ТОП 10:

за національною шкалою та шкалою ЄКТС



 

Семестрова оцінка
За національною Кількість набраних балів За шкалою ЄКТС
5-бальною шкалою розширеною шкалою
відмінно 90 і вище А
4,5 дуже добре 80–89 В
добре 65–79 С
3,5 задовільно 55–64 D
достатньо 50–54 Е
незадовільно   35–49 FX (з можливістю повторного складання)
неприйнятно 1–34 F (з обов’язковим повторним курсом)

 

Студент може отримати без складання семестрового екзамену оцінку “відмінно” за національною шкалою та відповідну оцінку у 100 балів за шкалою ЄКТС, якщо він за поточну успішність і модульні контролі за шкалою ЄКТС набрав 60 балів, за національною шкалою мав лише відмінні оцінки, проявляв активність на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях і виконував самостійну роботу та індивідуальні завдання.

Студент вважається таким, що склав екзамен (залік), якщо він набрав 50 балів за шкалою ЄКТС (оцінку „достатньо” за розширеною шкалою).

У разі отримання оцінки „незадовільно” за розширеною шкалою (35-49 балів за шкалою ЄКТС) студент має право на два перескладання: викладачу та комісії. Замість перескладання комісії студент може вибрати повторне вивчення дисципліни, проходження практики (стажування) чи виконання курсової роботи в наступному навчальному періоді.

У разі отримання оцінки „неприйнятно” за розширеною шкалою (1-34 бали за шкалою ЄКТС) студент зобов‘язаний повторно вивчити дисципліну, пройти практику (стажування) чи виконати курсову роботу в наступному навчальному періоді.

При перескладанні екзаменів, заліків, повторному захисті звітів з практики (стажування) та курсових робіт додатково використовується оцінка „достатньо*” (50 балів за шкалою ECTS), яка засвідчує виконання студентом мінімальних вимог без урахування накопичення балів.

Повторний підсумковий семестровий контроль у формі екзамену, заліку проводиться в письмовій або письмово-усній формі. Письмова компонента повторного екзамену обов’язкова та проводиться у формі виконання комплексного екзаменаційного завдання (тестів, практичних розрахункових та ситуаційних задач, нетестових питань), яке дає можливість виявити у студентів мінімальний рівень знань з навчальної дисципліни.

Перевірка письмової компоненти повторного екзамену здійснюється протягом одного робочого дня із внесенням результатів у документи обліку успішності студентів.

Результат залікуфіксує викладач, який веде семінарські (практичні) заняття, а екзамену – викладач, який читає лекційний курс.

Семестрова оцінка виставляється у відомості обліку успішності та індивідуальному навчальному плані студента.

Підсумкова оцінка з курсової роботи визначається за результатами її виконання та захисту студентом. Максимально за виконання і захист курсової роботи студент може отримати 100 балів. Студент вважається таким, що виконав та захистив курсову роботу, якщо він набрав 50 і більше балів за шкалою ЄКТС.

Підсумкова оцінка з практики (стажування) визначається за результатами її (його) проходження та захисту студентом звіту. Максимально за проходження і захист звіту з практики (стажування) студент може отримати 100 балів. Студент вважається таким, що виконав програму практики (стажування) та захистив звіт, якщо він набрав 50 і більше балів за шкалою ЄКТС.


 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

Література до всіх тем

1. Актуальні проблеми кримінального права: навч. посіб. – Київ.: Юрінком Інтер, 2009. – 256 с.

2. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з кримінальних справ: навч. посіб. Укл. Б.О. Кирись. – Львів.: ПАІС, 2005. – 463 с.

3. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року// Відомості Верховної Ради України. – 2011. - № 10. - Ст. 68.

