Пізня класична політекономія. Ідеї реформізму, прагматизму, апологетизму

 

Історичні умови: 1) другий етап промислового перевороту (друга половина 19 ст.). Заміни мануфактурного виробництва на фабрично-заводську індустрію різко підвищили продуктивність праці; 2) поглиблення товарно-грошових відносин і остаточне формування економічної системи вільної конкуренції; 3) загострення соціально-економічних суперечностей: бурхливий розвиток промисловості розорює ремісницьке та кустарне виробництво, підвищується експлуатація робітників.

Особливості економічних поглядів: 1) в економічній теорії формуються три напрямки: реформізм (Ж.Сісмонді, П.Прудон), який зосереджує увагу на вивченні суперечностей суспільства і пошуках шляхів та методів реформування капіталізму; прагматизм (Т.Мальтус, Ж.Б.Сей, Дж.Міль), який продовжує традицію дослідження способів збагачення економічних суб'єктів на основі аналізу конкретних економічних механізмів; апологетизм (Н.Сеніор, Ф.Бастіа, Г.Кері), який змальовує існуюче суспільство як гармонійний розвиток економічних інтересів суб'єктів господарювання; 2) методологічна база досліджень – суб'єктивізм, зачатки граничного і факторного аналізу.

Прагматизм пізньої класики:

Томас Роберт Мальтус (1766-1834 рр.). Священик, професор сучасної історії і політекономії коледжу Ост-Індської компанії. Головні твори: "Досвід про закон народонаселення", "Начала політичної економії".
Основні ідеї: Методологія: 1) зводить економічні закономірності до природної основи; 2) першочерговість впливу на економіку природних факторів пояснює обмеженістю ресурсів та межами вдосконалення самої людини.
Теорія вартості і доходів: 1) вартість – сума витрат виробництва і прибутку на авансований капітал; 2) прибуток є надлишком над працею, витраченої на виробництво товару.
Теорія народонаселення: Населення збільшується вдвічі приблизно кожні 25 років, тобто у геометричній прогресії. Кількість продуктів, які людина може отримати з землі, збільшується лише в арифметичній прогресії. Отже, людство стоїть на порозі вимирання. Шляхи виходу з такої ситуації: а) природні: війни, епідемії, жебрацтво як божа кара за гріховність; б) суспільні: статеве утримання, пізні шлюби і відмова від шлюбу, вдівство.
Теорія відтворення: 1) сукупні доходи суспільства повинні дорівнювати сумі витрат факторів виробництва; 2) реалізація продукту є повною доки інвестиції покривають різницю між доходами і витратами; 3) якщо заощадження не інвестуються, то споживання знижується, що супроводжується зниженням попиту, цін, прибутків і як наслідок триває тимчасова зупинка виробництва /доки у виробників не з'явиться стимул – зростання прибутку/; 4) ефективний попит – такий рівень попиту, який викликає довготривалу пропозицію з достатнім прибутком; 5) реальний попит у суспільстві формують робітники, підприємці та невиробничий клас; 6) відставання реального попиту від ефективного пов'язує з тим, що: а/ у робітників зарплата завжди менша від маси випущеного продукту, б/ підприємці повинні нагромаджувати частину доходу для подальшого інвестування; 7) рекомендації – нарощувати витрати невиробничого класу /землевласники, церковні служителі, чиновники/, які створять необхідну величину "ефективного попиту".

Ідеї реформізму в пізній класичній політекономії:

Жан Шарль Леонард де Сісмонді (1773-1842рр.). Швейцарський історик і економіст. Головні теорії: "Нові начала політичної економії, або про багатство в його відношенні до народонаселення". Основні ідеї: Політична економія – наука про вдосконалення суспільного механізму управління багатством. Вихідний пункт аналізу – виробництво і потреби окремої людини, закономірності розвитку яких переносяться на суспільство.
Теорія вартості: вартість – витрати необхідного часу на створення товару за середніх умов виробництва.
Теорія доходів: 1) заробітна плата – вартість праці робітника; 2) прибуток – доход підприємця, відрахування з продукту праці робітника; 3) рента – дар землі).
Теорія капіталу: капітал – виробничий запас, частина багатства, що приносить прибуток.
Теорія відтворення: 1) річний продукт нації складається з маси споживчих товарів; 2) для реалізації річного продукту необхідно, щоб обсяг виробництва повністю відповідав доходам суспільства, бо вони майже всі витрачаються на споживання; 3) продукт не буде повністю реалізованим, якщо виробництво перевищує дохід; 4) причини не повної реалізації річного продукту: низька купівельна спроможність робітників внаслідок: а/ хронічного перевищення пропозиції праці над її попитом, як результату дії законів природного розмноження, що дозволяє утримувати заробітну плату на низькому рівні; б/ наявності безробітних, що дає можливість наймати їх за меншу плату; в/ функціонування машин, які витісняють робітників із виробництва і тим самим знижують їх доходи; зниження споживчого попиту підприємців внаслідок того, що останні: а/ купують здебільшого предмети розкоші за високими цінами; б/ нагромаджують частину своїх доходів, які можна було б направити на споживання); зростання маси вироблених товарів внаслідок: а/ зростання продуктивності праці за рахунок використання машин, б/ прагнення підприємців виробляти більше для зростання своїх доходів; 5) пропозиції щодо повної реалізації річного продукту: а/ проведення державою спеціальних реформ: уведення соціального забезпечення робітників за рахунок підприємців, скорочення робочого дня, встановлення мінімуму заробітної плати, розробка заходів щодо участі робітників у прибутках підприємства; б/ недопущення концентрації багатства в руках окремих осіб шляхом відродження дрібної земельної власності, системи ремісницьких цехів, кустарного виробництва; в/ збуту товарів, що виробляються в більш розвинутих країнах, на ринках менш розвинутих країн.

