Сутність, класифікація, структура основних засобів та оборотних активів підприємства.

 

Відповідно до П(С)БО 7, до основних засобів відносяться земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, капітальні затрати на поліпшення земель, інструменти, прилади, інвентар, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, та інші основні засоби [4].

Розглянемо суть поняття «основні засоби» в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Розкриття поняття «основні засоби» науковцями

Автор	Рік	Визначення
Зятковський І.В.		Основні засоби – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість виготовлюваної продукції робіт, послуг частинами в міру спрацювання. Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»		Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)
Податковий кодекс України		Основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом, та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік)

 

Відтворення основних засобів – це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

За простого відтворенняосновних засобів здійснюється заміна окремих зношених частин основних засобів, або заміна старогоустаткування на аналогічне, тобто в процесі простого відтворення постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування [9, 297].

Основні засоби можна згрупувати за наступними ознаками:

1) за галузевою ознакою;

2) за функціональним призначенням;

3) за використанням;

4) за ознакою належності.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, зв’язку [9, 354].

За функціональним призначенням основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі.

Виробничими є ті основні засоби, які приймають безпосередньо участь у процесі виробництва і пов’язані із створенням конкретного продукту, виконанням робіт та наданням послуг. Вони представлені будівлями, спорудами, машинами, станками, устаткуванням та ін.

Основні засоби, які не приймають безпосередньо участі у процесі виробництва, робота яких спрямована на забезпечення соціальних і культурно-побутових потреб працівників підприємства, називаються невиробничими. Невиробничі основні засоби представлені будинками культури, спортивними комплексами, дитячими дошкільними закладами, пральнями, лазнями, перукарнями та ін., які є власністю підприємства і використовуються у невиробничій сфері [19, 194].

За використанням основні засоби поділяються на діючі та недіючі.

Діючими є основні засоби, які приймають участь у роботі підприємства на даний час.

Недіючими, в свою чергу, є основні засоби, які не використовуються в даний період в господарській діяльності у зв'язку із тимчасовою консервацією або очікуванням часу введення їх в експлуатацію [13, 121].

За ознакою належності основні засоби поділяються на власні та орендовані.

Власні основні засоби являються безпосередньо власністю підприємства і мають джерело свого утворення (внесок засновника до Статутного капіталу, заборгованість перед постачальниками, цільове фінансування і цільові надходження та ін.).

Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими.

Треба зауважити, що з метою виключення можливості подвійного обліку одних і тих же засобів, у орендодавця орендовані основні засоби обліковуються на балансовому, а у орендаря на позабалансовому рахунку.

На рис. 3.1. наведено склад основних засобів підприємства згідно до П(С)БО № 7.

Рис.3.1. Склад основних засобів підприємства

Згідно із Податковим кодексом України для обчислення амортизаційних відрахувань з метою визначення оподаткованого прибутку основні засоби поділяються на такі групи:

група 1 - земельні ділянки;

група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом;

група 3 - будівлі, споруди, передавальні пристрої;

група 4 - машини та обладнання;

група 5 - транспортні засоби;

група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі);

група 7 - тварини;

група 8 - багаторічні насадження;

група 9 - інші основні засоби;

група 10 - бібліотечні фонди;

група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи;

група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди;

група 13 - природні ресурси;

група 14 - інвентарна тара;

група 15 - предмети прокату;

група 16 - довгострокові біологічні активи [2].

Співвідношення окремих груп основних засобів становить їхню структуру. Основними факторами, які впливають на структуру основних засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру основних засобів [6, 142].

Поліпшити структуру основних за­собів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування; ефективнішого використання виробничих приміщень; установ­лення додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зай­вого й малоефективного устаткування, що сприятиме зростанню виробництва та зниженню собівартості продукції підприємства.

Отже, економічна роль основних фондів полягає в тому, що вони як матеріально – речові цінності багаторазово використовуються на підприємстві в якості засобів праці, і їх вартість частинами поступово переноситься на ціну товару.