  1. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року// ВВРУ. – 2011. - № 32. – Ст. 314.
  2. Грищук В.К. Кримінальне право України: Загальна частина: Навч. посіб. для студентів юрид. фак. вищ. навч. закл.. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2006. – 568с.
  3. Грищук В.К. Вибрані наукові праці / Грищук В.К. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2010. – 824 с.
  4. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв. — К.: Правові джерела, 2002. — 432 с.
  5. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / П.Л. Фріс. – К.: Кондор, 2006. – 512 с.
  6. Кримінальне право України: Посібник / Ковальський В.С., Стрюк М.В., Шкелебей О.В. – К.: Прецедент, 2006. – 147 с.
  7. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посіб. / За ред.. О.М. Омельчука. – К.: Алерта, 2010. – 208 с.
  8. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посіб. / Селецький С.І. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 248 с.
  9. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник. — К.: А.С.К., 2001. — 352 с.
  10. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / За ред. проф. М.І. Бажанова, Ю.В. Сташиса, В.Я. Тація. _ 2-ге вид.,перероб. і допов.— Київ.: Юрінком Інтер — 2005. — 480 с.
  11. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: У 2-х ч. / За заг. ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка. — К.: Форум, 2001. — Загальна частина. — 386 с.
  12. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред. С.С. Яценко. — К.: А.С.К., 2002. — 934 с.
  13. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 1196с.
  14. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України 4-те вид., перероб. і доповн. / За ред.. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007. – 1184 с.
  15. Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах: Офіційне видання / Відп. ред. П.П. Пилипчук. – К.: Ін Юре, 2007. М-696 с.
  16. Уголовный кодекс Украины: Комментарий / Под ред. Ю.А. Кармазина и Е.Л. Стрельцова. — Харьков:ООО "Одиссей", 2001. — С. 3 — 260.
  17. Уголовное право Украины: Общая часть: Учебник / Отв. ред. Я.Ю. Кондратьєв. — К.: Атіка, 2002. 448 с.

Тема 1

1. Ведерникова О.Н. Современные уголовно-правовые системы: типы, модели, характеристика // Государство и право. -2004. -№1. - С.68-76

  1. Грищук В.К. Кодифікація кримінального законодавства України: Проблеми Історії і методології, — Львів: Світ, 1992. — 168 с.

3. Галабала М. Генезис загальної частини кримінального законодавства // Вісник АПН України. -2006. -№ 2. - С.223-233

  1. Зелінський А., Литвак О. Деякі зауваження кримінологів до проектів Кримінального кодексу України // Право України. — 1999. — № 5. — С. 70 — 73.

5. Коржанський М., Коржанська О. Цінність суспільних відносин // Право України. -2006. -№12. - С.20-22.

6. Коржанський М. Про принципи кримінального права України // Право України. – 1995. - № 11. – С. 69 - 72.

  1. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.) — К.: Атіка, 2001.—272 с.

8. Наден О. Загальні принципи кримінально-правового регулювання // Право України. -2006. -№ 7. - С.35-42

9. Панов М. Понятійні апарати наук кримінального циклу: співвідношення і взаємозв'язок // Вісник Академії правових наук України. — 2000. — № 4. — С. 37 — 45.

10. Плаксина Т.А. Основания уголовно-правовых норм, уголовно-правового запрета, криминализации: понятие и соотношение // Государство и право. -2006. -№ 5. - С.41-48

11. Сташис В. Здобутки та напрямки подальшої наукової діяльності відділення кримінально-правових наук // Вісник Академії правових наук України. -2003. -№2-№3. - С.601-611

12. Сташис В. Основні новели нового Кримінального кодексу України // Вісник Академії правових наук України. -2003. -№2-№3. - С.612-625.

13. Стрельцов Є. Деякі роздуми про правову сутність та соціальні завдання кримінального права // Право України. – 2010. - № 9. – С. 102 - 106.

14. Тацій В., Борисов В., Тютюгін В. Актуальні проблеми сучасного розвитку кримінального права // Право України. – 2010. - № 9. – С. 4 -8.

15. Туляков В. Кримінальне право сучасності: криза доктрини чи криза юрисдикції? // Право України. – 2010. - № 9. – С. 40 - 44.

16. Фесенко Є. Сучасні завдання кримінально-правової науки (Загальна частина) // Право України. – 2010. - № 9. – С. 66 – 69.

 

Тема 2

1. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України. Декларації, документи. - Київ: Юрінформ, 1992. - С. 18 - 24.

2. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 18.04.61 р. / Международное право в документах. - М. 1982. - С. 124-138.

  1. Віденська конвенція про консульські зносини від 24.04.63 р. // Там само.
  2. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - 31. - Ст. 429.

5. Європейська конвенція про видачу правопорушників 13.12.57 / Україна в міжнародно-правових відносинах. Книга 1. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. - К.: Юрінком, 1996. - С. 1116-1130.

6. Європейська конвенція про нагляд за умовно-засудженими або умовно-звільненими правопорушниками. 1964 р. // Там само.

7. Європейська конвенція про передачу провадження в кримінальних справах від 15 травня 1972 р. / Україна в міжнародно-правових відносинах. Книга 1. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. - К.: Юрінком, 1996.-С. 1095 - 1115.

8. Конвенція про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування покарання в державі, громадянами якої вони є. Складена в Берліні 19 травня 1978 р.; ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 3 квітня 1979 р.; набрала чинності 26 серпня 1979 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. - 1979. - № 33. - Ст. 539.

9. Конвенція про привілеї та імунітети Об'єднаних націй від 13.02.46 / Международное право в документах, - М., 1982. - С. 138 - 142.

10. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 18 грудня 1966 р.: Набув чинності 23 березня 1976 р.; ратифікований Українською РСР 19 жовтня 1973 р. // Там само. - С. 36-58.

11. Мінська конвенція країн СНД про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 22 січня 1993 р. / Україна в міжнародно-правових відносинах. Книга 1. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. - К.: Юрінком, 1996. - С. 1049-1082.

12. Закон України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 р. // ВВРУ. – 2007. - № 33. – Ст. 442.

13. Закон України “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 р. // ВВРУ. – 1991. - № 46. - Ст. 617.

14. Закон України “Про державний кордон України” від 04.11.91 // ВВРУ. – 2010.- № 6. – Ст. 46.

  1. Закон України “Про дипломатичну службу” від 20.09.2001 // ВВРУ. – 2011. - № 31. – Ст. 296.
  2. Закон України „Про міжнародні договори України” від 29.06.2004 року // ВВРУ. – 2004. - № 50. – Ст. 540.

17. Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст.ст.9, 28, 29, 51) // ВВРУ. – 2011. - № 32. – Ст. 316.

  1. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні 10.06.93 р. / Голос України. - 1993. - 26 червня.

19. Адельханян Р.А. Актуальная проблема экстрадиции // Государство и право. – 2004. - №10. – С. 73-74.

  1. Бочарников Д.М. Грушевський Про історію створення та кримінальне право "Руської Правди" // Право України. — 1996. — № 1. — С. 65 — 69.

21. Василаш В. До питання про джерела кримінального права України // Проблеми державотворення і захист прав людини в Україні. Матеріали 10 регіональної науково-практичної конференції. Львівський національний університет імені Івана Франка. – 5-6 лютого 2004 року. –С. 356

22. Володарський В. Чинність кримінального законодавства у просторі: деякі теоретичні та практичні аспекти // Право України. - 2001. - № 4. - С. 91 - 92.

23. Готін О. Підстави криміналізації діянь // Право України. -2005. -№2. - С.95-98

  1. Дмитрук М. «Мертві норми» КК України: спроба наукового пояснення поняття та причин виникнення // Право україни. – 2010. – № 6. – С. 226 .
  2. Ємельянов В. Окремі проблеми застосування нового Кримінального кодексу України // Право України. – Право України. – 2002. - № 9. – С. 109.
  3. Замудрякова О. Теоретичні проблеми і шляхи вдосконалення реалізації кримінально-правових норм у просторі. – 2010. - № 6. – С. 214

27. Кибальник А. Порядок применения международного уголовного права в национальной юрисдикции // Российская юстиция. – 2002. - № 10. – С. 61-63.

28. Кобзаренко П.В., Кітесов О.А., Пригорська Н.В. Усунути замаскований інститут аналогії із механізму відповідальності за злочин, вчинений за кордоном / Проблеми удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства. Міжвузівський збірник наукових праць. - К., 1993.

  1. Кобзева Е.В., Лопашенко Н.А. Оценочные признаки в уголовном законе // Правоведение. – 2002. - № 2. – С. 90-102.
  2. Коняхин В. Конституция как источник Общей части уголовного права // Российская юстиция. – 2002. - № 4.
  3. Коржанський М. Визначення окремих понять у Кримінальному кодексі України // Право України. – 2002. – № 10. – С. 83.
  4. Корнута Т. Загальнотеоретичні особливості структури норми кримінального права // Право України. – 2008. - № 11. – С. 72.

33. Костенко Н.И. Проблемы международно-правового регулирования института выдачи (экстрадиции) // Государство и право. – 2002. - № 8. – С. 68-77.

  1. Кравчук С. Міжнародно-правова допомога у кримінальних справах // Там само. - С. 59-61.
  2. Кравчук С. Процесуальні особливості виконання міжнародного доручення в кримінальних справах // Право України. - 1997. - № 11. - С. 61.

36. Кирись Б.О. Закон про кримінальну відповідальність (кримінальний закон)України: Завдання студентам для практичних занять і матеріали для підготовки до них: Навч. посіб. / Кирись Б.О., Красницький І.В. – Львів, Магнолія. – 2006, 2007. – 571 с.

37. Лихова С. Наукові основи кримінального законодавства і процес глобалізації // Право україни. – 2010. - №12. – С. 177.

  1. ЛиховаС., Свистуленко М. Актуальні питання вдосконалення інституту екстрадиції // Право України. - 2001. - № 1. - С. 120 - 124.
  2. Мацко А. Правові та організаційні аспекти діяльності Інтерполу в Україні // Право України. - 2001. - № 9. – С. 96.

