Основні законодавчі акти про охорону праці

Шпоры на охрану труда

Права и гарантии работников на охрану труда

 

Согласно Закона РБ «Об охране труда» для реализации права работающих на охрану труда государство осуществляет государственное управление охраной труда, государственный надзор и контроль за соблюдением законодательства об охране труда и устанавливает ответственность за нарушения законодательства об охране труда

 

При отказе работника от выполнения порученной работы в случае возникновения непосредственной опасности для жизни и здоровья его и окружающих, непредоставления необходимых средств индивидуальной защиты, непосредственно обеспечивающих безопасность труда, приостановления и запрещения проведения работ специально уполномоченными государственными органами надзора и контроля работнику до устранения нарушений или до создания нового рабочего места должна быть предоставлена другая работа, соответствующая его квалификации либо, с его согласия, работа с оплатой не ниже среднего заработка по прежней работе на срок до одного месяца. При необходимости наниматель обязан за счет собственных средств обеспечить обучение работника новой профессии (специальности) с сохранением ему на период переподготовки среднего заработка.

 

В случае ухудшения состояния здоровья работника, обусловленного условиями труда, потери трудоспособности в связи с несчастным случаем на производстве или профессиональным заболеванием наниматель обязан предоставить работнику, с его согласия, работу в соответствии с медицинским заключением или обеспечить за счет собственных средств обучение работника новой профессии (специальности) с сохранением ему на период переподготовки среднего заработка, а при необходимости - его реабилитацию.

 

Обязанности работодателя и работника по обеспечению охраны труда

 

Положение по охране труда регламентирует систему обеспечения безопасности жизни и здоровья работников в процессе трудовой деятельности, включающая правовые, социально-экономические, организационные, технические, психофизиологические, санитарно-гигиенические, лечебно-профилактические, реабилитационные и иные мероприятия и средства. Положение по охране труда содержит в себе перечень прав и обязанностей: работников, работодателей и государства.

 

^ Права работника:

 

-право на рабочее место, защищенное от воздействия опасных и (или) вредных производственных факторов;

 

-право на обучение (инструктирование) безопасным методам и приемам труда;

 

-право на обеспечение необходимыми средствами коллективной и индивидуальной защиты;

 

-право на информации о состоянии техники безопасности и условий труда на рабочем месте

 

-право на отказ от выполнения порученной работы в случае возникновения непосредственной опасности для жизни и здоровья его и окружающих до устранения этой опасности

 

^ Работодатель обязан обеспечивать охрану труда работников:

 

-безопасность при эксплуатации зданий, оборудования

 

-условия труда на каждом рабочем месте, соответствующие требованиям техники безопасности

 

-организацию в соответствии с установленными нормами санитарно-бытового обеспечения, медицинского и лечебно-профилактического обслуживания работников;

 

-режим труда и отдыха работников, установленный законодательством, коллективным договором, соглашением, трудовым договором;

 

-выдачу работникам специальной одежды, специальной обуви и других средств индивидуальной защиты

 

-постоянный контроль за соблюдением нормативных правовых актов по охране труда;

 

-постоянный контроль за уровнями опасных и вредных производственных факторов;

 

-проведение аттестации рабочих мест по условиям труда;

 

-подготовку (обучение), инструктаж, повышение квалификации и проверку знаний работников по вопросам охраны труда;

 

-проведение медицинских осмотров работников;

 

-расследование и учет несчастных случаев на производстве

 

-возмещение вреда, причиненного жизни и здоровью работников

 

^ Сотрудники службы обязаны:

 

-соблюдать требования соответствующих инструкций, правил и других нормативных правовых актов по охране труда, безопасной эксплуатации машин, оборудования и других средств производства

 

-выполнять нормы и обязательства по охране труда, предусмотренные коллективным договором, соглашением, трудовым договором

 

-проходить в установленном порядке медицинские осмотры

 

-оказывать содействие и сотрудничать с нанимателем в деле обеспечения здоровых и безопасных условий труда, немедленно сообщать непосредственному руководителю о несчастном случае, происшедшем на производстве

 

Радиоактивное излучение

 

Радиоактивность – самопроизвольное превращение неустойчивых изотопов одного химического элемента в изотопы другого химического элемента, сопровождающееся испусканием элементарных частиц или ядер.

