Організація економічного співробітництва і розвитку

В Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) беруть участь 25 держав. Загальне населення держав - членів ОЕСР складає 16 % від світового, а загальний обсяг виробництва - дві третини світового обсягу. Конвенція про створення ОЕСР виділяє три мети створення цієї організації:
1) забезпечити максимально можливий рівень стійкого розвитку за одночасної підтримки фінансової стабільності;
2) сприяти вільній торгівлі;
3) сприяти економічному розвитку в менш розвинутих країнах.
Вищим органом організації є Рада, що складається з постійних представників держав-членів. При Раді працює виконавчий комітет, що налічує 14 членів, 7 з яких представляють найбільш розвинуті індустріальні держави.
В ОЕСР працює цілий ряд спеціалізованих комітетів, що проводять регулярні зустрічі. В рамках цієї організації укладаються численні угоди, що мають міжнародне значення (табл. 11). Важливою частиною роботи ОЕСР є одержання достовірної економічної інформації від країн-членів і формування прогнозів економічного розвитку. Прогнози ОЕСР раз у два роки публікуються в її періодичному виданні - "Economic Outlook".
ОЕСР споконвічно була форумом для обговорення глобальних економічних проблем і можливих шляхів їх вирішення для країн-членів. Крім цього, тепер важливою функцією ОЕСР є розробка різного роду аналітичних та інформаційних матеріалів і публікацій.

 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

Європейський Союз (ЄС) - об'єднання держав, головною, але не єдиною метою якого є зняття обмежень економічної діяльності між країнами-членами.
Основні правила ЄС:
- вільне пересування товарів у межах ЄС, без будь-яких перешкод, митних процедур, мит і т.ін.;
- єдині для всіх країн ЄС ставки ввізного мита відносно товарів, що ввозяться через кордон;
- товар, завезений через кордон ЄС, може без перешкод пересуватися по всій його території;
- вільне пересування в рамках ЄС капіталу, робочої сили, технологій та інших "чинників виробництва";
- гармонізація законодавства країн-членів із суттєвих економічних питань, включаючи транспортні послуги, оподаткування, організацію підприємств (форми юридичних осіб, вимоги до реєстрації і т.ін.), фінансові питання;
- на території ЄС усі розрахунки здійснюються в єдиній валюті - евро (до 2002 р. поряд з евро могли використовуватися також національні валюти країн-членів).
ЄС безпосередньо обмінюється дипломатичними представництвами з країнами, що не є його членами, випускає єдині паспорти ЄС, починає переговори й укладає міжнародні договори. В рамках ЄС обговорюються питання здійснення єдиної оборонної політики. Всі ці заходи свідчать про прагнення держав-членів перетворити ЄС на щось більше, ніж просто економічний союз.
В основі ЄС лежить цілий ряд міжнародних договорів. У розвитку економічної інтеграції (тобто в усуненні бар'єрів у торгівлі) важливу роль відіграють органи ЄС, оскільки вони наділені самостійними функціями у прийнятті рішень (Рада міністрів, Комісія, Європарламент, Суд ЄС, Економічний і соціальний комітет).
Рада міністрів уповноважена приймати рішення з усіх питань, що входять до сфери повноважень Євросоюзу відповідно до зазначених угод. При цьому рішення приймаються кваліфікованою більшістю голосів або одноголосно (з цілого ряду питань).
Комісія складається з членів, що відбираються за ознаками загальної компетенції і максимальної незалежності. Члени Комісії призначаються за згодою між країнами-членами. Головна функція Комісії - нагляд за застосуванням угод, укладених у межах ЄС. З цією метою Рада міністрів має право наділяти її повноваженнями.
Європарламент складається з депутатів, що обираються безпосередньо в країнах-членах. Європарламент має право більшістю в дві третини прийняти резолюцію недовіри Комісії, результатом чого є негайний розпуск останньої.
Суд ЄС уповноважений інтерпретувати і застосовувати угоди ЄС.
Він складається з двох ланок:
- Суд (у його складі - 15 суддів і 9 генеральних адвокатів);
- Суд першої інстанції (в його складі - 15 суддів).
Суд скликається для вирішення спорів, поданих на його розгляд країнами-учасницями, органами ЄС, компаніями, а також окремими особами. Президент Суду обирається суддями із свого числа на 3 роки. Він спрямовує роботу Суду і головує на слуханнях і нарадах. Суду допомагають генеральні адвокати, завдання яких надавати, у разі потреби, незалежні й безсторонні поради. Як правило, Суд розглядає:
- справи, передані на його розгляд Комісією, іншими органами ЄС або країнами-учасницями;
- справи, що стосуються окремих осіб або компаній, розглянуті Судом першої інстанції, на рішення якого було подано апеляцію.
З 1954 р. Суд розглянув більше 9 тис. справ.
До 1 вересня 1989 р. працював тільки Суд. Щоб поліпшити судовий захист індивідуальних інтересів, рішенням Ради був заснований Суд першої інстанції. Він розглядає усі справи, подані компаніями, а також окремими особами, не згодними з рішеннями органів ЄС і його агентствами. Суд першої інстанції складається з п'ятнадцяти суддів, призначених країнами-учасницями на 6 років. Цей суд також вибирає свого президента, проте в його складі немає генеральних адвокатів.
Члени обох судів призначаються країнами-учасницями терміном на 6 років.
Економічний і соціальний комітет- консультативний орган.Він не має права приймати рішення. Його головні функції:
- Рада і Комісія повинні консультуватися з комітетом перед прийняттям рішень з певних питань;
- комітет може з своєї ініціативи виступити з консультативним висновком з того або іншого питання. До складу комітету входять представники суспільних груп (роботодавці, наймані працівники, представники інших соціальних груп, у тому числі організації споживачів, науковці, фермери, люди вільних професій (адвокати, бухгалтери і т.ін.)).
Членів комітету призначає Рада своїм одноголосним рішенням.
Важливу роль відіграє Європейський інвестиційний банк (створений у 1958 році). Банк є незалежним органом, який виступає як банк ЄС з довгострокового фінансування. Він надає кредити під інвестиційні проекти, головним чином, у промисловості, енергетиці, транспорті, а також виступає гарантом по таких кредитах. Більше половини позик банку виділяється для інвестицій у відсталі регіони. Банк також допомагає виконувати фінансові завдання політики співробітництва ЄС із державами, що не є його членами. В даний час банк працює більш ніж у ста країнах у таких напрямках:
- підтримка економічного розвитку країн Центральної і Східної Європи, що мають намір вступити в ЄС;
- розвиток виробничого приватного сектору в країнах Середземномор'я, що не є членами ЄС;
- фінансування проектів у таких сферах, як спільне підприємництво, захист навколишнього середовища й обмін технологіями в країнах Азії і Латинської Америки.

