Динаміка якості споживчих кредитів наданих

ПАТ КБ «ПриватБанком» протягом 2012-2014 рр. [52]

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Відхилення (+, -)
Не прострочені та не знецінені	21 461			-21 380
Прострочені, але не знецінені	2 547			-2 534
Кредити, визначені як індивідуально знецінені				-664
Мінус: Резерви на знецінення	1 153			-1 110
Всього споживчих кредитів, наданих фізичним особам	23 599			-23 468

 

На наведеній таблиці показано, що обсяг не прострочених та не знецінених споживчих кредитів протягом 2012 року становив 21 461 млн.грн, на кінець 2013 року сума склала 784 млн.грн, в 2014 році -81 млн.грн. Таким чином з 2012 року по 2013 спостерігається негативне явище, поскільки обсяг не прострочених та не знецінених кредитів зменшився на 20 677 млн.грн., а з 2013 року по 2014 відбулося зменшення на 703 млн.грн. Протягом аналізованого періоду спостерігається зменшення на 21 380 млн.грн.

Обсяг прострочених, але не знецінених кредитів в 2012 року склав 2 547млн. грн, в 2013 році -69 млн.грн, в 2014 році 13 млн.грн. Отже, з 2012 по 2013 рік обсяг прострочених, але не знецінених кредитів зменшився на 2 478 млн.грн, з 2013 по 2014 рік зменшився на 56 млн.грн. Протягом всього аналізованого періоду спостерігаємо зменшення на 2 534млн.грн.

Кредити визначені як індивідуально знецінені в 2012 році становили 744 млн.грн, в 2013 році -38 млн.грн, в 2014 році – 80 млн.грн. З 2012 по 2013рік обсяг індивідуально знецінених кредитів зменшився на 706 млн.грн. З 2013 року по 2014 обсяг кредитів збільшився на 42млн.грн. Таким чином, протягом аналізованого періоду, кредити, визначені як індивідуально знецінені зменшилися на 664 млн.грн.

Резерв на знецінення споживчих кредитів в 2012 році становив 1 153млн.грн., в 2013 році – 27 млн.грн., в 2014 році – 43 млн.грн. Протягом аналізованого періоду відбулося зменшення на 1 110 млн.грн.

Споживчі кредити, які були надані фізичним особам в 2012 році склали 23 599млн.грн., в 2013 році – 864 млн.грн, в 2014 році – 131 млн.грн.

Розрахуємо частку кожної групи в загальній сумі споживчих кредитів.

Частка не прострочених та не знецінених кредитів в загальному обсязі в 2012 році становила 90,9 %, в 2013 році становила 90,7 %, в 2014 році – 61,8%.

Частка прострочених, але не знецінених кредитів в 2012 році становила 10,8 %, в 2013 році – 7,98 %, в 2014 році – 9,9%.

Частка кредитів, визначених як індивідуально знецінені в 2012 році становила 3,1 %, в 2013 році -4,4 %, в 2014 році – 32,8 %.

Отже, в 2012 році найбільшу питому вагу в загальній кількості споживчих кредитів склали не прострочені та не знецінені кредити, а найменшу -кредити, визначені як індивідуально знецінені.

В 2013 році найбільшу частку також склали кредити не прострочені та не знецінені-90 %, найменшу – кредити, визначені як індивідуально знецінені – 4.4%.

В 2014 році найбільша частка припадає на не прострочені та не знецінені кредити – 61,8 %, на другому місці –кредити, визначені як індивідуально знецінені – 32,8, і кредити прострочені, але не знецінені склали -9,9 %.

Отже, аналізуючи дану таблицю зробимо висновок, що кількість індивідуально знецінених кредитів з 2013 по 2014 рік значно збільшилася.

Враховуючи факт існування безнадійної заборгованості, банк повинен проводити відповідні дії щодо очищення кредитного портфеля від таких кредитів, тим самим підвищуючи його якість.

 

Розділ 3. Напрями та можливості розширення споживчого кредитування в Україні

На сучасному етапі

 

В Україні термін «споживчий кредит» частіше за усе ототожнюється з поняттям «кредит на споживчі цілі», тобто кредит на покупку техніки для особистого використання без подальшої комерційної діяльності з цими товарами такими як перепродаж, передача товарів до користування третім особам та ін. Але в більш розвинених країнах та правових системах які адекватно підтримують споживче кредитування, «споживчий кредит» розуміється як надання не тільки самих коштів позичальнику а і захист його майнових інтересів.