40. Мельник М. Помилкова криміналізація: види, причини та наслідки // Підприємництво, господарство і право. -2004. -№5. - С.94-99

41. Мельник М. Кримінально-правова норма чи соціальна аномалія? // Право України. -2004. -№9. - С.115-119

  1. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.) — К.: Атіка, 2001.—272 с.
  2. Нестеренко С. Правова природа інституту видачі (екстрадиції) // Підприємництво, господарство і право. – 2010. - №11.

44. Ніколаєнко Н. Кримінальний Кодекс України: проблеми правонаступництва та ефективності застосування // Право України. – 2006. - №1. – С. 98.

  1. Панов М. Понятійні апарати наук кримінального циклу: співвідношення і взаємозв'язок // Вісник Академії правових наук України. — 2000. — № 4. — С. 37 — 45.
  2. Панов М., Квасневська Н. кваліфікація злочинів при банкетній диспозиції закону про кримінальну відповідальність // Право України. – 2010. - № 9. – С. 47.

47. Плаксина Т.А. Основания уголовно-правовых норм, уголовно-правового запрета и криминализации: понятие и соотношение // Государство и право. – 2006. - №5. – С. 41-47

  1. Раданович Н. Міжнародні судові засоби імплементації Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод // Право України. - 1999. - № 12. - С. 36-38.
  2. Рощина І. Умови підвищення ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинам // Право України. – 2011. - №4. – С. 191

50. Тацій В., Грошевий Ю. Проблеми імплементації норм міжнародного права в національні процесуальні процедури // Вісник АПнУ. - 2000. - № 4. - С. 19.

  1. Тацій В., Сташис В. Новий Кримінальний кодекс України // Право України. – 2002. - № 7. – С. 3-11.
  2. Хряпінський П. Ефективність заохочувальних кримінально-правових норм: деякі пропозиції щодо вдосконалення законодавства // Право України. – 2009. - № 10 . – Ст. 170 – 175.
  3. Чугунніков І.І. До питання про предмет кримінально-правового регулювання // Вісник Верховного Суду України. — 2000 — № 6. — С. 45 — 48.

54. Шафіков Е.Р. Інститут видачі (екстрадиції): особливості регулювання // Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування : матеріали круглого столу. – ХІРУП. – Хмельницький. – 2002.

.

Тема 3

  1. Беккариа Чезаре. О преступлениях и наказаниях. - 5-е изд., заново исправл. И увеличенное. - М.: Стелс, 1995. – 304 с.

2. Борисов В., Пащенко О. До питання про сутність кримінально-правової характеристики злочинів // Вісник Академії правових наук України. – 2005. - №3. – С. 180

3. Кирись Б.О. Стадії вчинення злочину за кримінальним правом України: Завдання студентам для практичних занять і матеріали для підготовки до них: Навч. посіб. / Кирись Б.О., Красницький І.В. – Львів, Магнолія. – 2006, 2007. – 83 с.

4. Костенко О. Злочин і відповідальність за нього у світлі соціального натуралізму (щодо соціально-натуралістичної доктрини кримінального правознавства) // Право України. – 2010. - №9. – С. 31.

5. Маслак Наталія. Чи потребує змін положення КК щодо відповідальності за готування до злочину? (за матеріалами опитування експертів-практичних працівників) // Підприємництво, господарство і право. -2003. -№10. - С.119-121

6. Матусовский Г. Юридична характеристика злочинів // Вісник АПН України. -1998. - № 2. - С. 120-125.

7. Микитчик О. Загальне і відмінне у філософському розумінні злочину // Право України. - 2001. - № 9. - С. 24-28.

8. Назаренко Г.В., Ситникова А.И. Неоконченное преступление и его виды: Монография / Назаренко Г.В., Ситникова А.И. – М.: Ось-89, 2003. – 160 с.

  1. Пинаєв А.А. Курс лекцій по Общей части уголовного права: Книга первая: “О преступлении”. – Харьков: Харьков юридический, 2001. – 289с.

10. Тихий В. Замах на злочин // Вісник Конституційного Суду України. -2004. -№4. - С.91-94

 

Тема 4

1. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27 жовтня 1999 р. // Офіційний вісник України. — 1999. — № 44. — Ст. 2193.

2. Бабій І. Інститут депутатської недоторканості і кримінальна відповідальність // Право України. – 2006. - №12. – С. 87

  1. Беккариа Чезаре. О преступлениях и наказаниях. - 5-е изд., заново исправл. И увеличенное. - М.: Стелс, 1995. – 304 с.
  2. Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину. — К.: Вид-во Київського ун-ту, 1964. — 188 с.

