Семінарсько-практичне заняття за Т. 15-16

Тема: Планування, аналіз, звітність та аудит у сфері праці

Мета роботи:

- Навчальна: відпрацювання навичок з розрахунку показників з праці на підприємстві. Відпрацювання навичок проведення розрахунків для аналізу показників з праці на підприємстві.

- Виховна: розвивати економічне мислення та вміння раціонально застосовувати різні методики аналізу та планування показників з праці.

Методичні рекомендації до виконання роботи

Аналіз та планування показників з праці є двома взаємопов’язаними та взаємозалежними елементами управління трудовими ресурсами на підприємстві.

План по праці - важливий розділ стратегічного плану підприємства, він складається з:

- плану по чисельності та складу працюючих;

- плану підвищення продуктивності праці;

- плану по фонду оплати праці;

- плану з організації праці.

Аналіз трудових показників здійснюється в напрямках:

- аналіз структури та динаміки робочої сили;

- аналіз використання робочого часу;

- аналіз продуктивності праці;

- аналіз формування та використання фонду заробітної плати;

- аналіз організації та нормування праці.

Методика розрахунку показників з праці має наступний вигляд:

Планування й аналіз чисельності працівників.

Розрахунок загальної потреби підприємства в кадрах за укрупненим методом виглядає наступним чином:

Ч = Ов / В; (96)

де Ч- загальна потреба підприємства в кадрах;

О - обсяг виробництва;

В - запланований виробіток на одного працюючого.

Планова чисельність основних робітників визначається одним із методів:

- за трудомісткістю виробничої програми:

(чол.) (97)

(чол.) (98)

де – сумарна трудомісткість виробничої програми, н-год.;

– кількість одиниць продукції, яку необхідно виготовити у плановому періоді, шт.;

– дійсний фонд часу роботи одного робітника (визначається за балансом робочого часу середньоспискового робітника), н-год.;

– середній коефіцієнт виконання норм на підприємстві;

– норма часу на обробку однієї деталі, н-год.; хв.

Також за даним методом використовують формулу:

Чпер = Тпр/Тпф; (99)

де Тпф – корисний фонд часу одного працівника

Тпр – час, необхідний для виконання виробничої програми.

; (100)

де n – кількість номенклатурних позицій виробів у виробничій програмі;

Ni – кількість виробів і -ї номенклатурної позиції;

Ті – трудомісткість процесу виготовлення виробу і -ї номенклатурної позиції;

Кв – коефіцієнт виконання норм часу.

- за нормами обслуговування:

(чол.) (101)

де – загальна кількість одиниць устаткування, яка обслуговується, од.;

– кількість змін роботи устаткування;

– коефіцієнт спискового складу, який обчислюється як відношення явочної чисельності робітників до їх спускової чисельності;

– норма обслуговування на одного робітника, од.

- за нормами виробітку:

(чол.) (102)

де – планова кількість виробів, натур. од.;

– годинна норма виробітку одного робітника, натур. од.

Якщо виробничий об'єкт або устаткування обслуговується групою робітників і розміщення їх всередині об'єкта не визначається, розрахунок чисельності здійснюється за нормативами. Нормативи чисельності визначаються через норми обслуговування або норми часу обслуговування:

(103)

або

(104)

де Р — обсяг робіт;

Но — норма обслуговування, виражена в таких самих одиницях, що й обсяг роботи;

Ф — фонд робочого часу (за зміну, місяць);

Тно — норма часу обслуговування для відповідного періоду.

Чисельність допоміжних робітників (кранівників, комірників, комплектувальників та ін.), для яких не можна установити обсяг робіт, норму обслуговування, розраховується за робочими місцями:

(105)

де О — кількість робочих місць;

З — число змін;

Коб — коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової.

2. Аналіз та планування продуктивності праці.

Розрахунок приросту продуктивності праці (ПП) здійснюється за формулами:

; (106)

 

; (107)

 

; (108)

 

; (109)

де ТМб – трудомісткість, необхідна для виконання планового обсягу роботи за базовими нормами, нормо-год.;

DТМ – зниження трудомісткості, розраховане на обсяг з моменту проведення заходів до кінця планового року, нормо-год.;

Чб – базова чисельність робітників, чол..;

Еч – відносне звільнення робітників з урахуванням строків здійснення заходів, чол..

Найпоширенішим методом планування показника підвищення продуктивності праці є планування за факторами її зростання.

Багатофакторна модель аналізу продуктивності праці:

ПП = Фва × ПВа × ФО × Тд × Тр × ПВроб; (110)

де Фва - фондовіддача активної частини основних виробничих фондів, грн..;

ПВа – питома вага активної частини основних виробничих фондів в загальній їх вартості, %;

ФО – фондоозброєність праці з розрахунку на одну відроблену чол..-год.;

Тд – середня тривалість робочого дня, год.;

Тр – середня тривалість робочого року, дн.;

ПВроб – питома вага робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %.

Планування й аналіз заробітної плати.

Планування заробітної плати включає планування фонду заробітної плати і середньої заробітної плати.

