Дослід № 2. Визначення циркулюючих імунних комплексів.

Принцип методу. метод ґрунтується на преципітації великоглобулярних імунних комплексів, які циркулюють у крові, високомолекулярним поліетиленгліколем (ПЕГ) з наступним обліком результатів прямим спектрофотометруванням при довжині хвилі 450 нм.

Матеріальне забезпечення: сироватка крові, 0,1 М боратний буфер (рН = 8,4), 4 % розчин поліетиленгліколю-6 000, спектрофотометр, пробірки.

Хід роботи. Уконтрольну пробірку вносять 2,7 мл 0,1 М боратного буферу (рН 8,4) і 0,3 мл розведеної в три рази боратним буфером сироватки крові; у дослідну – 0,3 мл розведеної сироватки та 2,7 мл 4 % розчину поліетиленгліколю-6 000. Обидві пробірки витримують 1 год при кімнатній температурі, вимірюють оптичну густину на спектрофотометрі при довжині хвилі 450 нм. Отриманий показник оптичної густини множать на тисячу і виражають в умовних одиницях.

Зробити висновок.

Клініко-діагностичне значення. Визначення циркулюючих імунних комплексів є важливим тестом для визначення тяжкості та активності патологічного процесу. У нормі їх рівень коливається в межах 30 – 100 ум.од. Розміри ЦІК впливають на їх імунобіологічну активність і роль в патогенезі захворювань. ЦІК великих і середніх розмірів є найбільш патогенними, тобто можуть взаємодіяти з системою комплементу, згортальною, калікреїн-кініновою й іншими регуляторними системами організму та здійснювати цитопатогенний вплив на клітинні мембрани.

Контроль виконання лабораторної роботи

1. У новонародженої дитини з'явилися симптоми геморагічної хвороби у зв'язку з гіповітамінозом К. Розвиток захворювання зумовлений особливою біологічною роллю вітаміну К. Якою?

A. Інгібує синтезу гепарину

B. Є кофактором протромбіну

C. Є специфічним інгібітором антитромбінів

D. Впливає на протеолітичну активність тромбіну

E. Є кофактором γ-глутаматкарбоксилази

2. У якості антикоагулянтів використовують різноманітні речовини, у тому числі полісахарид природного походження, а саме:

A. Гепарин

B. Гіалуронова кислота

C. Дерматансульфат

D. Хондроїтинсульфат

E. Декстран

3. Пацієнтові необхідно провести екстирпацію кількох зубів. У коагулограмі – зниження показників згортальної системи крові. Стоматолог призначив синтетичний аналог антигеморагічного вітаміну. Який саме?

A. Варфарин

B. Дикумарол

C. Вікасол

D. Алопуринол

E. Кобаламін

4. У хворого виявлено схильність до рецидивуючих тромбозів. Які дослідження варто провести для виявлення причини цього захворювання?

 

5. У дитини 12 років спостерігається підвищення температури до 39 °С, больові відчуття в області горла під час ковтання, збільшення під нижньощелепних лімфатичних вузлів. Педіатр встановив діагноз – гострий тонзиліт. Які, на вашу думку, цитокіни беруть участь у протидії запальному процесу, що відбувається?

приклади тестів “Крок – 1”

1. Пацієнтка Д поступила в клініку зі скаргами на загальну слабість, головокружіння, появу гематом на тілі, тривалу кровоточивість незначних подряпин. В анамнезі – тривале, впродовж 2-х місяців, застосування профілактичних доз Аспірину. При лабораторному обстеженні – зниження кількості еритроцитів і гемоглобіну, подовження часу згортання крові. Який біохімічний механізм виникнення даного стану?

A. Порушення синтезу тромбоксану А₂

B. Порушення синтезу простацикліну

C. Недостатність вітаміну К

 

D. Дефіцит VІІІ фактора згортання крові

E. Часткова відсутність у плазмі фібриногену

2. При обстеженні пацієнта на СНІД було отримано два позитивних результати імуноферментного аналізу (ІФА). Який метод необхідно використати для виключення псевдопозитивного результату ІФА?

А. Імунофлюоресценцію

В. Радіоімунний аналіз

С. Люмінесцентний аналіз

D. Полімеразну ланцюгову реакцію

Е. Молекулярну гібридизацію

3. У крові хворого визначено високу активність протромбіну, що є загрозою тромбозу судин. Який препарат слід застосувати у даному випадку?

А. Оксалат натрію

В. Оксалат калію

С. Цитрат натрію

D. Гепарин

Е. Етилендіамінтетраацетат

4. У пацієнта В, який тривалий час страждав на дисбактеріоз кишок, спостерігається підвищена кровоточивість, в основі якої лежить порушення посттрансляційної модифікації ІІ, VІІ, ІХ, Х факторів згортання крові в печінці. З недостатністю якого вітаміну це пов’язано?

A. К

B. В₁₂

C. В₁₀

D. С

E. Р

5. У калі новонародженої дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні, виявили високий вміст імуноглобуліну А. Це пов’язано з...

A. Високим вмістом іg А у молоці матері

B. Підвищеним синтезом іg А

C. Зниженим синтезом іg М

D. Зниженим синтезом іg С

E. Підвищеним синтезом іg А і М

Індивідуальна самостійна робота студентів

1. Система протеїну С – біохімічний механізм антикоагулянтної дії.

Література

Основна:

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 432 – 449.

2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Т.: Укрмедкнига, 2002 – С. 288 – 290, 357 – 363, 397 – 403.

