Тема 3. Учасники кримінального провадження

Методичні рекомендації

Під час підготовки до занять необхідно звернути увагу на поняття учасників кримінального провадження, його співвідношення з поняттям “суб’єкти кримінального процесу”. Після цього з’ясувати питання про класифікацію учасників, розділивши їх на відповідні групи. Слід звернути увагу на те, які функції виконує суд взагалі, в тому числі у кримінальному провадженні; проаналізувати процесуальне положення суду в кримінальному процесі, склад суду при розгляді справи, в тому числі суду присяжних; звернути увагу на процесуальні функції, завдання та повноваження прокурора у різних стадіях кримінального провадження; особливу увагу звернути на поняття та сутність процесуальної самостійності слідчого; на процесуальне положення особи, яка провадить дізнання. При підготовці необхідно з’ясувати процесуальне положення та правові гарантії прав підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача. Особливу увагу необхідно звернути на процесуальне положення захисника, його права і обов’язки; на те, які документи підтверджують повноваження захисника на участь в справі. Необхідно також з’ясувати наступні питання: які особи мають право виконувати обов’язки захисника; випадки обов’язкової участі захисника в кримінальному процесі; порядок запрошення і призначення захисника; відмова від захисника і його заміна; усунення захисника від участі у справі; оплата праці захисника. Крім того, необхідно з’ясувати процесуальне положення у кримінальному процесі законного представника підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача, а також представників потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. Підготовка до занять передбачає вивчення правового положення свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих, секретаря судового засідання, судового розпорядника. При цьому необхідно звернути увагу на те, які особи не підлягають допиту як свідки, і які особи мають право відмовитися давати показання як свідки. Крім того, необхідно з’ясувати відмінність між процесуальним статусом спеціаліста та експерта. Слід звернути увагу на обставини, що виключають можливість участі у провадженні судді, прокурора, слідчого та особи, яка провадить дізнання у кримінальній справі, експерта, спеціаліста та інших осіб, а також на обставини, що виключають участь особи в справі як захисника. Завершити вивчення теми необхідно з’ясуванням порядку заявлення відводу та самовідводу вказаних осіб та порядку їх вирішення.

Під час підготовки до практичного заняття слід письмово вирішити запропоновані завдання, зробивши посилання на норми кримінального процесуального права, які містяться в законах, підзаконних актах та положення, які містяться у Постановах Пленуму Верховного суду України.

 

Практичне заняття № 1

Час – 2 години.

Мета заняття: закріпити і поглибити теоретичні знання студентів, які отримані під час самопідготовки з вивчення класифікації і правового положення учасників кримінального провадження, пов'язаних із здійсненням ними своїх прав та обов'язків.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Як можна визначити учасників кримінального провадження та класифікувати їх?

2. Суд як центральний учасник кримінального провадження.

3. У чому полягають права й обов’язки прокурора?

4. Яка роль керівника органу досудового розслідування у кримінальному провадженні?

5. З якого моменту з’являється у справі потерпілий?

6. З якого моменту особа наділяється права і обов’язками підозрюваного?

7. Хто може бути захисником у кримінальному провадженні, в яких випадках участь захисника є обов’язковою?

8. Обвинувачений, його права та обов’язки?

9. Процесуальний статус свідка у кримінальному провадженні?

10. Роль понятих у кримінальному провадженні. При проведенні яких слідчих дій присутність понятих є обов’язковою?

 

ВИРІШИТЬ ПИСЬМОВО НАСТУПНІ ЗАДАЧІ:

Задача № 1

Днченко звернулася до органів внутрішніх справ із заявою про вчинення зґвалтування. Слідчий запропонував їх пройти судово-медичне освідування, оскільки без цього він не довіряє її заяві, а отже не може визнати її потерпілою. Оцініть дії слідчого. З якого моменту особа набуває статус потерпілого у кримінальному провадженні.

Задача № 2

Орлова затримали за підозрою у вчиненні вбивства і повідомили, що з цього моменту він є підозрюваним за кримінальною справою. Оцініть вказану ситуацію. З якого моменту у кримінальному провадженні особа набуває статус підозрюваного. Зробіть аналогічний аналіз відповідно до КПК 1960 року та визначте відмінності.

