Рекомендації до вивчення курсу «трудове право України»

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

з дисципліни
«Трудове право України»

 

для студентів спеціальності – 6.050200 «Менеджмент організацій»

заочної форми навчання

 

 

 

РОЗГЛЯНУТО:

На засіданні кафедри менеджменту і господарського права

Протокол № _ від _. _. 2009 р.

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО:

на засіданні навчально-
видавничої ради ДонНТУ

Протокол № від..2009 р.

 

УДК 349.2 (076.5)

 

Методичні вказівки з дисципліни «Трудове право України» розраховані для судентів спеціальності – 6.050200 «Менеджмент організацій» заочної форми навчання. Представлені методичні вказівки містять рекомендації до вивчення курсу «Трудове право України», вимоги до знань та умінь студентів, критерії оцінки знань студентів при складанні іспиту, критерії оцінки виконання індивідуальної контрольної роботи, плани лекцій і методичні рекомендації до них, плани практичних занять, методичні рекомендації до виконання індивідуальної контрольної роботи, завдання для індивідуальної контрольної роботи, методичні рекомендації до самостійної роботи студентів, завдання для самостійної контрольної роботи, приклади складання наказів та заяв, приклад розв’язання ситуаційної задачі, питання для підготовки до іспитів, тематику курсових робіт, список рекомендованих нормативно-правових актів та учбової літератури.

 

Методичні вказівки з дисципліни «Трудове право України» для студентів спеціальності – 6.050200 «Менеджмент організацій» заочної форми навчання / Укл. Леонов О.Л., Михайлова Н.С., Гончарова Ж.В. – Донецьк: ДонНТУ. – 2009. – 57 с.

 

Укладачі – Леонов О.Л., доцент кафедри менеджменту і господарського права

Михайлова Н.С., асистент кафедри менеджменту і господарського права

Гончарова Ж.В., ст. викладач кафедри менеджменту і господарського права

 

Рецензент – Грудницька С.М., зав. сектору Інституту економіко-правових досліджень НАН України, к.ю.н., професор

 

 

Відповідальний за випуск – Амоша О.І., акад., д.е.н., проф., зав. кафедри менеджменту і господарського права

ЗМІСТ

1. Мета і завдання курсу 5

2. Рекомендації до вивчення курсу «Трудове право України» 6

3. Вимоги до знань та умінь студентів 7

4. Критерії оцінки знань студентів при складанні іспиту з навчальної дисципліни «Трудове право України» 8

5. Критерії оцінки виконання індивідуальної контрольної роботи з дисципліни «Трудове право України» 9

6. Плани лекцій і методичні рекомендації до них 10

7. Плани практичних занять 29

8. Методичні рекомендації до виконання індивідуальної контрольної роботи з дисципліни «Трудове право України» 30

9. Завдання для індивідуальної контрольної роботи 31

10.Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів 37

11. Завдання для самостійної роботи 38

12. Приклади складання наказів та заяв 41

13. Приклади розв’язання ситуаційних задач 43

14. Питання для підготовки до іспиту 45

15. Орієнтовна тематика курсових робіт на весняний семестр 50

16. Список рекомендованих нормативно-правових актів 52

17. Список рекомендованої літератури 53

18. Додатки 54

 

МЕТА І ЗАВДАННЯ КУРСУ

Трудове право України - одна з найважливіших, провідних, об'ємних і складних галузей права, що являє собою масивну сукупність правових норм, які регулюють трудові і тісно з ними пов’язані відносини в сфері праці. Для професійної підготовки сучасного менеджера знання трудового права має надзвичайно важливе значення. Адже будь-яка управлінська діяльність у народному господарстві має не тільки теоретичні, економічні, організаційні, морально-психологічні аспекти але й виразний правовий зміст. Зокрема, господарська діяльність може здійснюватися в будь-яких організаційно-правових формах, передбачених чинним законодавством або не суперечних йому. При цьому будь-які майнові, організаційні, кадрові, управлінські рішення повинні відповідати вимогам норм господарського, адміністративного, трудового, природоохоронного й інших галузей права. Виходячи з цього “Трудове право” як навчальна дисципліна віднесена Міністерством освіти і науки України до циклу професійно-орієнтованої підготовки студентів, що навчаються за напрямом підготовки “Менеджмент”.

