Дослід 2. Виявлення білка в сечі.

Принцип методу. Для виявлення білка в сечі найчастіше застосовують реакцію осадження за допомогою сульфосаліцилової кислоти.

Матеріальне забезпечення: сеча, що містить білок (патологічна) і нормальна сеча, 20 % розчин сульфосаліцилової кислоти, пробірки, піпетки.

Хід роботи. У першу пробірку наливають 2 мл сечі здорової людини, у другу пробірку – 2 мл патологічної. У обидві пробірки добавляють по 5 крапель 20 % розчину сульфосаліцилової кислоти. При наявності білка у сечі утворюється білий осад або муть.

За результатами проведеного експерименту зробити висновки.

Клініко - діагностичне значення. Сеча здорової людини практично не містить білка (звичайними хімічними реакціями його не виявляють).

Появу білка в сечі називають протеїнурією. Розрізняють справжню альбумінурію і несправжню. При справжній або нирковій протеїнурії білки сироватки крові проникають в сечу через нирки при порушенні фільтраційної мембрани. Несправжня протеїнурія спостерігається при потраплянні в сечу слизу, крові, гною (не з нирок, а з сечовивідних шляхів).

Білок з’являється у сечі також при серцевій декомпенсації, інколи при вагітності, гіпертонії та інфекційних захворюваннях тощо.

Дослід 3. Кількісне визначення глюкози в сечі (експрес метод за допомогою глюкотесту).

Принцип методу. В основі цього ензиматичного методу лежить специфічне окиснення глюкози ферментом глюкозоксидазою до глюконової кислоти у присутності молекулярного кисню. У результаті реакції утворюється пероксид водню, який розкладається пероксидазою, а виділений кисень окиснює барвник орто-толуїдин, що забарвлює тест-папір у синій колір.

Хід роботи. У сечу занурюють смужку глюкотеста так, щоб жовта смужка була повністю змочена. Швидко витягають папір із сечі і кладуть змоченим кінцем на пластмасову пластинку і витримують її дві хвилини. Якщо в сечі є глюкоза, тоді жовта смужка забарвлюється у різні відтінки зеленого кольору в залежності від концентрації глюкози; при відсутності глюкози колір смужки не змінюється. Точно через дві хвилини порівнюють забарвлення смужки із забарвленням кольорової шкали: 0,1 %, 0,5 %, 2 % розчин глюкози і вище.

Завдяки високій специфічності та чутливості цього методу, простоті та швидкості виконання його широко застосовують як попередній біохімічний тест при масовому обстеженні хворих, а також для самоконтролю хворими в процесі лікування.

За результатами проведеного експерименту зробити висновки.

Клініко - діагностичне значення. Глюкозурія настає тоді, коли рівень цукру в крові перевищує “цукровий поріг”. Вона буває при аліментарній гіперглікемії, збудженні ЦНС, цукровому діабеті, ураженні нирок, гіпертиреозі, акромегалії, синдромі Іценко-Кушінга тощо.

У вагітних і матерів, що годують немовлят, в сечі може з’явитися лактоза (лактозурія).

Дослід 4. Виявлення крові в сечі (Бензидинова проба).

Принцип методу. Реакція базується на окисненні бензидину до п-хінондиіміну киснем, який утворюється внаслідок розкладу гідрогену пероксиду за присутності крові.

Матеріальне забезпечення: сеча, 10 % розчин бензидину в ацетатній кислоті, 3 % розчин гідрогену пероксиду, піпетки, пробірки, штатив.

Хід роботи. До 3 мл сечі дають 2 – 3 краплі 3 % гідрогену пероксиду і 2 – 3 краплі свіжоприготовленого розчину бензидину в ацетатній кислоті. При наявності крові в сечі з’являється синьо-зелене забарвлення.

За результатами проведеного експерименту зробити висновки.

Клініко - діагностичне значення. Сеча при гематурії каламутна і має червоний відтінок, інтенсивність якого залежить від кількості формених елементів крові. В осаді під мікроскопом виявляють еритроцити та лейкоцити. Гемоглобінурію спостерігають при захворюваннях, пов’язаних з гемолізом (розпадом) еритроцитів. Сеча при цьому буває червоного або кавово-бурого кольору. У випадку гематурії і гемоглобінурії в сечі міститься білок.

Дослід 5. Виявлення кетонових тіл (проба Герхарда).

Принцип методу. Визначенняґрунтується на здатності ацетоацетату утворювати з феруму хлоридом (ІІІ) сполуку, забарвлену у червоний колір.

Матеріальне забезпечення: сеча, 10 % розчин феруму хлориду (ІІІ), пробірки.

Хід роботи: До 5 мл сечі додають по краплях 10% розчин феруму хлориду (ІІІ); випадає в осад фосфат заліза FePO₄. При наявності ацетоацетату після додавання зайвої краплі хлориду заліза (ІІІ) з’являється червоне забарвлення (реакція на еноли), яке поступово зникає в результаті самовільного декарбоксилування ацетоацетатної кислоти.

За результатами проведеного експерименту зробити висновки.

Клініко - діагностичне значення. У нормі за добу з сечею виділяється 20 – 40 мг кетонових тіл. Збільшення кількості кетонових тіл в крові (кетонемія) і сечі (кетонурія) спостерігають при цукровому діабеті, дефіциті вуглеводів у харчуванні (вуглеводне голодування), тиреотоксикозі, ураженні печінки, тяжких інтоксикаціях.