5. Вереша Р. Вина і склад злочину в кримінальному праві України: співвідношення понять // Підприємництво, господарство і право. -2004. -№2. - С.91-94

6. Вереша Р. Поняття та підстава кримінальної відповідальності // Право України. -2006. -№12. - С.97-102

  1. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину. — К.: Вид-во НАВС України, 1997. — 184 с.
  2. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. — М.: АО "Центр ЮрИнфоР", 2001. — 316 с.

9. Грищук В. Поняття, види, підстави, форми і стадії реалізації кримінальної відповідальності // Проблеми державотворення і захист прав людини в Україні. Матеріали 10 регіональної науково-практичної конференції. Львівський національний університет імені Івана Франка. – 5-6 лютого 2004 року. –С. 371

10. Козаченко О. Застосування інших кримінально-правових заходів як альтернатива кримінальної відповідальності юридичних осіб // Підприємництво, господарство і право. -2005. -№2. - С.39-41

11. Красницький І.В. Поняття та форми кримінальної відповідальності за чинним КК України // Вісник ХУУП. – 2003. - №3-4. – С. 219

  1. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. — М.: Юрид. лит., 1972. — С. 70—145.
  2. Лук'янець Д. Про кваліфікаційні ознаки юридичної відповідальності // Право України. - 1999. - №7. — С. 121.
  3. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704с.
  4. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. — К.: Атіка, 1999. — 418 с.
  5. Огородник А. Особливості конкретизація оцінюючих понять в системі складу злочину // Право України. - 2001. - № 11. - С. 117-120.
  6. Омельчук О.М. Межі кримінальної відповідальності та їх значення для практики застосування Кримінального кодексу України // Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування: збірник тез доповідей учасників Регіонального круглого столу. – Хмельницький: ХІУП, 2002. – С. 63-65.
  7. Поняття кримінальної відповідальності та покарання та їх співвідношення: Збірник. – К.: Знання, 2000. – 178 с.
  8. Рожнова В. Співвідношення примусу, відповідальності та санкцій у сфері кримінального судочинства // Право України. - 2000. - № 11. - С. 106-110.
  9. Сердюк П. концепція позитивної кримінальної відповідальності як нормативний паронім загальних кримінально-правових відносин у доктрині кримінального права // Право України. – 2010. - № 11. – С. 154.
  10. Стручков Н.А. Уголовная ответственность и ее реализация в борьбе с преступностью. — Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1977. — С. 21—95.
  11. Ткачевский Ю.М. Понятие уголовной ответственности, ее суть и цели // Вестник МГУ. Серия Право. – 2002. - № 6. – С. 3-20.

Тема 5

  1. Белоказеєв В. Наслідки недооцінки об'єкта злочинів // Юридичний вісник. - № 29. - 1997. - С. 29.

2. Гаджиева А.А. Понятие потерпевшего в уголовном праве: проблемы, дискуссии, обсуждения // Государство и право. – 2006. - №4. – С. 105-106

  1. Демидов Ю.А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве. — М.: Юрид. лит., 1975. — С. 3 — 62.
  2. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. — М.: Академия МВД СССР, 1980. — 246 с.
  3. Корма В. Что считать предметом, используемым в качестве оружия // Российская юстиция. – 2002. - № 12. – С. 52-53.
  4. Костенко О., Ландіна-Виговська А. Поняття об’єкта злочину: дискусію варто продовжити // Право України. – 2008. - № 4. – С.101.
  5. Никифоров Б. Объект преступления. - М., 1960.
  6. Новоселов Г.П. Учение об обьекте преступления: Методологические аспекты: — М.: Изд-во НОРМА, 2001. — 208 с.

9. Присяжнюк Т. Потерпілий в кримінальному праві України: окремі питання // Право України. -2004. -№10. - С.95-96

10. Сенаторов М. Потерпілий від злочину: значення для кваліфікації та призначення покарання // Право України. – 2004. - №3. – С. 110

  1. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. — Харьков, 1988. — 182 с.
  2. Тацій В.Я. Об'єкт і предмет злочину в кримінальному праві України: Навч. посібник. — Харків: Вища шк. Изд-во при ХТУ, 1994. — 75 с.
  3. Фесенко Є. Цінності як об'єкт злочину // Право України. — 1999. — № 6. — С. 75—78.