 

Различают природную (естественную) радиоактивность (радиоактивность1 существующих в природе изотопов) и искусственную радиоактивность (радиоактивность изотопов, полученных за счет ядерных реакций).

 

Воздействие на человека.

 

Ядерные излучения вызывают необратимые превращения белков, ферментов. Воздействие может быть

 

1. прямым - поглощение энергии излучения самими макромолекулами. Это приводит к:

 

а) ионизации особо чувствительной части макромолекулы - так называемой «мишени», приводящая к необратимому превращению поглотившей энергию молекулы в другое соединение;

 

б) возникновению активного состояния макромолекул относительно кислорода;

 

в) ожогам кожи.

 

2. косвенным: радиоактивное излучение вызывает диссоциацию молекул воды на два радикала - атом водорода и гидроксильную группу, являющуюся сильным окислителем и вызывающую повреждение органов. Поражение может не ограничиваться временем облучения, а в определенных условиях завершаться после его окончания. Повреждение макромолекул - белков, ферментов, гемоглобина - может проявляться не сразу, а под действием тепла или кислорода. Длительная консервация повреждения в потенциальной форме дает возможность осуществления частичной защиты человека от ядерных излучений не только во время облучения, но и после него (например, введение цистеамина).

 

Проявление реакции человека на радиоактивные воздействия опаздывает относительно начала их (латентный период).

 

Воздействие ядерных излучений приводит к накоплению в организме радиоактивных элементов (бериллия – во всем организме, стронция – в костях), вывод которых из организма очень мал (появляется внутреннее облучение человека).

 

Воздействие радиоактивных излучений может вызывать вторичную радиацию – внутри организма (внутреннее облучение человека).

 

Защита от радиоактивных излучений подразделяется

 

по назначению: биологическая, радиационная, тепловая.

 

по типу: сплошная, раздельная.

 

по форме: плоская, цилиндрическая.

 

Защита от альфа-частиц - слой воздуха толщиной 12-15 см, тонкая фольга, лист пластиката или стекла, хирургические перчатки, одежда.

 

Защита от бета-частиц - листы алюминия, плексигласа, стекла определенной для каждого материала толщины. Необходимо учитывать возможность возникновения тормозного излучения (рентгеновского), защитой от которого являются свинцовые экраны.

 

Защита от гамма-излучений - применение свинцовых, вольфрамовых, бетонных, стальных экранов определенной для каждого материала толщины с учетом мощности источника.

 

Защита от гамма-излучения может достигаться и снижением активности источника, ограничением времени облучения и заменой изотопного источника с большим запасом энергии на источник с меньшим запасом энергии.

 

Рентгеновские излучения

 

Рентгеновское излучение – излучение со спектром в области длин волн от 10-3 нм до 80 нм. Оно может быть двух типов:

 

1) тормозное излучение со сплошным спектром, возникающее за счет столкновения электронов с большим запасом энергии с мишенью;

 

2) характеристическое излучение с дискретным (линейчатым) спектром, возникающим за счет возбуждения глубинных электронов атома.

 

Воздействие на человека.

 

Рентгеновское излучение вызывает ожоги кожи, изменение состава крови, выпадение волос. Воздействие пропорционально интенсивности, частоте излучения, времени облучения. Оно может вызвать разрушение молекул белка, активизацию молекул относительно кислорода, азота, что может приводить к образованию озона, закиси и окиси азота. Летальная доза, вызывающая за 30 дней гибель 50% подвергнувшихся облучению, равна 400-500 рентген.

 

Защита от рентгеновских излучений – экраны свинцовые, баритобетонные (большой толщины), бетонные, кирпичные, из свинцового стекла, из свинцовой резины (защита, создаваемая листом свинца толщиной 1мм, достигается за счет свинцовой резины при толщине слоя в 3 мм, за счет свинцового стекла при толщине 4-5 мм).

