Зміст і характеристика основних умов контракту

 

Структура зовнішньоекономічного договору визначена Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201.

До обов’язкових умов (розділів) зовнішньоекономічного контракту відносять:

1. Назва, номер договору, дата й місце його укладення.

Дата і місце підписання контракту мають важливе значення для визначення права, що застосовується при розгляді спорів, встановлення дійсності угоди тощо.

Місце. Наприклад, якщо в тексті контракту не буде застережень, право якої країни застосовується при розгляді спору, то буде використовуватися право країни, яка є місцем укладання договору (підписання контракту). Взагалі при укладанні зовнішньоторговельної угоди суб'єктам ЗЕД України необхідно домагатися, щоб у разі виникнення спору питання, не врегульовані контрактом, вирішувалися за правом нашої країни. Це створить певні переваги і дасть змогу уникнути зайвих валютних витрат у ситуації, коли доведеться звертатися до судових органів для вирішення конфлікту.

Дата. Дата укладання контракту юридично означає момент вступу сторін у договірні відносини, з яких виникають права й обов'язки сторін за контрактом, якщо спеціально не зазначений інший термін набуття контрактом чинності. У зв'язку із цим необхідно мати на увазі, що порядок написання дати різний в Україні і за рубежем. Недопустимий запис типу 03.01.2002 р. зарубіжним партнером буде прочитаний як"1 березня", оскільки в міжнародній практиці спочатку пишуть місяць, а потім число. Тому краще написати назву місяця повністю словом, наприклад, 3 січня 2002 року, або так, як пише зарубіжний партнер: Січень, 3, 2002 р.

2. Преамбула, де вказується повне найменування сторін-учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів («Продавець», «Покупець», «Замовник», «Постачальник» тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір, найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (установчі документи тощо).

3. Предмет договору, що визначає:

 по-перше, вид дії або операції (купівля-продаж, оренда, доручення, що знаходить своє відображення і в назві контракту, наприклад: продаж, передавання, створення, поставка, розроблення, оренда, лізинг, комісія, поручництво, агентська угода тощо);

 та, по-друге, товар (роботи, послуги), який один із контрагентів зобов’язаний поставити (здійснити поставку) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, яка виконується.

У разі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на перероблення давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою перероблення давальницької сировини).

Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це зазначається в додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна відмітка в тексті договору (кон-тракту).

4. Кількість і якість товару. У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики. Коли кількість товару вимірюється вагою, у тексті контракту або в додатках до нього необхідно зазначати, яку вагу - нетто чи брутто мають на увазі. Нетто означає вагу товару без тари й упаковки, брутто - вага з тарою та упаковкою. Крім того, позначаючи кількість в одиницях, що мають неоднакове значення в різних країнах, необхідно вказувати еквівалент цієї кількості в метричній системі мір.

Крім цього, при визначенні ваги товару, що поставляється можна додати: ± 5-10 %. Наприклад, для поставки свіжих фруктів та овочів "Загальними умовами міжнародної купівлі-продажу свіжих фруктів та овочів, включаючи цитрусові" (видані Економічною комісією 00Н у 1979 році) визнане допустимим розходження між вагою, указаною в тексті контракту, і фактичною вагою поставленого товару в розмірі + 5 %, щодо цитрусових - від 5 до 10% (якщо договором не передбачено іншого).

У тексті договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

Якість товару. Сторони можуть домовлятися щодо методів визначення якості товару і це передусім:

1. Відповідність стандартам.

2. Визначення якості за зразками (для покупця, для продавця та для торгової палати чи іншого органу, який видає сертифікат якості товару).

3. Опис.

Ці вимоги до товару мають бути однаковими і для продавця, і для покупця.

Перевірка якості здійснюється за правилами країни-продавця. Під час перевірки якості в присутності покупця складається спеціальний документ, який засвідчує випробування товару і є обов'язковим доповненням до контракту. У випадку коли виявлено дефект, продавцеві пред'являється рекламація, яка висилається рекомендованим листом з додатком усієї необхідної документації.

5. Базові умови поставки товарів визначають вид транспорту й базові умови поставки відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс», які визначають обов’язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).

6. Ціна й загальна вартість договору. У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару, загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором; базис ціни, валюта контракту, спосіб фіксації контрактних цін та цінові знижки та надбавки.

7. Умови платежів, які визначають: валюту платежу; термін платежу; засіб платежу і форму розрахунків; валютні обмовки, спрямовані на зменшення або усунення валютного ризику.

Укладаючи зовнішньоекономічні договори, використовують такі умови оплати товару [95]:

 оплата вперед - покупець оплачує всю вартість товару до його постачання, оплата частини вартості визначається як завдаток;

 відтермінування платежу — це особливий засіб погашення заборгованості, при якому її внесення в повній сумі переноситься на пізніший термін, ніж це передбачено договором;

 оплата на виплату - це засіб оплати товарів або послуг, при якому платіж здійснюється не у повній сумі їхньої вартості, а певними частинами, із відтермінуванням платежу.

Як правило термін і засіб платежу сторони встановлюють доволі чітко. Якщо терміни не є точно зазначені, то платіж здійснюється через певну кількість днів після повідомлення продавцем покупцю про те, що товар дається в його розпорядження або готовий до відвантаження.