Необхідною передумовою будь-якого кредиту є аналіз кредитоспроможності позичальника. Останнім часом українські банки застосовують кредитний скоринг, що стає все популярнішим, хоча зарубіжні банки застосовують його досить давно й досить ефективно. Скоринг являє собою математичну або статистичну модель за допомогою якої банк визначає, наскільки велика ймовірність, що даний потенційний позичальник поверне кредит у встановлений строк [12].

Вперше техніка кредитного скорингу була запропонована американським економістом Д. Дюраном у 1941 році. Для підбору позичальників за споживчим кредитом Дюран стверджував, що виведена ним формула може допомогти кредитному працівникові легко й швидко оцінити якість звичайного претендента на кредит.

Скорингові системи вже запроваджені такими банківськими установами: «Дельта Банк», «Райффайзен Банк Аваль», «Альфа Банк», банк «Фінанси та Кредит», «УкрСиббанк»[16].

Одним із можливих способів оцінки кредитоспроможності позичальника є метод рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальника. Для цього банк отримує від позичальника такі первинні дані: вік позичальника, стаж роботи, розмір заробітної плати, інформацію про депозитні рахунки, сімейний стан, наявність кредитної історії, наявність власної нерухомості.

У сучасній зарубіжній банківській практиці у процесі побудови скоринг-систем найчастіше враховують такі характеристики клієнта: кількість дітей, сімейний стан, дохід, наявність телефону, строк співробітництва з банком. Але трапляються такі випадки, коли закладення тієї чи іншої характеристики в скоринг регулюється державою. Так, наприклад, у США комерційним банкам заборонено використовувати таку характеристику, як стать. Вітчизняні комерційні банки цю характеристику використовують; вона навіть є досить поширеною, оскільки є показовою (аналіз показує, що в середньому жінки розраховуються за кредит краще, ніж чоловіки ) [19 ].

Метод скорингу дозволяє провести експрес-аналіз заявки на кредит дуже швидко у присутності клієнта. У французьких банках клієнт, що попросив споживчий кредит, заповнивши таку анкету, може отримати відповідь про надання чи відмову у видачі кредиту протягом кількох хвилин. Широке розповсюдження техніки кредитного скорингу для виявлення та оцінки ризиків в споживчому кредитуванні пояснюється наявністю великої кількості однотипних позичальників у цій сфері.

У розвинутих країнах, зокрема в США, діють спеціальні юридичні норми і правила, що регулюють використання споживчих кредитів. Кредитори не мають права дискримінувати потенційних позичальників: за расовими, релігійними ознаками, національністю, сімейним станом, статтю (якщо відповідають основним критеріям відносно кредитних ризиків). Однак кредит може отримати тільки громадянин певної країни. Аналіз кредитоспроможності клієнта передує укладанню з ним кредитного договору і дає змогу виявити фактори ризику, які здатні привести до непогашення виданого банком кредиту в обумовлений строк і оцінити ймовірність своєчасного повернення кредиту. Визначення кредитоспроможності клієнта є невід’ємною частиною роботи банку з визначення можливості надання кредиту. Під аналізом кредитоспроможності позичальника розуміють оцінку банком позичальника з погляду можливості й доцільності надання йому кредиту, визначення можливості й доцільності надання йому кредиту, визначення ймовірності повернення згідно з кредитним договором. Аналіз кредиспроможності клієнта дає змогу банку своєчасно утрутившись у справи боржника вберегти його від банкрутства, а за неможливості цього – оперативно призупинити кредитування [21].

Отже, скоринг – це сучасна ефективна технологія для кредитних рішень.

Розробка скорингової моделі – процес сумісний, багатокроковий. Для розробки хорошої статистичної моделі необхідні «чисті», якісні дані. Для експертної моделі досвідчені співробітники кредитного відділу повинні, використовуючи свій досвід і знання, визначити ключові чинники, що описують кредитні ризики, і на основі спеціальних методик дати кількісну оцінку ступенів важливості того або іншого чинника [20].

