ТОП 10:

Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень.



До основних міжнародних правових актів, що регулюють перевезення вантажів у прямому залізничному вантажному сполученні, належить Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) 1951р. Отже, Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) - міжвідомчий міжнародний нормативний акт, укладений у цілях організації перевезень вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні. УМВС у межах діяльності й під егідою Організації співробітництва залізниць (ОСЗ) набула чинності з 1 листопада 1951 р. Багатостороння угода була спочатку укладена між національними залізницями соціалістичних країн Європи й Азії. До цього прямі міжнародні вантажні перевезення між СРСР та іншими країнами реалізовувалися в межах двосторонніх домовленостей. Тепер діє редакція УМВС зі змінами і доповненнями. Угода має преамбулу, вісім розділів, які налічують 41 статтю та додатки. Угода складена китайською та російською мовами й укладена на невизначений термін. У випадку різного тлумачення текстів уточнення дають російською мовою. Незважаючи на те що преамбула визначає цілі Угоди (це організація перевезень вантажів у прямому міжнародному сполученні), УМВС є нормативним актом міжнародного залізничного права, який регламентує і регулює основні умови договорів перевезення вантажів. Угода встановлює пряме міжнародне залізничне сполучення для перевезення вантажів між залізницями країн-учасниць. УМВС має обов'язкову чинність для залізниць, відправників і одержувачів незалежно від національної (державної) приналежності сторін договору перевезення вантажу.Угода не містить термінології та понятійного апарату стосовно категорій, застосовуваних у документі. Основоположний термін "пряме міжнародне залізничне сполучення" в контексті УМВС означає: перевезення вантажів здійснюють залізниці країн - учасниць Угоди за одним договором перевезення в міжнародному сполученні з оформленням одного (єдиного) транспортного документа (накладної) та за єдиною ціною (залізничним тарифом), встановленим за весь шлях перевезення.Окрім самої Угоди, країни-учасниці прийняли як документ УМВС Службову інструкцію до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СІ УМВС). Вона належить тільки до залізниць і не регулює відносин за договором перевезення, тобто відносин між залізницями, відправниками й одержувачами). Службова інструкція регулює лише відносини між залізницями країн - учасниць УМВС. За змістом СІ УМВС є внутрішнім коментарем щодо застосування Угоди - для адміністрацій і працівників залізниць.

 

86. Міжнародно-правове регулювання інвестиційної діяльності.

Поки що відсутня конвенція універсального характеру про порядок здійснення іноземних інвестицій. Однак вже є міжнародно-правові акти, що регулюють порядок захисту таких інвестицій.

У Вашингтоні 18 березня 1965 р. 46 держав—членів МБРР уклали Конвенцію "Про порядок розв'язання інвестиційних спорів між державами та іноземними особами". Нині учасниками Вашингтонської Конвенції є понад 160 держав. Конвенція набрала чинності 14 жовтня 1966 р.

Конвенція передбачає розв'язання спорів Міжнародним центром з урегулювання інвестиційних спорів. Проте для передання спору на розгляд Центру необхідна письмова згода учасників спору. Держави-учасниці не мають права використовувати засоби дипломатичного захисту чи звертатися з позовами міжнародно-правового характеру.

У 1985 р. було прийнято Сеульську конвенцію про заснування Багатостороннього агентства з гарантії інвестицій.

У межах СНД вже укладено близько 10 міжнародних договорів з питань власності та інвестицій держав-учасниць СНД та їх суб'єктів на території одна одної.

Зокрема Конвенція про захист прав інвестора, яку було укладено в Москві 28 березня 1997 р., передбачає, що умови здійснення інвестицій, а також правовий режим діяльності інвесторів у зв'язку із здійсненими інвестиціями не можуть бути менш сприятливими, ніж умови здійснення інвестицій і пов'язаний з ними режим діяльності для юридичних і фізичних осіб країни-реципієнта, за винятком вилучень, встановлених законодавством країни-реципієнта. Конвенція визначає правові гарантії захисту прав інвестора.

Римський договір 1957 р. передбачив вільний рух капіталу в межах Європейського Співробітництва.

Велике значення для міжнародно-правового регулювання інвестицій має Договір Європейської енергетичної хартії. Оскільки одержання енергії неможливе без інвестицій, то Договір Європейської енергетичної хартії (підписаний у Лісабоні у грудні 1994 р.) можна вважати ще міжнародним багатостороннім договором про захист інвестицій.

Країни Заходу, вкладаючи гроші в енергетику Сходу, не хочуть, щоб вони виявилися викинутими на вітер.

Важливим джерелом міжнародного інвестиційного законодавства є двосторонні договори про сприяння здійсненню та захисту інвестицій або ж відповідні розділи міжнародних торговельних договорів.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-12-13; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.29.190 (0.003 с.)