З’єднання сталевих водогазопровідних труб

Для сантехнічних систем найчастіше використовують сталеві труби.

Сталеві труби з’єднуються між собою і з арматурою різзю, фланцями, зварюванням, а також накидними гайками (рис. 2).

Місця з’єднання труб (стики) повинні бути такими ж міцними, герметичними і довговічними, як і самі труби.

Рис.2. Види з’єднання труб і з’єднувальні деталі: а) різьове; б) зварне впритул; в) зварне врозтруб; г) фланцеве; д) накидною гайкою; є) згін; ж) з’єднувальні деталі; 1 - муфта; 2 - зварний шов; 3 - розтруб; 4 - фланець; 5 - ущільнювальна прокладка; 6 - болт з гайкою; 7 - накидна гайка; 8 - контргайка; 9 -згін; 10 - перехідна муфта; 11 - пробка; 12 - хрестовина; 13 - трійник; 14 - кутник 36

З’єднання труб виконують переважно нерозбірними (зварними, різьовими). Для демонтажу труб під час ремонту, а також в місцях встановлення арматури передбачають розбірні з’єднання (фланцеві, накидною гайкою). Різьове з’єднання труб (рис.2, а) забезпечує герметичність і міцність, але вимагає більших затрат часу на збирання, ніж зварне з’єднання. Зменшення товщини стінки труби в місці нарізаної різі знижує довговічність з’єднання, тому такі з’єднання можна застосовувати тільки в місцях, що доступні для огляду і ремонту Використовують трубну циліндричну (рис. 3, а, б) і рідше конічну різь (ГОСТ 6211-81, рис.4.2,в). Циліндрична різь (ГОСТ 6357-73) може бути нарізаною або накоченою (остання формується на тонкостінних трубах). Для забезпечення міцності труби критична (мінімальна) товщина її стінки SKp повинна бути не меншою від певного значення. У різі дві останні нитки мають неповний профіль, який називається збігом (рис.3, а).

Рис.3. Трубні різі: а) циліндрична нарізана; б) циліндрична накочена; в) конічна; 1 - труба; 2 - збіг; 3 - робоча частина

Для нерозбірних різьових з’єднань використовується коротка різь, довжина якої дещо менша від половини довжини з’єднувальної муфти. Між торцями труб залишається проміжок 2...З мм, що дає змогу заклинити муфту на збігу різі й герметизувати з’єднання.

Розбірні різьові з’єднання сполучають за допомогою згону (рис.2, і), який з’єднується з трубами муфтами 1 і ущільнюється контргайкою 8. На кінцях згону передбачаються коротка і довга різі. Довжина останньої повинна бути такою, щоб на неї під час роз’єднання згону муфта і контргайка накручувались вільно. Довжина різі згону залежить від діаметра труби.

Для приєднання бокових відгалужень, зміни діаметра, напрямку трубопроводу використовують з’єднувальні фасонні деталі (рис. 2,ж). Трубні різьові з’єднання виконують у такій послідовності: розмічають і відрізають труби, нарізають або накочують різь, вибирають і вкладають ущільнювальний матеріал, збирають з’єднання.

Ущільнювальний матеріал різьового з’єднання вибирають залежно від температури теплоносія. Якщо температура теплоносія до 105 °С, використовують лляну пряжу, просочену суриком або білилами, замішаними на натуральній оліфі. Якщо температура до 200 °С, застосовують стрічку і шнур ФУМ (фторопластовий ущільнювальний матеріал).

Різьові з ’єднання збирають за допомогою трубних ключів різної конструкції: розсувного, важільного, ланцюгового, накидного, приводного. На заготівельних підприємствах використовують електроприводні ключі і гайковерти.

Різьові з’єднання доцільно збирати після зварювання і трубопроводу. Якщо ж необхідно виконати зварний стик після ущільнення різьового з’єднання, то він повинен розташовуватись на відстані >400мм від нього.

Завдяки високій міцності, герметичності та довговічності зварні і'єднання труб найрозповсюдженіші. Однак для їх виготовлення необхідне відповідне обладнання і висока кваліфікація робітника. Під чиє ніарювання труб, деталей і вузлів керуються вимогами ГОСТу 12.3.003-86. Труби Dy ≤25 зварюють внапусток, використовуючи розтруби або приварені стаканчики (безрізьові муфти) на одному з кінців труб, що стикуються. Такі з’єднання запобігають виникненню напливів металу всередині труби і компенсують допуски в розмірах трубних заготовок і неточності виконання будівельних конструкцій (під час монтажу). Стаканчики приварюють до труби, а розтруби формують, нагріваючи з розширенням кінці труби на спеціальних верстатах (машинах контактно-стикового зварювання МСР-50, МСР-75 з вбудованими спеціальними оправами).

В умовах заготівельних підприємств допускається з’єднання впритул труб Dy <25 з використанням кондукторів.

Розміри приварених стаканчиків (а) і розтрубів (б), мм

 

Труби, що з'єднуються	Муфги (а) і розтруби (б)
Dy	Ds	Dbh
	21,3
	26,8
	33,5
	42,3
		50 (53)

 

Примітка: Розміри в дужках стосуються привареної муфти (стаканчика)

Фланцеві з’єднання: Відстань між ущільнювальною поверхнею фланця і торцем труби, а також розташування окремих елементів з’єднання наведені в табл.2.

Dy	k	b макс
10-20		0.5
25-50
65 - 150
		1.0
250 - 400