П'єр Жозеф Прудон (1809-1865 рр.). Французький публіцист, економіст і соціолог, родоначальник анархізму. Головний твір: "Система економічних суперечностей, або Філософія жебрацтва". Основні ідеї: 1) використовуючи елементи методу діалектики, у кожній економічній категорії виділяє "погану" і "гарну" сторони, які суперечать одна одній; Завданням політичної економії є розробка заходів, що усувають усе "погане" і залишають "гарне" і тим самим надають економічній системі діалектичного руху.
Теорія вартості: 1) вартість складається з двох частин: мінової /пов'язаної з потребами людини, що породжують рідкість і обмін/, споживчої /пов'язаної з достатком/; 2) конституйована вартість ("синтетична пропорція" – синтез мінової і споживчої вартості, що виражається в годинах робочого часу).
Теорія доходів: 1) процент – одна з форм експлуататорського доходу; 2) рента – доход, який привласнюється землевласником і випливає з різної родючості землі.
Теорія соціального устрою суспільства: 1) вартість є основою суспільних відносин. Вона не може сама по собі відтворюватись та існує лише завдяки насильству й обману; 2) власність – це крадіжка. У суспільстві власність повинна бути знищеною і його основою має стати індивідуальне володіння, засноване на особистій праці; 3) для формування системи індивідуального володіння необхідно: а/ створити "прогресивну асоціацію" і розформувати крупну власність; б/ встановити безгрошовий обіг шляхом створення "народного банку", який буде видавати виробникам "робочі посвідчення"; в/ знищити процент як форму доходу завдяки введенню дарового кредиту.

Теорії економічних гармоній:

Нассау Вільям Сеніор (1790-1864 рр.). Головний твір: "Основні начала політичної економії". Основні ідеї: Метод: 1) суб'єктивістське тлумачення економічних явищ і процесів, що знаходить концентроване вираження у "теорії утримання".
Теорія вартості: 1) вартість – це витрати виробництва; 2) праця є "жертвою", яку несе робітник, відмовляючись від вільного часу; 3) капітал є "жертвою" підприємця, що утримується від споживання, вкладаючи капітал у виробництво.
Теорія доходів: 1) заробітна плата – винагорода за "жертви" робітника; 2) прибуток – винагорода за "жертви" підприємця.
Теорія капіталу: 1) капітал – утримання від споживання; 2) протягом робочого дня створюється вартість, що покриває витрати капіталу, а в останній час роботи працівника створюється прибуток.

Федерік Бастіа (1801-1850 рр.). Французький економіст та публіцист. Головний твір: "Економічні гармонії". Основні ідеї: Методологія: 1) розрізняє серед економічних явищ видимі, які лежать на поверхні економічної дійсності, та приховані, невидимі; 2) завдання науки – поєднання обох типів явищ; 3) політична економія повинна бути об'єктивною, надкласовою наукою.
Теорія вартості: вартість – це "відносини обміну між двома обмінюваними послугами", які складаються вільно "під впливом однієї тільки конкуренції і по вільно встановленій ціні".
Теорія доходів: 1) заробітна плата – плата за послугу, яку надає підприємцю робітник; 2) прибуток – плата за послугу, яку отримує підприємець за те, що вкладає капітал у виробництво і утримується від споживання; 3) процент – плата за послугу, яку надає кредитор; 4) рента – плата за послугу земельного власника або його предків щодо обробітку землі або її поліпшення.
Теорія капіталу: капітал складається з робочих інструментів, матеріалів та запасів.
Теорія соціально-економічного устрою: 1) суспільство являє "сукупність послуг, які люди добровільно або примусово надають один одному"; 2) обов'язкові послуги регламентуються законодавством, мають малорухомий характер; 3) послуги, надані добровільно більш гнучкі і розвиваються за законами прогресу; 4) прогресивний розвиток суспільства потребує повної економічної свободи; 5) в умовах конкурентного середовища – "...інтереси, нічим не обмежені, прагнуть до гармонійних поєднань, до прогресивної переваги суспільного інтересу".

Генрі Чарлз Кері (1793‑1879 рр.). Крупний фабрикант, економіст та філософ. Головний твір: "Принципи політичної економи". Основні ідеї: Методологія: критику зрілої класики намагається поєднати з такою трансформацією її постулатів, яка б відповідала сучасному економічному становищу США.
Теорія вартості: вартість товару визначається витратами не виробництва, а відтворення. Якщо зростає продуктивність праці, то витрати на відтворення товару знижуються, що приводить до падіння тієї частки праці, яка виплачується власнику капіталу.
Теорія доходів: 1) заробітна плата – частка праці робітника у витратах на відтворення товару; 2) прибуток – частка капіталу у витратах на відтворення товару; 3) рента – різновид процента на капітал, вкладеного в землеробство.
Теорія соціально-економічного устрою суспільства: У суспільстві домінує закон поєднання економічних інтересів, їх гармонії. Кожна людина прагне до асоціації з іншими людьми, що забезпечує прогресивний розвиток.