На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах ринкових відносин, в Україні необхідно приділяти увагу організації управління оборотними активами підприємств. Фінансова діяльність підприємства тісно пов’язана з формуванням і використанням оборотних активів. Їм належить особливе місце у структурі активів підприємства і від якості управління якими залежить безперервність процесу виробництва та реалізації продукції, ліквідність підприємства, його платоспроможність і рентабельність.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються».

Таблиця 3.2

Розкриття поняття «оборотні активи» науковцями

Автор	Рік	Визначення
Білик М. Д.		Оборотний капітал (оборотні кошти)– це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговує господарський процес і повністю використовується протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. У практиці бухгалтерського обліку до них відносять майнові цінності (активи) всіх видів зі строком викорис­тання менше від одного року або операційного циклу, якщо він перевищує рік.
Шморгун Н. П., Головко І. В.		Оборотні активи (Current assets) – це активи, які необхідні для забезпечення безперервності кругообігу капіталу, послідовно приймають грошову, виробничу, товарну форму, протягом одного операційного циклу можуть бути перетворені на гроші
П(С)БО 2 «Баланс»		Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу, чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу

 

Кожне підприємство формує власну політику управління оборотними активами. Ця політика встановлює необхідну потребу в оборотних активах, визначає їх склад і структуру та джерела, з яких повинні фінансуватися ці активи. Політика управління оборотними активами є частиною загальної фінансової стратегії підприємства.

Класифікація оборотних активів здійснюється за наступними ознаками:

1. В залежності від функціональної ролі в процесі виробництва:

- обігові виробничі фонди;

- фонди обігу (розглянули вище).

2. За методами планування та управління:

- нормовані обігові кошти: всі обігові виробничі фонди, частина фондів обігу, яка знаходиться у вигляді залишків нереалізованої готової продукції;

- ненормовані обігові кошти: інші елементи фондів обігу.

3. За джерелами формування обігового капіталу:

- власні та прирівняні до власних обігові кошти – отримані від засновників, власників, сформовані з власної виручки;

- позичені – отримані кредити банків, комерційні кредити, кредиторська заборгованість (зарплата; перед бюджетом, позабюджетними фондами; податкові платежі).

4. В залежності від ступеня ліквідності:

- високоліквідні активи: готівка в касі підприємства; грошові кошти на рахунках; високоліквідні цінні папери, зокрема поточні фінансові інвестиції;

- середньоліквідні активи: дебіторська заборгованість; векселі одержані;

- низьколіквідні активи: запаси готової продукції; виробничі запаси; незавершене виробництво; товари; витрати майбутніх періодів.

5. В залежності від стандартів бухгалтерського обліку та відображенням в балансі:

- клас «Запаси»: виробничі запаси; поточні біологічні активи; незавершене виробництво; готова продукція; товари.

- клас «Кошти, розрахунки та інші активи»: каса; рахунки в банках; векселі одержані; поточні фінансові інвестиції; дебіторська заборгованість (за товари, роботи, послуги; за розрахунками з бюджетом, внутрішніми розрахунками, за виданими авансами) [5, 66].

Склад оборотних активів – це сукупність окремих еле­ментів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних активів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в за­гальній сумі оборотних активів [17, 207].

Отже, оборотні активи є основним елементом матеріальної бази процесу виробництва, які істотно впливають на нього. Якщо виробництво забезпечене достатньою кількістю необхідних елементів оборотних активів, воно працює, як правило, ефективно. Тому оцінка наявності оборотних активів на підприємствах, їхнього складу та структури є дуже важливою для діяльності підприємства. Для оцінки стану та ефективності оборотних активів підприємства та окремих його структурних елементів використовують різного роду показники, методику розрахунку яких ми висвітлили у цьому розділі. Розрахувавши дані показники, кожне підприємство має можливість проаналізувати час, протягом яких здійснюється оборот оборотних активів, кількість оборотів, що здійснюються за один період, суму коштів, яка залучається, чи вивільняється в результаті сповільнення, чи прискорення тривалості обороту, а також рентабельність оборотних активів та відповідно їх структурних елементів, що дозволяє приймати підприємству правильні управлінські рішення щодо зміни своєї діяльності для її покращення.