Класифікація та особливості споживчого кредитування

У кредитуванні споживчих потреб населення беруть участь не тільки банки, а й кредитні спілки, ломбарди, підприємства та організації власне тому, що споживчий кредит надає фізичним особам такі переваги:

• можливість отримати ті речі, які без кредитних коштів отримати вони могли б через тривалий термін чи взагалі не отримати;

• гнучкість цього кредиту - придбання речей у будь-який час;

• безпечність oхоронності коштів під час поїздок, платежів (за рахунок отримання кредитних платіжних карток);

• допомога в покритті непередбачених споживчих витрат (кредит на нагальні потреби).

Споживчий кредит також має специфічні риси, які відрізнять його від інших видів, а саме:

• споживчі кредитні відносини спрямовані на кінцеве споживання, на відміну від кредитування суб'єктів господарювання на проміжні виробничі цілі;

• споживчий кредит населення отримує з метою задоволення споживчих потреб, а не для отримання доходів;

• погашення кредиту здійснюється за рахунок нагромаджених особистих коштів, а не за рахунок їх вивільнення;

• споживчі кредити мають соціальний характер – підвищення життєвого рівня, утвердження принципів соціальної справедливості [10].

В Україні сьогодні, як і в усіх ринкових державах, у споживчому кредитуванні беруть участь не тільки фінансові установи, а й товаровиробники, будівельні компанії, торговельні організації, страхові товариства.

Для всіх банківських установ споживчий кредит є необхідною умовою зміцнення ресурсної бази, розширення кола операцій, клієнтів, успішною умовою конкурентної боротьби на фінансовому ринку з небанківськими установами, особливо кредитними спілками [10 ].

Особливістю споживчого кредиту є те, що основною гарантією його надання виступають сталі постійні грошові доходи даної фізичної особи − позичальника.

Споживчий кредит має багато специфічних особливостей, пов'язаних з особливостями особистого споживання громадян.

· По-перше, цей вид кредиту відображає відносини між кредитором і позичальником, зміст яких полягає в кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від кредитів, що надаються суб'єктам господарювання для господарських цілей або для придбання активів, що викликає рух вартості.

· По-друге, до споживчого кредитування позичальники, як правило, вдаються, коли їм не вистачає власних коштів, тоді як юридичні особи часто використовують отриманий кредит як джерело майбутнього доходу.

· По-третє, споживчий кредит одержують, як правило, фізичні особи.

· По-четверте, повернення запозиченої вартості при споживчому кредитуванні відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а в результаті їх надходження чи нагромадження.

· По-п'яте, споживчий кредит є способом задоволення споживчих потреб, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Такий кредит прискорює одержання певних благ (товарів, послуг), які споживач міг би мати (придбати) у майбутньому, зібравши кошти, необхідні для покупки цих цінностей або послуг.

· По-шосте, усі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню соціальних проблем - підвищенню життєвого рівня населення (насамперед, з низьким і середнім рівнем доходу), утвердженню принципів соціальної справедливості [9].

Суб'єктами споживчого кредиту є:

1) в ролі позичальника - фізичні особи;

2) в ролі кредитора:

- банки (банківські споживчі кредити);

- торгові організації;

- кредитні установи небанківського типу (ломбарди, каси взаємодопомоги,: кредитні кооперативи, пенсійні фонди, будівельні товариства та ін.);

- підприємства, де працюють позичальники;

- інші фізичні особи (особисті споживчі кредити).
Об'єктом кредиту виступають:

· витрати, пов'язані із задоволенням потреб населення поточного
характеру;

· витрати, пов'язані з придбанням товарів тривалого користування;

· витрати капітального характеру на будівництво, придбання чи ремонт
житла; газифікацію індивідуальних житлових будинків, приєднання їх
до мереж водопостачання; на будівництво надвірних будівель,
придбання і будівництво садових будинків та ін.;

· витрати на невідкладні потреби [4].

Установи банків надають кредити повнолітнім дієздатним громадянам України, які мають постійне джерело доходу. При наданні кредиту перевага надається громадянам, які одержують заробітну плату, пенсію та інші грошові доходи через установи банку, є акціонерами банку або мають депозитний рахунок в установі банку.

Існує значна сукупність різноманітних ознак за якими класифікують споживче кредитування.

