Тема 2. Філософія стародавніх Греції та риму.

 

1.Умови виникнення, особливості та етапи розвитку античної філософії.

2.Розвиток ідей у натурфілософських школах Стародавньої Греції (мілетська, піфагорейська школи, Геракліт, елеати, античний космізм).

3.Філософські ідеї періоду «високої класики»:

а) проблема людини у філософії Сократа;

б) філософські системи Платона та Арістотеля.

4.Основні школи завершального етапу розвитку античної філософії:

а) елліністична філософія;

б) римська філософія.

 

Основні терміни

Апейрон (грецьк. apeiron – безмежне)– поняття, введене в філософію Анаксімандром для визначення безмежної, невизначеної, без’якісної першооснови. що перебуває у вічному русі. Через виділення з апейрону протилежностей і їх боротьби, стверджує філософ, виникла вся багатоманітність речей. Поняття «апейрон» є важливим досягненням давньогрецької філософії на шляху абстрактизації уявлень про першооснову.

Апорії (грецьк. aporia – утруднення, безвихідне становище) - парадоксальні положення Зенона, в яких він поставив проблеми безперервності і конечності, сформулював питання про природу континууму /неперервного/, яке є одним із вічних питань розуму.

Атараксія (грецьк. ataraxia – незворушність) – стан душевного спокою та незворушності. Одне з базових понять пізньої античної філософії; мета, до якої повинен прагнути філософ.

Атомізм (грецьк. atomos – неподільний) – одна з концепцій давньогрецькоЇ філософії, сформульована Левкіпом і Демокрітом, розвинена Епікуром, Лукрецием Карром. Згідно з нею, походження і будова світу пов’язуються з поняттям про атом як його першооснову.

Деміург ( з грецьк.demiurgis- майстер, у переносному значенні –творець) - у філософії Платона, Арістотеля, неоплатоників – творець світу, одне з визначень божества.

Логос (грецьк. logos- слово, думка, розум, закон) - термін, який в античній філософії визначав всезагальний закон, основу світу, його порядок і гармонію.

Релятивізм (лат. relativus - відносний) - філософське вчення про відносність, умовність і суб’єктивність людського пізнання, моральних понять і уявлень. У кінцевому підсумку релятивізм приводить до заперечення об’єктивного змісту знання, моральних понять і суджень.

Трансцендентний (лат. transcendere- переступати) –термін, що означає те, що знаходиться за межами свідомості і пізнання.

Фаталізм (лат. fatalis –роковий) – антидіалектична світоглядна концепція, згідно з якою всі процеси й події, що відбуваються в природі, історії, житті людини, підкорені пануванню необхідності. Вона є наперед визначеною незалежними від людини силами (долею, Богом, об’єктивними законами розвитку), що не залишає місця свободі, творчості.

Питання та завдання для самоконтролю

1. Які умови сприяли виникненню філософії в Стародавній Греції?

2. Яка проблема є провідною в античній філософії? Обґрунтуйте свою відповідь.

3. Чому Фалес вважає основою всього сущого воду?

4. Як у Геракліта пов'язані уявлення про першооснову з діалектичним розумінням буття як безперервного руху? Обґрунтуйте відповідь, спираючись на зміст поданого нижче уривку:

„Цей космос, той же самий для всіх, не створив ніхто ні з богів, ні з людей; але він завжди був, є і буде вічно живим вогнем, що мірами розгоряється та мірами згасає".

Геракліт

5. Поясніть, чому Зенон заперечує рух:

«Рухоме тіло рухається на деяку відстань. Але оскільки всяка відстань ділиться до нескінченності, то рухоме (тіло) за необхідністю повинно спочатку пройти половину тієї відстані, на яку воно рухається, і (тільки) потім усю (відстань). Але до половини всієї відстані воно повинно пройти половину половини і знову ж таки половину цієї останньої відстані. Таким чином, половини відстані нескінченні за числом, бо в будь-якій відстані можна взяти половину, а нескінчені за числом величини неможливо пройти за скінчений проміжок часу.»

Зенон

6. Виявіть відмінність у розумінні атома у вченні Демокріта і в сучасній науці.