 

Рентгеновская установка должна находиться в помещении с 10-20-кратным обменом воздуха за счет приточно-вытяжной вентиляции.

 

Тормозное рентгеновское излучение имеет место при работе многих физических приборов - модуляторы, кенотроны, тиратрону, электронный микроскоп, осциллографы катодно-лучевые, электролучевые устройства для сварки покрытий полов, для плавки металлов. Их работа сопровождается и электромагнитными полями сверхвысоких частот.

 

НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

 

Широке використання електроенергії у всіх галузях народного

 

господарства зумовлює розширення кола осіб, котрі експлуатують

 

електрообладнання. Тому проблема електробезпеки при експлуатації

 

електрообладнання набуває особливого значення.

 

Аналіз нещасних випадків в промисловості, котрі супроводжуються

 

тимчасовою втратою працездатності потерпілими свідчить про те, що

 

кількість травм, викликаних дією електрики, порівняно невелика і складає

 

0,5—1% від загальної кількості нещасних випадків, що трапляються

 

в промисловості. Проте слід зауважити, що з загальної кількості нещасних

 

випадків зі смертельним наслідком на виробництві 20—40% трапляється внаслідок ураження електрострумом, що більше, ніж внаслідок дії інших

 

причин, причому близько 80% смертельних уражень електричним

 

струмом відбувається в електроустановках напругою до 1000 В. Ця

 

обставина зумовлена значною поширеністю таких електроустановок і тим,

 

що 'їх обслуговують практично всі особи, що працюють в промисловості,

 

а електроустановки напругою понад 1000 В обслуговуються

 

малочі' ^п^чим коли л зжт- оквалії' 'кованого персоналу.

 

Елсхгг ротіравма — це травма, викликана дією електричного струму

 

або електричної луги. Електротравми поділяються на два види:

 

електротравми, котрі виникають при проходженні струму через тіло

 

людини, і електротравми, поява котрих не пов'язана з проходженням

 

струму через тіло людини. Ураження людини в другому випадку

 

пов'язується з опіками, засліпленням електричною дугою, падінням,

 

а відтак — суттєвими механічними ушкодженнями. Існує також поняття

 

„електротравматизм". Електротравматизм — це явище, котре

 

характеризується сукупністю електротравм, котрі виникають та

 

повторюються в аналогічних виробничих, побутових умовах та ситуаціях.

 

Осередок, джерело електротравматизму — та чи інша тимчасова або

 

навіть постійна ситуація при експлуатації електроустановок, коли мають

 

місце аналогічні випадки ураження людини струмом.

 

Проходячи через тіло людини, електричний струм справляє

 

термічну, електричну та механічну (динамічну) дію. Ці фізико-хімічні

 

процеси притаманні живій та неживій матерії. Одночасно електричний

 

струм здійснює і біологічну дію, котра є специфічним процесом,

 

властивим лише живій тканині.

 

Термічна дія струму проявляється через опіки окремих ділянок тіла,

 

нагрівання до високої температури кровоносних судин, нервів, серця,

 

мозку та інших органів, котрі знаходяться на шляху струму, що викликає

 

в них суттєві функціональні розлади.

 

Електролітична дія струму характеризується розкладом органічної

 

рідини, в тому числі і крові, що супроводжується значними порушеннями

 

їх фізико-хімічного складу.

 

Механічна (динамічна) дія — це розшарування, розриви та інші

 

подібні ушкодження тканин організму, в тому числі м'язової тканини,

 

стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного

 

утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові.

 

Біологічна дія струму проявляється через подразнення та збудження

 

живих тканин організму, а також через порушення внутрішніх

 

біологічних процесів, що відбуваються в організмі і котрі тісно пов'язані

 

з його життєвими функціями.

 

ВИДИ ЕЛЕКТРИЧНИХ ТРАВМ

 

Різноманітність впливу електричного струму на організм людинї

 

призводять до електротравм, котрі умовно поділяються на два види:

 

— місцеві електротравми, котрі означають місцеве ушкодженні

 

організму;

 

— загальні електротравми (електричні удари), коли уражається (або

 

виникає загроза ураження) весь організм внаслідок порушення

 

нормальної діяльності життєво важливих органів та систем.