 

МЕРКОСУР

Спільний ринок південної зони (скорочено - МЕРКОСУР) створений відповідно до договору від 26 березня 1991 р. Його мета - забезпечити вільний рух товарів, послуг і робочої сили в межах території Аргентини, Бразилії, Парагваю й Уругваю. Крім того, держави-члени прагнуть встановити єдині ставки ввізного мита.
Реалізація угоди проходить зі складнощами. Країни - члени МЕРКОСУР домовилися про те, що на деякі товари режим "вільної торгівлі" поширюватися не буде, проте довгий час не могли дійти до згоди щодо того, які саме це будуть товари. Наприклад, Бразилія наполягала на "вилученні" більш 300 товарних позицій, а Аргентина - майже 400.
Загальне населення країн - членів МЕРКОСУР перевищує 190 млн осіб, а загальний річний обсяг виробництва становить понад 400 млрд дол. США.

 

АНДСЬКИЙ ПАКТ

Андський спільний ринок (АНКОМ) включає в себе Болівію, Колумбію, Еквадор, Перу і Венесуелу. Це об'єднання виникло в результаті укладення Картахенської угоди 1969 року. Багато в чому його створення було реакцією на слабку роботу Латиноамериканської асоціації вільної торгівлі, попередниці Андського спільного ринку. Спочатку до складу Андського спільного ринку входила Чилі, але в 1977 році вона вийшла з його складу.
Серед заходів, вжитих у рамках Андського спільного ринку, слід зазначити:
- надання тарифних переваг іншим державам-членам;
- встановлення єдиних тарифних ставок стосовно інших держав-членів;
- домовленість про те, що деякі товари повинні вироблятися у певних країнах-членах;
- негативний, обмежувальний підхід до іноземного інвестування. Відповідно до Андського пакту було створено такі установи Андського спільного ринку:
- Андський суд;
- Андський банк розвитку;
- Андський резервний фонд;
- Андський парламент.
Спочатку Андський пакт виступав як активний прихильник протекціонізму, жорсткого державного регулювання економіки, витіснення іноземців із внутрішнього ринку. На сьогоднішній день Андський пакт пережив серйозні зміни. Нині серед головних пріоритетів його діяльності - відкритий ринок, економічна лібералізація та відкритість до іноземної участі в економіці.