Тема: спту суспільством як системою

1. Провідні концепції суспільства як системи.

1) Суспільство — багатогранне поняття: це світове співтовариство, система як ціле, сукупність людей, які живуть на певній території, створюючи свою культуру і систему, це товариство, асоціація, це населення країни, об'єднане для спільної праці.

Підходи до суспільства:

Вебер: суспільство - сукупність людей в основі якої лежить діяльність.

Бергер: суспільство — комплекс людських відносин.

Мілдс: суспільство — конфігурація соціальних інститутів.

Маркс: суспільство — сукупність людських відносин, які склалися історично в процесі суспільної праці. В цих прикладах присутній підхід до суспільства, як, до системи - цілісної, динамічної.

Система - цілісне утворення, основними елементами якого є люди (соціальні дії і взаємодії, зв'язки і відносини). Люди створюють соціальні інститути. Існують такі рівні суспільства.

I Макрорівень.

II Мезорівень – соціальні інститути.

III Макрорівень – люди.

Соціальний зв'язок — це набір фактів, які обумовлюють спільну діяльність в конкретних умовах для досягнення цілей. Із соціальних зв'язків випливають соціальні взаємодії — це процес, протягом якого люди діють і зазнають впливу один на одного. Із соціальної взаємодії утворюються соціальні відносини — відносно стійкі і самостійні зв'язки між індивідами, соціальними спільнотами, соціальними інститутами. Отже, суспільство формується з безлічі індивідів, їх зв'язків, взаємодій і взаємовідносин, які регулюються соціальними нормами - правила, закони, традиції, що відображають вимоги суспільства, соціальних спільнот, соціальних інститутів до поведінки людей. Соціальні норми пов'язані з соціальними цінностями, які є благами життя. Суспільство як цілісна система включає в себе: координацію (узгодження) та субординацію (підпорядкування)

Підходи до суспільства як системи:

 

Підхід Маркса до суспільства як системи носить назву детерміністський підхід (закономірнісний). Марксисти зупиняються на характеристиці груп населення, на соціальній ієрархії (поділ на багатих і бідних), не зводять суспільство до сукупності трьох інститутів за Кантом (держава, сім'я, церква), не зводить характеристику суспільства до 5 фундаментальних інститутів (сім'я, держава, церква, виробництво, традиції).

Маркс виділяє в суспільстві сфери: економічна, соціальна, політична, культурна. Ці сфери Маркс називає підсистемами, які мають свої підсистеми:

• Економічна підсистема виконує функції добування засобів існування, це - фундамент суспільства.

• Політична підсистема виконує роль управлінської надбудови суспільства.

• Соціальна підсистема являє собою соціально-демографічний склад населення взаємовідносини між соціальними спільнотами, соціальне життя на загал, включаючи добробут.

• Культурна підсистема зачіпає собою поверхи суспільства, носить наскрізний характер.

В середині ХIХ ст. Маркс створив одну з найбільш повних і чітких моделей суспільства яке складається з базису (продуктивні сили і виробничі відносини) і надбудови (ідеологія, культура, наука, освіта).

В марксизмі переважала точка зору за якою базис визначає (детермінує) надбудову.

Тому відносини між чотирма підсистемами обумовлені причинно-наслідковими зв'язками які є закономірнісними. Ці підсистеми утворюють ієрархічну структуру.

Але існує і зворотній зв'язок. Сучасні технології і інтелектуальна революція перетворює культурну сферу на важіль економіки. Отже, суспільство - живий організм, що знаходиться в русі і розвитку таким є детерміністичний підхід.

Спенсер розробив функціональний підхід до розвитку суспільства (англо-американський варіант): кожна підсистема існує в рамках цілого (кровопостачання в рамках організму) і виконує певну функцію. Функції мають бути спрямованими на задоволення потреб та збереження стабільності (Парсонс). Велику роль в суспільстві відіграє соціальний контроль зі сторони батьків, керівників і т.д. Цю функцію виконує держава. Вона «утримається на страху перед живими». Частково цю функцію виконує церква вона створює «Страх перед мертвим». Функціоналізм доповнив Мертон, що стверджував: одне явище може мати різні функції (я-тато, я-син), а одну і ту ж функцію можуть виконувати різні явища. Мертон ввів поняття дисфункції – рушійної функції (останні роки партійна система виконує руйнівну функцію держави).

Парсонс сформулював 4 основні функціонуючі елементи:

А Адаптація забезпечує економічну підсистему

Ц Ціле досягнення, що забезпечує політичну систему

І Інтеграція забезпечує правові інститути і звичаї

Вс Відтворення структури забезпечує віра, мораль, освіта.

 

 

Недоліки функції: відсутність аналізу нестабільності суспільства,роль індивіда в суспільстві - цей недолік намагалися подолати теоретики індивідуалізму (створили теорію соціальної взаємодії), стверджують, що функції діють постійно. Отже, можемо вивести узагальнену схема побудови суспільства як системи.

 

 

- Соціальні дії взаємодії

 

- Соціальні цінності і норми

 

- Соціальні зв’язки і соціальні відносини.

 

Питання соц. змін переходу.

Проблема соціальних змін, проблема переходу соціальних систем, соціальних спільнот, соціальних інститутів, індивідів з одного стану в інший для СПТУК є дуже актуальним. Для їх вирішення використовують поняття соціального розвитку, як зворотних спрямованих змін матеріальних і духовних об'єктів. Розвиток передбачає перехід від простого до складного, від нижчого до вищого.

Виділяють ІІІ типи механізмів соціальних змін і розвитку:

1) Еволюційний і революційний;

2) Прогресивний і регресивний;

З) Імітаційний і інноваційний.

Найбільш повну схему еволюційного розвитку суспільства розробив Спенсер, він стверджує: еволюція в ускладненні форм суспільного життя.

В 70-х роках XX ст. теорія індустріального суспільства одержала подальший розвиток формування в стадії розвитку суспільства: до індустріальне, індустріальне, постіндустріальне. Україна в 60-х р. XX ст. досягала індустріального рівня і зупинилась. В кінці XX на початку XXI ст. країни Західної Європи і Америки досягли ІІІ-го рівня тому пострадянські країни відстають. Перехід від однієї стадії до іншої відбувається шляхом революцій на основі технічних і технологічних нововведень в сполученні з психологічними мотиваціями: націоналізму, протестантською етикою, амбіціями. Сьогодні переважає соціальний революціоналізм. Це не значить, що немає поширення соціального революціоналізму, який розробили марксисти. За теорією суспільство проходить кілька формацій: рабовласницьку, феодальну, капіталістичну, соціалістичну та інші.

Перехід від однієї формації до іншої відбувається шляхом революції. Маркс стверджував: "Революція — локомотиви історії". Революція — якісний стрибок від старого до нового який передбачає реформи - докорінну зміну систем старої на нову.

Інші питання соц. змін розглянуті такими вченими:

Спенсер – розглянув критерії соц. прогресу з варіантами ускладнення суспільства.

Кьольнз – розглянув зміни у системі соц. зв’язків.

Беле – розглянув зміни у характері виробництва і споживання.

Марксисти – розглянули ступінь оволодіння силами природи і ліквідації експлуатації людини людиною.