Так, А.О.Єпіфанов, Н.Г.Маслак, І.В.Сало пропонують, перш за все, класифікувати банківське споживче кредитування наступним чином:

– споживче кредитування з розстрочкою платежу, яке передбачає погашення значної суми боргу і відсотків за кредитом щомісячно рівними частинами. При цьому, наведений приклад поділяється, на пряме та непряме кредитування;

– револьверне (відновлювальне) кредитування – надання позик позичальникам за єдиним активно-пасивним поточним рахунком у вигляді овердрафту або з використанням карткового рахунку;

– кредитування одноразового погашення, за яким виплата боргу і процентів за ним здійснюється одночасно. Ці кредити також називають бріджинг-позиками [49].

Подібна класифікація запропонована Х. Джонсоном, який розподіляє кредитування для населення за трьома основними напрямками:

– кредитування з погашенням у розстрочку:

– незабезпечене кредитування з погашенням у розстрочку;

– прямо забезпечене кредитування з погашенням у розстрочку;

– кредитування за рахунок кредитних карток;

– кредитування з одночасним погашенням у майбутньому [ 5].

Окрім зазначеного, Х.Джонсоном виділяється кредитування у вигляді овердрафтної лінії та одноразово сплаченого кредитування, що використовуються банками для задоволення тимчасових потреб фізичних осіб у грошових коштах, наприклад, до моменту закінчення терміну депозитного договору або до сплати за новий будинок [6].

Споживче кредитування класифікується за таким ознаками: за видами позичальників, видами кредиторів, методами погашення, термінами користування, характером кругообігу коштів, ступенем покриття кредитом вартості товарів та послуг, забезпеченням, цільовим спрямованням, методом утримування відсотків, укрупненими об'єктами тощо.

Так, за укрупненими об'єктами споживчі кредити поділяються на:

- кредити на поточні потреби;

- кредити на капітальні потреби.

Кредити на поточні потреби зазвичай носять короткостроковий характер та включають позики на невідкладні потреби, для придбання товарів та послуг, під цінні папери і т.д.

Кредити на капітальні потреби пов'язані з покупкою, реконструкцією та будівництвом об'єктів нерухомості.

Характерною особливістю споживчих кредитів, які надаються на укрупнені об'єкти, є те, що їх обсяг визначається як різниця між загальною потребою в коштах і їх наявністю у позичальника.

Наразі банки видають наступні кредити населенню на поточні потреби:

- кредити по пластикових картках;

- позички на придбання товарів широкого і тривалого користування (короткострокові до 1 року і довгострокові понад 1 рік);

- позички на невідкладні потреби;

- позички під заставу цінностей і цінних паперів;

- авто кредити [32].

Розглянемо детальніше виділені вище форми кредиту.

Погашення кредиту і відсотків проводиться банком автоматично, за рахунок нарахувань на поточний рахунок клієнта. Сума кредиту постійно змінюється, тому що клієнт у будь-який момент може скористатися овердрафтом і погашення здійснюється за рахунок усіх коштів, які надходять на рахунок клієнта. У результаті дебетове сальдо на рахунку клієнта змінюється на кредитове і навпаки. Часто банки обмежуютьтермін існування дебетового сальдо, зазвичай, від декількох тижнів до кількох місяців. Позичальникам, котрі маютьвисоку кредитоспроможність, банк може дозволити овердрафт, що має безперервнийхарактер. У цьомувипадку необхіднозабезпечити з бокубанку більш жорсткийконтроль за фінансовимстаном клієнта.

Відсотки за користування овердрафтом, як правило, нараховуються і сплачуються щомісяця. Нарахування відсотків здійснюється на суму залишку на рахунку за овердрафтом на кінець дня зафактичну кількість днів користуваннямкредитом.

Населення з допомогою кредитної картки використовує найпоширенішу операцію – оплата товарів та послуг. Українські громадяни дуже охоче використовують кредитнікартки при поїздках за рубіж, це дозволяє їм, крім загальних переваг, властивих карткам, одержати можливість вивезти іноземну валюту без одержання спеціального дозволу.

Банківськими картками передбачено участь трьох сторін: банка-емітента кредитної картки, їївласника та торгової організації, яка приймає кредитні картки в якості платіжного засобу за товари та послуги.

Такі міжнародні фінансові асоціації, як Visa, American Express, MasterCard надають володарям їх пластикових карток використання овердрафту практично у всіх сферах обслуговування. Але кредити по пластикових картках більш розповсюджено за кордоном.