Плановий фонд заробітної плати — вся сума коштів, що виділяється для оплати праці працівників у запланованому періоді.

Розрізняють планування фонду заробітної плати за нормативами і детальне планування фонду заробітної плати за елементами його структури.

Фонд оплати праці на основі нормативів його приросту обчислюється за формулою:

 

; (111)

де ФОП_баз — фонд оплати праці у попередньому періоді;

Н₁, H₂, Н₃ — нормативи приросту фонду оплати праці відповідно за приріст обсягів виробництва, продуктивності праці та зниження витрат на одну гривню продукції;

Е₁, Е₂, Е₃ — відповідно приріст обсягів виробництва, продуктивності праці, зниження витрат на одну гривню продукції.

Якщо структура продукції, що випускається, однорідна за своїм складом і має досить стійкий характер, використовують рівневий норматив для розрахунку фонду оплати праці:

ФОП = Н × О; (112)

де Н — норматив фонду оплати праці на одиницю продукції у натуральному виразі або на одиницю обсягу, прийнятого для обчислення продуктивності праці;

О — обсяг виробництва.

Поелементний розрахунок заробітної плати здійснюється за категоріями працівників.

Планування фонду оплати праці робітників здійснюється за такими напрямами: планування годинного, денного і місячного (квартального, річного) фондів.

Годинний фонд — охоплює всі види оплат за фактично відпрацьований час і складається із заробітної плати за відпрацьований час за відрядними розцінками, тарифними ставками, з премій відрядникам і почасовикам, доплат за умови та інтенсивність праці, за роботу в нічний час, незвільненим бригадирам за керівництво бригадою, за навчання учнів і надбавки за професійну майстерність.

У денний фонд, окрім годинного фонду заробітної плати, входить доплата підліткам за скорочений робочий день і оплата перерв для годування дітей.

Місячний (квартальний, річний) складається з денного фонду заробітної плати, оплати чергових і додаткових відпусток, оплати за час виконання державних і громадських обов'язків, доплати за вислугу років і вихідної допомоги, заробітної плати працівників, відряджених на інші підприємства або на навчання.

Основними етапами визначення планового фонду заробітної плати є:

1) розрахунок фонду прямої заробітної плати;

2) розрахунок доплат у годинний, денний і місячний фонди заробітної плати.

У фонд прямої заробітної плати робітників включаються суми коштів, нараховані за відрядними розцінками робітникам-відрядникам і за тарифними ставками — робітникам-почасовикам.

Розміри премій визначаються за кожною групою робітників, які преміюються за одні й ті ж самі показники:

(113)

де — загальна сума премій;

Звідр, Зпочас — відповідно основний відрядний і почасовий фонд заробітної плати, грн.;

Пр₁, Пр₂ — розмір (норматив) премії відповідно відрядників і почасовиків.

Загальна сума доплат за роботу в умовах, що відхиляються від нормальних, і за надмірну інтенсивність праці визначається за показниками чисельності робітників, які працюють у важких і шкідливих, особливо важких і особливо шкідливих умовах праці і одержують відповідний розмір доплат, їх середньої годинної тарифної ставки, розмірів доплат у відсотках до тарифної ставки і фонду робочого часу.

(114)

де Ду — сума доплат за умови та інтенсивність праці;

Т_і — годинна тарифна ставка робітників відповідного розряду, грн.;

Др_і — розмір і-ої доплати в % до тарифної ставки (4, 8, 12, 16, 20, 24%);

Чр; — чисельність робітників, які одержують певний розмір доплат, осіб.

За професійну майстерність загальна сума надбавок визначається за показниками чисельності робітників за розрядами, які одержують ці надбавки, установлених розмірів надбавок за розрядами, годинними тарифними ставками робітників відповідного розряду, а також фонду робочого часу:

(115)

де Нм — сума надбавок за професійну майстерність, грн.;

Нр_і — розмір надбавки в % до тарифної ставки.

Щоб визначити суму доплат за роботу в нічний (вечірній) час, необхідно знати розмір доплат, середню тарифну ставку робітників і фонд нічного (вечірнього) часу:

Дн = Т_і • Фн • Кн, (116)

де Дн — сума доплат за роботу в нічний (вечірній) час, грн.;

Фн — фонд нічного (вечірнього) часу;

Кн — коефіцієнт доплат до тарифних ставок за кожний час нічної (вечірньої) роботи.

Сума доплат не звільненим від основної роботи бригадирам розраховується на основі установленого абсолютного розміру доплати залежно від чисельності робітників у бригаді і кількості відповідних бригад:

(117)

де Др_і — розмір і-ї доплати бригадирам за керівництво бригадою, грн.;

Кб, — кількість бригад і-ї групи;

12 — кількість місяців у році.

Ефективність використання коштів на оплату праці (Ефоп) визначається наступним чином:

Ефоп = К/Зсер; (118)

де К – коефіцієнт комплексних результатів господарської діяльності підприємства;

Зсер. – середня заробітна плата одного працюючого, грн..