Основними завданнями вивчення студентами спеціальності 6.050200 “Менеджмент організацій” трудового права є оволодіння знаннями, вміннями, навичками організації трудової діяльності у відповідності з вимогами трудового законодавства. Студенти повинні вміти орієнтуватися в зазначеному вище численному масиві правових норм, знати найбільш вузлові положення, набувати прак­тичні навички в їх застосуванні до конкретної ситуації. Не менш важливим завданням також є вивчення основних положень трудового права та законодавства, засвоєння понятійного апарату цієї галузі та ознайомлення з навча­льною монографічною літературою, статтями з наукових журналів тощо.

Вивчення курсу "Трудове право України" відбувається через проведення лекцій, практичних занять, виконання певних форм самостійної роботи студентів, написання індивідуальних контрольних і курсових робіт, підготовку та складання іспитів.

Таким чином, метою даного курсу є формування системи теоретичних знань і практичних навичок і вмінь у галузі трудового права, законодавчих і інших нормативно–правових актів, що регулюють трудові та тісно з ними пов’язані відносини.

Завданням студентів при вивченні дисципліни «Трудове право України» є засвоєння теорії даної галузі права, набуття вмінь аналізу практики застосування норм трудового права, ознайомлення з сутністю та способами правового регулювання захисту прав громадян, роботодавців, професійних спілок та інших суб'єктів трудових і тісно з ними пов'язаних відносин.

ВИМОГИ ДО ЗНАНЬ ТА УМІНЬ СТУДЕНТІВ

 

Студенти мають знати:

 

- категорії, що розкривають зміст трудового права;

- суть трудового права, його зв'язок з іншими галузями права;

- предмет, метод та функції трудового права;

- принципи трудового права;

- сутність та значення трудового законодавства;

- структуру трудових правовідносин;

- основні положення забезпечення зайнятості і працевлаштування;

- основні категорії, класифікацію та сутність договорів про працю;

- які умови праці передбачені чинним законодавством та їх особливості регулоювання;

- основні категорії трудової відповідальності та механізм вирішення трудових спорів.

 

Студенти повинні вміти:

 

- орієнтуватися в законодавчих та нормативних актах стосовно трудового права;

- тлумачити чинне законодавство;

- кваліфіковано застосовувати правові норми при розв’язанні ситуаційних задач;

- правильно використовувати в практичній діяльності знання з трудового права.

 

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ПРИ СКЛАДАННІ ІСПИТУ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ»

Відповідаючи на білет, студент повинен показати знання програми навчального матеріалу,уміння пояснювати основні поняття, виділяти їх спільні і відмінні риси, порівнювати та аналізувати різні точки зору з проблемних питань, ясно викладати думки з поставлених питань.

З метою якісної оцінкирівня знань студентапри складанні іспиту з навчальної дисципліни «Трудове право України» використовуються «Критерії оцінкирівня знань студентів», які містять основні вимоги до оцінки, а саме:

Оцінку «відмінно» отримує студент, якщо він:

- грамотно,повно, обґрунтовано, з посиланням на діючі нормативно-правові акти, відповів на всі запропоновані питання;

- показав глибокі і повні знання курсу;

- вільно володіє матеріалом;

- уміє аргументовано викладати сутність питань і застосовувати набуті теоретичні правові знання при розв'язанні практичних завдань.

Оцінку «добре» отримує студент, якщо він:

- засвоїв матеріал курсу;

- уміє аргументовано викладати сутність питань і застосовувати правовізнання для правильної оцінкиконкретних ситуацій;

- але не повновідповів на всі запропонованіпитання або допустив несуттєвіпомилки.

Оцінку «задовільно» отримує студент, якщо він:

- відповів на більшу половину запропонованих питань або часткововідповівна питання, але без посилання на діюче законодавство;

- допустив суттєві помилки;

- нездатний правильно застосовувати правові знання для оцінки конкретних ситуацій.

Така оцінка виставляється також і у випадку недостатньо чіткоїта послідовної відповіді на запитання.

Оцінку «незадовільно» отримує студент, який:

- не розкрив зміст запропонованих питань або допустив суттєві помилки, пов’язані з недостатнім знанням матеріалу курсу;

- не володіє нормативним матеріалом, юридичною термінологією;

- відповідь носить безсистемний характер.

ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НИХ

ОСІННІЙ СЕМЕСТР

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

Трудове право займає одне з провідних місць в системі галузей права України. Його значення визначається місцем праці в суспільстві. Кожній людині, яка реалізує закріплене в ст.43 Конституції України право на працю, потрібно зіткнутись з нормами трудового права.