3. Практикум з біологічної хімії. За ред. О.Я.Склярова. – К.: Здоров’я. – 2002. – 298 с.

4. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф., Биологическая химия.- М.: Медицина, 1990. – С. 464 – 473.

5. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.

6. Біохімічні показники в нормі і при патології / За ред. О.Я. Склярова – К.: Медицина, 2007. – 320 с.

7. Клінічна біохімія / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2006. – 432 с.

Додаткова:

1. Ангєльскі С., Якубовські З., Домінічак М.Г. Клінічна біохімія. Сопот, 1998. – 451 с.

2. Бышевский А. Ш., Терсенов О. А., Биохимия для врача. Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994. – 384 с.

3. Виговська Я.І. Дисеміноване внутрішньосудинне зсідання крові. Український журнал гематології та трансфузіології. 2002, № 3, с. 60 – 65.

4. Галяутдинов Г.С., Корнилова Ю.Л. Антитормбин ІІІ: физиология и клиническоское значение. Гематология и трансфузиология, 2002, т. 47, № 6, С. 31 – 35.

5. Лаповець Л.Є., Луцик Б.Д. Посібник з лабораторної імунології. – Львів. – 2002. – 173 с.

6. Марри Р., Греннер Д., Мейес П. и др. Биохимия человека. М.: Мир, 1993. Т.2. – 414 с.

7. Юрковский О.И., Грицюк А.М. Клинические анализы в практике врача. К.: Техника, 2000. – 110 с.

Змістовий модуль 18. Функціональна та клінічна біохімія органів і тканин.

Тема № 11. Біохімія печінки. Метаболізм порфіринів. Дослідження процесів біотрансформації ксенобіотиків та ендогенних токсинів.

Мета заняття. Засвоїтибіохімічні основи метаболізмугему. Навчитися за біохімічними показниками крові та сечі проводити диференційну діагностику жовтяниць.Знати основні біохімічні функції печінки в обміні вуглеводів, ліпідів, простих і складних білків, у знешкодженні токсичних речовин.

Вміти трактувати біохімічні механізми функціонування детоксикаційної системи печінки: реакції мікросомального окиснення та кон’югації в біотрансформації ксенобіотиків та ендогенних токсинів. Вміти пояснювати біохімічні основи розвитку недостатності функцій печінки за умов хімічного, біологічного та радіаційного ураження.

Актуальність теми. Печінка займає центральне місце в обміні речовин, підтримуючи гомеостаз внутрішнього середовища організму. З цим органом пов’язані найголовніші детоксикаційні реакції речовин ендогенного та екзогенного походження. У печінці відбувається метаболізм білірубіну – продукту розпаду гему. Порушення процесів метаболізму білірубіну викликають розвиток жовтяниць, а порушення синтезу гему – розвиток порфірій, діагностика яких проводиться за біохімічними показниками крові та сечі. У печінці знешкоджуються ендотоксини та ксенобіотики, які є чужорідними для нормальних метаболічних шляхів, вони можуть змінювати і порушувати перебіг обмінних процесів. До ксенобіотиків належать і фармпрепарати, знання кінетики всмоктування яких, транспорту, розподілу та метаболізму в організмі є основою для науково обґрунтованого використання їх у лікувальній практиці.

Конкретні завдання.

Ø Трактувати біохімічні закономірності функцій печінки: вуглеводної, ліпідрегулюючої, білоксинтезуючої, сечовиноутворювальної, пігментної, жовчоутворювальної.

Ø Аналізувати диференційні зміни біохімічних показників крові та сечі (вільний та кон’югований білірубін) з метою оцінки патобіохімії жовтяниць.

Ø Пояснювати роль печінки в забезпеченні нормоглікемії (синтез і катаболізм глікогену, глюконеогенез) та при патологічних змінах – гіпо-, гіперглікемії, глюкозурії.

Ø Пояснювати біохімічні основи розвитку недостатності функцій печінки за умов хімічного, біологічного та радіаційного ураження.

Ø Визначати білірубін у сироватці крові. Дати оцінку проведеним дослідженням і зробити висновок.

Ø Знати основні етапи синтезу гему.

Ø Пояснювати причини та механізми розвитку порфірій.

 

Теоретичні питання

1. Гомеостатична роль печінки в обміні речовин цілісного організму. Біохімічні функції гепатоцитів. Вуглеводна (глікогенна), ліпідрегулююча, білоксинтезуюча, сечовиноутворювальна, пігментна, жовчоутворювальна функції печінки. Біохімічний склад жовчі.

2. Детоксикаційна функція печінки. Поняття про біохімію чужорідних сполук –«ксенобіохімію»: механізми біотрансформації ксенобіотиків та ендогенних токсинів. Типи реакцій біотрансформації чужорідних хімічних сполук у печінці.

3. Реакції мікросомального окиснення; індуктори та інгібітори мікросомальних монооксигеназ. Біологічна роль цитохрому Р-450. Електронно-транспортні ланцюги в мембранах ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів.

4. Реакції кон'югацій в гепатоцитах: біохімічні механізми, функціональне значення.

5. Роль печінки в обміні жовчних пігментів. Катаболізм гемоглобіну, перетворення білірубіну.

6. Патобіохімія жовтяниць; спадкові (ферментні) жовтяниці.

7. Порфірини: номенклатура; реакції біосинтезу протопорфірину IX; утворення гема. Регуляція синтезу порфіринів.

8. Спадкові порушення обміну порфіринів (порфірії).

 

Практична робота