Засіб платежу визначає, коли повинна здійснюватися оплата товару стосовно його фактичного постачання. Основними засобами платежу є платіж готівкою, платіж з авансом, платіж у кредит. Щодо форм платежу, то оплата може здійснюватись у готівковій формі або безготівковій формі. Зокрема, основними формами міжнародних безготівкових розрахунків є інкасо, акредитив, відкритий рахунок, банківський переказ, аванс, чекова та вексельна форма розрахунків та розрахунки шляхом телеграфних та поштових переказів.

Валюта контракту і валюта платежу - основні атрибути цього розділу зовнішньоекономічного контракту. Під час укладення контракту встановлюють, у якій валюті буде зроблено оплату товарів. Такою валютою може бути валюта країни-імпортера, країни-експортера або третьої країни, а також колективні валюти. Іноді в умовах контракту передбачають право імпортера на свій розсуд здійснити платежі у тій чи іншій валюті. Як правило, використовується стійка або традиційна для цього виду товарів валюта.

Валютна обмовка фіксує курс однієї валюти щодо іншої, щоб уникнути втрат від девальвації або ревальвації. Вони спрямовані на усунення або обмеження валютного ризику. Вони побудовані за принципом ув'язування належних платежів зі змінами на валютних або товарних ринках. Обмовки, що передбачають перерахунок суми платежу, називають двосторонніми, оскільки можливі збитки і вигоди однаково поширюються на експортера й імпортера.

Визначаючи умови платежу в контракті, необхідно пам'ятати про те, що згідно із національним законодавством виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки не пізніше ніж через 90 календарних днів з дати митного оформлення експортованого товару; імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відтермінування поставки, якщо таке відтермінування перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України [2].

8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг). У цьому розділі визначаються терміни та місце фактичної передачі товару, способи перевірки і методи визначення кількості та якості фактично поставленого товару, перелік товаросупровідних документів.

Зміст цієї статті контракту залежить насамперед від базисної умови поставки, прийнятої сторонами. Так, якщо умовою поставки буде франко-завод, то місцем приймання товару буде територія заводу, а на умові франко-кордон місцем приймання буде та територія біля кордону, куди продавець повинен доставити товар. Також мають значення вид і характеристики самого товару.

9. Упаковка та маркування. – містить відомості про упаковку товару (ящики, контейнери, мішки) та нанесене маркування (назва постачальника і замовника, номер договору, місце призначення, спеціальні умови транспортування, складання, зберігання, габарити – розміри у трьох площинах); на поворотній тарі зазначають також умови повернення.

У практиці міжнародної торгівлі упаковка залежить від її призначення: з рекламною метою, для розфасування, зберігання товарів. Вимоги до упаковки товарів можна умовно поділити на загальні і спеціальні. Загальні вимоги визначаються зобов'язанням усіх експортерів забезпечити фізичне зберігання вантажу при доставці за базовими умовами. Спеціальні — це вимоги, як правило, імпортерів. Наприклад, імпортер ставить особливі вимоги до маси та габаритів вантажів, враховуючи наявні підйомні та транспортні засоби.

Маркування вантажу — це, передусім, товаросупровідна інформація, в ній мають бути реквізити імпортера: номер контракту, характеристика маси та габаритів, номер місця і число місць у партії. Маркування обов'язково має нести інформацію для фірми, що транспортує вантаж з метою попередження пошкоджень вантажів.

10. Форс-мажорні обставини. Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов'язань на строк дії цих обставин або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

11. Санкції й рекламації. Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків і пред’явлення рекламацій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов’язань. При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (6 % від вартості недоставленого товару або суми неоплачених коштів, терміни виплати штрафів— від якого терміну вони встановлюються та впродовж якого часу діють), терміни, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін контракту, способи врегулювання рекламацій.

12. Урегулювання спорів у судовому порядку. Передусім тут необхідно передбачити умову, згідно з якою всі спірні питання будуть вирішуватись за допомогою переговорів і лише у разі недосягнення згоди таким шляхом сторони будуть звертатись до судових органів. Крім цього, тут визначаються також такі моменти як суд який буде вирішувати спір; матеріальне чи процесуальне право, на підставі якого буде розглядатися спір; порядок розподілу арбітражних витрат, мова, якою буде вестися судовий розгляд та будь-які інші питання, які на думку сторін повинні бути застережені для їхнього подальшого врегулювання.

13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові й платіжні реквізити сторін. Після перелічення усіх основних умов зовнішньоекономічного контракту вказуються повні юридичні адреси, повні поштові та платіжні реквізити (номер рахунка, назва та адреса банку) контрагентів контракту. Контракт засвідчується підписами уповноважених представників і печатками. Якщо текст написано на декількох аркушах, то кожен аркуш має бути підписано представниками сторін з метою уникнення можливих зловживань.

Цей перелік розділів у зовнішньоекономічному контракті не є вичерпним. За домовленістю сторін, у зовнішньоекономічному договорі можуть визначатися додаткові умови, а саме: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок унесення змін до договору (контракту) та ін.