Контроль виконання лабораторної роботи

1. Раптова зупинка серця може наступити при концентрації загального кальцію в сироватці крові:

А. 3,75 ммоль/л

В. 3,00 ммоль/л

С. 2,75 ммоль/л

D. 2,55 ммоль/л

Е. 2,25 ммоль/л

2. Сеча хворого на подагру при нанесенні на індикаторний папірець „Ріфан” показує сильно кислу реакцію? Про наявність якого складника сечі це свідчить?

А. Гомогентизинової кислоти

В. Параамінобензойної кислоти

С. δ–Амінолевуленової кислоти

D. Пангамової кислоти

Е. Сечової кислоти

3. Для діагностики захворювання мутну сечу, що має лужну реакцію, підкислили і підігріли. При цьому осад зник. Чим зумовлена каламуть сечі?

А. Слизом із сечовидільних шляхів

В. Мікрофлорою, що розкладає сечовину з утворенням NН₃

С. Гноєм з уретри

D. Білком ниркового походження

Е. Кальцій та магній фосфатами та уратами

4. У хворого закупорка загальної жовчної протоки. Як це впливатиме на хімічний склад сечі? Спрогнозуйте можливі наслідки такого стану.

 

5. У харчовому раціоні людини переважають білки і практично виключені вуглеводи. Як це впливатиме на фізико-хімічні властивості та хімічний склад сечі?

Приклади тестів “Крок-1”

1. У приймальне відділення стаціонару поступив хворий, у якого виявлено гіпотензію, порушення свідомості, сухість слизових оболонок. Причиною такого стану може бути:

А. Гіпонатріємія

B. Гіпернатріємія

C. Гіперкуприємія

D. Гіпокуприємія

E. Гіперкаліємія

2. Хворому, в якого виявлено клінічні ознаки, зв’язані з гіпернатріємією (збільшений венозний тиск, набряк легенів), необхідно здійснити корекцію шляхом введення:

А. Води

B. Антибіотиків

C. Сульфаніламідів

D. Вітамінів

E. Незамінних амінокислот

3. У пацієнта 18 років при лабораторному обстеженні виявлена глюкоза в сечі при нормальній концентрації її в плазмі крові. Найвірогіднішою причиною цього є порушення:

А. Секреції інсуліну

B. Клубочкової фільтрації

C. Секреції глюкокортикоїдів

D. Канальцевої секреції

E. Канальцевої реабсорбції

4. Чоловік 65 років, який хворіє на подагру, скаржиться на болі в області нирок. При УЗД обстеженні встановлена наявність ниркових каменів. Підвищення концентрації в сечі якої речовини є найбільш ймовірною причиною утворення каменів у даному випадку?

А. Білірубіну

B. Сечової кислоти

C. Сечовини

D. Цистину

E. Холестерину

5. Хворий скаржиться на поліурію (5 л сечі на добу) і спрагу. Біохімічні показники: вміст глюкози в крові 5,1 ммоль/л, питома густина сечі 1,01. Глюкоза та кетонові тіла відсутні. Яка можлива причина такого стану?

А. Мікседема

B. Стероїдний діабет

C. Цукровий діабет

D. Тиреотоксикоз

E. Нецукровий діабет

6. У сечі новонародженої дитини виявлено цитрулін та підвищення концентрації аміаку. Утворення якої речовини найімовірніше порушене при цьому?

A. Аміаку

B. Сечової кислоти

C. Сечовини

D. Цитрату

E. Креатину

Індивідуальна самостійна робота студентів

1. Патобіохімія нирок. Клініко-біохімічні зміни при гломерулонефриті, амілоїдозі, пієлонефриті, гострій та хронічній нирковій недостатності.

2. Вплив радіоактивних ізотопів, рентгенівського опромінення та інших видів опромінення на порушення мінерального балансу.

Література

Основна:

1. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 588 – 592, 595 – 604.

2. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.

3. Біохімічні показники у нормі і при патології. Навчальний довідник / За ред. Склярова О.Я. – К.: Медицина, 2007. – 320 c.

4. Клінічна біохімія: Підручник / Д.П. Бойків, Т.І. Бондарчук, О.Л. Іванків та ін.; За ред. О.Я. Склярова. – К.: Медицина, 2006. – 432 с.

5. Практикум з біологічної хімії / За ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – 298 с.

Додаткова:

1. Ангельскі С., Якубовскі З., Домінічак М.Г. Клінічна біохімія. – Сопот, 1998. – 451 с.

2. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. М.: Медицина, 1998. – С. 608 – 624.

3. Бышевский А.Ш., Терсенов О.А. Биохимия для врача. – Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994. – С. 206 – 213, 302 – 306.

4. Дядик О.І. Роль дослідження сечового синдрому у клінічній практиці // Лаб. діагностика. – 2002. – № 2. – С. 61 – 68.

5. Ракова Н.Г. Патогенез и лабораторная диагностика диабетической нефропатии // Клин. лабораторная диагностика. – 1998. – № 5. – С. 3 – 9.

6. Клінічна біохімія. Навчальний посібник / За ред. проф. О.П. Тимошенко. – Київ: Професіонал, 2005. – 292 с.