7. Поясніть, як Ви розумієте тезу Протагора:

„Людина є мірою всіх речей, а саме: для існуючих – мірою буття, для неіснуючих – небуття. "

Секст Емпірик

8. Прочитавши поданий нижче уривок, поясніть, у чому, згідно з Арістотелем, полягає різниця між досвідом і знанням. Чи погоджується Арістотель із Платоном, що правдивим знанням є лише знання загальних ідей?

"Тому, якщо хтось має абстрактне знання, а досвіду не має і пізнає загальне, але одиничного, яке є в ньому, не знає, то він часто помиляється в лікуванні, тому що лікувати доводиться одиничне. Але ми все-таки вважаємо, що знання й розуміння стосуються більше до мистецтва, ніж до досвіду і вважаємо тих, хто володіє одним із мистецтв, мудрішими, ніж тих, хто має досвід, тому що мудрість у кожного більше залежить від знання, і це тому, що перші знають причину, а другі - ні.”

Арістотель

9. Поясніть, у чому полягає різниця в розумінні щастя у основоположника епікуреїзму Епікура і послідовника стоїцизму Сенеки.

 

Література

Основна:

ВВЕДЕНИЕ в философию: Учебное пособие для вузов. // авт кол. Фролов И.Т. и др. – М.: Республика, 2004.– С. 42-58.

ИСТОРИЯ философии в кратком изложении. –М.: Мысль, 1991. – С.66-195.

ІСТОРІЯ філософії. Підручник / за ред. Ярошовця В.І. –К.: ПАРАПАН. 2002. – С. 53-125.

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ: Підручник //Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. - К.: Либідь, 2001. – С. 17-50.

КАНКЕ В.А. Философия. Исторический и систематический курс: Учебник для вузов. – М., 2002. –С.21-51.

КРЕМЕНЬ В.Г., Ільїн В.В. Філософія: мислителі, ідеї, концепції. – К.: Книга, 2005.- С. 72-125.

ПЕТРУШЕНКО В.Л. Філософія.-К.: Каравела, 2001.- С. 52-72.

ФИЛОСОФСКИЙ энциклопедический словарь. – М., 1994 /см. статьи «элеаты», «Гераклит», «Демокрит», «софисты», «скептицизм», «Эпикур», «стоицизм», «неоплатонизм».

ФІЛОСОФІЯ. Підручник. //За ред. Надольного І.Ф. -К.: Вікар, 2001. - С. 29-38.

ФІЛОСОФІЯ: Посібник для студентів вищих навчальних закладів /Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. – К.: Академія, 2001. – С. 56-75.

 

Додаткова:

АСМУС В.Ф. Античная философия. – М.: Мысль, 1976.

БОГОМОЛОВ А.С. Античная философия.- М.:Мысль,1983.

ВИНДЕЛЬБАНД Вильгельм. История философии. - К.: Ника-Центр., 1997. – С. 28-220.

ГУРЕВИЧ П.С. Основы философии: Учебник. – М.: Гардарики, 2000. – С. 93-103.

РЕАЛЕ ДЖ., АНТИСЕРИ Д. История западной философии. От истоков до наших дней в 4-х т. – СПб, Петрополис, 1997. – Т.1. Античность.

ШАПОВАЛОВ В.Ф. Основы философии. От классики к современности, изд. 2-е, доп.: Учеб. пособие для вузов. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. – С. 53-127.

 

Першоджерела:

АНТОЛОГИЯ мировой философии. В 4-х томах. Т.1, ч.1. – М.: Мысль, 1969. – С. 270-271; 275-276; 326-327;526-529.

МИР философии. Книга для чтения. В 2-х частях. – М., 1991. -Ч.1. – С. 184-187; 190-192; 412-414; Ч. 2 - С. 232 - 234.

ФІЛОСОФІЯ Стародавнього Світу. Читанка з історії філософії.- К.: Довіра, 1992.- С. 123 - 125; 143-144; 155-156; 185-188.

ФІЛОСОФІЯ. ХРЕСТОМАТІЯ: Навч. посіб. // За ред. Дротянко Л.Г., Матюхіної О.А., Онопрієнка В.І. – К.: Вид-во Національного авіаційного університету, 2009. – С. 13-25.

 

Тема 3. ПРИЧИНИ ЗАРОДЖЕННЯ І РОЗВИТОК НІМЕЦЬКОЇ КЛАСИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ. ОСНОВНІ ІДЕЇ МАРКСИСТСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ.

