Розвиток незалежної Української держави (1921-2010 рр.)»

 

У теоретичному і фактичному матеріалі модуля ІІІ відбивається суперечливий характер розбудови планової економіки і радянської політичної системи, загострення міжнародної ситуації, що призвело до розв’язування Другої світової війни і нападу Німеччини на СРСР. На фоні покращення внутрішньополітичної ситуації після розвінчання культу особи Сталіна розкриваються пошуки шляхів удосконалення соціалістичної моделі держави, прорахунки партійно-політичного керівництва і нарешті здобуття Україною незалежності та її розвиток.

Під час поточного контролю засвоєння матеріалу студент повинен виявити знання фактичного матеріалу із зазначенням конкретних подій, дат, персоналій, суті нової економічної політики та тоталітарної форми правління, причини, хід і наслідки ІІ світової і Великої Вітчизняної воєн, уміти оцінити подвиг радянського народу і внесок українців у перемогу над фашизмом; розуміти складнощі відбудовчого періоду, характер хрущовської політичної «відлиги», визначати причини і наслідки кризи тоталітарної системи; з’ясовувати обставини проголошення незалежності України і розпаду СРСР, аналізувати першоджерела, що дають змогу неупередженого ставлення до історії і проблем сучасного періоду історії української держави.

 

Тема 18. УСРР в умовах нової економічної політики (1921–1928 рр.)

Мета: з’ясувати суперечливий характер політичного, економічного і культурного розвитку України у 20-х рр.; дати оцінку політичного курсу ВКП(б); схарактеризувати досягнення і прорахунки у галузі економіки, сільського господарства і культури.

 

План

1. Відбудова і розвиток економіки УСРР на засадах НЕПу.

2. Початок соціалістичної індустріалізації.

3. Утворення Союзу СРР. Статус УСРР у складі Союзу.

4. Коренізація (українізація) та її наслідки.

 

Опорні поняття: НЕП, госпрозрахунок, непмани, соціалістична індустріалізація, автономізація, Союз Соціалістичних Радянських Республік, українізація, коренізація.

 

Література за списком: [1, 3, 5-6, 9-10, 16, 18, 32-33, 46].

Тема 19. Розвиток української держави за тоталітарної системи (1929–1938 рр.)

Мета: викрити недоліки командно-адміністративної моделі господарювання з одночасним показом здобутків у галузі економічного розвитку завдяки надмірним зусиллям трудящих.

План

1. Становлення тоталітарної системи.

2. Форсована індустріалізація.

3. Суцільна колективізація та її наслідки.

4. Здобутки і прорахунки компартійного керівництва економікою.

5. Культурна революція: надбання і втрати.

6. Економічний стан України напередодні Великої Вітчизняної війни.

 

Опорні поняття: п’ятирічки, індустріалізація, колгоспи, голодомор, розкуркулення, депортації, конституція.

 

Література за списком: [1, 3, 5-6, 9-12, 32-33, 46].

Тема 20. Українські землі у складі Польщі, Румунії
та Чехословаччини між двома світовими війнами

Мета: з’ясувати причини входження західноукраїнських земель до складу іноземних держав, довести природність прагнення українців до возз’єднання в єдиній Українській державі.

План

1. Історична доля західноукраїнських земель за наслідками І світової війни.

2. Економічне становище західноукраїнських земель у 20-30-х рр. ХХ ст.

3. Суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях.

4. Возз’єднання західноукраїнських земель з Україною у складі СРСР.

Опорні поняття: асиміляція, полонізація, польські осадники, КПЗУ, УНДО, ОУН, депортація, радянізація, пакт Молотова-Ріббентропа.

 

Література за списком: [1, 3, 5-6, 9-12, 32-33].

 

Тема 21. Україна в Другій світовій та Великій Вітчизняній війнах (1939–1945 рр.)

Мета: схарактеризувати місце України в політичних та економічних планах Гітлера, з’ясувати причини невдач Червоної армії на початковому етапі війни, показати велич подвигу радянського народу й внесок українців у розгром гітлерівської Німеччини.

План

1. Причини і характер Другої світової війни.

2. Історіографія Великої Вітчизняної війни.

3. Віроломний напад Гітлера на СРСР. Україна в загарбницьких планах гітлерівської Німеччини.

4. Оборонний період війни.

5. Німецький окупаційний режим в Україні.

6. Рух опору (партизанський рух, партійне й комсомольське підпілля, ОУН–УПА).

7. Контрнаступ радянських військ. Визволення України від німецьких загарбників.

8. Завершення Великої Вітчизняної та Другої світової воєн.

9. Політичні наслідки й уроки Другої світової й Великої Вітчизняної воєн.

 

Опорні поняття: фашизм, план “Барбаросса”, мобілізація, окупація, евакуація, партизани, патріотизм, колабораціонізм, коаліція, підпілля, геноцид, концтабір, Другий фронт, ленд-ліз, капітуляція, ОУН–УПА, ООН.

 

Література за списком: [1, 3, 5-6, 9-10, 17-18, 23, 39, 50, 56, 59, 72 ].

Тема 22. Україна у першому повоєнному десятиріччі. Хрущовська політична “відлига” (друга половина 40-х – перша половина 60-х рр. ХХ ст.)

Мета: показати звитяжну працю українського народу й допомогу радянських республік у повоєнній відбудові, десталінізацію політичного життя.

План

1. Відбудова зруйнованого під час війни народного господарства.

2. Радянізація західних областей УРСР.

3. Розвінчання культу особи Сталіна.

4. Включення Криму до складу УРСР.

5. Оцінка стану соціально-економічного розвитку України і політичного керівництва М.Хрущова в радянській історіографії.

