Із педагогічної скарбниці Софії Русової

Бути гарним педагогом — це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки;

Рідна мова — це перша умова, щоб учні проходили науку свідомо;

Народові, який не має своєї школи і не дбає про неї, призначені економічні злидні й культурна смерть. Ось через що сучасним гаслом усякого свідомого українця мусить бути завдання: рідна школа на Вкраїні.

Коменський Ян Амос (1592—1670) — чеський педагог-гуманіст, основоположник нової прогресивної педагогічної системи, релігійний, громадський і державний діяч. Освіту здобув на кошти братства. Спочатку навчався в братській школі, потім — у лат. школі, продовжив освіту в Гернборзькій академії та Гейдельберзькому університеті Німеччини. Працював учителем братської школи. Належав до протестантської секти Чеських братів, які успадкували низку демократичних ідей Яна Гуса. Через переслідування католицької церкви змушений був у 1628 р. залишити батьківщину і шукати пристановища в Польщі, Англії, Швеції, Угорщині, Голландії.

Після переїзду до Лешно протягом 28 років активно займався як практичною, так і науковою діяльністю. В Лешно він підготував фундаментальну працю «Велика дидактика» (1632), підручники «Відкриті двері мов» (1631), «Фізика» (1633), «Астрономія» (1631), перший в історії педагогіки посібник із сімейного виховання «Материнська школа» (1628) тощо. У цей період педагог розпочинає активну роботу над «Пансофією» (навчання всіх усього). Ця ідея привернула увагу європейських учених, і автора, на той час уже відомого вченого-педагога, англійський уряд запрошує в 1641 р. для участі в підготовці «Пансофії», що узагальнила б усі досягнення науки, техніки, культури. Проте громадянська війна, яка розгорнулася В АНГЛІЇ порушила всі наміри. Коменський повертається до Польщі, приймає пропозицію Швеції розробити проект реформи шведської системи освіти та методики викладання лат. мови.

На замовлення шведського уряду створив багато підручників. В Угорщині Ян Амос підготував перший в історії людства ілюстрований підручник для вивчення мов «Світ чуттєвих речей в малюнках» (1658), де малюнки були органічною складовою навчальних текстів. У цей же період він публікує низку педагогічних праць: «Про культуру природних обдарувань», «Похвала справжньому методу», «Про користь точного найменування речей», а також книгу-посібник «Школа-гра», що являє собою 8 авторських шкільних п'єс.

У 1654 р. вчений повертається до Лешно. В ході війни між Швецією і Польщею місто було зруйноване. Майно і багато рукописів Коменського згоріли під час пожежі, а він сам змушений був шукати притулку в м. Амстердамі (Голландія). В 1657 р. видається приведене автором у систему зібрання його педагогічних праць.

Останні роки свого життя присвятив вивченню проблеми встановлення миру між народами в дусі християнства. Багато років працював над капітальною працею «Загальна порада про виправлення людських справ», де намагався дати план реформи людського суспільства. У книзі «Ангел миру» (1677) закликав ворогуючі країни розв'язувати конфлікти мирним шляхом. Висунув ідею створення міжнародних організацій для збереження миру в усьому світі й поширення освіти серед усіх людей. Був першим, хто висунув гасло всесвітнього роззброєння. Вчений був знайомий з досвідом братських шкіл в Україні.

Світогляд Коменського відбивав основні ідеї епохи переходу від феодального до капіталістичного ладу. Основні його риси: демократизм, гуманізм, матеріалістичний сенсуалізм. Учений визнавав пізнавальність світу, джерелами пізнання вважав почуття, розум і віру. В розвитку пізнання виділяв три ступені: емпіричний, науковий і практичний. На його думку, основні вади суспільства можна усунути лише добре організованим вихованням.

В основу педагогічної системи вчений поклав принцип природовідповідності, який розумів дуже широко. Людину розглядав як частку природи, що у своєму розвитку в усьому підкоряється її законам. Тому й усі педагогічні засоби повинні бути природовідповідними. Водночас принцип природовідповідності зобов'язує враховувати й закони духовного життя людини, узгоджувати з ними педагогічні впливи. В усьому вчений прагнув простежити універсальний паралелізм, тобто визнання спільності головних принципів, що керують природою, людиною і людською діяльністю. Розглядаючи процеси навчання та виховання в нерозривній єдності, великий педагог віддавав перевагу вихованню, до якого відносив науку, освіту, моральне, трудове, а також фізичне і релігійне виховання. Формування моральних переконань і звичок, на його думку, є визначальним у становленні людини. Найважливішими моральними рисами вважав мудрість (як розуміння цінності речей і вчинків), мужність (уміння регулювати свою поведінку і виявляти наполегливість у праці), почуття міри, справедливість. До методів морального виховання відносив приклад, наставляння, вправляння, систематичне привчання дітей до корисної діяльності й виконання встановлених правил поведінки.

Коменський теоретично обґрунтував єдину шкільну систему (материнська школа, школа рідної мови, лат. (або гімназія) й академія (ун-т), класно-урочну форму навчання, дидактичні принципи, особливо виділяючи принцип наочності («золоте правило дидактики»), методи навчання.

Високі вимоги вчений ставив до посади вчителя, «вище за яку нічого не може бути під сонцем». Саме вчитель, відчуваючи всю відповідальність за долю не лише майбутніх громадян, а й усього суспільства, повинен пробуджувати в учнів самостійну думку, готувати з них діяльних, благочестивих людей. До педагогічної праці він закликав допускати тільки найкращих людей. Його педагогічні погляди величезною мірою вплинули на розвиток світової педагогіки і шкільної практики. Більшість педагогічних положень є актуальними й сьогодні.