Міжнародне економічне право як галузь міжнародного права: поняття, особливості суб’єктного складу та системи джерел.

Розглядаючи співвіднош МЕП з МП, слід зазначити, що перше базуеться на нормах i принципах останнього. Саме МП є осно­вою МЕП. Тому необхідно звернути увагу на те, що міжнар. публічне право є основою МП. Це пояснюеться тим, що суб'ектами міжнар. публічного права е держави, їx угруповання та міжнар. орг-ції, які виступають одночасно i відповідними суб'ектами МЕВ. Сис-ма міжнар. норм i принципів, які регулюють відносини між державами i міжнар. орг-ціями, процес орг-ції i здійнення міжнар. ек. співроб., становить самостійну галузь міжнар. публ. права — МЕП. МЕП не є абсолютно відособленою галуззю МП. Воно перебувае у ф-онально-стрр-них i взаемно обумовлених зв'язках з іншими галузями МП — правом зовн. відносин, правом міжнар. договорів, правом міжнар. орг-цій, міжнар. повітряним правом, міжнар. морським правом, міжнар. еколог. правом, Міжнар. авторським правом, міжнар. космічним правом та ін

Як складова МП МЕПможе i повинно розглядатися як самостійна правова сис-ма, галузь права.Воно мае свої складові ел-ти.

Структура системи МЕП:

—галузі — інститути — норми і принципи

Галузь права — сук-ність норм МЕП, які регулюють певну сферу у МЕВ (транспортне право)

Інститути — сук-ність норм МЕП, які регулюють певни види МЕВ (повітряне, річкове, залізничне)

Принципи — це конкретні правила поведінки які мають найвищу юр. силу

Систему курсу МЕП можна роздiлumu на Заг. й Особл. ч-ни.

У Заг. ч-ні об'еднані норми, які визначають сам предмет правового регул. МЕП, його джерела i принципи, дають уявлення про суб'ектів МЕВ i, зокрема, про державу як основного суб'екта МП. У Заг. ч-ні також розглядаються правовий статус міжнар. ек. орг-цій, питания правового регулювання діяльності(ТНК), міжнар. ек. договорів та забезпечення їх виконання, перевезень та інших напрямів міжнар. співроб.

В межах Особливої частини мае вивчатися міжнар. торг. право, міжнар. вал. право, міжнар. трансп. право, питания міжнар.-правового ре­гулюв. промисл., с/г i науково-техн. співроб.

Можливість регул-ня м\н ек відносин досяг-ся шляхом застосув принципів та норм МЕП. Вони грунт-ся на певних джерелах. Оскільки МЕП є однією із галузей МП, так основні джерела МП є одночасно і джерелами МЕП. Сис-ма джерел МЕП вкл і специф джерела, які закріплюють норми і принципи суто МЕП: рішення м\н ек орг-цій, конкретні договірні угоди щодо м\н ек співроб- а. Закріплення норм і принципів МЕП у конкретних джерелах має важливе значення. Бо вони як певні правила набувають загальнообов'яз х-ру. Джерела є формою юр втілення, вираження норм і принципів МЕП. Водночас норми і принципи МЕП характеризують зміст їх джерел. С-ма джерел МЕП включає в себе м\н ек договори, а також м\н-правов звичаї, рішення (акти) м\н орг-цій, м\н кодекси поведінки в яких знаходять своє юридичне злкріплення норми і принципи МЕП.

Міжнар. ек. договори — це добровільно укладені між держ. рівноправні угоди ек. х-ру, в, яких закріплюються норми та принципи, що регулюють МЕВ. Такого роду норми та принципи можуть міститися не лише в міжнар. ек. договорах, а і в загально політ. міжнар. договорах, які одночасно слід розглядати і як джерела МП в цілому.

Залежно від кількості учасників договірних відносин міжнар договори можуть бути двостор і багато­стор.

1. Договори, що закріплюють норми зага., універсальн. порядку, розрах. на тривале їх використання: належать торгові договори, угоди про товарооборот і платежі та деякі інші.

2. Договори, в яких обумовл. конкретні зобов'яз. (наприклад, сприяти будівництву конкретних об'єктів). Такі договори вичерпують свою юридичну силу, як правило, одноразовим застосуванням.

Міжнар-правовий звичай: закріплені неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і здійснення МЕВ. Вони використ. з мовчазної згоди сторін і, як правило, не мають свого формального закріпл. в жодному договорі або угоді. Такі норми, як правило, виникають і розвиваються в процесі тривалої практики міжнар. відносин. Тривале використ. правил, закладених у міжнар. звичаях, веде до переростання їх у міжнародно-правові норми. Таким чином, звичаї, правила, закріплені в них, стають джерелами МЕП.

Рішення м\н ек орг-цій як джерела МЕП. Оскільки вони як правові акти містять у собі відповідні правила та принципи здійсн МЕВ, розрах на неодноразово їх використ і здебільшого не мають конкретного адресата: резолюції ГенАсамблеї 00Н, а також її м\н орг-цій та інших МО

М\н кодекси поведінки в сис-мі джерел МЕП.

Вони почали створ з ініціативи країн, що розвиваються. В цих м\но-правов документах сис-матизовані правила поведінки відповідних суб'єктів МЕВ (лінійних конференцій, ТНК) або у відповідному напрямі ек діял-ті (передача технологій, контроль за обмеженням ділової практики). Одним із перших таких кодексів був розроблений Конференцією 00Н з торгівлі і розвитку Кодекс проведення лінійних конфер/, норми якого рег. орг. лінійних перевезен ь у галузі торг. мореплавства.