Значення виробничого освітлення

 

Серед факторів зовнішнього середовища, що впливають на організм

 

людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць. Адже відомо,

 

що майже 90%. всієї інформації про довкілля людина одержує через

 

органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності

 

втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів,

 

що супроводжують зорове сприйняття. До таких процесів відносяться

 

адаптація, акомодація та конвергенція.

 

Адаптація — пристосування ока до зміни умов освітлення (рівня

 

освітленості).

 

Акомодація — пристосування ока до зрозумілого бачення

 

предметів, що знаходяться від нього на неоднаковій відстані за рахунок

 

зміни кривизни кришталика.

 

Конвергенція—здатність ока при розгляданні близьких предметів займати

 

положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.

 

Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність

 

організму в цілому. При поганому освітленні людина швидко

 

втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека

 

помилкових дій і нещасних випадків. Згідно з статистичними даними,

 

до 5% травм можна пояснити недостатнім або нераціональним

 

освітленням, а в 20% воно сприяло виникненню травм. Врешті, погане

 

освітлення може призвести до професійних захворювань, наприклад,

 

таких як робоча мнопія (короткозорість), спазм акомодації.

 

Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати

 

не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Так,

 

при світлому пофарбуванні інтер'єру завдяки збільшенню кількості

 

відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20—40% (при тій

 

же потужності джерел світла), різкість тіней зменшується, покращується

 

рівномірність освітлення.

 

При надмірній яскравості джерел світла та оточуючих предметів

 

може відбутись засліплення працівника Нерівномірність освітлення та

 

неоднакова яскравість оточуючих предметів призводять до частоі

 

переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього — до

 

швидкого втомлення органів зору Тому поверхні, що добре освітлюються

 

і знаходяться в полі зору, краще фарбувати в кольори середньої світлості,

 

коефіцієнт відбивання яких знаходиться в межах 0,3—0,6, і, бажано,

 

щоб вони мали матову або напівматову поверхню.^ ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧОГО ОСВІТЛЕННЯ

 

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали

 

швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань,

 

нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості

 

продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

 

— створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає

 

характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

 

— не повинно чинити засліплюючої дії як від самих джерел

 

освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

 

— забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня

 

освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої

 

переадаптації органів зору;

 

— не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней

 

(особливо рухомих);

 

— повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст

 

поверхонь, що освітлюються;

 

— не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів

 

(шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом, пожежо-

 

та вибухонебезпека світильників);

 

— повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та

 

естетичним.^ ВИДИ ВИРОБНИЧОГО ОСВІТЛЕННЯ

 

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути:

 

природним, що створюється прямими сонячними променями та

 

розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними

 

джерелами світла та суміщеним, при якому недостатнє за нормами

 

природне освітлення доповнюється штучним.

 

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або

 

двохстороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх

 

стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях;

 

комбіноване — поєднання верхнього та бокового освітлення.

 

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим.

 

Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються

 

у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно

 

(загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування

 

робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване

 

освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно

 

застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно

 

створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Місцеве

 

освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевоп

 

освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого

 

травматизму та професійних захворювань.

 

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяєтьс!

 

на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

 

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого

 

процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов'язковим для всізі

 

виробничих приміщень.

 

Аварійне освітлення використовується для продовження роботи

 

у випадках, коли раптове відключення робочого освітлення, та пов'язане

 

з ним порушення нормального обслуговування обладнання може

 

викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного!

 

процесу. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному;

 

освітленні повинна складати 5% від нормованої освітленості робочого1

 

освітлення, але не менше 2 лк.

 

Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації' людей

 

з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення. Його

 

необхідно влаштовувати в місцях, небезпечних для проходу людей;

 

в приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитись

 

більше 100 чоловік; в проходах; на сходових клітках, у виробничих

 

приміщеннях, в яких працює більше 50 чоловік. Мінімальна освітленість на

 

підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повинна

 

бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках — не менше 0,2 лк.

