти (сироти при живих батьках), виховання яких має бути покладено на державно-громадське піклування. В іншому випадку дитину чекає раннє бродяжництво, втечі з дому, повна соціальна незахищеність як від жорстокого поводження в сім'ї, так і від криміналізуючого впливу злочинних утворень.

Асоціально-аморальні сім'ї, які хоча і відносяться до сімей з прямим десоциалізуючим впливом, тим не менш, у відповідності зі своїми специфічними соціально-психологічними характеристиками вимагають іншого підходу [3,88].

На практиці до асоціально-аморальних найчастіше відносять сім'ї з відвертими стяжательскими орієнтаціями, що живуть за принципом "мета виправдовує засоби", в яких відсутні моральні норми і обмеження. Зовні обстановка в цих сім'ях може виглядати цілком благопристойною, рівень життя досить високий, але духовні цінності підмінені виключно стяжательскими орієнтаціями з вельми нерозбірливими засобами їх досягнення. Такі сім'ї, незважаючи на свою зовнішню респектабельність, завдяки своїм спотвореним моральним уявленням, також роблять на дітей пряме десоціалізуючий вплив, безпосередньо прививаючи їм антигромадські погляди і ціннісні орієнтації.

Іншого підходу вимагають сім'ї з непрямим десоціалізуючим впливом - конфліктні і педагогічно неспроможні.

Конфліктна сім'я, в якій за різних психологічних причин особисті взаємини подружжя будуються не за принципом взаємоповаги та взаєморозуміння, а за принципом конфлікту, відчуження.

Педагогічно неспроможні, як і конфліктні, сім'ї не роблять на дітей прямого десоціалізуючого впливу. Формування антигромадських орієнтації у дітей в цих сім'ях відбувається тому, що за рахунок педагогічних помилок, важкої морально-психологічної атмосфери тут втрачається виховна роль сім'ї, і вона за ступенем свого впливу починає поступатися іншим інститутам соціалізації, граючим несприятливу роль [3, с.98].

На практиці педагогічно неспроможні сім'ї виявляються найбільш важкодоступними для виявлення причин і несприятливих умов, що зробили негативний вплив на дітей, найчастіше характеризуються найбільш типовими, неправильно сформованими педагогічними стилями у функціонально неспроможних сім'ях, які не справляються з вихованням дітей.

Поступливо-поблажливий стиль, коли батьки не надають значення провинам дітей, не бачать в них нічого страшного, вважають, що «всі діти такі», або міркують так: «Ми самі такими ж були». Позиція кругової оборони, яку також може займати певна частина батьків, будуючи свої відносини з оточуючими за принципом "наша дитина завжди права". Такі батьки дуже агресивно налаштовані до всіх, хто вказує на неправильну поведінку їхніх дітей. Діти з таких сімей страждають особливо важкими дефектами моральної свідомості, вони брехливі і жорстокі, дуже важко піддаються перевихованню [4,89].

Демонстративний стиль, коли батьки, частіше мати, не соромлячись, всім і кожному скаржаться на свою дитину, розповідає про його проступки, явно перебільшуючи ступінь їх небезпеки, вголос заявляють, що син росте "бандитом" та інше. Це призводить до втрати в дитини сором'язливості, почуття каяття за свої вчинки, знімає внутрішній контроль за своєю поведінкою, відбувається озлоблення по відношенню до дорослих, батькам.

Педантично-підозрілий стиль, при якому батьки не вірять, не довіряють своїм дітям, піддають їх образливого тотального контролю, намагаються повністю ізолювати від однолітків, друзів, прагнуть абсолютно контролювати вільний час дитини, коло його інтересів, занять, спілкування.

Жорстко-авторитарний стиль характерний батькам, які зловживають фізичними покараннями. До такого стилю відносин більше схильний батько, який прагне з усякого приводу жорстоко побити дитину, який вважає, що існує лише один ефективний виховний прийом - фізична розправа. Діти зазвичай у подібних випадках ростуть агресивними, жорстокими, прагнуть ображати слабких, маленьких, беззахисних.

Вмовляючий стиль, в цьому випадку батьки виявляють по відношенню до своїх дітей повну безпорадність, воліють перестерігати, нескінченно вмовляти, пояснювати, не застосовувати ніяких вольових впливів і покарань.