 

1.Історичні та соціокультурні передумови формування

класичної німецької філософії

2.«Критична філософія» І. Канта.

3.Система і діалектичний метод Г. Гегеля.

4. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха.

5. Марксистська філософія: основні ідеї.

Основні терміни

Абсолютна ідея - надприродне, нічим не зумовлене духовне начало, «божественна думка», безособовий розум, які нібито породжують реальний матеріальний світ.

Антропологізм – філософська концепція, яка розглядає усі явища природи, суспільного життя й мислення залежно від властивостей і потреб людини.

Відчуження – філософська категорія, яка виражає перетворення людської діяльності та її наслідків у самостійну силу, що панує над людиною і ворожа їй.

Категорічний імператив – термін Канта для позначення безумовного веління моральної свідомості слідувати в поведінці законові: “дій так, щоб ти ніколи не ставився до людей тільки як до засобу, а завжди як до мети”.

Опредметнення – це перетворення в процесі діяльності суб’єкта людських сил і здібностей з форми руху на форму предмета (тобто перетворення суб’єктивного на об’єктивне). Розпредметнення – це використання людьми наслідків попередньої діяльності і освоєння надбань культури, підтриманняі розвиток завдяки цьому їхнього фізичного буття, виробничих навиків і духовних здібностей.

Панлогізм – об’єктивно-ідеалістичне вчення, яке вважає мислення сутністю, першоосновою світу й ототожнює об’єктивну закономірність з системою логічних категорій.

Річ для нас – річ, як вона розкривається людиною в процесі діяльності і пізнання.

Річ у собі – те, що існує саме по собі, безвідносно і незалежно від людської практики і пізнання.

Трансцендентний – той, що лежить поза межами свідомості й пізнання.

Трансцендентальний (у філософії Канта) – той, що зумовлює можливість пізнання.

Трансцендентальний ідеалізм – назва, яку І. Кант дав своїй критичній філософії на відміну від проблематичного ідеалізму Р. Декарта (який ставив під сумнів існування зовнішніх речей) і догматичного ідеалізму Дж. Берклі (який вважав речі «комплексами відчуттів»).

Питання та завдання для самоконтролю

1. Чим відрізняється «докритичний» і критичний періоди інтелектуального розвитку І. Канта?

2. Охарактеризуйте основні положення теорії пізнання І. Канта.

3. Чим відрізняються теорії пізнання І. Канта і Г. Гегеля?

4. Чим відрізняються діалектика Геракліта, Г. Гегеля і К. Маркса?

5. Що таке абсолютна ідея і як вона, за Г. Гегелем, розвивається?

6. Філософія Л. Фейєрбаха виникла як опозиція до філософії Г.Гегеля. З нижченаведеного вислову Л. Фейєрбаха виявіть, по якій лінії він протиставляє свою точку зору гегелівській: «... суб’єктом нової філософії є... не абсолютний, тобто абстрактний дух, - словом, не розум в абстрактному сенсі, але дійсна і цільна людська істота... Іншими словами: нова філософія, розуміється, також спирається на розум, сутність якого зводиться до людської сутності, таким чином, спирається ні на той анонімний розум, що не має сутності, не має красок, але на розум, насичений людською кров’ю”.

7. Чому Л. Фейєрбах називав свою філософію антропологією?

8. Покажіть, як К. Маркс у “Капіталі” застосував матеріалістично перероблену діалектику Г. Гегеля.

9. У чому криється різниця розуміння діяльності Г. Гегелем і К. Марксом?

10. Чому матеріалізм К. Маркса називають гуманістичним?

11. «Головний недолік, – каже К. Маркс, – усього попереднього матеріалізму – включаючи і фейєрбахівський – полягає в тому, що предмет, дійсність, чуттєвість береться тільки у формі об’єкта, або у формі споглядання ”. Як тлумачити думку К. Маркса, що предмети повинні братися і як людська чуттєва діяльність, як практика, суб’єктивно?

12. У чому полягає матеріалістичне розуміння історії?

13. Охарактеризуйте основні види і функції практики.