Задача № 3

Під час проведення обшуку у квартирі Мироненка слідчий обмежився присутністю господаря квартири Рогова та спеціаліста Титова. Чи було слідчим порушено вимоги чинного КПК України. Відповідь обґрунтуйте.

Практичне заняття № 2

Час – 2 години.

Мета заняття: закріплення і поглиблення знань студентів по застосуванню кримінального процесуального закону і відпрацювання практичних навичок по застосування норм КПК України в різних ситуаціях; навчити студентів застосовувати теоретичні знання під час розв’язання практичних ситуацій.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Процесуальний статус експерта та спеціаліста?

2. Слідчий як центральний учасник досудового розслідування. В системі яких органів побудовані слідчі апарати?

3. Які органи є органами дізнання?

4. Оперативні підрозділи та їх роль у кримінальному провадженні?

5. Процесуальний стату цивільного позивача, його законного представника та представника?

6. Процесуальний статус цивільного позивача та його представника?

7. Процесуальний статус секретаря судового засідання та судового розпорядника?

8. Процесуальний статус перекладача?

9. Обставини, що виключають участь учасників у кримінальному провадженні?

10. Забезпечення безпеки осіб, що приймають участь у кримінальному провадженні?

 

ВИРІШІТЬ ПИСЬМОВО НАСТУПНІ ЗАДАЧІ

Задача № 1

Карпов тривалий час працював слідчим прокуратури, потім був призначений прокурором району. Кримінальні справи, які були у нього в провадженні, він передав іншому слідчому.

Чи має право прокурор району Карпов підтримувати державне обвинувачення в суді у справах, які знаходилися в його провадженні?

Задача № 2

Під час провадження у суді першої інстанції по обвинуваченню Фокіна в умисному вбивстві було встановлене, що присяжний Тутов І.І. і державний обвинувач Тутов К.І. є рідними братами. Суд виніс по справі обвинувальний вирок, який був оскаржений потерпілим в зв'язку з цими обставинами. Потерпілий посилався на те, що це спричинило неправильне засудження.

Чи підлягає скарга потерпілого задоволенню?

Задача № 3

Суд, розглянувши кримінальну справу по суті, обвинувальний вирок, і в ньому вказав, що вона може бути оскаржена всіма учасниками процесу.

Чи правильна вказівка суду? Кого потрібно вважати учасниками кримінального процесу?

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України від 19 грудня 1992 р. «Про адвокатуру» // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 9. – Ст. 62.

2. Закон України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій» // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 27-28 – Ст. 180.

3. Закон України від 07 липня 2010 р. «Про судоустрій і статус суддів» //

http://zakon1.rada.gov.ua

4. Закон України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 53. – Ст. 793.

5. Закон України від 23 грудня 1993 р. «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11. – Ст. 51.

6. Закон України від 23 грудня 1993 р. «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11. – Ст. 50.

7. Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1564/99 «Про додаткові заходи щодо забезпечення належних умов діяльності суддів та функціонування судів» // Офіційний вісник України. – 1999. - № 50. – С. 7.

8. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 335-р «Про створення у структурі міліції громадської безпеки спеціальних підрозділів для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»// Офіційний вісник України. – 1997. - № 27. – С. 148.

9. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 4 «Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів»// Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004): Офіційне видання / За заг. ред. В.Т.Маляренка. – К., 2004.

10. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 червня 1999 р. № 10 «Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві»// Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004): Офіційне видання / За заг. ред. В.Т.Маляренка. – К., 2004.

11. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина»// Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004): Офіційне видання / За заг. ред. В.Т.Маляренка. – К., 2004.

12. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»// Вісник Верховного Суду України. – 2004. - № 8.

13. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 7 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві»// Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004): Офіційне видання / За заг. ред. В.Т.Маляренка. – К., 2004.

14. Узагальнення практики застосування судами законодавства, що забезпечує захист прав потерпілих у кримінальному судочинстві від 1 червня 2004 р. (Узагальнення Апеляційного суду м. Києва) // Адвокат. – 2004. - № 2. – С. 47.

15. Азрал’ян Б.П. Про стан захисту працівників суду та безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві //Вісник Верховного Суду України. – 2001. - № 5. – С. 34-36.

16. Алейников Г. Про надання права самостійної діяльності адвоката-захисника по збиранню доказів у кримінальному процесі України //Право України. – 2002. - № 10. – С. 100.