Відсторонено-байдужий стиль виникає, як правило, у сім'ях, де батьки, зокрема мати, поглинена пристроєм свого особистого життя. Вийшовши вдруге заміж, мати не знаходить ні часу, ні душевних сил для своїх дітей від першого шлюбу, байдужа як до самих дітей, так і до їхніх вчинків. Діти надані самим собі, відчувають себе зайвими, прагнуть менше бувати вдома, з болем сприймають байдужо-відсторонене ставлення матері.

Виховання по типу "кумир сім'ї" часто виникає по відношенню до "пізніх дітей", коли довгоочікувана дитина нарешті народжується у немолодих батьків або самотньої жінки. У таких випадках на дитину готові молитися, всі його прохання і примхи виконуються, формується крайній егоцентризм, егоїзм, першими жертвами якого стають самі ж батьки.

Непослідовний стиль - коли у батьків, особливо у матері, не вистачає витримки, самовладання для здійснення послідовної виховної тактики в сім'ї. Виникають різкі емоційні перепади у відносинах з дітьми - від покарання, сліз, лайки до зворушливо-пестливих проявів, що призводить до втрати батьківського впливу на дітей. Підліток стає некерованим, непередбачуваним, нехтує думкою старших, батьків. Потрібна терпляча, тверда, послідовна лінія поведінки вихователя, психолога [5, с.115].

Перерахованими прикладами далеко не вичерпуються типові помилки сімейного виховання. Однак виправити їх набагато важче, ніж виявити, оскільки педагогічні помилки сімейного виховання найчастіше мають затяжний хронічний характер. Особливо важко виправити і важкі за своїми наслідками холодні, відчужені, а часом і ворожі відносини батьків і дітей, що втратили свою теплоту і взаєморозуміння Взаємне відчуження, ворожість, безпорадність батьків у таких випадках часом доходить до того, що вони самі звертаються за допомогою до міліції, комісію у справах неповнолітніх, просять, щоб їх сина, дочку відправили в спецПТУ, в спецшколу. У ряді випадків ця міра, дійсно, виявляється виправданою, оскільки вдома вичерпані вага кошти, і перебудова стосунків, не відбулася вчасно, практично вже стає неможливою внаслідок загостреності конфліктів і взаємної неприязні. [3, с.64]

Помилки родинної педагогіки особливо яскраво виявляються в системі покарань і заохочень, що практикуються в сім'ї. У цих питаннях потрібна особлива обережність, обачність, почуття міри, що контролюється батьківською інтуїцією і любов'ю. Як надмірне потурання, так і надмірна жорстокість батьків однаково небезпечні у вихованні дитини.

Взагалі неблагополуччя в сім'ї повинно попереджуватися задовго до того, як дитина потрапляє в поле зору органів профілактики.

Для цього необхідно проводити дослідження у відповідних установах, наприклад, у школі.

Будь-яка деформація сім'ї призводить до негативних наслідків у розвитку особистості дитини. Можна виділити два типи деформації сім'ї: структурну і психологічну. Структурна деформація сім'ї є не що інше, як порушення її структурної цілісності, що в даний час зв'язується з відсутністю одного з батьків. Психологічна деформація сім'ї пов'язана з порушенням системи міжособистісних відносин у ній, а також з прийняттям і реалізацією в сім'ї системи негативних цінностей, асоціальних установок і т.п. В даний час все більша увага приділяється саме чиннику психологічної деформації сім'ї.

Отже, ми приходимо до висновку, що психологічна деформація сім'ї, порушення системи міжособистісних відносин і цінностей в ній надають найпотужніший вплив на негативний розвиток особистості дитини, підлітка, приводячи до різних особистісних деформацій - від соціального інфантилізму до асоціальної і делінквентної поведінки. Є дані, що хоча батьки як центр орієнтації та ідентифікації відступають в підлітковому і юнацькому віці на другий план, це відноситься лише до певних сфер життя. Для більшості молодих людей батьки, і особливо мати, залишаються головними емоційно близькими особами і в цьому віці.

Наслідком неблагополуччя сімейного виховання підлітків досить часто стає яскраво виражений егоїзм, зарозумілість, нетерпимість, труднощі спілкування з однолітками і дорослими.