 

Література

Основна

ВВЕДЕНИЕ В ФИЛОСОФИЮ: Учебное пособие для вузов. / авт кол. Фролов И.Т и др. – М.: Республика, 2004.– С. 78 – 92.

ВСТУП ДО ФІЛОСОФІЇ: Навчально-методичний посібник / Під ред. Г.І. Волинки. – К., 1993.

ГУРЕВИЧ П.С. Основы философии: Учебник. – М.: Гардарики, 2000. – 438с. КАНКЕ В.А. Философия. Исторический и систематический курс: Учебник для вузов. – М., 2002. – 344 с.

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ: Підручник / В.І. Ярошовець, І.В. Бичко, В.А. Бугров та ін. – К., 2002.

СПИРКИН А.Г. Философия: Учебник. - М., 2000. – 816 с.

ФІЛОСОФСЬКИЙ енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002. – 743 с. Cтатті: Гегель, Кант, Маркс, Фейєрбах, Фіхте, Шеллінг, Енгельс, Німецька класична філософія, Марксизм.

ФІЛОСОФСЬКИЙ словник. – К., 1973. – 600 с. – Статті: Гегель, Кант, Маркс, Фейєрбах, Фіхте, Шеллінг, Енгельс, Німецька класична філософія, Марксизм.

ФІЛОСОФІЯ: Навчальний посібник / Під ред. І.Ф. Надольного. К., 1997.

ФІЛОСОФІЯ: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. – К.: Академія, 2001. – 576 с.

 

Додаткова

МОТРОШИЛОВА Н.В. Рождение и развитие философских идей: Историко-философские очерки и портреты. – М.,: Наука,1991.

ФИЛОСОФИЯ: Учебник для вузов / Под ред. А.Ф. Зотова, В.В. Миронова, А.В. Разина.- М.: Академический проект, 2004. – С. 175-196.

ШАПОВАЛОВ В.Ф. Основы философии. От классики к современности. Изд. 2-е, доп.: Учеб. пособие для вузов. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. – 608 с.

 

Першоджерела

АНТОЛОГИЯ мировой философии. В 4-х томах, 5 кн. – М.: Мысль, 1969-1972. – Т. 3. – С. 89-394.

КАНТ И. Критика чистого разума. Предисловие кл 2-му изд. Введение / О различии чистого и эмпирического знания // Кант И. Соч. в 6 т. - Т. 3. - М.: Мысль, 1964. - С. 11-19, 31-68.

ГЕГЕЛЬ Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук. – Т. 1. Наука логики. – М.: Мысль, 1974. – С. 79-106.

МАРКС К., Энгельс Ф. Немецкая идеология / Фрагмент з розділу «Фейербах» // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – Изд-е 2-е. – Т. 3. – С. 15-49.

МАРКС К. К критике политической экономии. Предисловие // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – Изд-е 2-е. – Т. 13. – С. 6-9.

МИР ФИЛОСОФИИ: Книга для чтения. В 2-х частях / Сост. П.С.Гуревич, В.И. Столяров. - М., Политиздат, 1991. - 1296 с.

ФІЛОСОФІЯ. ХРЕСТОМАТІЯ: Навч. посіб. // За ред. Дротянко Л.Г., Матюхіної О.А., Онопрієнка В.І. – К.: Вид-во Національного авіаційного університету, 2009. – С.60-68.

 

Тема 4. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ ЗАХІДНОЇ ФІЛОСОФІЇ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ТЕЧІЇ.

1. Історичні та соціально-культурні передумови виникнення некласичної філософії.

2. Основні течії західної некласичної філософії кінця ХІХ - ХХ ст.:

- «філософія життя»;

- психоаналіз З.Фрейда та неофрейдизм;

- філософська антропологія;

- екзистенціалізм та його основні напрями;

- позитивізм, його сутність та історичні форми;

- релігійна філософія ХХ століття;

- комунікативна філософія.

 

Основні терміни

Ірраціоналізм – вчення, згідно з яким основою світу є щось нерозумне (воля, інстинкт), а джерелом пізнання – інтуїція, почуття.

„Філософія життя ” – напрям у некласичній філософії, представники якого проголосили життя (в біологічній, психічній формах) основним предметом філософії.

Волюнтаризм - філософська течія, яка проголошує основою світу волю, протиставляючи її розуму.