17. Амирбеков К. Правовой статус прокурора в судебных стадиях уголовного процесса //Законность. - 2002. - № 8. - С. 7-8.

18. Баулін О. Дізнавач як процесуально самостійний суб’єкт досудового розслідування //Право України. – 2002. - № 4. – С. 113.

19. Баулин О. Система и компетенция органов дознания на Украине //Юридическая практика. – 2000. - № 39. - С.6.

20. Быков В. Институт понятых в уголовном процессе России //Уголовное право. - 2002. - № 3. - С. 72-74.

21. Варфоломеева Т.В. Защита в уголовном судопроизводстве. – К.: Ин-т адвокатуры, 1998.

22. Волкотруб С. Інститут імунітету в кримінальному судочинстві //Право України. – 2002. - № 3. – С. 121.

23. Гаврилова С.Н. Адвокат в уголовном процессе: Учеб. пособие / Под ред. и с предисл. П.А. Лупинской. - М.: Новый Юрист, 1997. – 534 с.

24. Гарник М. Проблеми захисту прав потерпілих від злочину //Вісник прокуратури. – 2002. – № 3. – С. 3-5.

25. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 192 с.

26. Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі: Науково-практичний посібник. – К.: Вища школа, 2002. – 271 с.

27. Камченко Д.В. Проблемы представительства в украинском законодательстве //Юридическая практика. – 2001 (7 февраля). - № 6. - С. 5.

28. Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. - 688 с. (С. 77-113).

29. Костіна Л. Щодо вдосконалення процесуального становища перекладача на стадії досудового розслідування // Право України. – 2004. - № 3.

30. Крикунов О. Моральна шкода як пiдстава визнання потерпiлим у кримiнальному процесi України //Вiсник Львiвського унiверситету. Серiя юридична. - 2000. - Випуск 35. - С. 497.

31. Кузнецов Н. Право защитника собирать доказательства: сущность и пределы //Российская юстиция. - 2002. – № 8. - С. 32.

32. Леви А.А. К вопросу об обязанностях и правах свидетеля в уголовном процессе //Правоведение. - 2000. - № 1. - С. 152.

33. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: навч. посібник. – К.: Істина, 2005. - 456 с. (С. 59-102).

34. Макарова З.В. Защита с российском уголовном процессе: понятие, виды, предмет и пределы //Правоведение. - 2000. - № 3. - С. 217.

35. Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві: Деякі проблеми та шляхи їх вирішення. - К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.

36. Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Про інститут понятих у кримінальному процесі України //Вісник Верховного Суду України. - 2001. - №3. – С. 22-27.

37. Мінюков П.І., Мінюков А.П. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу (відділення) органів внутрішніх справ і проблема керівництва досудовим слідством: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2004.

38. Милиция как орган дознания. Учебное пособие - К.: KBШ, 1989.

39. Мичко М.І. Функції та організаційний устрій прокуратури. – Донецьк: Донеччина, 2001. – 272 с.

40. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. і переробл. – К.: Атака, 2007. – 584 с. (С. 76-135).

41. Присяжнюк Т. Пiдсудний в кримiнальному процессi //Право України. - 1998. –№ 11 - с.51.

42. Смирнова С.А. Эксперт в правоприменительном процессе: Учеб. пособие. - СПб: Питер, 2001. – 245 с.

43. Тертишник В. Мои процессуальные права – мое богатство//Юридическая практика. – 2004. - № 11.

44. Титов А. Участь захисника в кримінальних справах за призначенням: окремі проблеми //Право України. – 2002. - № 3. – С. 87.

45. Філін Д. процесуальне становище особи, щодо якої порушено кримінальну справу // Право України. – 2003. - № 7.

46. Фрiдман I., Откiдач Г. Використання знань фахiвцiв у кримiнальному процесi //Економiка. Фiнанси. Право. - 2002. - № 2. - С. 23-26.

47. Халдеев Л.С. Судья в уголовном процессе. Практическое пособие. – М.: Юрайт, 2000. – 501 с.

48. Шаповалова Л.І. Потерпілий в досудовому провадженні: Монографія. – Донецьк: ДІВС, 2003. – 160 с.

49. Шошин С.В. Некоторые аспекты обеспечения безопасности при расследовании преступлений в современных условиях //Российский следователь. – 2002. - № 9. – С. 2-3.