Молодіжна свідомість та її типи

 

Одним із провідних питань є проблема дослідження молодіжної свідомості. При її дослідженні варто виходити з того, що свідомість молоді – це різновид масової свідомості, що проявляється на таких трьох рівнях: когнітивному (або теоретико-пізнавальному), емоційно-чуттєвому, конативному (або поведінковому).

 

Когнітивний рівень включає в себе систематизовані наукові погляди і знання, які служать основою для формування наукового світогляду й твердих переконань, сукупності моральних норм і принципів, що визначають духовне багатство та поведінку молодої людини, здатність об’єктивно й адекватно оцінювати дійсність.

 

Емоційний рівень становить взаємодія емоцій, духовних станів, почуттів особистості в їх єдності та цілісності. Він має бути тісно взаємопов’язаним зі змістом конгіктивного рівня і перебувати у певній залежності від нього, інакше головна особливість молодіжної свідомості – надмірна емоційність – загрожує перетворитися на ваду.

 

Конативний рівень містить у собі соціальні установки, а також волю, прагнення і вміння здійснювати свою діяльність якісно.

 

Свідомість молоді, як наголошує Н. Черниш, є цілісним діалектичним поєднанням всіх складових рівнів, які ми вичленували суто із міркувань теоретичного характеру та з метою полегшення процесу соціологічного дослідження.

 

Цілісність усіх складових свідомості молоді не виключає наявності суперечностей і всередині кожного рівня, і в їх взаємодії, що і є джерелом духовного розвитку особистості, дає можливість для подальшого вдосконалення. Однак внутрішня суперечливість духовного світу молоді повинна мати свою межу, тому що роздвоєність знань і переконань, емоцій, почуттів та соціальних установок може призвести до руйнування "цілісності особи", її дисгармонії, духовного дискомфорту. Такі явища у молодіжному середовищі отримали назву соціальної незрілості, інфантилізму

Розглядаючи питання про роль молоді у суспільному житті варто згадати про особливості свідомості молоді, важливо враховувати сукупність ідей, настроїв, ціннісних орієнтації специфічної, ще не цілком дозрілої, частини населення.

Свідомість молодої людини визріває повільно, відстає від фізичного розвитку і реалій зміни буття. Сучасність висуває нові вимоги до молоді, піддає вимогливій перевірці її можливості забезпечити неухильний ріст економіки, подальше удосконалювання суспільних відносин, розширення і поглиблення демократії.

З 70-х років «острах молоді» здобуває широкий розмах, буквально пронизавши всі структури суспільства. Говорячи про увагу до молоді владні структури здійснюють тотальний патронаж будь-яких форм її діяльності. Молодь ставиться в нерівноправне, залежне від старших вікових груп положення, які виражають небажання рахуватися з їх специфічними інтересами й особливостями способу життя, придушуючи будь-які форми інакомислення і т.п.

Суспільство намагається створити міцний стереотип слухняного молодого покоління. Його формула гранично проста: задовольняйся тим, що є, бери те, що пропонують, думай і роби так, як більшість. Що ж стосується суспільної активності, то вона повинна виражатися в боротьбі з тими, хто дотримує інших принципів і поглядів. Такий підхід пронизав усі сфери взаємодії суспільства і молоді. І, мабуть, така молодь навряд чи здатна на соціальну творчість, новаторство. Наслідки такі: якась частина молоді замкнулася у вузькому світі, пішла чи намагається піти від реальностей життя. Можна назвати чимало негативних змін, що відбулися в молодіжному середовищі. Але чи варто виводити їх тільки з обставин «об’єктивного порядку» і всі списувати на них? Адже сама людина — не пасивний продукт обставин, і самі суспільства створюються людьми, соціальними ситуаціями в оточуючому молодь середовищі.

Ідея про зв’язок розвитку людської особистості — молодої людини з впливами зовнішніх умов при його активній взаємодії із середовищем висунута відомим психологом Левом Виготським. Молода людина — це особистість зі своїм індивідуальним психічним життям. Але він ще і член колективу, соціальної спільності — класу, нації, його свідомість і поводження, його моральні відносини соціально обумовлені. Індивідуальна психіка визначається суспільним середовищем, несе її відбиток. Не можна зрозуміти соціальну ситуацію виховання поза складним ланцюгом залежностей між макросередовищем суспільства, макросередовищем соціальної спільності, прошарком й особистісним світом молодої людини. Виховна ситуація виникає в процесі активної взаємодії молодої людини із середовищем. Поза нею молода людина не може існувати, не може розкритися. Вирішальне значення тут у моральному розвитку молодої людини має створення таких ситуацій і режимів, при яких її буде стимулювати до моральної поведінки, вона зможе вибирати, надавати переваги, діяти, відповідати. Ось тут основою морального розвитку молоді і стає соціальна координація поведінки молодої людини з поведінкою соціальної спільності, колективу, з їхньою суспільною думкою.