 

Згідно зі статистичними даними орієнтовний розподіл нещасних

 

випадків внаслідок дії електричного струму в промисловості за вказаними

 

видами травм має наступний вигляд:

 

— місцеві електротравми — 20%;

 

— електричні удари — 25%;

 

— змішані травми (одночасно місцеві електричні травми та

 

електричні удари) — 55%.

 

Місцева електротравма — яскраво виявлене порушення щільності

 

тканин тіла, в тому числі кісток, викликане впливом електричного струму

 

або електричної дуги. Найчастіше — це поверхневі ушкодження, тобто

 

ушкодження шкіри, а інколи й інших м'яких тканин, зв'язок та кісток.

 

Небезпеку місцевих електротравм та складність к лікування залежать від

 

місця, характеру та ступеня ушкодження тканин, а також від реакції

 

організму на це ушкодження. Місцеві електротравми виліковуються

 

і працездатність потерпшого відновлюється повністю або частково. Однак

 

при важких опіках людина помирає. При цьому безпосередньою причиною

 

смерті є не електричний струм, а місцеве ушкодження організму, викликане

 

струмом. Характерні місцеві електротравми — електричні опіки, електричні

 

знаки, металізація шкіри, механічні пошкодження та електроофтальмія.

 

Приблизно 75% випадків ураження людей струмом супро-

 

воджується виникненням місцевих електротравм.

 

За видами травм ці випадки розподіляються наступним чином, %:

 

— електричні опіки — 40;

 

— електричні знаки — 7;

 

— металізація шкіри — 3;

 

— механічні пошкодження — 0,5;

 

— електроофтальмія — 1,5;

 

— змішані травми — 23;

 

— всього — 75.

 

Електричні опіки — це ушкодження поверхні тіла під дією електричної

 

дуги або великих струмів, що проходять через тіло людини. Опіки бувають

 

двох видів: струмові, коли струм проходить через тіло людини, та дугові

 

(під дією електричної дуги температурою понад 3500 °С).

 

Електричний знак — це чітко окреслена пляма діаметром 1—5 мм

 

сірого або блідо-жовтого кольору, що з'являється на поверхні шкіри

 

людини, яка зазнала дії струму. В більшості випадків електричні знаки

 

безболісні, з часом верхній шар шкіри сходить, а уражене місце набуває

 

початкового кольору, відновлює пластичність та чутливість.

 

Електрометалізація — проникнення в шкіру частинок металу

 

внаслідок його розбризкування та випаровування під дією струму.

 

Вона може статися при коротких замиканнях, від'єднаннях

 

роз'єднувачів та рубильників під навантаженням. При цьому дрібні

 

частинки розплавленого металу під впливом динамічних сил та

 

теплового потоку розлітаються у всі сторони з великою швидкістю.

 

Кожна з цих частинок має високу температуру, але малий'запас

 

теплоти, і тому не здатна пропалити одяг. Тому ушкоджуються

 

відкриті частини тіла — руки та обличчя. Уражена ділянка тіла має

 

шорстку поверхню.

 

З плином часу хвора шкіра сходить, уражена ділянка набуває

 

нормального вигляду та еластичності, зникають і всі хворобливі відчуття,

 

пов'язані з цією травмою. Лише при пошкодженні очей лікування може

 

виявитись тривалим та складним, а в деяких випадках потерпілий може

 

позбутись зору. Тому роботи, при котрих можливе виникнення

 

електричної дуги, повинні виконуватись в захисних окулярах. Металізація шкіри спостерігається у 10% потерпілих від електричного струму.

 

Одночасно з металізацією виникає дуговий опік, котрий майже завжди

 

викликає більш важкі ураження, ніж металізація.

 

Механічні ушкодження є в більшості випадків наслідком різких

 

судомних скорочень м'язів під впливом струму, котрий проходить через

 

тіло людини. Внаслідок цього можуть відбутися розриви сухожиль,

 

шкіри, кровоносних судин та нервової тканини і навіть переломи кісток.