Студенту необхідно знати, що предмет трудового права відповідає на питання: які суспільні відносини регулюються цією галуззю права. Сама назва трудового права свідчить про те, що зміст відносин, які регулюються цією галуззю права, складає трудова діяльність громадян. Але не всі відносини, пов’язані з працею, входять до сфери дії трудового права. Наприклад, відносини по проходженню служби в органах Міністерства внутрішніх справ регулюється не законодавством про працю, а Законом України «Про міліцію», Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ України. Тому, студенту необхідно навчитись розрізняти трудові відносини і тісно пов’язані з ними.

У визначенні галузі права важливе місце поряд з предметом належить методу правового регулювання. Під методом студенту слід ро­зуміти спосіб, спеціальний правовий процес, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини, встановлюються права і обов'язки, характер взаємовідносин суб'єктів, правові засоби впливу в разі порушення прав і обов'язків.

Для трудового права України метод визначається нормативним регулюванням трудових відносин. За допомогою закрі­плення у відповідних правових нормах правомочностей і юри­дичних обов'язків фіксуються три первинних способи впливу на поведінку людей: дозвіл, наказ і заборона.

Розкриваючи сутність функцій трудового права, перш за все студенту необхідно зазначити, що до основних функцій відносять: економічну або виробничу, соціальну, іде­ологічну (виховну).

Питання системи трудового права є важливим в розкритті сутності даної галузі права і студенту необхідно керуватись тим, що система трудового права України – це структура взає­мозв'язаних норм, що регулюють трудові відносини. Основним моментом в даному питанні є поділ системи трудового права на дві частини: загаль­ну і особливу, які студенту необхідно охарактеризувати.

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

Побудова демократичної правової держави, заснованої на ринковій економіці і різноманітті форм власності, повинна супроводжуватися зміною пріоритетів в правовому регулюванні праці, змісті трудового законодавства.

Нові законодавчі акти про працю і ухвалювані рішення повинні відповідати найвищим вимоги, відповідати загальносвітовим стандартам прав людини і міжнародним нормам трудового права.

Необхідно знати, які нормативні акти входять в систему трудового законодавства.

При відповіді студент повинен врахувати, що ця система полягає як з основоположних конституційних норм, конвенцій і рекомендацій МОП, законів України (Закон України «Про охорону праці», «Про відпустки», «Про оплату праці»), КЗпроП, а також підзаконних актів — правил, положень, інструкцій.

Особливу увагу студенту необхідно приділити міжнародно-правовому регулюванню праці.

Необхідно мати на увазі, що міжнародні норми, що стосуються трудових відносин, направлені на те, щоб удосконалювати саму систему внутрішнього національного трудового права.

Загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори України є складовою частиною її правової системи, причому міжнародні договори, підписані і ратифіковані України, мають пріоритет перед внутрішнім законодавством.

Міжнародно-правове регулювання праці є єдиною міждержавною регламентацією найманої праці, засноване на ратифікованих нормах міжнародних організацій і міжнародно-правових договорах.

Ознайомлення з міжнародними стандартами праці є необхідною частиною вивчення трудового права України.

Студенту слід підкреслити, що суть міжнародно-правового регулювання праці складають перш за все ідеї правового захисту вищих цінностей суспільства і держави, а саме — прав і свобод людини, його честі і гідності у сфері праці.

У науці трудового права під міжнародно-правовим регулюванням праці слід розуміти регулювання умов праці і охорони законних прав працівників за допомогою міжнародних угод.

Необхідно підкреслити, що міжнародно-правове регулювання праці перетворилося на важливий чинник, що характеризує соціальну дійсність сучасного цілісного і взаємозалежного миру. Цьому багато в чому сприяла багатоманітна діяльність МОП і в першу чергу нормативна.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

В юридичній літературі суб’єктами права являються учасники суспільних відносин, які на підставі діючого законодавства мають суб’єктивні права та обов’язки. Звідси, студент повинен зробити висновок, що суб’єктами трудового права являються учасники індивідуальних та колективних трудових правовідносин, які на підставі діючого законодавства мають трудові права та відповідні обов’язки. Також, необхідно зауважити, що основними суб’єктами трудового права являються працівник та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган або фізична особа – працедавець, як сторони трудових правовідносин.