Споживче кредитування з кожним роком набуває все більшої актуальності. Це пов'язано з тим, що всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку банківської інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, неможливо досягнути добробуту населення.

Споживчий кредит супроводжують додаткові комісії і збори, які збільшують вартість кредиту і формують так звану приховану відсоткову ставку, яку називають терміном «ефективна» або «реальна». Вартість кредиту також значно залежить від наявності забезпечення. В більшості випадків, строк наданого споживчого кредиту без забезпечення в Україні складає до 2 років, а з забезпеченням – до 5 років.

Доспоживчих кредитів належать також розстрочки. В цьому випадку частина процентного боргу погашається за рахунок знижки, яка надається торговою компанією.

Сьогодні 30-50% всіх покупок в торговельних мережах здійснюються в кредит. Лідером продаж у розстрочку є побутова, а також аудіо- і відеотехніка. Найбільш розповсюджена сума покупки в кредит - 300-400$. Біля 80% всього ринку споживчого кредитування сконцентровано в крупних торгових мережах: «Фокстрот», «Ельдорадо», «АБВ-техніка», «Евросеть», «Биттехніка» та інші[16].

Кредитуванням в торгових мережах займаються як банки, так і підконтрольні їм кредитні союзи та інші кредитні оператори. При цьому 70-90% кредитів, які видані покупцям у цих магазинах, випадають на ПриватБанк, Правекс-Банк, Надра, Банк Ренесанс Кредит, Альфа-банк і Дельта-банк.

Успішна діяльність банку багато в чому залежить від обраної стратегії управління ризиками. Метою процесу управління банківськими ризиками є обмеження або мінімізація їх, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо. Для досягнення успіхів у сфері споживчого кредитування, банкам потрібно створювати та розвивати системи управління ризиками, за допомогою яких керівництво банку зможе виявити, оцінити та взяти під контроль той чи інший ризик.

До позитивних сторін споживчого кредитування на торгівельних точках можна віднести:

· отримання банками стабільного високого прибутку;

· збільшення обсягу продажів торгівельними організаціями і автосалонами;

· збільшення купівельної платоспроможності;

· збільшення клієнтської бази як для банків, так і для торгівельних організацій.

До негативних:

· підвищені ризики безповоротності грошових коштів для банків;

· значні переплати за товар, який купує клієнт.

Тенденція розвитку споживчого ринку України однозначна: кредити стануть доступнішими, зручнішими і вигіднішими. Банки будуть зацікавлені в довготерміновому співробітництві, установленні стабільних і лояльних відносин зі своїми позичальниками [22].

Задля цього необхідно зосередити увагу банківських установ на привабливість розвитку сектору банківського споживчого кредитування населення, поточний рівень якого в розрахунку на душу населення в Україні в шість разів нижчий від середньоєвропейського; ініціювати участь банківських установ у створенні та розширенні діяльності кредитних бюро для формування кредитної історії всіх фізичних осіб, які коли-небудь зверталися за кредитом у будь-яку кредитну установу країни та зосередити зусилля кредитних ризик-менеджерів на розробленні та вдосконалення скорингових систем, які являють собою математичну або статистичну модель, за допомогою якої на основі кредитної історії «минулих» клієнтів банк намагається визначити, наскільки велика ймовірність, що конкретний потенційний позичальник поверне кредит у визначений термін.

Можна визначити такі проблеми, що гальмують розвиток споживчого кредитування у посткризовий період для банків (Таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Проблеми кредитування фізичних осіб для банків та можливі шляхи їх розв’язання [56]

 

Проблеми кредитування фізичних осіб для банків	Можливі шляхи їх розв’язання
1. Високий рівень кредитного ризику	1. Стимулювання роботи банків з бюро кредитних історій, запровадження гнучкої цінової політики на запити до бюро кредитних історій.
2. Удосконалення методики оцінки кредитоспроможності позичальників – фізичних осіб, зокрема скорингових моделей, які б давали змогу об’єктивно оцінювати надійність позичальника.