 

Електротравмами не вважаються аналогічні травми, викликані падінням

 

людини з висоти, ударами об предмети внаслідок впливу струму.

 

Механічні ушкодження мають місце при роботі в установках напругою

 

до 1000 В при тривалому перебуванні людини під напругою. Механічні

 

ушкодження виникають приблизно у 1% осіб, що зазнали впливу струму.

 

Такі ушкодження завжди створюють електричні удари, оскільки їх

 

викликає струм, що проходить через тіло людини. Деякі

 

з них супроводжуються, крім того, контактними опіками тіла. На ступінь

 

ураження людини струмом істотно впливають рід та величина струму,

 

час його дії, шлях по тілу людини.

 

Електроофтальмія — це запалення зовнішніх оболонок очей, що

 

виникає під впливом потужного потоку ультрафіолетових променів Таке

 

опромінення можливе при утворенні електричної дуги (при короткому

 

замиканні). Електроофтальмія спостерігається приблизг'< у 3%

 

потерпілих від струму.

 

Інфрачервоні (теплові) промені також шкідливі для очей, але лише

 

на близькій відстані або при інтенсивному і тривалому опроміненні.

 

У випадку ж короткотривалої дуги основним фактором, що впливає на

 

очі, є'ультрафіолетові промені, хоч і в цьому випадку не виключена

 

небезпека ураження очей інфрачервоними променями, а також

 

потужним потоком світла та бризками розплавленого металу.

 

Електроофтальмія розвивається через 4—8 годин після

 

ультрафіолетового опромінення. При цьому мають місце почервоніння

 

та запалення шкіри, слизових оболонок повік, сльози, гнійні виділення

 

з очей, судоми повік та часткова втрата зору. Потерпілий відчуває

 

головний біль та різкий біль в очах, що посилюється на світлі.

 

Запобігання електроофтальмії при обслуговуванні електро-

 

установок забезпечується застосуванням захисних окулярів зі звичайним__ склом, котре майже не пропускає ультрафіолетових променів і одночасно

 

захищає очі від інфрачервоного опромінення та бризок розплавленого

 

металу при виникненні електричної дуги.

 

Електричний удар — збудження живих тканин організму

 

електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням

 

м'язів. Такий удар може призвести до порушення і навіть повного

 

припинення роботи легенів та серця. При цьому зовнішніх місцевих

 

ушкоджень, тобто електричних травм, людина може і не мати.

 

Ступінь негативного впливу на організм електричних ударів різний.

 

Найслабший електричний удар викликає ледь відчутні скорочення м'язів

 

поблизу місця входу або виходу струму. Може порушитись і навіть

 

припинитися діяльність легенів та серця, тобто призвести до загибелі

 

організму.

 

В залежності від наслідку ураження електричні удари можна умовно

 

розділити на 5 ступенів:

 

І — судомні ледь відчутні скорочення м'язів;

 

II — судомні скорочення м'язів, що супроводжуються сильним

 

болем, що ледь переноситься без втрати свідомості;

 

III — судомне скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі

 

збереженням дихання і роботи серця;

 

IV — втрата свідомості та порушення серцевої діяльності або

 

дихання (або одного і другого разом);

 

V — клінічна смерть, тобто відсутність дихання та кровообігу.

 

ПРИЧИНИ ЛЕТАЛЬНИХ НАСЛІДКІВ

ВІД ДІЇ ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ

 

Причинами смерті від електричного струму можуть бути

 

припинення роботи серця, зупинка дихання та електричний шок.

 

Можлива також одночасна дія двох або навіть трьох цих причин.

 

Припинення серцевої діяльності від електричного струму найбільш

 

небезпечне, оскільки повернення потерпілого до життя в цьому випадку

 

є, як правило, більш складним завданням, ніж при зупинці дихання або

 

при шоку. Вплив струму на м'яз серця може бути прямим, коли струм

 

проходить безпосередньо в області серця, і рефлекторним, тобто через центральну нервову систему, коли шлях струму лежить поза цією областю

 

В обох випадках може статися зупинка серця, а також виникнути його

 

фібриляція. Фібриляція може бути і результатом рефлекторного спазму

 

артерій, які живлять серце кров'ю. При ураженні струмом фібриляція

 

серця настає значно частіше, ніж його повна зупинка.