Набутий у процесі спілкування і соціальній діяльності молоді досвід має велике значення для вироблення в молоді внутрішніх механізмів морального саморегулювання поведінки. Саме принциповість, чесність, соціальна зрілість багатьох молодих людей зробили можливими такі рішучі плідні зміни. Однак проблема лежить не тільки в тому, наскільки людина вірна переконанням, але й у тому, наскільки її особистісні переконання відбивають об’єктивну істину, об’єктивну потребу розвитку. Адже цілеспрямовані і програмовані ідеали, моральні норми суспільства можуть досягти виховного впливу, досягти мети — виховання всебічно розвинутої і морально піднесеної молоді, якщо підкріплять їх відповідними ситуаціями в оточуючому молодь середовищі.

В сучасних умовах демократизації громадського життя важливого значення набуває у вихованні молоді — родина. Адже відносини в родині піддаються впливам психічних станів, емоцій і настроїв, внутрішнього світу членів родини. У сімейному побуті особливо сильна інерція забобонів і негативних звичок. Усе це утруднює реалізацію вимог моралі в сфері сімейних відносин: взаємна повага, вірність подружньому обов’язку, турбота про виховання дітей і т.п. У родині дитина чує про те як треба жити, що потрібно знати, як поводитися. Моралізування мало сприяє правильному вихованню дитини в сім’ї. Дитина завжди відбиває внутрішній світ родини. Якщо батьки кар’єристи, міщани, своєкорисливі люди, вони зможуть сховати це від усіх, але не від своєї дитини.

Навряд чи можна забувати про непорушність основних ідеалів і цінностей, випробуваних історією. На жаль, у молодіжному середовищі нерідко висловлюються припущення провести ревізію багатьох цінностей способу життя. Нерідкі випадки, коли піддається сумніву сама можливість збереження безкоштовної освіти, медичного обслуговування й ін. Безумовно діалектика розвитку — річ не проста, її на сумі повсякденних прикладів життя і побутових фактів відразу не осягнеш. Особливо втішно усвідомлювати, що молодь могла, спостерігаючи зміни в навколишній їхній дійсності уловити тенденцію динамічного росту суспільного відновлення, що почався. У сучасних умовах суспільство бере на себе тягар довести на практиці перспективність ринкового ведення господарства, устрою громадського життя на демократичній основі. Але діалектика розвитку така, що взяті цілі ставлять перед народом, особливо перед молоддю, усе більш складні, відповідальні проблеми.

Їхнє рішення необхідне для досягнення нового якісного стану суспільства – його економіки, системи соціально-політичних відносин і інститутів усієї сукупності умов праці і життя людей. Крутий поворот, що робить Україна має якісно інший характер. Зрозуміло, щоб пройти такий шлях потрібний час, ресурси, величезні зусилля народу, мужність і зрілість кожної людини, особливо молоді. Саме соціальна зрілість, висока моральна самосвідомість, розуміння патріотичного боргу, почуття відповідальності — це те, без чого немислимий успішний рух.

Радикальні перетворення в суспільному житті України супроводжуються ускладненням ситуації в сфері виховання підростаючого покоління, зокрема, ростом злочинності молоді. Досвід боротьби зі злочинністю й іншими правопорушеннями в середовищі молоді переконливо свідчить, що їхній рівень і тенденції прямо залежать від рівня зусиль, прийнятих суспільством. Аналіз стану злочинності в Україні показує, що щорічно близько 40 % злочинів відбувається особами у віці від 18 до 30 років, причому часто співучасники групових злочинів виявляються неповнолітні. Діяти активно, відповідально, згідно обставин, що склалися, рішуче відмовляючись від застарілих поглядів і забобонів, постійно пам’ятаючи про те, що бездіяльність означає застій, згубний для будь-якої справи — у цьому складається одне з найважливіших вимог часу. Дослідження показують, що в молодіжному стані явно домінують цінності міжособистісті, що і визначає зміст першорядних проблем і турбот.

Економічна і соціально-політична ситуація в Україні останніх років має негативну динаміку: наростають кризові явища. Це загострює існуючі і народжує нові проблеми, у тому числі проблеми молоді з врахуванням її соціальної активності і зрілості.