14. Шевчук В.В., Охман О.В. Об’єкт злочину за кримінальним правом України // Вісник ХУУП. – 2006. - №2. – С. 243

 

Тема 6

  1. Гошовський М. Величина майнової шкоди, заподіяної злочином, та її вплив на кримінальну відповідальність // Право України. — 1996. — № 9. — С. 67—70.
  2. Даньшин І., Лисодєд О. До питання про поняття злочинної діяльності // Вісник Академії правових наук України. — 1998. — № 3 (14). — С. 94 - 99.
  3. Демидова Л. Майнова шкода в системі елементів злочину // Підприємництво, господарство і право. – 2011. - № 1. – С. 52.
  4. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. — М.: Юрид. лит., 1960.
  5. Кудрявцев В.Н., Малинин В.Б. Причинная связь в уголовном праве // Правоведение. – 2002. - № 2. – С. 254-256.
  6. Кузнецова Н.Ф., Кострова М.Б. Общественно-опасные последствия: лингвистический аспект // Вестник МГУ. Серия Право. – 2000. - № 6.
  7. Мочкош Я. Зміст та об'єктивні форми злочинної дії // Право України. — 1996. — № 11. — С. 53 — 57.
  8. Панов Н.И. Способ совершенин преступления и уголовная ответственность. — X.: Вища школа, 1982. — 161 с.
  9. Романов С. Обман як спосіб злочинної діяльності // Право України. — 1997. — № 12. — С. 87—88.
  10. Сичов П. Обстановка вчинення злочину: проблемні питання // Право України. — 1998. — № 6. — С. 106—107.
  11. Тер-Акопов А.А. Бездействие как форма преступного поведения. — М. 1979. — 151 с
  12. . Ярмыш Н.Н. Действие как признак объективной стороны преступления (проблемы психологической характеристики). — Харьков: Основа, 1999. — 84 с.

 

Тема 7

1. Закон України “Про психіатричну допомогу” від 22.02.2000р. // ВВРУ. – 2007. - № 34. – Ст. 445.

2. Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх: постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 // Збірник постанов Пленуму Верховного суду України у кримінальних справах: Навчальний посібник / Укл. Б.О. Кирись. – Львів: ПАІС, 2005. – 463с.

3. Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування: постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 7 // Збірник постанов Пленуму Верховного суду України у кримінальних справах: Навчальний посібник / Укл. Б.О. Кирись. – Львів: ПАІС, 2005. – 463с.

  1. Артюнов А. Уточнить понятие посредственного исполнителя // Российская юстиция. – 2002. - № 3. – С. 60-61.
  2. Волкотруб С. Інститут імунітету в кримінальному судочинстві // Право України. – 2002. - № 3. – С. 121-124.
  3. Галикбаров Р. Особенности квалификации многосубъектных преступлений // Российская юстиция. – 2002. № 10. – С. 45-46.
  4. Кідіна Н. Законодавство країн Європи про кримінальну відповідальність неповнолітніх // Право України. - 2000. - № 2. - С. 100.
  5. Клименко В., Приходько Т. Проблема вдосконалення законодавства про примусове лікування обмежено осудних осіб // Підприємництво, господарство і право. – 2011. - № 5. – С. 142.
  6. Книга М. Визначення сутності примусових заходів медичного характеру // Юридична Україна. – 2008. - № 3. – С. 85.
  7. Козаченко И.Я. Вопросы уголовной ответственности и наказания лиц, страдающих психическими расстройствами, не исключающими вменяемость // Государство и право. – 2002. - № 5. – С. 69-74.

11. Коржанський М. Група осіб як суб’єкт злочину // Право України. -2005. -№11. - С.78-80.

12. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння: Монографія / бурдін В.М. – К.: Атіка, 2005. – 160 с.

  1. Куванова Ю. Психические расстройства, не исключающие вменяемость: теория, практика // Вестник Московского университета. Сер. Право. - 2001. - № 2. - С. 3-15.
  2. Марчак В. Обмежена осудність як ознака суб’єкта злочину // Право україни. – 2008. - № 6. – С. 115.
  3. Марчак В. Критерії обмеженої осудності // Право України. – 2007. - № 6. – С. 107.
  4. Мельник В. До проблеми обмеженої осудності // Право України. — 1999. — № 1. — С. 102—105.

17. Мельников А. Визначення групи осіб як суб’єкта злочину // Право України. – 2004. - №2. – С. 86

  1. Меркулова В. Удосконалення кримінального законодавства щодо жінок, які вчинили злочин // Право України. – 2002. - № 6. – С. 118-122.
  2. Михеев Р.Й. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве. — Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1983. — 300 с.
  3. Навроцький В. Види суб'єкта кримінальної відповідальності // Право України. - 2000. - № 3. - С. 109.
  4. Никифоров А.С. Юридическое лицо как субъект преступления // Государство и право. – 2002. - № 8. – С. 18-27.
  5. Омельчук О.М. Кримінально-правова характеристика суб‘єкта злочину, передбаченого статтею 304 Кримінального кодексу України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. № 2 (6). – Хмельницький 2003 р. – С. 110-115.
  6. Омельчук О.М. Суб’єкт контрабанди // Митна справа. - № 3. – 2001 р. – С. 18-23.

