Основні принципи діяльності страховиків

Товариства взаємного страхування	Страхові компанії
1. Страховики, страхувальники та засновники
В одній особі	Різні особи
2. Джерела засобів для господарської діяльності
статутний фонд надходження від розміщення засобів страхових резервів	статутний фонд надходження у формі платежів надходження від розміщення засобів страхових резервів
3. Інвестиційна діяльність здійснюється:
на потреби учасників товариства	в інтересах страхової компанії
4. Регламентація з боку держави:
тільки на стадії вилучення прибутку	протягом усього процесу страхування
5. Сформовані страхові резерви
є власністю товариства та відповідно власністю його учасників	можуть стати власністю засновників або акціонерів тільки після виконання їх обов’язків перед страхувальниками та бюджетом

 

Як правило зв’язки, що існують між різними частинами організацій, формують структуру компанії. Форми організаційної структури страхової компанії диктуються поділом праці в середині компанії, вимогами створення спеціалізованих підрозділів, ієрархією посад, внутрішньо організаційними процедурами. Ресурси страхової компанії складаються з матеріальних, фінансових, інформаційних та трудових складових.

Страхові організації створюють свої страхові об’єднання – спілки, асоціації, страхові групи (холдінги), концерни, синдикати, консорціуми, страхові пули. Створення таких об’єднань проводиться на базі положень статті 12, “Об’єднання страховиків”, закону України “Про страхування”.

Страхові об’єднання створюються для координації діяльності страховиків, захисту їх інтересів та здійсненню спільних програм, що в кінцевому результаті позитивно впливає і на обслуговування страхувальників.

На сьогодні в Україні створені такі об’єднання страховиків (рис.2.6), які діють згідно з чинним законодавством.

 

 

Рис. 2.6. Об’єднання вітчизняних страховиків.

 

Страховий посередник – один із трьох головних дійових осіб на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком.

Страховий бізнес використовує різні типи посередників та їх комбінації. Закон України “Про страхування”, стаття 14, дає визначення місця діяльності посередників: “Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників, страхових агентів і страхових брокерів”.

Основна функція посередників (страхових агентів і страхових брокерів) – сприяння продажу страхових послуг.

Принципи діяльності страхових посередників наведені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Принципи діяльності страхових посередників

Страхові агенти	Страхові брокери
Уповноважена особа страховика.	Уповноважена особа страхувальника або страхової компанії, яка передає ризики у перестрахування.
Діє згідно з агентською угодою на визначеній території.	Діє на підставі доручень страховика або страхувальника.
Розмір комісійної винагороди або комісії обумовлюється агентською угодою.	Отримує комісійну винагороду (брокераж), яка вираховується з премії, що належить страховій компанії, у якій брокер розмістив ризик клієнта.

 

Склад таких посередників та їх зв’язок з іншими головними учасниками страхового процесу унаочнюється схемою на рис. 2.7.

 

Страхувальники

Страховики

Перестрахувальники

 

 

Рис. 2.7. Схеми зв’язку головних учасників страхового процесу.

 

Діяльність страхових агентів і страхових брокерів багато в чому має спільні риси, але юридичний статус таких осіб різний.

Страховий агент є уповноваженим страховика і діє згідно з агентською угодою на визначеній території. Страховий брокер, навпаки, є уповноваженим страхувальника або страхової компанії, що бажає перестрахувати ризики за взятими на себе зобов’язаннями (див. табл.. 2.2 та рис. 2.7). Незалежність брокера від страховика – ключова відмінність брокера від агента. Саме незалежність брокера є гарантом того, що він, обираючи страхову компанію для свого клієнта, керується виключно інтересами останнього. А для того, щоб клієнт йому довіряв, брокер повинен мати на ринку “ім’я”, що приходить з досвідом, професіоналізмом та відповідальністю.

У міжнародній практиці діяльність брокерів визначена як професійна діяльність осіб, які, діючи з повною свободою вибору, зводять разом осіб, що мають потребу задовольнити свій попит та пропозиції, в нашому випадку – страхування та перестрахування. Діяльність страхових агентів теж визнана як професійна діяльність осіб, що мають інструкцію або уповноважені діяти від імені та за дорученням одного чи більше страховиків з надання, пропонування і виконання підготовчої роботи для укладення або з укладення договорів страхування чи надання допомоги в застосуванні та виконанні таких договорів, зокрема під час виникнення вимог страхового відшкодування.

У різних країнах світу співвідношення між кількістю агентів та брокерів, що діють на страховому ринку, помітно різні. На одних ринках переважають агенти (Франція, Німеччина), на інших – брокери (Нідерланди, Великобританія, США). Має значення те, як історично розвивався страховий ринок в тій чи іншій країні, особливості законодавчої системи, національні традиції та деякі інші фактори. На жаль, в нашій країні ні інститути брокерства, ні інститути агентства поки що не мають помітного розвитку на ринку в цілому, страхуванні особливо. Причина відставання у розвитку такого ринку. Проте все ж помітна перевага розвитку агентської діяльності на страховому ринку над брокерською.