До суб’єктів трудового права також відносяться: підприємства, установи, організації, трудовий колектив, профспілковий орган підприємства, державні органи. Розкриваючи питання данної теми, студент повинен охарактеризувати кожного з суб’єктів трудового права.

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

В науці трудового права визначення поняття трудових пра­вовідносин проводиться, виходячи із легального визначення трудового договору, що дається в ст. 21 КЗпП. Трудові відно­сини виникають із угоди між працівником і власником підприє­мства або уповноваженим ним органом, а також фізичною особою за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівни­кові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Основним для правильного розуміння студентом правових відносин є те, що коли відсутня норма права, то відсутні й правовідно­сини. Норма права при її наявності виступає як модель пра­вових відносин. Але сама вона не породжує правовідносин, оскільки будь-яка юридична норма є судженням загального характеру про належну поведінку. Прямого зв'язку з конкретним суб'єктом правових відносин норма не має. Для виникнення правовідносин необхідна подія або дія, що передбачається нор­мою і має характер юридичного факту, з наявністю якого зако­нодавець пов'язує виникнення правових відносин.

В зазначеному питанні, студенту необхідно виділити і охарактеризувати умови виникнення трудових правовідносин, а також зміст цих відносин, що надасть змогу оволодіти матеріалом даної теми.

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

Дана тема в курсі трудового права нова. Вона виникла лише в останні роки, коли в Україні з'явилося і почало рости безробіття та був прийнятий закон "Про зайнятість населення".

Слід також з'ясувати поняття права на працю, поняття його гарантій і їх види, звернувши особливу увагу на юридичні гарантії права на працю при забезпеченні зайнятості, прийомі на роботу. Гарантії від незаконних переводів і звільнень вивчатимуться в темі "Трудовий договір".

По даній темі треба ретельно вивчити Закон "Про зайнятість населення" з подальшими його змінами і доповненнями і уміти дати йому загальну характеристику. При цьому необхідно звернути увагу, як законодавець дає поняття зайнятості, підходящій роботі, кого слід вважати зайнятим, а кого безробітним.

Закон закріплює державну політику в галузі зайнятості, слід засвоїти перераховані в ньому принципи. Оскільки забезпечення зайнятості представляє цілий комплекс соціально-економічних і юридичних гарантій права на працю, то їх необхідно добре знати і звернути увагу на найважливішу з гарантій — державну політику в галузі зайнятості.

Відносини по забезпеченню зайнятості і працевлаштуванню регулюються вказаним законом, ст. 49², 49⁴ КЗпроП, а також соціально-партнерськими угодами і колективними договорами.

Студентам також необхідно визначити права громадян на забезпечення зайнятості і працевлаштування, знати, з яких можливостей складається зміст цього права. Працевлаштування — це не тільки процес підшукування підходящої роботи і працевлаштування на ній, але також і процес підготовки, перекваліфікації безробітного для отримання наявних місць роботи. При цьому треба засвоїти поняття працевлаштування в широкому і вузькому значенні, а також загальні і спеціальні організаційно-правові форми працевлаштування і значення працевлаштування.

Закон про зайнятість детально регламентує права і обов'язки державної служби зайнятості і її органів на місцях їх треба добре засвоїти. Необхідно засвоїти, що таке суспільні роботи, для чого і як вони організовуються.

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

Необхідно зазначити, що основні положеня стосовно колективного договору містяться в главі ІІ КЗпП. Згідно ст. 10 КЗпП колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами обов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Студент повинен визначити с феру укладення колективних договору. Згідно зазначеного законодавства колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.

Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.

Особливої уваги потребує зміст колективного договору. Він визначається сторонами в межах їх компетенції.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, які студенту необхідно визначити та охарактеризувати.

Зазначемо, що окрім КЗпП, відносини в сфері заключення, зміни чи припинення колективного договору, а також інші особливості цього договору містяться в Законі України «Про колективні договори і угоди», з яким студент повинен ознайомитись.

 

ТЕМА 7. ТРУДОВИЙ ДОГОВІР

План:

1. Поняття і значення трудового договору, його відмінність від суміжних цивільно-правових договорів, пов'язаних з працею (підряду, доручення, авторського та ін.). Сторони трудового договору.

2. Зміст і умови трудового договору. Не­обхідні і додаткові умови трудового договору.

3. Строк і форма трудового договору. Контракт як особлива форма трудового договору і сфера його застосування.

4. Загальний порядок укладення трудового договору. Обмеження при прийнятті на роботу. Умови про встановлення випробування, його строк і основна мета. Трудова книжка працівника.

