Формування наукового світогляду.

В процесі і в результаті засвоєння наукових знань закладаються основи наукового світогляду.

Коли розкривають сутність світогляду людини, оперують такими категоріями, як знання, погляди, переконання і ідеали особистості, які відображають її ставлення до явищ і процесів дійсності і які визначають її життєву позицію.

Світогляд – це система філософських, соціально-політичних, правових, естетичних поглядів людини на навколишню дійсність, явища природи, суспільні процеси, свідомість людей і своє місце в світі.

Таким чином світогляд покликаний давати відповіді на питання: що таке навколишній світ, від чого залежить його розвиток, підкоряється він якимось закономірностям, чи в ньому панує хаос; як з’явилося життя на землі, чи існує прогрес в історії розвитку суспільства, що є визначальним для його розвитку воля окремих осіб, Бога, думки людей, матеріальні умови життя тощо, ради чого варто жити і як треба жити.

Виходячи з цього світогляд буває буденним – система поглядів переконань ставлень сформована на базі життєвого досвіду. Релігійним – визначається релігійними поглядами, переконаннями ставленнями щодо розвитку суспільства, людини себе, і свого місця в ньому. І науковий який визначається системою поглядів переконань, що базуються на системі наукової картини світу – системи уявлень про загальні закони будови й розвитку Всесвіту та його окремих частин. Система розумового виховання в сучасній школі спрямована на формування наукового світогляду учнів.

Структура світогляду особистості має такі компоненти: знання, погляди, переконання, дії (вчинки).

Знання в структурі світогляду учня є суб’єктивним відображенням об’єктивної реальності, результатом засвоєння знань які накопичило людство. У свідомості людини результат пізнання навколишньої дійсності відображається у вигляді уявлень, понять, суджень, теорій, ідей, норм. Одні з них є актуальними для учня, тобто набувають для нього суб’єктивного, особистісного смислу, інші залишаються лише словесними знаннями.

Щоб знання сприяли розвитку світогляду, вони повинні набути для людини суб’єктивного змісту тобто перейти в погляди і переконання. Саме погляди і переконання становлять основу світогляду і визначають позицію.

Погляди це прийняті учнем уявлення про світ.

Переконання, стійкі погляди, уявлення про світ як достовірні, істинні і емоційно пережиті. Це знання і погляди, які перейшли у внутрішню позицію і особистість готова їх відстоювати та здійснювати на практиці. Переконання визначають увесь духовний світ особистості: її спрямованість, ціннісні орієнтації, інтереси, бажання, почуття, вчинки. Саме переконання роблять людину сильнішою внутрішньо, послідовною у діях та поведінці.

Невід’ємною частиною переконань людини є її почуття. Втілення світоглядних переконань у життя, їх відстоювання і захист людина переживає емоційно.

Вчинки, дії як елемент структури світогляду передбачають уміння людини використовувати знання, реалізовувати переконання в конкретних життєвих ситуаціях, прояв волі, принциповості, рішучості у виражені особистої позиції ставлення до людини, суспільства, природи, себе, політики і т.

Основою наукового світогляду є органічний взаємозв’язок наукової істини, поглядів і переконань тому школа і кожний вчитель мають прагнути глибокого осмислення учнями важливіших науково-матеріалістичних ідей. До них відносяться:

- матеріальність світу і об’єктивний характер його розвитку;

- рух як форма існування матерії;

- первинність матерії і вторинність свідомості;

- пізнаваємість світу і його закономірностей;

- практика як основа пізнання і критерій істинності;

- вирішальна роль праці в формуванні і розвитку особистості;

- матеріальне виробництво – основа суспільного розвитку і прогресу;

- значення загальнолюдських і національних цінностей в розвитку сучасного світу.

Важливо щоб учні не лише засвоїли ці знання, а щоб вони перейшли в погляди і переконання.

Формування світогляду залежить від впливу на інтелект, емоції, волю особистості, від її активної практичної діяльності.

Одним із важливих є питання теорії й практики розумового виховання є визначення критеріїв сформованості наукового світогляду особистості. У науковій літературі існують різні підходи до розробки цих критеріїв. Однак більшість дослідників вважають, що при визначенні рівня сформованості світогляду необхідно виходити із самої його сутності, змісту і структури. У зв’язку з цим при оцінці рівня сформованості світогляду людям необхідно враховувати наступні показники:

- ґрунтовність наукових знань, їх єдність в цілісну систему, що пояснює сутність і закономірності явищ природи, суспільства, мислення;

- розвинута здатність діалектичного осмислення дійсності, удосконалення світогляду, стійкість поглядів і переконань, що виявляються в умілому аналізі індивідом нових для нього явищ, суспільних подій, творів мистецтва;

- виявлення соціальної активності, емоційно-вольової суспільної цілеспрямованості, спрямування діяльності на втілення ідеалів у житті, їх пропаганду і захист.

Звичайно, у реальному житті не так легко і просто визначити рівень сформованості такого складного особистісного утворення, яким є світогляд. Але використання вказаних рекомендацій і критеріїв у певній мірі може сприяти вирішенню цього завдання.

Навчально-виховні умови що сприяють формуванню світогляду:

1. Наступність та міжпредметні зв’язки у навчанні дозволяють побачити одне й те явище з різних точок зору, одержати про нього цілісне уявлення. При умові, що буде забезпечена глибока наукова доказовість, логічна переконливість і несуперечливість всіх засвоюваних знань і висновків світоглядного характеру.

2. Важливим є дотримання принципу історизму в навчально-виховному процесі.

3. Щоб знання переросли у переконання особистості, вони повинні проникнути у сферу її почуттів і переживань. Що спонукає вчителя звертатися до особистого досвіду учнів, життєвих ситуацій, творів літератури й мистецтва.

4. Постійне збудження у учнів емоційного ставлення до матеріалу, що вивчається, внутрішнього прагнення до глибокого осмислення і засвоєння наукової істини, завдяки чому тільки вона і визначає спрямованість особистості і впливає на її поведінку.

5. Набуття досвіду емоційного ставлення дитини до навколишнього світу у творчій діяльності у різноманітних видах мистецтва. Створюючи літературний твір, виконуючи ту чи іншу роль у п’єсі, дитина утверджує себе, виявляє свої погляди і переконання, розширює свій світогляд.

6. Важливою умовою переходу знань в погляди і переконання учнів є надання навчально-виховному процесу суспільної спрямованості. Необхідно допомогти їм зрозуміти, в якому напрямку ми рухаємося, які перетворення відбуваються в економіці, політиці, суспільних відношеннях.

7. Включення учнів у досить широку сферу практичних дій: трудову, громадську, художню, технічну та інші види діяльності, в широке коло соціальних відносин в процесі чого закріплюються і набувають необхідної стійкості погляди і переконання.

8. Важливе значення мають погляди, переконання, діяльність педагога.