 

Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, яка

 

охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменша

 

освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі.

 

Чергове освітлення передбачається у неробочий час, при цьому,

 

як правило, використовують частину світильників інших видів

 

штучного освітлення .^ ПРИРОДНЕ ОСВІТЛЕННЯ

 

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для

 

працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює

 

фізіологічні процеси, підвищує обмін речо організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує

 

повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу

 

грипу). Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи

 

в приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв'язку

 

з довкіллям.

 

Природному освітленню властиві і недоліки: воно непостійне в різні

 

періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по

 

площі виробничого приміщення; при незадовільній його організацГІ може

 

викликати засліплення органів зору.

 

На рівень освітленості приміщення при природному освітленні

 

впливають наступні чинники: світловий клімат; площа та орієнтація

 

світлових отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах;

 

пофарбування стін та стелі приміщення; глибина приміщення;

 

наявність предметів, що заступають вікно як зсередини так

 

і з зовні приміщеннявин та покращує розвиток

 

^ ШТУЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ

 

Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та1'

 

побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а такожі

 

для освітлення приміщень в темний період доби. При організації

 

штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні

 

умови для зорової роботи і одночасно враховувати економічні

 

показники.

 

Найменша освітленість робочих поверхонь у виробничих

 

приміщеннях регламентується СНиП П-4-79 і визначається, в основному,

 

характеристикою зорової роботи (табл. 2.5). Норми носять міжгалузевий

 

характер. На їх основі, як правило, розробляють норми для окремих

 

галузей промисловості.

 

В СНиП Н-4-79 вісім розрядів зорової роботи, із яких перших шість

 

характеризуються розмірами об'єкту розпізнавання. Для І — V розрядів,

 

які окрім того мають ще і по чотири підрозряди (а, б, в, г), нормовані

 

значення залежать -не тільки від найменшого розміру об'єкта

 

розпізнавання, але і від контрасту об'єкта з фоном та характеристики

 

фону. Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк (розряд Іа),

 

а найменша — ЗО лк (розряд УІІІв).

^ ЕКСПЛУАТАЦІЯ ОСВІТЛЮВАЛЬНИХ УСТАНОВОК

 

Надійність та ефективність природного і штучного освітлення

 

залежить від своєчасності і ретельності їх обслуговування. Забруднення

 

скла світлових отворів, ламп та світильників може знизити освітленість

 

приміщень в 1,5—2 рази. Тому вікна необхідно мити не рідше двох разів

 

у рік для приміщень з незначним виділенням пилу і не рідше чотирьох разів — при значному виділенні пилу. Періодичність чищенні]

 

світильників — 4—12 разів на рік (залежно від характеру запиленості

 

виробничих приміщень).)

 

В світильниках з люмінесцентними лампами необхідно також

 

слідкувати за справністю схем включення (не допускати миготіння ламп

 

та шуму дроселів), забезпечувати безпеку та зручність експлуатації

 

і обслуговування світильників, а також своєчасно замінювати перегорщ)

 

лампи і лампи, що слабо світяться. Замінені люмінесцентні лампи

 

зберігаються на складах і, якщо можливо, вивозяться на спеціальні

 

підприємства для вилучення наявної в них ртуті.

 

Періодично, не рідше одного разу на рік, необхідно перевіряти

 

рівень освітленості в контрольних місцях виробничого приміщення.

 

Основний прилад для вимірювання освітленості — люксметр

 

Нормирование и защита от источников ионизирующих излучений

 

Ионизирующие излучения – ядерные излучения, рентгеновские излучения и ультрафиолетовое излучение.

 

Радиоактивное излучение

 

Радиоактивность – самопроизвольное превращение неустойчивых изотопов одного химического элемента в изотопы другого химического элемента, сопровождающееся испусканием элементарных частиц или ядер.

 

Различают природную (естественную) радиоактивность (радиоактивность1 существующих в природе изотопов) и искусственную радиоактивность (радиоактивность изотопов, полученных за счет ядерных реакций).

 

Воздействие на человека.