5. Види трудових договорів. Особливості окремих видів трудових договорів: трудовий договір про роботу за сумісництвом; трудовий договір за суміщенням професій (посад); трудовий договір державного службовця та ін.

6. Поняття і види зміни умов трудового договору. Переведення на іншу роботу, їх види. Переміщення на інше робоче місце, його відмінність від переведення.

7. Підстави припинення трудового договору, їх класифікація.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

Розкриваючи дану тему, студент повинен визначитись з поняттям трудового договору. Для цього йому необхідно звернутись до чинного трудового законодавства. Ст. 21 КЗпП України дає ле­гальне визначення поняття трудового договору як угоди між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язуєть­ся виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним догово­ром або угодою сторін.

Необхідно звернути особливу увагу на таку форму трудового договора як контракт. Студент повинен визначити його сутність, особливості та сферу застосування.

Важливим моментом при вивченні даної теми є строки трудового договору. Згідно ст.23 трудовий договор може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Також, студенту необхідно звернути увагу, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Ця тема потребує визначення гарантій працівника при заключені, зміні чи припиненні трудового договору, які закріплені в ст.22 КЗпП. Зазначемо, що основні положення регулювання вище зазначених відносин закріплені в главі ІІІ КЗпП, яку студенту необхідно досконало вивчити.

ВЕСНЯНИЙ СЕМЕСТР

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

Приступаючи до вивчення теми "Робочий час і час відпочинку" студенти вже мають відоме уявлення про соціально-економічну суть робочого часу, як міри живої праці, і часу відпочинку, як частини вільного часу, оскільки ці питання згадувалися у ряді вивчених, зокрема, економічних дисциплін. Крім того, про ці питання студентам багато що відомо з життєвого досвіду.

При вивченні данної теми перш за все слід звернути увагу на чітке і правильне визначення правових понять робочого часу і часу відпочинку. Ці визначення містяться як в нормах, регулюючих робочий час і час відпочинку (див., наприклад, галузеві акти про робочий час і час відпочинку в окремих галузях народного господарства), так і в учбовій літературі. Рекомендується здійснити порівняльний аналіз цих визначень, відзначати перевагу того або іншого визначення для вирішення практичних питань. Так, чітке визначення правого поняття робочого часу має істотне значення для розмежування його нормованої тривалості від надурочної роботи і відповідно правильно вирішувати питання, пов'язані з передбаченим в КЗпроП обов'язком працівників виконувати встановлену норму праці.

Юридичне визначення часу відпочинку також має важливе практичне і теоретичне значення при виникненні питання про порядок його використання, про неприпустимість залучення до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з вимогою працедавця до працівника про виконання трудових обов'язків в період, коли працівник згідно із законом звільняється від їх виконання і т.п.

Робочий час і час відпочинку — це правові категорії, які знаходяться в діалектичній єдності, взаємозв'язку і взаємообумовленості. Соціально-економічна взаємозалежність цих категорій виявляється у тому, що чим більше або менше одна частина (наприклад, робочий час), тим менше або більше інша його частина (час відпочинку). Правовий взаємозв'язок виявляється у тому, що встановлення законом тривалості робочого часу, працюючому за трудовим договором, є однією з найважливіших гарантій конституційного права на відпочинок, закріпленого в Конституції.

Правове регулювання робочого часу і часу відпочинку одночасно має дуже важливе значення для нормального функціонування господарської діяльності держави, сприяє збільшенню його національного багатства і підвищенню рівня життя громадян.

Переходячи до методу правового регулювання робочого часу і часу відпочинку, студентам необхідно враховувати, що в них, природно, відображаються методи, властиві трудовому праву в цілому, а саме метод державного централізованого нормування і метод колективно-договірного регулювання, а також у ряді випадків поєднання того і іншого методу. Важливо знати сферу застосування кожного з цих способів і вказати правову підставу для його застосування. Так у порядку державного централізованого нормування встановлюється максимальна і нормальна тривалість робочого часу в організації (не більш 40 годин в тиждень) і мінімальна тривалість щорічної оплачуваної відпустки (не менше 24 календарних днів).

 

ТЕМА 9. ОПЛАТА ПРАЦІ

План:

1. Поняття заробітної плати, її функції та структура.

2. Норми праці і порядок їх встановлення. Тарифна система оплати праці та її елементи.

