Особливості перебігу гострого пульпіту у дітей.

-Коротка стадія вогнищевого пульпіту

-Швидке поширення запального процесу з коронкової на кореневу пульпу

-Наявність елементів гнійного запалення незабаром після початка захворювання

-Варіабельність клінічної картини

- Перехід гострого пульпіту в некроз або хронічну стадію

-Поширення запального процесу на періодонт з виникненням перифокального, а іноді і фокального періодонтиту

-Явища інтоксикації організму.

-Реакція з боку регіонарних лімфатичних вузлів

Провідною клінічною ознакою гострого запалення пульпи, незалежно від його локалізації, є гострий нападоподібний біль, що виникає в зубі без будь-якого зовнішнього впливу. Характер больового синдрому покладений в основу диференційної діагностики пульпітів. Зовнішні подразники (термічні, хімічні, механічні) завжди посилюють больовий напад або спричинюють його.

 

Больовий напад може бути більшої або меншої тривалості і залежить від поширеності запального процесу, вірулентності мікрофлори і реактивних властивостей самої пульпи. Безбольові проміжки можуть бути тривалими при незначному ураженні пульпи і короткими при інтенсивному її запаленні. Характерною ознакою гострого запалення є посилення болю в нічний час.

У тимчасових зубах гострий пульпіт спостерігається значно рідше, ніж хронічний. Для клініки гострих пульпітів тимчасових зубів характерний дуже швидкий перебіг і інтенсивний розвиток гострого запалення з швидким поширенням на періапікальні тканини. Саме тому початкові його форми, такі як гіперемія пульпи та гострий обмежений пульпіт не діагностуються в клініці.

 

Пульпіт тимчасових зубів є надзвичайно складним для діагностики і диференційної діагностики, тому що діти часто не можуть чітко сформулювати свої скарги і об'єктивно оцінити реакцію зуба на діагностичні прийоми лікаря (перкусія, зондування, термометрія).

Підтвердженням цього є значний відсоток розбіжностей між клінічним та

патоморфологічним діагнозом — 74-88% (Л.М.Ігнатіщева, 1966; М.А.Кодола та співавт., 1980). Це пояснюється також і своєрідністю перебігу гострого запального процесу в пульпі тимчасових зубів, його швидким поширенням, переважанням гнійної форми запалення, яка може набувати найрізноманітніших клінічних проявів. Тому оцінка лише

характеру болю як основної суб'єктивної ознаки може призвести до помилок у діагностиці і диференційній діагностиці. Діти, навіть шкільного віку, не завжди адекватно реагують на біль, що пов'язано з індивідуальним психоневрологічним статусом кожної дитини.

 

Тривалість і частоту больових нападів діти дошкільного віку, як правило, визначити не можуть. Разом з тим для правильної діагностики дуже важливо знати, який проміжок часу минув від першого прояву болю в зубі. У таких випадках важливе значення мають відомості батьків про час виникнення болю вперше, інтервали, через які біль повторювався, а також про причини, що його спричинили або посилили.

 

Під час діагностики пульпіту в тимчасовому зубі слід у першу чергу враховувати дані об'єктивного обстеження. До них належать стан дентину на дні каріозної порожнини, розміри самої порожнини, її глибина і локалізація, а також характер ексудату, отриманого під час розкриття рогу пульпи (гнійний, кров'янистий). По можливості оцінюється больова реакція пульпи на дію термічних подразників. Холодові подразники спричинюють біль при серозному запаленні, проте дещо вгамовують його при гнійному. Допоміжною диференційно-діагностичною ознакою є реакція причинного зуба на перкусію.

 

Гострий серозний дифузний пульпіт може діагностуватися в тимчасових зубах з повністю сформованим коренем. Він проявляється гострим болем,без чіткої локалізації,що вперше виникає без видимих причин. Напади болю тривалі, він різко посилюється під дією холоду. Особливістю клінічної симптоматики гострого дифузного пульпіту є поширення болю, внаслідок чого дитина неспроможна точно вказати на причинний зуб. Дитина капризує, майже не спить.

 

Об'єктивно. Під час обстеження зуба виявляється каріозна порожнина різної глибини (частіше глибока), заповнена світлим розм'якшеним дентином, не сполучена з порожниною зуба. Спроба видалити розм'якшений дентин, а також зондування дна каріозної порожнини спричиняє різкий біль. Від дії холодної та гарячої води у зубі виникає сильний тривалий біль. Перкусія зуба може бути болісною.

 

Гострий гнійний пульпіт — найбільш поширена форма гострого запалення пульпи в тимчасових зубах. Він розвивається внаслідок гострого серозного дифузного пульпіту. У дітей виникає самовільний, нестерпний біль пульсівного характеру, без чіткої локалізації.Дуже характерним є виникнення болю в нічний час. Біль поступово наростає і стає постійним. Інтенсивність болю різко наростає внаслідок прийому гарячої Їжі і дещо знижується від холодної. Гнійний пульпіт розвивається в тимчасовому зубі переважно наприкінці 2-ї доби від початку захворювання.

Об'єктивно. Під час огляду виявляється глибока каріозна порожнина, що не має сполучення з порожниною зуба. Спроба видалення екскаватором розм'якшеного дентину з дна каріозної порожнини супроводжується різким болем. Зондування дна нерідко супроводжується розкриттям порожнини зуба з виділенням краплини гною, що утворилася внаслідок гнійногорозплавлення коронкової пульпи. Після цього біль значно слабшає. Під час розкриття порожнини зуба виявляють болючу, кровоточиву пульпу в отворах кореневих каналів. При гнійному запаленні пульпи тимчасових зубів завжди спостерігаються явища гострого періодонтиту. Зуб реагує на перкусію, може мати незначну рухливість. У такому разі йдеться про гострий пульпіт, ускладнений перифокальним періодонтитом. Така реакція тканин періодонта пояснюється надходженням продуктів запалення пульпи в його тканини з наступною інтоксикацією.

 

У разі ускладнення періодонтитом поряд із гострим, нападоподібним, мимовільним болем з'являється характерний для гострого періодонтиту біль при накушуванні на зуб, розвивається набряк м'я-ких тканин, які оточують зуб. Виникає лімфаденіт відповідної групи лімфовузлів.

 

Загальний стан дитини значно погіршується, підвищується температура тіла, порушується сон, дитина відмовляється від їжі.