е стан - непосильної фізичної й психічної напруги.

Надмірна напруга є одним з основних психотравмуючих переживань. Для таких напруг є нормативні періоди - це періоди сімейних криз (криза молодої родини, криза появи дитини та ін.). Крім нормативних періодів родина може створювати психічну й фізичну напругу в її членів такими способами:

1. Шляхом створення для індивіда ситуації постійного психологічного тиску важкого або навіть безвихідного положення. Наприклад, становище дружини алкоголіка, який тримає її в постійному страху.

2. Родина може створювати перешкоди для прояву задоволення членами родини надзвичайно важливих для них потреб і почуттів. Наприклад, почуття несумісні з рольовими уявленнями члена родини (невістці потрібно величезних зусиль приховувати антипатію до свекрухи). Чим менш благополучні відносини в родині, тим більше сил потрібно прикладати, щоб стримати обурення. Прояви цих почуттів приводять до ускладнень. Тому манери взаємин носять манірний характер. Це ті почуття, які родина повинна задовольняти в цій людині. Це насамперед стосується сексуальних потреб або задоволення потреби у взаєморозумінні.

3. Шляхом створення й підтримки внутрішнього конфлікту в якогось члена родини. Родина може регулярно ставити якого-небудь члена родини перед суперечливими вимогами й одночасно покладати на нього відповідальність за їхнє задоволення. Приклад - дружина, яка сварить чоловіка за руки, які нічого не вміють, чоловік намагається довести зворотне, але щось зробивши, знову одержує критику дружини. Щоб я не зробив, однаково буде погано. Це приводить до внутрішнього конфлікту. Спочатку виникає досить тривалий період активності, коли чоловік докладає чималих зусиль, щоб довести зворотнє, але щораз виснажуючись прагне в родині займати усе менше місця. Тут з'являються фігури дистантної дружини або чоловіка, або сина або дочки, що прагнуть поменше бути в родині. У випадку дітей - з'являється суперечливе виховання. Тато виховує по-своєму, мама по-своєму. Кожний із цих членів родини витрачає на виховання дитини багато сил, але в результаті суперечливості ефект виховання нульовий - бездоглядність.

Картина відносин при сімейній тривозі носить характер метушливості. Багато чого не доводить до кінця. Ремонт, який ніколи не кінчається. Або стан сімейного страху перед тим, що повинне трапитися щось невідворотнє - загальмованість. Справи не робляться - тяганина.

У випадках психічної напруги можуть бути стани розриву, конфлікти, що приводять до дистанціювання.

Стан сімейної провини.

Почуття провини виникає в кожного зовсім природно в тому випадку, якщо ми робимо протиприродний учинок, що породжує конфлікт. Здійснення виправдувальних учинків зм'якшує провину. У такому випадку мова йде про реальну провину. Крім цього буває невротична провина. Вона виникає з появою думок, почуттів, що носять непорядний характер. Ми обвинувачуємо себе, що ці почуття в нас є.

Екзистенціальна провина - вина за те, що я не є іншим, а є собою. Вона часто актуалізується під час втрат.

Провина дуже нестерпне почуття. Муки совісті можуть досягати великої сили, викликаючи мучення й страх. Шляхом проекції ми намагаємося скласти провину на інших.

Як уся ця інформація переноситься на родину. Людина почуває себе перешкодою для навколишніх, винуватцем усіх невдач родини, схильний сприймати відношення інших членів родини, що як обвинувачує, незважаючи на те, що це не так. При цьому така сімейна провина може бути усвідомленою або неусвідомлюваною, коли вона висить на людині тяжким вантажем. Також і винуватцем людей може бути як дійсним так і уявним. «Я знаю, що я в родині зайвий. Члени моєї родини вважають мене безглуздим». Їм видається що членам родини незручно за нього перед друзями. Це почуття провини з однієї сторони породжує етап виправдувальної активності. Людина докладає величезних зусиль щоб виправдати своє існування в родині. Потім виникає етап, коли такий член родини прагне займати в родині якнайменше місця. Він зменшує свої домагання до мінімуму, проявляє поступливість і бере на себе відповідальність за дійсний або уявний стан.

Сімейне почуття провини також породжує феномен «відпущення гріхів». На якого-небудь зі членів родини звичайно самого слабкого, родина звалює свою власну провину. Це може бути дитина, народжена у невдалий час для родини. Ця материнська провина накладає на дитину. Це та провина, яка йому не належить. Тепер він повинен випробовувати провину за те, що він у родині є зайвим ротом. Наступає період доказу, що я не зайвий, а потім виснаження. Сценарії подальших подій:

1. Оскільки почуття провини болісне й нестерпне, дитина шукає де їй краще. Вона починає відділятися від родини й бути усе більше поза родиною. Він знаходить інші прихильності й інтереси. У родині усе менше проводиться місця. Починають працювати сили, що виштовхують його з родини. Так з'являються діти з делинквентным поведінкою.

2. Варіант попелюшки - коли такий член родини залишається в родині, але як попелюшка, вибирає свій куточок, де й функціонує. Почуття провини ламає почуття людини. Цей підлому дуже небезпечний для особистості.

Таким чином, виявлення цих 4-х станів вимагає ретельного ознайомлення з життям родини. Особливо інформативні прямі або непрямі оцінки різних сторін життя родини. Непрямі оцінки проявляються в інтонаціях, формах поведінки, що проявляються мимо їхньої волі. Важливо бути чутливим до скарг. Важливо уважно аналізувати висловлення, стереотипи поведінки, розвиток відносин у часі. Особлива увага обертати на неусвідомлювані форми прояву. Є ряд методик - сімейне інтерв'ю, що дозволяють діагностувати ці стани. Але головне - мати добре відкриті очі, прочищені вуха й інтелект вище за середнє.

ВИСНОВКИ

Для того, щоб людина була гармонійною, щасливою та спокійною, вона повинна бути у злагоді зі своєю ідентичністю, бути конгруентною їй. Так буває, коли ми, відповідаючи своїй соц. (або в нашому випадку - сімейній ролі), отримуємо задоволення виконуючи її. Коли роль не є нав’язаною, ненависною – тоді з нашою рольовою ідентичністю все в порядку. Батьківсько-дитяча любов – безумовна.

І запам’ятайте таку фразу: «Найкраще, що ми можемо зробити для своїх рідних, - це бути щасливими!»

Ст. викладач _________________________________ Мрака Н.М.