Російська соціал-демократія. Ґ. Плеханов. В. Ленін

Криза народництва, розгортання робітничого руху призвели до поширення в Росії ідеології марксизму.

Подейкують, що канцлер Бісмарк якось сказав своєму співвітчизникові Карлу Марксу: "Ваша теорія розвитку суспільства дуже гарна, тепер залишається тільки вибрати країну, яку слід принести цій теорії в жертву".

Першу марксистську організацію - "Групу визволення праці" заснували в Женеві 1883 р. російські революціонери, які відмовилися від народництва (Г. Плеханов, П. Аксельрод, Л. Дейч, В. Засулич та ін.).

Діячі групи вважали своїм завданням підготовку умов для розвитку соціал-демократичного руху в Росії. Вони переклали російською мовою деякі праці Маркса й Енгельса та поширювали їх у Росії, розгромили ідеологію народників, довівши ЇЇ хибність.

Особливо велика заслуга на цьому полі діяльності належить Г. Плеханову (1856-1918). Крім нищівної критики народників, він обґрунтував необхідність заснування в Росії марксистської партії, в 1883-1885 pp. склав перші проекти її програми.

У 80-х pp. XIX ст. у промислових і політичних центрах Росії почали виникати марксистські гуртки.

Восени 1895 р. майже два десятки петербурзьких соціал - демократичних гуртків об'єдналися під орудою В. Леніна в "Союз боротьби за визволення робітничого класу". На той час В. Леніну виповнилося 25 років. У березні 1897 р. таку саму організацію створили київські соціал-демократи. Київський "Союз..." налагодив випуск і поширення загальноросійської "Рабочей газеты". Подібні союзи виникли і в інших містах Росії.

Консолідація гуртків була кроком до створення загальноросійської соціал-демократичної партії.

І з'їзд Соціал-демократичної робітничої партії відбувся 1898 р. р Мінську. 9 делегатів від 6 організацій проголосили створення РСДРП, визнали "Рабочую газету" її центральним органом та обрали центральний комітет РСДРП. Але за кілька днів ЦК і значну кількість соціал-демократів було заарештовано, а друкарню "Рабочей газеты" розгромлено.

 

IV. Узагальнення та систематизація знань

V. Підсумки уроку

реформи 60-70-х рр. ХІХ ст. суттєво змінили Російську імперії, дали поштовх до становлення могутньої держави. Проте непослідовність реформ не дозволила довести їх до завершення;

початок індустріалізації сприяв корінним змінам у російському суспільстві. Проте наявність самодержавства суттєво гальмувала розвиток держави. Прихід до влади Олександра ІІІ розпочав період контрреформ і призвів до призупинення ліберальних реформ;

необхідність політичних змін викликала утворення народництва, а пізніше й поширення марксизму. Наприкінці ХІХ ст. в Росії виникають політичні партії, які ставлять за мету проведення кардинальних змін у суспільстві.

 

VІ. Домашнє завдання

ü § 26

ü Доповідь за темою «Виникнення тероризму».