3. Гарантійні виплати і гарантійні доплати. Компенсаційні виплати. Оплата праці у разі відхилення від нормальних умов праці.

4. Порядок виплати заробітної плати та її захист.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ.

 

Приступаючи до вивчення перерахованих вище питань, студенти повинні знати, що таке заробітна плата, навчитися відрізняти заробітну плату від інших виплат і доплат, які передбачені законодавством про працю.

Як відомо, в категорії "заробітна плата" розрізняють два аспекти: економічний і правовий. У економічному значенні заробітна плата є вартістю і ціною робочої сили. Як правова категорія заробітна плата є не що інше, як грошова винагорода, виплачувана працедавцем працівнику за працю у встановленій сторонами трудового договору (контракту) розмірі, в межах, визначуваних законодавством, соціально-партнерськими угодами, колективними і трудовим договорами.

Необхідно помітити, що в учбовій літературі по трудовому праву і у ряді нормативних актів останніх років термін "заробітна плата" замінений на термін "оплата праці". Аналізуючи законодавство, можна дійти висновку, що за своїм змістом ці поняття не відрізняються один від одного, а тому в подальшому викладі заробітна плата і оплата праці розглядаються як синоніми.

Студенти повинні звернути увагу на ті елементи заробітної плати, які відрізняють її від гарантійних виплат і доплат, а також компенсаційних виплат, передбачених законодавством про працю.

Чітко визначивши поняття заробітної плати, студентам слід перейти до вивчення методів правового регулювання оплати праці в умовах переходу до ринкових відносин. Тут важливо підкреслити, що в умовах сьогоднішнього дня існують два методи правового регулювання оплати праці: централізоване (державне) нормування і локальне (договірне) регулювання. Головною особливістю є значне звуження державного нормування, оскільки джерелом заробітної плати працівників виробничої сфери є госпрозрахунковий дохід підприємства.

Студенти повинні вивчити і засвоїти значення одного з основних понять правової організації оплати праці — мінімальна заробітна плата. Це та мінімальна межа, нижче за яку заробітна плата не може бути встановлена жодному працівнику, що виконує норму праці. Вона виконує перш за все функцію гарантій рівня доходів найманих робітників і, крім того, виконує службову роль (наприклад, застосовується при встановленні розмірів посадових окладів державних службовців, кладеться в основу розрахунків, мінімальних розмірів пенсії, допомог, стипендій).

ТЕМА 10. ОХОРОНА ПРАЦІ

План:

1. Поняття охорони праці, її правове регулювання. Державна політика в сфері охорони праці, її основні принципи.

2. Державне управління охороною праці. Організація охорони праці на підприємстві.

3. Особливості регулювання охорони праці різних категорій громадян.

4. Соціальне страхування від нещасно­го випадку і професійного захворювання, його значення в забезпеченні охорони життя і здоров'я працівників.

5. Нагляд і контроль за охороною праці, відповідальність за її по­рушення.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

Вивчення даної теми слід починати з питання про те, який зміст інституту охорони праці?

При відповіді на дане питання необхідно дати аналіз правових норм, що входять в його зміст, розкривши їх задачі. Це правові розпорядження, направлені на забезпечення належних умов праці, безпечних для життя і здоров'я працівників в процесі трудової діяльності.

У зміст цього інституту входять як правові норми, так і соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні і інші заходи.

Студенту слід з'ясувати, що норми по охороні праці — це правовий механізм, за допомогою якого реалізується основне конституційне право на працю в умовах, що відповідають вимогам безпеки і гігієни, тобто ст. 43 Конституції України.

Необхідно знати, які нормативні акти входять в систему інституту законодавства про охорону праці.

При відповіді студент повинен врахувати, що цей інститут полягає як з основоположних конституційних норм, конвенцій і рекомендацій МОП, законів України (Закон про охорону праці), КЗпроП, а також підзаконних актів — правил, положень, інструкцій. Він включає і спеціальні правові норми про компенсації і пільги для осіб, що працюють у важких, шкідливих і небезпечних умовах праці; норми про охорону праці жінок, неповнолітніх і інших.

Мета цих актів — не тільки гарантувати право на охорону праці працівників, але і на отримання ними достовірної інформації від працедавця і державних органів про стан умов праці на робочому місці; про існуючий ризик пошкодження здоров'я і ін.