Продовження таблиці 3.1

2. Високий рівень ліквідності, обумовленого як динамічним зростанням проблемних кредитів, так і високими розривами за строками між кредитами, наданими фізичним особам, та залученими депозитами від населення.	Підвищення збалансованості за строками залучених депозитів і наданих кредитів фізичним особам.
3. Відсутність правових механізмів захисту Кредитора	Спрощення та уніфікація процедури звернення стягнення на предмет застави та задоволення забезпечених заставою вимог кредиторів; застосування позасудових процедур звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом застави; поширення

Також, існують проблеми, що гальмують розвиток споживчого кредитування у посткризовий період для позичальників (Таблиця 3.2).

Таблиця 3.2

Проблеми кредитування фізичних осіб для позичальників та можливі шляхи їх розв’язання [56]

Проблеми кредитування фізичних осіб для позичальників	Можливі шляхи їх розв’язання
1. Висока вартість кредитів	1. Інформування позичальників про реальну відсоткову ставку за кредитами
2. Відмова банків від разових та щомісячних комісій
3. Зниження облікової ставки Національним банком України
4. Розширення ресурсної бази банки шляхом збільшення обсягів рефінансування, зміни розміру і режиму формування резервів під залучені депозити
2. Зростання девальваційних та інфляційних очікувань	Стабілізація макроекономічної ситуації в країні

 

Продовження таблиці 3.2

3. Відсутність правових механізмів захисту позичальника

Впровадити дієві правові механізми захисту прав і законних інтересів споживачів

Вирішення зазначених проблем дозволить створити сприятливі умови для розвитку сучасних форм кредитування фізичних осіб та мінімізувати ризики для операторів ринку споживчого кредитування.

Необхідність кредитування населення на споживчі потреби обумовлюється перш за все миттєвим задоволенням споживчих потреб широкого кола споживачів, що в свою чергу сприяє згладжуванню соціальної нерівноваги суспільства.

В даний момент Україна шукає оптимальні шляхи виходу з фінансової кризи, основними причинами якої були тягар зовнішнього боргу, і великий дефіцит рахунку поточних операцій та слабкість банківського сектора. Надання позик фізичним особам без належного аналізу їхньої кредитоспроможності – одна з причин, що призвела до проблем неповернення населенням отриманих кредитів, а отже, і до ослаблення банківської інфраструктури в цілому [59].

Тому впровадження таких заходів, як внесення змін в існуючу систему гарантування, розробки планів екстренного фінансування є основними заходами по налагодженню справ у банківському секторі, в тому числі і для відновлення системи споживчого кредитування.

Також не можна не розглянути ще один вид споживчого кредитування який на даний момент активно розвивається у ПриватБанку, а саме кредитування за кредитними картками. В даному виді кредитування є два напрямки: «Оплата частинами без переплат» та «Миттєва розстрочка».

Оплата частинами запроваджена у цьому банку для збільшення платіжних карток, тобто якщо людина користується «Універсальною» карткою ПриватБанку вона може отримувати кредит без усіх комісій строком від 4 до 12 місяців. Це відбувається так: людина з кредитним лімітом від 2000 грн може брати до 8000 грн у кредит без переплат. Тобто позичальник оформлює кредит та робить перший внесок з кредитного ліміту, заводиться кредитний договір(у даному кредитуванні документами по кредиту виступає чек авторизації на яку пишеться щомісячний платіж) тобто позичальник погашає свою карту «Універсальну», а банк щомісяця стягує рівний платіж і так за певну кількість місяців позичальник повертає кредит без переплат, але саме цікаве у такому кредитуванні є не те що позичальник не сплачує ніяких комісій а те що він має змогу користуватися як кредитом так і кредитним лімітом за картою одночасно.

Друга схема безпаперового кредитування є «Миттєва рострочка» ця схема має свої комісії які розраховуються у момент отримання її у магазині. Сума комісії залежить від часу користування, кредитного рейтингу позичальника та має максимальний ліміт до 20000грн. А також подовжений термін користування до 25 місяців. Вона має схоже погашення з «Оплатою частинами без переплат» тобто щомісячний платіж списується банком з карти «Універсальна». Підсумовуючи вище наведене можна зробити висновок, що ці схеми являють собою майбутнє споживчого кредитування України [ 44].

Успішна діяльність банку багато в чому залежить від обраної стратегії управління ризиками. Для досягнення успіхів у сфері споживчого кредитування банкам потрібно створювати та розвивати системи управління ризиками, за допомогою яких керівництво банку може виявити, оцінити та взяти під контроль той чи інший ризик [55].