Філософська антропологія – філософський напрям, який виникає на початку ХХ століття та синтезує філософський, теологічний і науковий підхід у пізнанні людини.

Екзистенціалізм – суб’єктивістське вчення, в якому вихідні значення сущого (часовість, інша людина, річ) виводяться з існування (екзистенції) людини.

Позитивізм – філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід, заперечує пізнавальну цінність філософських знань.

Комунікація – максимально широкий термін, що окреслює людську взаємодію у світі. У сучасній філософії використовується передусім як ознака конструктивної взаємодії особистостей, соціальних страт, націй та етносів, яка розгортається на основі взаємної толерантності й порозуміння.

 

 

Питання та завдання для самоконтролю

 

1. Якими були історичні умови формування західної некласичної філософії кінця ХІХ-ХХ століття?

2. Що сприяло появі „філософії життя” та назвіть її характерні риси?

3. Розкрийте сутність «ірраціоналізму» у філософії.

4. Розкрийте основні риси психоаналітичної філософії.

5. Прокоментуйте фундаментальні риси екзистенціалізму.

6. Що є істотним у людині згідно з концепцією М. Хайдеггера?

7. Прокоментуйте концепцію “комунікації” К. Ясперса. Яка теза лежить в основі цієї концепції?

8. Як вирішує проблему буття людини атеїстичний екзистенціалізм?

9. Як філософи-екзистенціалісти розуміють гуманізм? Що таке екзистенція?

10. Покажіть спільні та відмінні риси в концепціях “буття людини” М. Хайдеггера, К. Ясперса та Ж.-П. Сартра.

11. Якого значення набула філософія екзистенціалізму у вирішенні проблеми людини та суспільства? На які філософські течії сучасності вона вплинула?

12. Окресліть основні етапи становлення позитивістської філософії.

13. Назвіть основні риси релігійної філософії ХХ століття?

 

Література

Основна

ФІЛОСОФІЯ. Курс лекцій.: Навч. посібник // І.В.Бичко та ін. – К., 1991.

ІСТОРІЯ філософії: Підручник. //А.К. Бичко, І.В.Бичко, В.Г. Табачковський, -К., 2001.

ФІЛОСОФІЯ. Посібник //Є.М. Причепій, А.М. Черній та ін. – К., 2001.

ЗАРУБІЖНА філософія ХХ століття. – К., 1993.

Современная Западная философия. Словарь. – М.,1991.

 

Додаткова

ГОЛОВКО Б.А. Філософська антропологія: Навч. посібник – К.: ІЗММ, 1997, с.3-9, 158-192.

ЛЕЙБИН В.М. Фрейд, психоанализ и современная западная философия. М.: Политиздат, 1990.- с.212-233. 339-357.

ЛЯХ В.В. Екзистенційна свобода: вибір та відповідальність (філософська концепція Ж.-П. Сартра) //Філософська та соціологічна думка. 1995. - №5.

 

Першоджерела:

БУБЕР М. Я и ТЫ. – М: Республика, 1993. - 247с.

КАМЮ А. Миф о Сизифе. Эссе об абсурде //Сумерки богов. – М.: Политиздат, 1990, с.222-241, 305-318.

НИЦШЕ Ф. Антихристианин // Сумерки богов. - М.: Политиздат, 1990.- с.17- 35. 75-93.

САРТР Ж.-П. Буття і ніщо // Сучасна зарубіжна філософія: Хрестоматія. К., 1996. – с.112-182.

САРТР Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм //Сумерки богов. – М.: Политиздат, 1990. С.319-344.

ТЕЙЯР ДЕ ШАРДЕН П. Феномен людини. Зарубіжна філософія ХХ століття. Читанка з історії філософії у 6-и книгах, книга 6. – К.: «Довіра», 1993. С.159-165.

ФРОММ Э. Бегство от свободы /сб. пр. Э.Фромма „Догмат о Христе/ – М: Олимп, 1998. – 416 с.

ФРОММ Э. Человек для себя. - Минск: Коллегиум, 1992. – 253с.

ФРОММ Э. Анатомия человеческой деструктивности. – М: Республика, 1994. - 447с.

ЯСПЕРС Карл Смысл и назначение истории. М. «Республика», 1994, с.420-455, 500-508.