Потрібно розкрити зміст правомочності працедавця по організації навчання працівників і проведенню іспитів. Навчання по техніці безпеки безкоштовне. Воно проводиться в робочий час і із збереженням за працівником заробітної плати.

 

ТЕМА 11. ДИСЦИПЛІНА ПРАЦІ

План:

1. Поняття, значення, зміст дисципліни праці. Методи забезпечення дисципліни праці.

2. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку. Пра­вила внутрішнього трудового розпорядку.

3. Поняття, види заохочень і порядок їх застосування.

4. Дисциплінарна відповідальність працівників та її види. Дисцип­лінарні стягнення і порядок їх застосування.

5. Характеристика норм спеціального призначення, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, які враховують специфіку окремих галузей господарства, а також особливості праці певних категорій працівників.

6. Заходи громадського впливу, що застосовуються в разі порушен­ня трудової дисципліни.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Вивчення даної теми слід почати із з'ясування поняття "трудова дисципліна".

Дисципліна праці є необхідною умовою будь якої спільної роботи, а всяка сумісна праця потребує певної дисципліни, певного порядку і щоб всі спільно працюючі підкорялися цій дисципліні, порядку.

Дисципліна праці є предметом вивчення різних наук. Ми повинні розглянути дисципліну праці як правову категорію.

Студент повинен звернути увагу на те, що як правова категорія, дисципліна праці виступає в чотирьох аспектах: I) як один з основних принципів; 2) як елемент трудового правовідношення; 3) як інститут трудового права; 4) як фактична поведінка, тобто рівень дотримання всіма на виробництві дисципліни праці.

Таким чином, можна дати наступне визначення поняття дисципліни праці. Під трудовою дисципліною слід розуміти сукупність правових норм, регулюючих внутрішній трудовий розпорядок, встановлюючих трудові обов'язки працівників і адміністрації, що визначає заходи заохочення за успіхи в праці і відповідальність за винне невиконання цих обов'язків.

Слід підкреслити, що значення трудової дисципліни виключно велике для високопродуктивної сумісної праці, для порядку на виробництві.

Необхідно вивчити і засвоїти питання про правові методи забезпечення трудової дисципліни, передбачених ст. 140 КЗпроП. Під методами забезпечення трудової дисципліни розуміються передбачені трудовим законодавством способи її забезпечення, тобто виконання працівником і працедавцем своїх обов'язків.

Найуважнішим чином слід підійти до правового регулювання внутрішнього трудового розпорядку. Відповідно до КЗпроП трудовий розпорядок в організації визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, затверджуваними загальними зборами (конференцією) працівників організації за поданням адміністрації. Необхідно знати структуру цих правил. У них з урахуванням специфіки організації закріплюються основні обов'язки сторін трудового правовідношення, встановлюється порядок використання робочого часу, заохочення за успіхи в праці, міри стягнення і т.п.

У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Послідовне вивчення питань даної теми дозволить студенту перейти до розгляду заходів заохочення за успіхи в праці і порядку їх застосування. Під заохоченням за успіхи в праці слід розуміти публічне визнання заслуг працівника.

Розвитку моральних і матеріальних стимулів до праці покликана сприяти встановлена законодавством система заходів заохочення за успіхи в праці. Слід знати заходи стягнення за порушення трудової дисципліни.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

Вивченню даної теми необхідно надати найпильнішу увагу, оскільки трудове законодавство, регулюючи відносини по матеріальній відповідальності сторін трудового договору (контракту), направлене як на забезпечення збереження майна підприємства, так і на захист права працівника на працю, охорону його здоров'я і особистої власності.

Для того, щоб правильно зрозуміти поставлені для вивчення питання, необхідно перш за все підкреслити, що Конституція України визнає і захищає рівним чином державну, приватну і інші форми власності. У справі забезпечення збереження майна підприємств різних форм власності важлива роль відводиться нормам трудового права, передбачаючим обов'язок працівника дбайливо відноситися до майна підприємства і вживати заходи до запобігання збитку.

Серед правових актів, що відносяться до трудового законодавства, особливе місце відводиться тим, які регулюють матеріальну відповідальність робітників і службовців за збиток, заподіяний працедавцю. Вона полягає в обов'язку працівника відшкодувати у встановленому законом порядку і розмірах заподіяний з його вини майновий збиток підприємству, в якому він працює.

Матеріальна відповідальність по трудовому праву України — це самостійний вид юридичної відповідальності. Обов'язок працівника відшкодувати заподіяний підприємству майновий збиток н<