Основними проблемними моментами у сфері споживчого кредитування слід визначити майже повну відсутність законодавчої бази кредитного процесу, недосконалу організацію споживчого кредитування в банках України та високі процентні ставки за кредитами.

Отже, банки повинні розробляти нові механізми, що дозволили б адаптувати ставки за кредитами. Наприклад запровадження плаваючої ставки, розмір якої буде переглядатися щомісячно і буде прив’язаний до депозитної ставки. Встановлення плаваючих ставок за кредитами є звичайною практикою для іноземних банків, а фіксована ставка, одного разу встановлена в договорі залишається незмінною. Тому в цьому випадку у позичальників є вибір при підписанні кредитного договору на користь фіксованої або плаваючої ставки

Для більш ефективного функціонування сфери споживчого кредитування з боку держави необхідно приділити увагу розробці механізму державної підтримки банків, вдосконалення законодавчої бази саме кредитного процесу.

Отже, в Україні обсяги кредитів наданих фізичним особам продовжують збільшуватися, попри те, що більшість кредитних установ всіляко приховують від потенційного позичальника реальну вартість кредиту: на стадії оформлення кредитної заявки, а також при рекламуванні своїх кредитних продуктів банки часто не повністю розкривають інформацію про реальні розміри процентних ставок, які стягуються за користування кредитом, комісій та інших прихованих виплат по кредиту. Для збереження довіри та захисту інтересів клієнтів необхідно зобов'язати банки забезпечувати потенційних позичальників реальною інформацією про умови кредитного договору.

З іншого боку за умов неефективності захисту прав інтересів фінансових установ як кредиторів зростає кількість недобросовісних позичальників, тобто осіб, що не мають наміру повертати отриманий кредит. Для вирішення цієї проблеми необхідно передусім прийняти закон про споживче кредитування та захистити права кредиторів.

Зі сторони кредитних установ, розв’язання цієї проблеми полягає у вдосконаленні системи контролю та відбору клієнтів, а також розробки заходів щодо стимулювання боржників вчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями по кредиту [55].

Узагальнюючи вище зазначене можна стверджувати, що споживче кредитування в Україні розвивається швидкими темпами, комерційні банки беруть зарубіжний досвід за приклад та ще створюють нові кредитні схеми та кредитні правила. Споживче кредитування у мережевих партнерах знаходиться на піковому етапі паперового кредитування, тому, на нашу думку, перспективним є подальший розвиток у мережевих партнерах за рахунок розвитку сітки терміналів та остаточний перехід до кредитування за платіжними картами.

ВИСНОВОК

Під споживчим кредитуванням розуміють економічні відносини продажу торговельними підприємствами споживчих товарів із відстрочкою платежу або надання фінансовими установами позичок населенню на придбання споживчих товарів. Суб’єктами споживчого кредиту є банки, торгівельні заклади як кредитори та населення як позичальник. Об'єктом споживчого кредиту є витрати, які пов’язані із задоволенням потреб населення.

Споживче кредитування класифікується за багатьма ознаками, а саме: за видами кредиторів, позичальників, характером кругообігу коштів, методами погашення, ступенем покриття кредитором вартості товарів та послуг, цільовим спрямуванням, термінами користування, методом утримування відсотків, укрупненими об`єктами тощо.

Аналізуючи ринок споживчого кредитування варто зазначити, що з 2011 по 2014 рік найбільший обсяг споживчих кредитів було видано в 2013 році. Частка споживчих кредитів у банківській системі України в 2011 році складала 16 %, 2012 році – 15%, 2013 рік -15 % і в 2014 році -14%. Таким чином, з 2011 року по 2014 рік спостерігається зменшення на 2 %.

Протягом 2011, 2012 року, найбільшим попитом користувались довгострокові споживчі кредити (більше 5р.). Кредити строком до 1 року видавалися в найменшому обсязі за цей період. Проте, з 2013 по 2014 рік обсяги довгострокового споживчого кредитування почали стрімко падати, з кінця 2012 року по кінець 2013 року частка кредитів в загальній сумі знизилася на 10 %, а до кінця 2014 року зросла на 2 %. У видачі короткострокових кредитів, навпаки, спостерігається зростання на 12% протягом аналізованого періоду.

