Які принципи покладено в основу стратегії диференціації?

– поставки на р-к пр-ції з унік вл-тямиОснова — різноманітність, вибір за моделями, партіями, деталями, обслуговуванням тощо. Створення більше однієї відмінної характеристики товару (послуги). Баз-ся на ств-ні унікальних власт-тей прождукції.

Стратегія диференціації (за М. Портером) — одна із загальних конкурентних стратегій фірми, що полягає в орієнтації діяльності підприємства на створення унікальних у будь-якому аспекті продуктів, який визнається важливим достатньою кількістю споживачів.

Які характеристики враховують при виборі продуктово-товарної стратегії

– ринкові та виробничі характеристики продукції, що планується до випуску

· Частка ринку;

· Темпи зростання;

· Перспективи окремої галузі або сектора економіки;

· Конкурентоспроможність;

· Оцінка споживачами виготовленої продукції;

· Ефективність виробництва певного типу продукту тощо.

Який метод проведення змін найчастіше використовується в умовах дефіциту часу та при загрозі існуванню організації?

Криза (реальна або штучна)

Який метод проведення змін використовується в умовах необхідності проведення комплексних, складних змін в організації?

Управління опором або адаптація

Який метод проведення змін використовується в умовах необхідності проведення швидких змін?

Примушування

Який основний недолік методу впровадження змін “адаптація”?

Повільне досягнення результату

Який основний недолік методу впровадження змін за допомогою “кризи”?

Дефіцит часу

Який основний недолік методу впровадження змін “управління опором”?

Ризик невдачі, Складність, Необхідність особ­ливої компетенції

Яку стратегію конкурентної боротьби буде використовувати підприємство, позиція якого відображена на матриці К.Омаї?

Агресивна ініціатива

сильна

конку-

рентна

позиція

слаба

ті, що є нові

продукти

1- наявність ключових

1 2 факторів успіху

2 - агресивна ініціатива

3 4 3- використання слабкостей

конкурентів

4-орієнтація на корисність

продуктів з погляду клієнтів

Якщо залежності між елементами мети можуть бути виражені в кількісній формі, то така ціль є:

а) неструктурованою;

б) слабко структурованою;

в) формалізованою.

 

Упорядкований вибір.

В

Визначте відносно якого квадранта (чи квадрантів) матриці Ф.Котлера “ціна-якість товару” необхідно застосовувати такі стратегії:

Ціна товару

В Н

В

 

Н

- низького цінового значення товару-9

- “показного блиску”-8

- “зняття вершків”-7

- підвищених цін-3, завищених - 4

- преміальних націнок-1

- глибокого проникнення на ринок – 2

- середнього рівня цін – 5

- доброякісності - 6

Визначте порядок проходження етапів SWOT –аналізу:

1.Аналіз критичних внутр-х та зовн-х ф-рів (відповідно до обраної моделі).

2. Оцінка зовн-х ф-рів і ймовірності їх впливу (експертиза).

3. Оцінка внутр-х ф-рів і ймовірності їх впливу (експертиза).

4. Хто ми є і які наші конкурентні переваги (недоліки)?

5.Прогнозування тенденцій розвитку для кожного (обраного) зовн-го ф-ра.

6. Розробка рекомендацій, що посилюють переваги і усувають недоліки кожного з внутр-х ф-рів.

7. Якими ми бажаємо та можемо бути?

8. Формулювання (уточнення) стратегії для кожного напрямку госп-ї діял-ті(кожної СЗГ).

Визначте порядок проходження етапів стратегічного планування на підприємстві:

1) Місія;

2) Цілі;

3) Оцінка умов і фак-рів зовн. сер-ща;

4) внутр-організац. аналіз;

5) розробка альтернат. стратегій;

6) вибір стратегії;

7) реал-ція стратегії;

8) контроль.

Визначте порядок проходження етапів сценарного планування:

1*визначення ключових стратегічних напрямків та/або питань;

2*встановлення ключових факторів ближнього зовнішнього середовища;

4*ранжирування за важливістю та ступенем невизначеності;

3*визначення ключових факторів дальнього зовнішнього середа вища;

8*формування сценарію;

5*виявлення логіки кожного сценарію;

6*«очистка» сценаріїв;

7*висновки.

Визначте характеристики відповідних моделей розробки стратегії за Г.Мінцбергом:

планової моделі - стратегія розробляється, виконується та оцінюється у плановому режимі із залученням спеціального штату висококваліфікованих фахівців, які за допомогою різних моделей і методів визначають можливі результати і знаходять найефективніший шлях досягнення цілей;

моделі підприємницького типу – використовуються більш неформальні методи побудови стратегій, що базуються на особистому досвіді керівника-підприємця, його знаннях щодо логіки функціонування галузі; ці чинники використовуються для формування «бачення» майбутнього бізнесу, яке врахову­ється потім у планах, проектах і програмах;

моделі навчання на досвіді - використовується в умовах нестабіль­ного середовища; головне тут — урахування зовнішніх імпульсів і можливості перегляду встановлених стратегій, при чому процес роз­робки та коригування стратегій може бути дещо спонтанним, слабо контрольованим; велику роль відіграє керівник – підприємець.