Програма розвитку донорства крові і її компонентів на 2002-2011 роки

Відповідно до нормативних актів ще з кінця 80-х років минулого століття всі зразки донорської крові обстежують ся на збудники трансмісивних хвороб: ВІЛ, віруси гепатиту В і С, сифілісу. Для безпеки донорської крові в обласних станціях переливання крові функціонують лабораторії діагностики ВІЛ-інфекції, які в централізованому порядку забезпечуються необхідними тест-системами. Дослідження проводять із застосуванням імуноферментного аналізу та тест-систем 3-го покоління для визнання антитіл до ВІЛ. Щороку тестуванню піддають близько 1 млн. зразків донорської крові, усі позитивні зразки знищуються. Усі випадки інфікування через донорську кров розслідували за участю представників Державного санепідемнагляду.

Контроль за безпекою донорської крові в Україні з 2000 року покладено на Інститут патології крові та трансфузійної медицини АМН України. Створено центр інфекційної безпеки донорської крові, який щоквартально збирає дані про кількість обстежень, виробників та систем, що використовуються службою крові, проводить аналіз і надає його відділу організації та розвитку медичної допомоги МОЗ України. Щодо виявлення антитіл до ВІЛ у зразках донорської крові, крові вагітних та решти контингентів населення, які проходять тестування на ВІЛ, розроблений регламент ідентифікації на всіх етапах досліджень.

 

Профілактику постранфузійних гепатитів (ПТГ) повинна забезпечити система наступних заходів:

а) ретельне лікарське, серологічне, і біохімічне обстеження всіх категорій донорів (первинних, кадрових, донорів резерву) при кожній кроводачі;

б) максимальне обмеження числа донорів відносно одного реципієнта крові або її препаратів;

в) регулярне епідеміологічне розслідування випадків ПТГ;

г) виявлення донорів-джерел ПТГ і відчуження їх від донорства.

Всі категорії донорів при кожній кроводачі підлягають комплексному клініко-лабораторному обстеженню з обов'язковим дослідженням крові на наявність НВsАg з використанням високочутливих методів його індикації, а також на визначення активності аланін-амінотрансферази (АЛАТ), відповідно до інструкції з медичного огляду донорів крові.

Не допускаються до донорства особи, у яких в результаті обстеження встановлені:

· перенесені у минулому ВГ, незалежно від давності захворювання;

· наявність НВsАg в сироватці крові;

· наявність хронічних захворювань печінки, зокрема токсичної природи і неясної етіології;

· наявність клінічних і лабораторних ознак патології печінки;

· контакт в сім'ї або в квартирі з хворим ВГ на період 6 місяців з моменту його госпіталізації;

· отримання за останні 6 місяців переливання крові і її компонентів.

Забороняється: використовувати для трансфузії кров і її компоненти від донорів, не обстежених на НВsАg.

Звуження круга донорів для реципієнта досягається:

· використанням всіх можливостей для заміни трансфузії гемо-препаратів кровозамінниками і іншими інфузійно-трансфузійними препаратами;

· широким впровадженням методів аутотрансфузії;

· переливанням консервованої крові і її компонентів тільки за строгими медичними показаннями, які повинні бути ретельно обґрунтовані в історіях хвороби;

· проведенням екстреного прямого переливання крові тільки за допомогою апарату для прямого переливання крові і від донорів, обстежених на наявність НВsАg безпосередньо перед кроводачею;

· максимальним скороченням числа донорів при проведенні гемодіалізу і операцій з використанням АШК (апарат штучного кровообігу);

· застосуванням лікувальних препаратів, одержаних з пулу донорських сироваток, тільки за життєвими показаннями;

· направленням крові і її препаратів від одного донора тільки до однієї лікувальної установи;

· використання крові і її компонентів з однієї пляшки (контейнера) тільки для одного реципієнта. Передбачити дрібне фасування гемотрансфузійних засобів, перш за все - для педіатричних стаціонарів.

 

Для виявлення донорів-джерел ПТГ в установах служби крові необхідно:

· ретельне ведення картотеки донорів (облік всіх донорів – «носіїв» НВsАg); організація картотеки донорів, запідозрених як потенційні джерела ПТГ, поглиблене клініко-лабораторне обстеження таких донорів із застосуванням високочутливих методів визначення НВsАg;

· ретельна реєстрація у відповідних журналах заявок на кров і її препаратів і їх відпуск з вказівкою, крім реквізитів препаратів, лікувальної установи, відділення, а також прізвища, імені і по батькові донора і дати кроводачі;

· районний епідеміолог встановлює реципієнтів цих кроводач і проводить пошук хворих ПТГ серед них;

· при встановленні захворювання ПТГ у двох або більш реципієнтів одного донора (або одного абсолютно достовірного факту зараження реципієнта від донора) донор відстороняється від кроводач безстроково.

 

У санепідстанції ведеться картотека, куди заносяться відомості про всіх хворих і «носіях» НBsАg, а також донорів, що запідозрені узараженні реципієнта або які є джерелом ПТГ. Картотека використовується епідеміологом при пошуку джерел інфекції, видачі довідок донорам і для інших цілей. Особи, занесені в картотеку, перебувають на диспансерному обліку в кабінеті інфекційних захворювань, а їх амбулаторні карти маркуються червоним трикутником або квадратом, «носії» НВsАg.

На станціях і відділеннях переливання крові необхідно дотримуватися строгого протиепідемічного режиму, який виключає можливість інфікування вірусом ГВ донорів, для чого лабораторне обстеження кожного донора (визначення групи крові, клінічний аналіз крові, гемоглобіну, АЛАТ, НВsАg і т. д.) проводиться індивідуальним комплектом стерильного інструментарію (скарифікатори, голки, мікропіпетки, металеві кульки, меланжери, предметні скельця і т.д.). Заготовку крові від донорів здійснюють системами одноразового користування з подальшим їх автоклавуванням і утилізацією.

Для кожного донора готується індивідуальний комплект стерильного матеріалу (ножиці, серветки, тампони з антисептиком і т. п.), який використовується при всіх маніпуляціях з кров'ю тільки одного донора.

Ексфузіоніст вибирає добре видимі вени ліктьового згину; ватяним тампоном, змоченим антисептичним розчином, двічі з інтервалом 1 хв, ретельно обробляє місце венепункції; знімає захисний ковпачок з голки системи для взяття крові і, не торкаючись руками голки і шкіри в місці проколу, пунктує вену. У разі пальпації вени необхідно обробити місце пункції антисептиком.

Обробка рук медичного персоналу (ексфузіоніста) проводиться перед пункцією вени або ємності з кров'ю кожного донора.