Найбільше кредитів протягом досліджуваного періоду припадає на національну валюту – гривню, і частка даних кредитів з 2011р.зростає. Така ситуація пояснюється коливанням курсу іноземної валюти та змінами у банківському законодавсті України. Проте, була надана значна частина кредитів і в доларах США. В євро та російських рублях надається лише незначна частка кредитів.

Аналізуючи динаміку споживчого кредитування на матеріалах ПАТ КБ «ПриватБанк» можна зробити висновок, що протягом аналізованого періоду спостерігається значне зменшення видачі даного виду кредитів, поскільки в 2012 році обсяг виданих споживчих кредитів становив 18 945млн.грн., в 2013 році -891 млн.грн, в 2014 році – 131 млн.грн., тобто відбулося зменшення на 18 814 млн.грн.

Частка споживчого кредитування в кредитному портфелі банку на кінець 2012 року становила 15,3 %, а в 2013 році зменшилася до 0,6 %, в 2014 році спостерігається зменшення до 0,11 %. За весь аналізований період частка споживчих кредитів в кредитному портфелі банку зменшилася на 15,19 %.

Для покращення споживчого кредитування комерційним банкам необхідно брати за приклад зарубіжний досвід, створювати нові кредитні схеми та кредитні правила. Споживче кредитування у мережевих партнерах знаходиться на піковому етапі паперового кредитування, тому, на нашу думку, перспективним є подальший розвиток у мережевих партнерах за рахунок розвитку сітки терміналів та остаточний перехід до кредитування за платіжними картами.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Арбузов, С.Г. Банківська енциклопедія [Текст] / С.Г. Арбузов, Ю.В. Колобов, В.І. Міщенко, С.В. Науменкова. – К.: Центр наукових досліджень Національного банку України: Знання, 2011. – 504 с.

2. Арістова, А.М. Економічний аналіз діяльності фінансових посередників [Текст]: Навч.посібник / А.М. Арістова - К, 2009. -332 с.

3. Банківські операції [Текст]: Підручник. - 2-ге вид., випр. і доп. / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2009. - 476 с.

4. Банківській операції [Текст]: Навч. пос. для студенів вузів. – К.: ЦУЛ, 2006. – 208 с.

5. Білецька, К. В. Менеджмент банку [Текст]: Навчальний посібник / К. В. Білецька. - К.: КНЕУ, 2008. - 450 с.

6. Бугель, Ю. Основні шляхи вдосконалення сучасних методів оцінки кредитоспроможності позичальника [Текст] / Ю. Бугель // Банківська справа. - 2009. - № 4. - С. 54-59.

7. Бугель, Ю. Напрями удосконалення сучасних методів управління банківським кредитним портфелем / Ю.Бугель // Галицький економічний вісник. – 2010. – №2 (27). – С.157 –163.

8. Бюлетень Національного банку України: щомісячне аналітично- статистичне видання НБУ. – 2014. – № 12. – 118-119 с.

9. Васюренко, О.В. Банківські операції [Текст]: Навч. пос./ О.С. Васюренко. − 6-те вид., перероб і доп. – К.: Знання, 2008 – 318 с.

10. Вітлінський, В. В. Кредитний ризик комерційного банку [Текст]: навч. посіб. / В.В. Вітлінський, О.В. Перівський, Я.С. Наконечний, Г.І. Великоіваненко. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 251 с.

11. Вовк, В.Я. Кредитування і контроль [Текст]: Навч. посб. / В.Я. Вовк, О.В. Хмеленко. – К.: Знання, 2008. – 463 с.

12. Голуб, В.М. Управління кредитним портфелем комерційного банку [Текст]: Автореф. дис. канд.екон. наук: 08.04.01 / В.М. Голуб; Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2004. – 19 с.

13. Дзюблюк, О. Механізм забезпечення якості кредитного портфеля й управління кредитним ризиком банку в період кризових явищ в економіці [Текст] / О.Дзюблюк // Журнал європейської економіки - 2010. - № 1. - С. 108-125.

14. Дмитренко, М.Г. Кредитування і контроль [Текст]: навч.-метод. посіб /М.Г. Дмитренко, В.С. Потлатюк. – К.: Кондор, 2005. – 296 с.