 

Опорні поняття: відбудова, радянізація, операція “Вісла”, десталінізація, політична “відлига”, реабілітація.

 

Література за списком: [1, 3, 6, 9-10, 17].

Тема 23. Наростання застійних явищ у соціально-економічному
розвитку України (друга половина 60-х – перша половина 80-х рр.)

 

Мета: з’ясувати причини кризового стану економіки, висвітлити спроби її реформування та схарактеризувати наслідки горбачовської перебудови.

План

1. Кінець хрущовської політичної “відлиги”.

2. Реформи середини 60-х рр.

3. Дисидентство.

4. Причини і суть соціально-економічної, політичної та духовної кризи в СРСР і в Україні.

5. Розвиток науки і культури.

 

Опорні поняття: реформа, дисидентство, економічний застій, криза.

 

Література за списком: [1, 3, 5-6, 9-12, 37, 47, 50].

Тема 24. Поглиблення кризи тоталітаризму і розпад срср.

Проголошення і розвиток незалежної України

(друга половина 80-х рр. – початок ХХІ ст.)

 

Мета: з’ясувати об’єктивні та суб’єктивні фактори, що сприяли здобуттю Україною незалежності та схарактеризувати сучасний стан її соціально-економічного, політичного і культурного розвитку.

План

1. Перебудова “по-горбачовськи” та її наслідки.

2. Виникнення багатопартійної системи в СРСР і Україні.

3. Декларація про державний суверенітет України.

4. Серпневий заколот 1991 р. у Москві та його вплив на історичну долю України. Проголошення Акту незалежності України.

5. Розпад СРСР і утворення СНД.

6. Проблеми соціально-економічного і культурного розвитку незалежної України. Європейський вектор зовнішньополітичного курсу.

7. „Помаранчева революція”: причини, суть, наслідки.

 

Опорні поняття: перебудова, гласність, демократія, прискорення, людський фактор, плюралізм, багатопартійність, суверенітет, державотворення, національна ідея, політична реформа, опозиція, референдум, імпічмент, громадянське суспільство, правова держава, конституція, державна символіка, корупція, лібералізація, національна свідомість. екологія, екологічна свідомість, “помаранчева революція”.

 

Література за списком: [1, 3, 5-6, 9-10, 17, 22, 53].

Тема 25. Українська діаспора у світі

Мета: з’ясувати причини масового переселення українців за кордон, схарактеризувати західний та східний напрями еміграції, дати оцінку економічного і морального аспектів вимушеного виїзду працездатного населення України за кордон на постійне проживання.

План

1. Причини утворення діаспор у світі.

2. Трудова, політична, соціально-економічна хвилі еміграції з України.

3. Українці за кордоном та їх зв’язки з Батьківщиною.

4. Соціально-економічні й культурні наслідки еміграції українців для України і тих країн, що стали їм другою Батьківщиною.

Опорні поняття: діаспора, еміграція, переміщені особи, дисиденти моральний фактор.

Література за списком: [66].

5. Загальні методичні поради
щодо вивчення історії України

Історія – наука конкретна й абстрактна одночасно. Її засвоєння передбачає запам’ятовування великої кількості дат, прізвищ історичних діячів, змісту подій і вміння орієнтуватися на географічній карті. Це забезпечує глибоке розуміння матеріалу, а не його механічну фіксацію. Простий переказ фактів без аналізу причин їх виникнення і наслідків, внутрішніх і зовнішніх обставин, що сприяли чи гальмували історичний розвиток без урахування в ньому ролі об’єктивних і суб’єктивних факторів тощо буде чистою фактографією. Проте мета вивчення історії України не фактографічне її відображення, а історіософське розуміння еволюції людини і суспільства на території України в усій складності цього процесу.

Головна запорука успіху в навчанні – увага на лекціях і конспектування основного матеріалу, ретельна підготовка й активність на семінарських заняттях, написання рефератів, виконання творчих робіт і самостійне опрацювання окремих тем курсу.

Важливо правильно організувати роботу з навчально-методичною літературою, історичними документами. Спочатку слід ознайомитись із загальним змістом підручника та окремих його розділів. Починати вивчення окремої теми треба з ознайомлення з її структурою (поділ на параграфи, ліхтарики), що націлює відразу на її розуміння. Перед тим, як читати текст, обов’язково слід пригадати попередній матеріал, бо історія пишеться за хронологією і має причинно-наслідкові зв’язки, а не хаотичні події, які виникали самі по собі. Якщо Ви не механічно запам’ятовуєте, а намагаєтесь зрозуміти матеріал, прив’язуючи його до конкретної місцевості (території), конкретної дати (року, століття, тисячоліття тощо) і конкретних діячів, Ви не сплутаєте його з іншими подіями. Якщо в тексті трапляються незрозумілі терміни, обов’язково треба з’ясувати їх зміст за словником, інакше матеріал не засвоїться. Читання тексту без розуміння термінології – це марна трата часу. Важливо також підключити власну уяву, спробувати “перенестися” в ту добу і зрозуміти, що відчували, як жили, про що мріяли, чого хотіли, за що боролися наші пращури. За хронологічною таблицею слід запам’ятовувати основні дати, підключаючи асоціативне мислення.

Прочитавши параграф, перекажіть його, упевнившись, що Ви все зрозуміли. Після цього продовжуйте вивчення теми, а під кінець дайте відповіді на власні запитання або ті, що подано в підручнику, в методичному збірнику. Обов’язково слід вивчати історичні документи, що дозволяє відчути дух епохи і виробити власну позицію чи оцінку подій, незалежно від їх інтерпретації в підручнику чи то позиції викладача на заняттях. Таким чином справді пануватиме плюралізм в історичній науці.

Успіху Вам у вивченні історії України!

Плани і методичні поради до семінарських

Занять