24. Охман О.В. Характеристика суб’єкта злочину за кримінальним законодавством України // Вісник ХУУП. – 2006. – №2. – С. 247

  1. Павлов В.Г. Субъект преступления и уголовная ответственность: Монография. — С.Пб.: Лань, Санкт-Петербургский ун-т МВД России, 2000. — 192 с.
  2. Первомайський В. Призначення судово-психіатричної експертизи при вирішенні питання про застосування ст. 14 КК України // Право України. - № 1. - 1999. - С. 115.
  3. Приходько Т. Фізіологічний афект — одна з підстав визнання особи обмежено осудною // Право України. — 2001. — № 1. - С. 53—55.
  4. Продченко Б. К понятию невменяемости // Советская юстиция. - 1987. - № 17. - С. 20.
  5. Сороченко А. кримінальна відповідальність юридичних осіб в Україні: проблеми запровадження, пропозиції щодо зміні доповнень до законодавства // Підприємництво, господарство і право. – 2010. - № 6.
  6. Устименко В.В. Специальный субъект преступления. — Харьков: Вища школа. Изд-во при ХГУ, 1989. — 104 с.

31. Щепельков В.Ф. Субъект преступления: преодоление пробелов уголовного закона // Российское право. – 2002. - № 2. – С. 60-66

 

Тема 8

1. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.03 // Збірник постанов Пленуму Верховного суду України у кримінальних справах: Навчальний посібник / Укл. Б.О. Кирись. – Львів: ПАІС, 2005. – 463с.

2. Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на трпанспорті: постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 // Вісник Верховного Суду України. – 2006. - №1 (65). – С. 6

  1. Воробей П. Загальне поняття кримінально-правового ставлення у вину // Право України. - 1999. - № 6. - С. 113.
  2. Гримайло В. Окремі питання інституту вини у КК України // Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 3.
  3. Дагель П.С. Неосторожность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы. - М., 1977.
  4. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. — Воронеж: Изд-во Воронеж, ун-та, 1974. — 243 с.
  5. Зелинский А.Ф. Криминальная психология: Научно-практическое издание. — К.: Юринком Интер, 1999. — С. 54—83, 106 — 116, 138 — 194.
  6. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. — Харьков: Вища школа, 1986. — С. 3 — 128.
  7. Иванов Н.Г. Принцип субъективного вменения и его реализация в УК // Государство и право. — 1999. — № 10. — С. 52—58.
  8. Лукьянов В. Исключить из УК статью об ответственности за преступления за двумя формами вины // Российская юстиция. – 2002. - № 3. – С. 58-60.
  9. Нарсесян В.А. Неосторожная вина: проблемы и решения // Гос.и право. - 2000. - № 4. - С. 59.
  10. Нарсесян В.А. Ответственность за несовершенные преступления: состояние и пути совершенствования // Государство и право. – 2002. - № 3. – С. 33-39.
  11. Нарсесян В.А. Понятия и формы вины в уголовном праве // Правоведение. – 2002. - № 2. – С. 67-82.
  12. Осадчий В. Мета в злочинах проти правоохоронної діяльності // Право України. - 1999. - № 10. - С. 82-85.
  13. Осика І, Сафронов С. Доказування мотиву та цілі як ознак суб'єктивної сторони злочину // Право України. — 1997. — № 3. —С. 51—52.
  14. Палій М., Назимко Є. помилки у визначенні міри покарання в кримінально-правових санкціях (постановка проблеми) // Юридична Україна. – 2009. - № 8. – С. 113.
  15. Преступная неосторожность (уголовно-правовое и криминологическое исследование. — К.: Наукова думка, 1992. — С. 9—106.
  16. Рарог А.И. Субъективная сторона преступления и квалификация преступлений. — М., 2001. — 134 с.
  17. Савченко А. Практичне значення мотиву злочину: результати наукового дослідження // Право України. — 1999. — № 1. — С. 99—102.

20. Савченко А. Психолого-юридичний аналіз проблеми мотиву злочину // Право України. — 1998. — № 3. — С. 82—86.

  1. Яни П. Сложные вопросы субъективной стороны преступления // Российская юстиция. – 2002. - № 12. – С. 47-50.

