Діагностика фінансових труднощів та можливого банкрутства підприємства.

У передбаченні можливого банкрутства підприємства заінтересовані його численні партнери: інвестори, позичальники, постачальники та інші. Банкрутство – природний процес конкурентної боротьби, у ході якої слабі підприємства, що виготовляють продукцію, яка не має попиту, припиняють свою діяльність. Банкрутство - неплатоспроможність підприємства, боргова нездатність і неможливість продовження виробничої і фінансово-господарської діяльності через відсутність коштів. Передумовою банкрутства є тривалий нестабільний стан фінансів підприємства, неефективне їх використання.

Одним із перших сигналів банкрутства є неплатоспроможність підприємства. Неплатоспроможність підприємства, з фінансового погляду, означає, що підприємство: поглинає ресурси або засоби кредиторів (постачальників, банків, власних працівників, акціонерів), їх товари, гроші та послуги; формує недоплати з податків та інших об ов’язкових платежів.

Виробничі і фінансові аспекти, що вказують на фінансові труднощі підприємства: 1) неможливість отримання додаткових фінансових ресурсів; 2) нездатність погасити прострочені зобов'язання, 3) погана система фінансової звітності; 4) переміщення сфери діяльності в галузі, не пов'язані з основним бізнесом підприємства; 5) нездатність підприємства контролювати свої витрати; 6) високий рівень конкуренції. Джерелами інформації для здійснення аналізу є форми фінансової звітності, розрахунки нормативу власних обігових коштів, розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості, бізнес-план, матеріали маркетингових досліджень, інша інформація. Методика передбачає аналіз:

- динаміка валюти балансу та його структури;

Незадовільна структура балансу — це такий стан майна і зобов’язань боржника, коли за рахунок свого майна він неспроможний забезпечити своєчасне виконання зобов’язань перед кредиторами у зв’язку з недостатнім рівнем ліквідності такого майна. Щоб так не сталося, загальна вартість майна повинна як мінімум дорівнювати загальній сумі зобов’язань боржника або перевищувати її.

- джерела власних коштів на основі коефіцієнтів автономії, фінансової стабільності, фінансового ліверіджу, забезпеченості власними коштами;

- структури кредиторської заборгованості. Особлива увага звертається на наявність простроченої заборгованості перед бюджетом, з оплати праці та соціального (у тому числі пенсійного) страхування та перед іншими кредиторами;

- активів підприємства та їх структури як з погляду їх участі у виробництві, так і з погляду рівня їх ліквідності;

- структури оборотних засобів на базі коефіцієнта оборотності оборотних засобів, часу обороту, коефіцієнта оборотності запасів та середньої тривалості одного обороту запасів;

- власних обігових коштів і платоспроможності, що визначається такими показниками: робочим капіталом; оптимальний розмір залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон’юнктури ринку тощо; маневреністю робочого капіталу М_к – часткою запасів у його загальній сумі; коефіцієнтом покриття К_п (критичне значення К_п = 1); якщо К_п < 1, підприємство має неліквідний баланс; якщо К_п = 1-1,5, підприємство своєчасно ліквідовує борги;

- витрат на виробництво;

- прибутковості підприємства;

- використання прибутку.

Результати аналізу заносять у зведену форму “Основні фінансово-економічні показники та коефіцієнти”. Після цього комісія робить висновок щодо доцільності чи недоцільності внесення підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.

Можливі заходи для уникнення банкрутства: • знайдіть шляхи додаткового фінансування підприємства; • позбудьтеся збиткової продукції підприємства і підрозділів, • зверніть увагу на управління активами; • розробіть здійснення програми скорочення затрат.