Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Структура науково-пізнавальної діяльності.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Наука - це когнітивна, пізнавальна діяльність, тобто цілеспрямована, процесуальна, структурована активність. Структура будь-якої діяльності складається з 3-х основних елементів: мета, предмет, засоби діяльності. У разі наукової діяльності мета - отримання нового наукового знання, предмет - наявна емпірична і теоретична інформація, релевантна підлягає вирішенню наукової проблеми, засоби - наявні в розпорядженні дослідника методи аналізу і комунікації, що сприяють досягненню прийнятного для наукового співтовариства вирішення заявленої проблеми.Відомі три основні моделі зображення процесу наукового пізнання: 1) емпіризм; 2) теоретизм; 3) проблематізм. Згідно емпіризму, наукове пізнання починається з фіксації емпіричних даних про конкретний предмет наукового дослідження, висунення на їх основі можливих емпіричних гіпотез - узагальнень, відбір найбільш доведеною з них на основі її кращої відповідності наявним фактам. Модель наукового пізнання як індуктивного узагальнення досвіду і подальшого відбору найкращої гіпотези на основі найбільш високого ступеня її емпіричного підтвердження має в філософії науки назву індуктівістской (або неоіндуктівістской). Її видними представниками були Ф. Бекон, Дж. Гершель, В. Уевелл, Ст. Джевонс, Г. Рейхенбах, Р. Карнап і ін Більшістю сучасних філософів науки ця модель наукового пізнання відкинута як неспроможна не тільки в силу її не-універсальності (з поля її застосовності начисто випадають математика, теоретичне природознавство і соціально-гуманітарне знання), але через її внутрішніх протиріч.Прямо протилежної моделлю наукового пізнання є теоретизм, який вважає вихідним пунктом наукової діяльності якусь загальну ідею, народжену в надрах наукового мислення (детермінізм, індетермінізм, дискретність, безперервність, визначеність, невизначеність, порядок, хаос, інваріантність, мінливість і т.д.). В рамках теоретизм наукова діяльність представляється як іманентне конструктивне розгортання того змісту, який імпліцитно полягає в тій чи іншій загальній ідеї. Емпіричний досвід покликаний бути лише одним із засобів конкретизації вихідної теоретичної ідеї. Найбільш послідовною і яскравою формою теоретизм в філософії науки виступає натурфілософія, яка вважає всяку науку прикладною філософією, емпіричної конкретизацією ідей філософії (Г. Гегель, А. Уайтхед, Тейяр де Шарден, марксистська діалектика природи та ін.) Сьогодні натурфілософія є в філософії науки досить непопулярною, проте інші варіанти теоретизм цілком конкурентоспроможні (тематичний аналіз Дж. Холтона, радикальний конвенціоналізму П. Дюгема, А. Пуанкаре, методологія науково-дослідницьких програм І. Лакатоса та ін.)Нарешті, третім, досить поширеним в сучасній філософії науки варіантом зображення структури наукової діяльності є концепція проблематізма, найбільш чітко сформульована К. Поппером. Відповідно до цієї моделі наука суть специфічний спосіб вирішення когнітивних проблем, що становлять вихідний пункт наукової діяльності. Наукова проблема - це суттєвий емпіричний або теоретичний питання, формулируемого в наявному мовою науки, відповідь на який потребує здобуття нової, як правило, неочевидною емпіричної і / або теоретичної інформації. Вічно незадоволене цікавість - головна рушійна сила науки.Сучасна наукова діяльність не зводиться до чисто пізнавальної. Вона є суттєвим аспектом інноваційної діяльності. Наукові інновації є первинним і основним ланкою сучасної наукоємної економіки. Як частина інноваційної діяльності наука являє собою послідовну реалізацію наступної структури: фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, корисні моделі, дослідно-конструкторські розробки.У складі наукового знання звичайно виділяють два основних рівня - рівень емпіричного і теоретичного знання. В емпіричному знанні переважає чуттєве пізнання, тобто вид пізнання, переважно спирається на дані органів чуття - зору, слуху, смаку, нюху, дотику. У теоретичному пізнанні переважають раціональні методи пізнання, переважно спираються на логіку, інтелект і мислення.Зазвичай в чуттєвому пізнанні, що становить основу емпіричних методів наукового пізнання, виділяють три основні форми - відчуття, сприйняття і уявлення.Як вже говорилося, раціональне пізнання - пізнання на основі мислення і логіки. Зазвичай і в раціональному пізнанні виділяють три основні форми - поняття, судження і умовиводи.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-12; просмотров: 361; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.116.61 (0.007 с.) |