22. Гримайло В. Проблема злочинів з двома формами вини // Юридична Україна. -2003. -№10. - С.45-50

23. Вереша Р. Вина і склад злочину в кримінальному праві України: співвідношення понять // Підприємництво, господарство і право. -2004. -№2. - С.91-94

24. Оробець К. Нормативний статус помилки у кримінальному праві: компаративний аналіз // Підприємництво, господарство і право. -2004. -№3. - С.117-119

25. Цепень М. Розроблення та застосування категорії обмеженої осудності у вітчизняній правозастосовній практиці // Право України. -2006. -№ 7. - С.79-82

26. Марчак В. Місце та значення обмеженої осудності в кримінальному праві // Право України. -2006. -№12. - С.90-93

27. Вереша Р. Визначення змісту злочинної недбалості в кримінальному праві України // Право України. – 2005. - №7. – С. 116

28. Зайцев А. Проблема назначения наказания ограничено вменяемым лицам // Вісник ХУУП. – 2002. – Спецвипуск №1. – С. 211

29. Кучевська С. Про обмежену осудність: теоретичні проблеми // Вісник ХУУП. – 2002. – Спецвипуск №1. – С. 214

 

Тема 9

1. Про судову практику у справах про злочини проти власності: постанова Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року // Збірник постанов Пленуму Верховного суду України у кримінальних справах: Навчальний посібник / Укл. П. Берзін. – К.: Алерта. – 2010. – 400 с.

2. Про судову практику у справах про хуліганство: постанова Пленуму Верховного Суду України №10 від 22.12.2006 // Збірник постанов Пленуму Верховного суду України у кримінальних справах: Навчальний посібник / Укл. П. Берзін. – К.: Алерта. – 2010. – 400 с.

3. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи: постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.03 // Збірник постанов Пленуму Верховного суду України у кримінальних справах: Навчальний посібник / Укл. Б.О. Кирись. – Львів: ПАІС, 2005. – 463с.

4. Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи: постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30.05.2008 // Збірник постанов Пленуму Верховного суду України у кримінальних справах: Навчальний посібник / Укл. П. Берзін. – К.: Алерта. – 2010. – 400 с.

5. Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями: постанова Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23.12.2005р. // Збірник постанов Пленуму Верховного суду України у кримінальних справах: Навчальний посібник / Укл. П. Берзін. – К.: Алерта. – 2010. – 400 с.

6. Алешин Д. Соучастие по уголовному законодательству России и Украины // Российская юстиция. – 2002. - № 9. –С. 66-68.

  1. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблеми. — К.: Вища школа, 1986. — 208 с.
  2. Вознюк А. Кримінально-правова доцільність звільнення від кримінальної відповідальності організаторів і керівників злочинних об’єднань // Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 1.
  3. Газдайка-Василишин І.Б. причетність до злочину за кримінальним правом України: завдання студентам для практичних занять і матеріали до них: Навч. посіб. - Львів: магнолія. – 2006, 2007. – 62 см.
  4. Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по советскому уголовному праву. — М.: Госюриздат, 1959. — 255 с.

11. Жук В., Кузнєцов В., Смаглюк О. Окремі питання застосування кримінально-правових норм за злочини, які вчиняються організованими злочинними об'єднаннями // Юридичний вісник України. -2005. -19-25 березня, №11. - С.15

12. Заруцький О. Кримінально-правова охорона прав і свобод людини від злочинних посягань, що скоюються у співучасті // Проблеми державотворення і захист прав людини в Україні. Матеріали 10 регіональної науково-практичної конференції. Львівський національний університет імені Івана Франка. – 5-6 лютого 2004 року. –С. 360

  1. Иванов В.В. К вопросу о понятии группы // Государство и право. – 2002. - № 11. – С. 84-91.
  2. Кваша О. Лідерство в кримінальній групі // Право України. – 2002. № 8. – С. 92.
  3. Кваша О. Об'єктивні ознаки діяльності організатора злочину // Право України. — 1999. — № 1. — С. 106 — 108.
  4. Корж В. Вдосконалення кримінального законодавства — важливий засіб протидії організованій злочинності // Вісник Академії правових наук України. — 1998. — № 4 (15). — С 142 — 147.

17. Коржанський М. Група осіб як суб’єкт злочину // Право України. -2005. -№11. - С.78-80

  1. Мельник М. Види співучасників за новим Кримінальним кодексом України // Право України. - 2001. - № 11. - С. 69-74.

19. Мельников А. Визначення групи осіб як суб’єкта злочину // Право України. – 2004. - №2. – С. 86

20. Мочкош Я. Форми співучасті у кримінальному праві: проблемні питання // Право України. – 2006. - №3. – С. 113

  1. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України: Науково-практичний посібник. — К.: Вища школа, 2001. — 96 с.

22. Остапенко Л. Правова оцінка причетності до вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини/ Л. Остапенко // Підприємництво, господ







Последнее изменение этой страницы: 2016-09-20; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.172.213 (0.017 с.)