 

Ядерные излучения вызывают необратимые превращения белков, ферментов. Воздействие может быть

 

1. прямым - поглощение энергии излучения самими макромолекулами. Это приводит к:

 

а) ионизации особо чувствительной части макромолекулы - так называемой «мишени», приводящая к необратимому превращению поглотившей энергию молекулы в другое соединение;

 

б) возникновению активного состояния макромолекул относительно кислорода;

 

в) ожогам кожи.

 

2. косвенным: радиоактивное излучение вызывает диссоциацию молекул воды на два радикала - атом водорода и гидроксильную группу, являющуюся сильным окислителем и вызывающую повреждение органов. Поражение может не ограничиваться временем облучения, а в определенных условиях завершаться после его окончания. Повреждение макромолекул - белков, ферментов, гемоглобина - может проявляться не сразу, а под действием тепла или кислорода. Длительная консервация повреждения в потенциальной форме дает возможность осуществления частичной защиты человека от ядерных излучений не только во время облучения, но и после него (например, введение цистеамина).

 

Проявление реакции человека на радиоактивные воздействия опаздывает относительно начала их (латентный период).

 

Воздействие ядерных излучений приводит к накоплению в организме радиоактивных элементов (бериллия – во всем организме, стронция – в костях), вывод которых из организма очень мал (появляется внутреннее облучение человека).

 

Воздействие радиоактивных излучений может вызывать вторичную радиацию – внутри организма (внутреннее облучение человека).

 

Защита от радиоактивных излучений подразделяется

 

по назначению: биологическая, радиационная, тепловая.

 

по типу: сплошная, раздельная.

 

по форме: плоская, цилиндрическая.

 

Защита от альфа-частиц - слой воздуха толщиной 12-15 см, тонкая фольга, лист пластиката или стекла, хирургические перчатки, одежда.

 

Защита от бета-частиц - листы алюминия, плексигласа, стекла определенной для каждого материала толщины. Необходимо учитывать возможность возникновения тормозного излучения (рентгеновского), защитой от которого являются свинцовые экраны.

 

Защита от гамма-излучений - применение свинцовых, вольфрамовых, бетонных, стальных экранов определенной для каждого материала толщины с учетом мощности источника.

 

Защита от гамма-излучения может достигаться и снижением активности источника, ограничением времени облучения и заменой изотопного источника с большим запасом энергии на источник с меньшим запасом энергии.

 

Рентгеновские излучения

 

Рентгеновское излучение – излучение со спектром в области длин волн от 10-3 нм до 80 нм. Оно может быть двух типов:

 

1) тормозное излучение со сплошным спектром, возникающее за счет столкновения электронов с большим запасом энергии с мишенью;

 

2) характеристическое излучение с дискретным (линейчатым) спектром, возникающим за счет возбуждения глубинных электронов атома.

 

Воздействие на человека.

 

Рентгеновское излучение вызывает ожоги кожи, изменение состава крови, выпадение волос. Воздействие пропорционально интенсивности, частоте излучения, времени облучения. Оно может вызвать разрушение молекул белка, активизацию молекул относительно кислорода, азота, что может приводить к образованию озона, закиси и окиси азота. Летальная доза, вызывающая за 30 дней гибель 50% подвергнувшихся облучению, равна 400-500 рентген.

 

Защита от рентгеновских излучений – экраны свинцовые, баритобетонные (большой толщины), бетонные, кирпичные, из свинцового стекла, из свинцовой резины (защита, создаваемая листом свинца толщиной 1мм, достигается за счет свинцовой резины при толщине слоя в 3 мм, за счет свинцового стекла при толщине 4-5 мм).

 

Рентгеновская установка должна находиться в помещении с 10-20-кратным обменом воздуха за счет приточно-вытяжной вентиляции.

 

Тормозное рентгеновское излучение имеет место при работе многих физических приборов - модуляторы, кенотроны, тиратрону, электронный микроскоп, осциллографы катодно-лучевые, электролучевые устройства для сварки покрытий полов, для плавки металлов. Их работа сопровождается и электромагнитными полями сверхвысоких частот.