Теорії раннього та пізнього меркантилізму

 

Історичні умови: 1) епоха великих географічних відкриттів і процесій первісного нагромадження капіталу; 2) зародження мануфактурного виробництва; 3) розвиток товарно-грошових відносин, початок формування національних і світових ринків.

Особливості економічних поглядів: 1) предметом дослідження є первісне нагромадження капіталу, закономірності зростання багатства у сфері обігу; 2) методом дослідження є емпіризм; 3) практичне втілення – економічна політика меркантилізму /особливий тип діяльності держави, який сприяє первісному накопиченню капіталу/; 4) еволюція економічної політики: монетарна система – заохочення ввозу в державу коштовних металів шляхом заборони іноземним купцям вивозу золота та срібла як виручки; покарань за вивіз коштовних металів; мануфактурна система – заохочення ввозу грошей в країну шляхом розвитку виробництва експортних товарів; досягнення переваги експорту над імпортом.

Етапи розвитку: 1) ранній меркантилізм. За теорією грошового балансу гроші вважаються основним багатством, яке необхідно більше ввозити із-за кордону і менше витрачати; 2) пізній меркантилізм. За теорією торгового балансу джерелом багатства нації є розвиток зовнішньої торгівлі і дотримання активного торгового балансу.

Меркантилізм націлений на вивчення закономірностей сфери обігу.

Ранній меркантилізм – Вільям Страффорд (1554-1612 рр.). Головний твір: "Критична переказ деяких скарг наших співвітчизників". Основні ідеї: 1) висновок, що іноземні купці вивозять за свої товари англійське золото та срібло внаслідок більш високої купівельної спроможності англійської монети в інших країнах; зростання споживання предметів розкоші, за які розплачуються більшою кількістю грошей; вивозу сировини, яка в переробленому вигляді ввозиться до Англії і реалізується по вищій ціні; 2) заходи, що сприятимуть зростанню маси грошей в країні: утримання від покупки іноземних товарів; сприяння зростанню грошових скарбів Англії; боротьба з пошкодженням монет.

Бернардо Даванзатті (1529-1606рр.). Флорентійський банкір. Головний твір: "Читання про монету". Розглядає проблеми грошового обігу і приходить до висновку про необхідність: 1) введення безмитної чеканки монет і обігу зливків золота й срібла; 2) дотримання умови наявності в обігу достатньої кількості грошей; 3) ведення боротьби з фальшивомонетниками.

Пізній меркантилізм – Томас Мен ( 1571-1641 рр.). Англійський купець, один із директорів Ост-Індської торгової компанії. Головний твір: "Багатство Англії у зовнішній торгівлі, або Баланс нашої зовнішньої торгівлі як регулятор нашого багатства". Основні ідеї: 1) розглядаючи потоки товарів у зовнішній торгівлі, приходить до висновку, що остання може служити джерелом багатства лише за умови, коли грошова виручка від проданих товарів буде переважати суму грошей, витрачену на придбання товарів із-за кордону; 2) для виконання даної умови держава повинна прагнути до виготовлення якомога більшої маси власних товарів; знижувати вартість транспортування експортних товарів; здійснювати ряд заходів на підтримку ремісництва; встановлювати мито на імпорт і забезпечити безмитний експорт; заборонити колоніям торгівлю з іншими країнами, крім метрополій; враховувати попит сусідніх держав; 3) вважав, що слушно вивозити гроші: "Зростання ввозу товарів за допомогою готівкових грошей, врешті-решт, після вивозу товарів знову за кордон перетворюється у ввіз набагато більшої кількості грошей, ніж та, що була в свій час вивезена".

Антоніо Серра. Головний твір: "Короткий трактат про причини, які можуть привести до достатньої кількості золота та срібла в країнах, що не мають родовищ, стосовно Неаполітанського королівства". Основні ідеї: 1) зосереджує увагу на вивченні причин недостатньої кількості грошей у Неаполі і з'ясовує, що в зовнішній торгівлі країни переважає імпорт; 2) для виправлення ситуації рекомендує: більш активніше розробляти золоті та срібні родовища; вивозити надлишки товарів і прагнути переваги експорту над імпортом; розвивати ремісництво та винахідливість населення.

Антуан де Монкретьсн (1575-1622 рр.). Французький дворянин. Головний твір: "Трактат політичної економії, присвячений королю і королеві Франції". Основні ідеї: 1) запропонував назву економічної науки –“політична економія"; 2) змістом політекономії вважав вчення про державне господарство і державну політику, яку повинна провадити влада з метою зростання багатства країни; 3) основними напрямками економічної політики вважав: розширення зовнішньої торгівлі, особливо вивозу промислових виробів; установлення високих митних ставок на імпорт; державна підтримка мануфактурного виробництва; установлення монопольного становища французьких купців на внутрішньому ринку країни.

Меркантилізм у Росії:

Єрмолай Єразм. Публіцист та політичний діяч 16 ст. Головний твір: "Благо хотящем царем правительница и земледелие" або "Правительница". Основні ідеї: 1) висував пропозицію заміни грошового оброку та інших повинностей селян натуральними (для зменшення пригноблення та різних форм експлуатації російського селянства); 2) вважав за необхідне надати населенню міст право безмитної торгівлі (для її розвитку); 3) відстоював непохитність основ феодально-кріпосницької держави.

Іван Тихонович Посошков (1652-1726 рр.).Головний твір: "Книга про скудість і багатство". Основні ідеї: 1) ідея, що багатство суспільства не тільки у коштовних металах, але і в матеріальних благах. Підтримував концепцію активного торговельного балансу; 2) показав зв'язок багатства держави з багатством народу, селянства ("в коем царстве люди богаты, то и царство богато, а в коем царстве люди убоги, то и царству тому не можно слыть богатому..."); 3) підтримував номіналістичну теорію грошей (не розумів функції міри вартості та зв'язку грошей з товаром); 4) вважав клас купців основним класом держави. Наголошує на необхідності монополії купців у внутрішній та зовнішній торгівлі, скорочення прав іноземних купців, зменшення експорту сировини з Росії; 5) виступає розвиток ремесла. Пропонує регламентувати відносини майстрів та учнів, підвищити якість товарів, розглядає вплив винахідництва на розвиток ремесла; 6) пропонує регламентувати працю селян в мануфактурах, але залишити кріпосне право.