15. Єпіфанов, А.О. Операції комерційних банків [Текст]: Навчальний посібник / Єпіфанов, А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. – 523 с.

16. Заруба, О.Д. Банківський менеджмент та аудит [Текст]: Навчальний посібник / О.Д. заруба - К.: Лібра, 2006. – 224 с.

17. Іванов, В.В. Вплив макроекономічних чинників на кредитну діяльність банків [Текст] / В.В. Іванов // Вісник Української академії банківської справи. – 2010. – №5. – С. 19 – 26.

18. Ильчасов, С.М. Качество кредитного портфеля и кредитные риски [Текст] / С. М. Ильчасов, А. А. Гаджиев, Г. И. Магомедов // Банковское дело. – 2012. – № 3. – C.80 – 86.

19. Капран, В.І. Банківські операції [Текст]: Навчальний посібник / В.І. Капран – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 208 с.

20. Карагодова, О.О. Проблеми оптимізації структури кредитного портфеля комерційного банку [Текст] / О. О. Карагодова, Л. Распутна // Банківська справа. – 2012. – № 2. – C.40–42.

21. Кириченко О. Управління ризиками у сфері банківського споживчого кредитування [Текст] / О.Кириченко, Л.Патерікіна // Банківська справа. – 2009. - №6. – С. 15-27.

22. Кігель В. Про визначення оптимального кредитного портфеля банку в умовах ризику неповернення коштів позичальникам [Текст] / В. Кігель // Вісник Національного банку України. – 2010. – №1. – C.15–17.

23. Коробова, Г. Г. Банковское дело: навч. посіб. [Текст] / Г. Г. Коробова. - М.: Экономистъ, 2010. – 751 с.

24. Кочетков, В.Н. Анализ банковской деятельности: теоретико-прикладной аспект [Текст]: Монографія / В.Н. Кочетков. − К.: МАУП, 2009. – 192 с.

25. Кредитування та ризики [Текст]: Навчальний посібник. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008. – 480 с.

26. Криклій, О.А. Управління кредитним ризиком банку [Текст]: монографія / О.А. Криклій, Н.Г. Маслак. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. – 86 с.

27. Лаврушин, О.И. Современный подход к формированию оптимального кредитного портфеля [Текст] / И.О. Лаврушин // Банковские технологии. – 2009. – № 11. – С. 52–65.

28. Марич М. Г. Споживче кредитування в Україні: сучасний стан та напрямки розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.rusnauka.com

29. Методика розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні [Електронний ресурс]: Постанова Правління Національного банку України від 02.06.2009 N 315. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua

30. Міщенко, Н.Г. Банківські операції [Текст]: Підручник / За ред. В.І. Міщенка, Н.Г. Славянської. – К.: Знання, 2006. – 727 с.

31. Осадчий, І. Шляхи вдосконалення роботи з проблемними активами банків України [Текст] / І. Осадчий // Вісник Української академії банківської справи. – 2011. – №1 – С. 1– 6.

32. Організація кредитного процесу. Офіційний сайт Приватбанку. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://privatbank.ua

33. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.org.ua. - 2015.

34. Панова, Г.С. Напрями вдосконалення роботи банків України з проблемними активами в посткризовий період [Текст] / Г.С. Панова // Вісник Національного банку України. – 2010. – № 4. – С. 35–46.

35. Пасічник, І. Розробка аналітичного інструментарію оцінки ефективності кредитної політики банку [Текст] / І. Пасічник, В. М. Вовк // Вісник Національного банку України. – 2010. – № 1. – C.36 –39.

36. Пашков, А.И. Оценка качества кредитного портфеля [Текст] / А.И Пашков // Деньги и кредит. – 2010. – № 5. – С. 29–30.

37. Пашков, А.И. Лимитирование как основа минимизации риска кредитного портфеля банка [Текст] / А. И. Пашков // Банковские услуги. – 2011. – № 3. – С. 87 – 95.

38. Пернарівський О.В. Оцінка кредитоспроможності позичальника [Текст] / О.В. Пернарівський // Фінанси України. – 2009. - №1. – С. 19-23.

39. Петрук, О.М. Банківська справа [Текст]: Навчальний посібник /О.М. Петрук; За ред. д-ра екон. наук, проф. Ф.Ф. Бутинця. -К.: Кондор, 2004. - 461 с.