 

 

60 Неформальні об’єднання молоді в Україні

Поняття «неформали» міцно ввійшло в сучасний побут. У суспільній думці поняття неформали асоціюється з розпливчастим визначенням молодіжної групи, галасливо і метушливо конфліктуючої із суспільством. У соціології визначаються неформальні об’єднання як різновид самодіяльних об’єднань молоді, що характеризуються орієнтацією на забезпечення міжособистісного спілкування, на задоволення соціально-психологічних потреб. Неформальні об’єднання молоді ґрунтуються на інтересах, що торкаються невеликої групи людей і цілком можуть бути задоволені в їхніх межах. Інтереси надзвичайно різноманітні. Серед інтересів приділяється увага якості молодіжних товарів, розвитку молодіжної музики, спортивні інтереси й ін. Потім піднімаються питання самотності, сексу, розширення демократії, створення сім’ї, екології й охорони пам’ятників старовини і т.п. Неформальні об’єднання охоплюють молодь, яка шукає сенс життя, місце в суспільстві, цікавої справи і захоплюючого дозвілля.

Неправомірно відносити появу неформальних об’єднань до 80-м років XX ст. Союзи, осередки, об’єднання, у яких групувалася молодь на основі спільності інтересів і цілей існували завжди. Але бурхливий ріст ініціативи і самодіяльності молоді спостерігається в переломні, революційні періоди розвитку суспільства. У відповідь на фальш і лицемірство «суспільства дорослих» виникають молодіжні угруповання протесту навіть у періоди стабільності суспільних відносин. Так, у 70-і роки широке поширення одержує рух хіпі, панків, металістів, шанувальників нетрадиційних релігій і т.п. Їхня поява нагадує «молодіжний бунт» проти бюрократичного механізму, що діяв у той період. Однак протест прийняв перекручені, а найчастіше і просто соціально небезпечні форми. Об’єднання «неформалів» ніде не реєструються. Вони легко вписуються в процес демократизації суспільства, а можуть стати дестабілізуючим фактором. Психологічно для багатьох молодих людей, що конфліктують з дорослими, включення в неформальне об’єднання дає компенсаційний ефект. Не маючи раціональних засобів впливу на дорослих, підліток за допомогою карнавальних, ритуально-символічних дій і зухвалого зовнішнього вигляду (гребінь волосся на голові, залізні ланцюги, свастика, емблеми черепа як прикраси і т.п.), розмальована джинсова куртка, кільце в носі і т.п. частково знімає внутрішнє напруження молодих людей, привертає до себе увагу навколишніх. Сильно діючі зовнішні засоби допомагають деяким молодим людям припинити внутрішній конфліктний діалог з дорослими, переводячи його в діалог зовнішній. Однак багато активних неформалів після виходу з групи вже не страждають підлітковими комплексами, не бунтують по незначних причинах і за допомогою різноманітних інституціональних форм інтегруються в суспільні відносини.

Бажання зоригінальнічати, яким грішать багато юнаків і дівчини, має свою історію. Багато хто вже давно забув, а сучасна молодь напевно ніколи і не знала про те, що французький поет Шарль Бодлер фарбував волосся у фіолетовий колір.

У сучасних умовах неприродне поводження молоді пояснюється багатьма причинами. Завжди і скрізь молодь прагне до спілкування з однолітками, біжить від щиросердечної самітності, а її випробують багато хто, проживаючи в окремих квартирах з не розуміючими, як вони вважають, батьками. Для багатьох протиставлення себе, свого «Я» дорослим — нормальне явище. Підлітки не хочуть жити чужим досвідом, учитися на чужих помилках. Протест, що вони виражають, може бути пасивним, через зовнішнє, скоріше показне, демонстративне заперечення існуючого порядку, відмовлення від дотримання прийнятих у суспільстві правил. Є й агресивні форми протесту, що виражаються в міжособистісному приголомшенні, що граничить з хуліганством, а іноді і переходить в скандальні витівки, у хуліганство.

Викликається відхилення поводження молоді і з різних соціальних причин: нездоровий психологічний, ідейно-моральний клімат у несприятливих родинах з дискомфортом нерідко виштовхує юнака і дівчину «на вулицю» у пошуках доброти, взаєморозуміння, співчуття і т.п. Нерідко в міських сім’ях у силу зайнятості батьків на роботі все спілкування, у якому перебувають діти і підлітки, зводиться до записок — наказами, телефонним розмовами і т.п. Справжні цінності (соціальні, моральні, естетичні) при таких відносинах прищепити важко. Спостерігається і негативний вплив масової культури, пропаганда західного способу життя.

Неофіційні самодіяльні формування як би розташовані між двома полюсами: на одному полюсі — ті, хто за соціальну справедливість, рівність, гуманізм, за соціалізм, на іншому — ті, хто за демократизацію, формування ринкових відносин, перебудову економічних відносин, за рівність, справедливість, гуманізм. Сам факт існування самодіяльних молодіжних формувань свідчить про те, що боротьба йде поки на рівних. Її гострота підсилюється тим, що на кожнім полюсі діють сили притягання. Звідси і разючі відхилення поводження молоді.