Оценка физического состояния (тест К. Купера, 1968)

Дистанция бега (км)	Время бега (ходьбы) (мин)	Оценка	ЧСС уд/мин	МПК
мл мин/кг
1,6-1,9		неудовлетворительная		25,0-33,7
2,0-2,4	удовлетворительная		33,8-42,5
2,5-2,7	хорошая		42,6-51,5
2,8-более	отличная		51,6 и более

 

Визначення фізичної працездатності???????

проводилось за результатами виконання степ-тесту PWC₁₇₀ (Physical Working Capacity) і VO_2max (максимального споживання кисню).

Сутність проведення степ-тесту PWC₁₇₀, полягає у визначенні потужності стандартного навантаження, при якому частота серцевих скорочень (ЧСС) досягає 170 уд.·хв^-1 [89]. Початкову ЧСС визначали з метою контролю у стані відносного спокою (положення сидячи). Після цього, без попередньої розминки, протягом 5-ти хвилин досліджувана виконувала перше навантаження – сходження на сходинку висотою 15 см, з частотою 12 сходжень/хвилину. Відразу після закінчення навантаження за допомогою кардіо-аналізатора « Polar F-5» визначалась ЧСС₁. Після 3 хв відпочинку виконувалось друге, вище за інтенсивністю навантаження (висота сходинки 20 см, частота сходжень – 24 за хвилину) і знову визначалась ЧСС₂.

Показник працездатності (PWC₁₇₀) розраховувався за наведеною нижче формулою:

 

 

де PWC₁₇₀ – фізична працездатність, кгм·хв^-1;

W₁ – потужність першого навантаження, кгм·хв^-1;

W₂ – потужність другого навантаження, кгм·хв^-1;

ЧСС_1, – частота серцевих скорочень після виконання першого навантаження, уд.·хв^-1;

ЧСС₂ – частота серцевих скорочень після виконання другого навантаження, уд.·хв^-1.

При цьому потужність (W) навантаження при сходженні на сходинки визначалась за формулою:

 

W = 1,3·P·H·T

 

де W – потужність роботи, кгм·хв^-1;

P – маса випробовуваної, кг;

H – висота сходинки, м;

T – кількість сходжень на сходинку за хвилину.

Оцінка PWC_{17 0} здійснювалась відповідно до табл.

Оцінка фізичної працездатності за даними проби PWC₁₇₀

(за Карпманом В. Л., 1988)

Рівень фізичної працездатності, кгм·хв^-1	Значення
вік 20-29
Низький	<449
Нижче середнього	450-549
Середній	550-749
Вище середнього	750-849
Високий	>850

 

Для загальної оцінки аеробної продуктивності організму студенток розраховувалася VO_2max. (Е. Б. Сологуб, 2001). З фізіологічної точки зору цей показник інтегрально характеризує стан дихальної, кровоносної та метаболічної функцій, з біологічної – стан життєздатності організму (Г. Л. Апанасенко, 1988). Здатність збільшувати, при необхідності рівень споживання кисню визначає той резерв енергії, який може бути використаний для інтенсифікації процесів життєдіяльності. Тому чим вища ця здатність, тим організм життєздатніший. Для визначення VO_2max застосовувався непрямий метод, на основі отриманих даних фізичної працездатності після виконання тесту PWC₁₇₀. Цей метод є доступним у визначенні, не вимагає складного обладнання, а також достатньо інформативний.

Для підрахунку використовували формулу:

 

VO_2max = 1,7·PWC₁₇₀+1240

 

де VO_2max – максимальне споживання кисню,л·хв^-1;

PWC₁₇₀ – фізична працездатність, кгм·хв^-1.

Оскільки рівень фізичної працездатності залежить від багатьох чинників (стать, вік, розміри тіла, спадковість, стан здоров'я та ін.), а отримані нами абсолютні значення фізичної працездатності (кгм·хв^-1) не враховують ці чинники, ми вирахували відносну величину VO_2max, відносно до маси тіла (Р) в кг за формулою:

 

 

де VO_2max – максимальне споживання кисню (відносне), мл·хв^-1·кг^-1;

PWC₁₇₀ – фізична працездатність, кгм·хв^-1;

Р –маса тіла, кг.

Отримані результати індивідуальних значень VO_2max порівнювали з даними, представленими в табл.

Оцінка максимального споживання кисню (VO_2max)

(за Карпманом В. Л., 1988) [89].

Рівень VO2max, мл·хв^-1·кг^-1	Вік, роки
< 20	20-29
Дуже високий	>44	>41
Високий	38-44	26-41
Середній	31-37	30-35
Низький	24-30	23-29
Дуже низький	<24	<23

Оцінка метаболічної вартості занять. Енергетична вартість м’язової діяльності оцінювалась за величиною стійкого споживання кисню VO_2. Після досягнення цього рівня поглинання кисню м’язи забезпечуються енергією, що утворюється внаслідок аеробного метаболізму різноманітних субстратів. Показник поглинання кисню можна використовувати для вираження витрат енергії [207], які представляють у різних одиницях.

· VO₂ (л∙хв^-1) – розрахунок споживання кисню дає показник, який виражений у літрах кисню, використаного за хвилину;

· VO₂ (ккал∙хв^-1) – калоричний еквівалент 1л О₂ коливається від 4,7 ккал, коли джерелом енергії є жири, до 5,0 ккал, коли джерелом енергії виступають вуглеводи. Для виконання практичних завдань щодо перетворення кількості спожитого кисню в кілокалорії за хвилину використовують показник 5 ккал∙хв^-1 .Загальну величину витрат енергії визначають помноживши кількість кілокалорій за хвилину на тривалість роботи.

· VO₂ (мл∙кг^-1∙хв^-1) –величина співвідношення енерговитрат, отриманих у результаті переводу витрат кисню у л∙хв^-1 та їх величини в мл на кг маси тіла. Вона дає можливість порівнювати енерговитрати у різних, осіб нівелюючи їх різницю у показниках маси тіла.

· МЕТ – величина, яка дозволяє співставити витрати енергії з величиною основного обміну, затрати на який відповідають 1 МЕТ. При цьому 1 МЕТ складає близько 3,5 мл∙кг^-1∙хв^-1.

· VO₂ (ккал∙кг^-1∙год^-1) – величина, одержана в результаті перерахунку енерговитрат у мл∙кг^-1∙хв^-1 на енерговитрати за 60 хв = 1 год, яка в подальшому переведена у її калоричний еквівалент, шляхом її помноження на 4,85 ккал∙л^-1 (калоричний еквівалент 1 л кисню, витраченого на окислення суміші вуглеводів та жирів).

Відповідне вираження енерговитрат використовувалось при оцінці метаболічної вартості експериментальних комплексів аеробіки. Її визначення проводилось на основі прямо пропорційної залежності між величиною поглинання кисню, інтенсивністю діяльності і частотою серцевих скорочень. Для їх визначення застосовувалась формула Карвонена (2.14), яка дозволяє за величиною резервного пульсу визначати інтенсивність навантаження у % від VO_2max:

(2.14),

 

де І-інтенсивність навантаження в % від VO_2max;

ЧССн. – це частота серцевих скорочень, зафіксована під час навантаження, уд.·хв^-1;

ЧССсп. – це частота серцевих скорочень, зафіксована в умовах відносного спокою, уд.·хв^-1;

В – вік, роки.

Відповідно до рівня інтенсивності навантаження в % від VO_2max, орієнтуючись на реальні величини VO_2max, визначали споживання кисню у наведених вище одиницях.

Проба Бондаревского?????