40. Примостка, Л.О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та моделі [Текст]: Монографія. / Л.О. Примостка – К.: КНЕУ, 2013. – 316 с.

41. Про банки і банківську діяльність [Електронний ресурс]: Закону України від 07.12.2000 № 2121-III. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

42. Про заставу [Електронний ресурс]: Закону України від 02.10.1992 № 2654-XII. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

43. Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України [Електронний ресурс]: Інструкція НБУ від 07.03.2003 № 353/7674 – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua

44. Про захист прав споживачів [Електронний ресурс]: Закон України від 12.05.1991 № 1023-XII.- Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua

45. Про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України [Електронний ресурс]: Інструкція НБУ від 24.10.2011 № 373 – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua

46. Про Кредитну політику ПАТ «Приватбанк» [Текст]: Положення, затверджене рішенням Правління ПАТ КБ «Приватбанк» від 20.06.2001 №1325.

47. Про кредитування фізичних осіб в системі ПАТ КБ «Приватбанк»: Положення, затверджене рішенням Правління банку від 15.09.04 р. № 258

48. Про порядок кредитування [Текст]: Положення, затверджене рішенням Правління ПАТ КБ «Приватбанк» від 24.07.2001№ 1475.

49. Римар С. Споживчий кредит – підвищення життєвого рівня споживачів.[Текст] / С. Римар // Банківська справа. – 2010. - №4. – С. 16-20.

50. Річний фінансовий звіт Публічного Акціонерного Товариства «Приватбанк» за 2012 рік [Електронний ресурс]: Режим доступу − old.privatbank.ua.

51. Річний фінансовий звіт Публічного Акціонерного Товариства «Приватбанк» за 2013 рік [Електронний ресурс]: Режим доступу − privatbank.ua

52. Річний фінансовий звіт Публічного Акціонерного Товариства «ПРиватбанк» за 2014 рік [Електронний ресурс]: Режим доступу − privatbank.ua

53. Сало, І.В. Фінансовий менеджмент банку [Текст]: Навчальний посібник / І.В. Сало, О.А. Криклій. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. – 314 с.

54. Сусіденко. В.Т Регіональні особливості споживчого кредитування в Україні [Текст] / В.Т.Сусіденко, М.А.Жмайло // Фінанси України. – 2013. - №2. – С. 80-92.

55. Сидоренко, В.А. Проблеми організації кредитного процесу в комерційних банках України [Текст] / В.А. Сидоренко // Вісник УБС НБУ – 2009. – № 3 (6). – С. 142-147.

56. Тарануха І. Ю. Захист прав споживачів на ринку споживчого кредитування [Текст] / І. Ю. Тарануха // Формування ринкових відносин в Україні. – 2012. - №4. – С. 150-154

57. Торубка Л.В. Споживче кредитування в Україні: сучасний стан і напрями розвитку /Лідія Василівна Торубка // Вісник Університету банківської справи Національного банку України.- 2011.- № 3 (12).

58. Українець О. Споживчий кредит: хто сьогодні готовий кредитувати пересічного українця. Частина ІІІ [Текст] / О. Українець // Все про бухгалтерський облік. – 2012. - №51. – С. 42-43.

59. Частка споживчих кредитів продовжує зростати – банкіри// Економічна правда. [ Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua

60. Челноков, В.А. Банки и банковские операции [Текст]: Учебное пособие / В.А. Челноков. – М.: Высшая школа. – 2008 – 296 с.

61. Шеремет, О.О. Фінансовий аналіз [Текст]: Навчальний посібник. / О.О. Шеремет - К.: Міленіум, 2008. - 160 с.

62. Шматко, Н.М. Методика кількісної оцінки кредитного ризику банківського портфеля [Текст] / Н. М. Шматко // Вісник Української академії банківської справи. – 2012. – № 1. – С.67 – 71.

63. Югай, А. Формирование кредитного портфеля банка / А. Югай, Р. Кагиров [Текст] // Проблемы теории и практики управления. – 2013. – №11. – С. 51 – 58.

64. Янова, П. Г. Формирование кредитного портфеля коммерческих банков в условиях экономического кризиса / П. Г. Янова // Финансовый менеджмент. – 2010. – № 1. – С.93–105.

 

 

Додатки