Оплата товарів та послуг може бути проведена за рахунок банківського кредитуй без наявності коштів на особовому рахунку клієнта.

На даний момент досить багато банків вже працюють як з вище зазначеними картками так і з картками власних емісій.

Також банки надають кредит овердрафт фізичним особам з відкриттям кредиту на поточні цілі на рахунку зарплатного проекту [37].

З поміж банківських кредитів населенню на споживчі потреби мають місце позички з придбання товарів широкого споживання.

Транспортні засоби, побутова техніка, меблі та інше в основному виступають об'єктами кредитування. На відміну від інших видів позичок на поточні потреби населенню, дані кредити можуть видаватися як на короткостроковий, так і на довгостроковий період. Зазвичай, максимальний термін цих кредитів обмежується 2-3 роками.

Банки загалом виділяють наступні групи товарів, які можна придбати в кредит: побутова техніка, комп'ютери, комплектуючі, ноутбуки, цифрова техніка, металопластикові конструкції, опалювальне устаткування й меблі, аудіо-видеоапаратура, автомобіль та ін.

Видача кредитів на купівлю товарів тривалого користування можлива як у готівковій, так і в безготівковій формі, хоча вітчизняні банки переважно використовують для цих цілей розрахунковий чек, що дозволяє забезпечити цільове використання кредиту. Погашення кредиту здійснюється в терміни, передбачені кредитним договором. Погашення основноїсуми боргу, як і нарахування і сплата процентів за кредит, здійснюється позичальником щомісяця, починаючи знаступного місяця після його одержання. Завдяки цьому банк зменшуєкредитний ризик.

Визначення величини кредиту на купівлю споживчих товарів мають місце вартість об'єктакредитування, платоспроможність позичальника та вартість забезпечення.

Перший внесок готівковими коштами покупця, що купує товари в кредит, а також термін розстрочкиплатежу за них (термін кредиту) визначаються в залежності від вартості товару. Але існують банківські продукти, де не потребується перший внесок.

Сьогодні дуже стрімко розвивається кредитування на поточні цілі: банки розташовують своїх менеджерів з видачі споживчого кредитування прямо у магазинах, рекламують різні види своїхкредитних продуктів, навіть видають кредит лише при наявності паспорта. Це все прискорюєреалізацію товарів і видачу позики.

Кредит під заставу цінних паперів видається під заставу акцій, облігацій і інших цінних паперів, які котируються на фондових біржах чи організованих позабіржових фондових системах. Найбільш виділяються акції, емітентом яких виступає банк, який кредитує. Закладені цінні папери приймаються банком на збереження. Їх видача позичальнику провадиться після повного погашення заборгованості за позичкою. Якщо позичальник не погашає позичку в строк, банк має право реалізувати отримані в заставу цінні папери. Цінні папери, як правило, мають високу ліквідаційну вартість, тому банк не вимагає додаткового забезпечення [27].

У зв'язку з невисокою платоспроможністю основної частини населення актуальними для вітчизнянихкомерційних банків є кредити під заставу цінностей, виражених переважно виробами здорогоцінних металів. З метою максимального зниження ризику банк здійснює видачу кредиту позичальнику під реальну (відповідно до діючих тарифів, установлених Міністерством фінансів України) вартість застави у виді брухту дорогоцінних металів на суму, що не повинна бути меншою від суми кредиту, відсотків за користування ним та витрат, що пов'язаних з реалізацією цього майна.

Якщо банк вирішив надати кредит, позичальник надає на експертизу брухт дорогоціннихметалів (у супроводі працівника кредитного відділу). Послуги по оцінці позичальник оплачує сам.

Отже, можна зробити висновок, що споживче кредитування класифікується за багатьма ознаками, а саме: за видами кредиторів позичальників, характером кругообігу коштів, методами погашення, ступенем покриття кредитором вартості товарів та послуг, цільовим спрямуванням, термінами користування, методом утримування відсотків, укрупненими об`єктами тощо.

Відповідно до проведеного дослідження очевидно, що найбільше значення має останній критерій, тобто за укрупненими об’єктами. За цією ознакою споживчі кредити поділяються на: кредити на капітальні потреби і кредити на поточні потреби.

Кредити на капітальні потреби пов’язані з придбанням, будівництвом та реконструкцією нерухомих об’єктів. Кредити на поточні потреби здебільшого мають короткостроковий характер та включають позички на придбання товарів та послуг, кредити під цінні папери, позички на невідкладні потреби.