 

Фібриляція серця — хаотичні різночасові скорочення волокон

 

серцевого м'яза (фібрил), при яких серце не в стані гнати кров по судинах.

 

Фібриляція серця може настати внаслідок проходження через тіло

 

людини на шляху рука-рука або рука-ноги змінного струму більше

 

50 мА частотою 50 Гц протягом кількох секунд. Струми силою менше

 

50 мА і більше 5 мА тієї ж частоти фібриляцію серця у людини не

 

викликають.

 

При фібриляції серця, що виникає внаслідок короткочасної дії

 

струму, дихання може ще тривати 2—3 хв. Оскільки разом з кровообігом

 

припиняється і постачання організму киснем, у цієї людини настає швидке

 

різке погіршення загального стану і дихання припиняється. Фібриляція

 

триває короткий час і завершується повною зупинкою серця. Настає

 

клінічна смерть.

 

Припинення дихання відбувається внаслідок безпосереднього

 

впливу струму на м'язи грудної клітки, що беруть участь в процесі

 

дихання. Людина починає відчувати утруднене дихання внаслідок

 

судомного скорочення згаданих м'язів вже при струмі 20—25 мА

 

частотою 50 Гц, що проходить через тіло людини. При більшому значенні

 

сили струму ця дія посилюється. У випадку тривалого проходження

 

струму через людину настає асфікція — хворобливий стан внаслідок

 

нестачі кисню та надлишку вуглекислоти в організмі. При асфікції

 

послідовно втрачається свідомість, чутливість, рефлекси, потім

 

припиняється дихання, а через деякий час зупиняється серце або виникає

 

його фібриляція, тобто настає клінічна смерть. Припинення серцевої

 

діяльності в даному випадку зумовлене не лише безпосереднім впливом

 

струму на серце, а припиненням подачі кисню в організм в тому числі

 

до клітин серцевого м'язу через зупинку дихання.

 

Електричний шок — своєрідна важка нервово-рефлекторна

 

реакція організму у відповідь на подразнення електричним струмом,

 

що супроводиться глибокими розладами кровообігу, дихання, обміну речовин. Шоковий стан триває від декількох десятків хвилин до діб.

 

Після цього може настати загибель людини внаслідок повного згасання

 

життєво важливих функцій, або одужання внаслідок своєчасного

 

активного лікарського втручання.

 

НОРМУВАННЯ ШУМІВ

 

В Україні І в міжнародній організації зі стандартизації застосовуєтьс

 

принцип нормування шуму на основі граничних спектрів (граничні

 

допустимих рівнів звукового тиску) в октавних смугах частот.

 

Граничні величини шуму на робочих місцях регламентуються ГОСЇ

 

12.1.003-86. В ньому закладено принцип встановлення певни

 

параметрів шуму, виходячи з класифікації приміщень за їх використання

 

для трудової діяльності різних видів.

 

Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот ті

 

еквівалентні рівні звуку на робочих місцях слід вибирати згідно з табл. 2.8

 

В нормах передбачаються диференційовані вимоги до допустимії

 

рівнів шуму в приміщеннях різного призначення в залежності від характер

 

праці в них. Шум вважається допустимим, якщо вимірювані рівні звуковоН

 

тиску у всіх октавних смугах частот нормованого діапазону (63—8000 Ft

 

будуть нижчі, ніж значення, котрі визначаються граничним спектром. ]

 

Використовується також принцип нормування, котрий базується

 

на регламентуванні рівня звуку в дБА, котрий вимірюється npj

 

ввімкненні коректованої частотної характеристики А шумоміра В цьоЦ

 

випадку здійснюється інтегральна оцінка всього шуму, на відміну вії

 

спектральної. ВІБРАЦІЯ

 

Вібрація серед всіх видів механічних впливів для технічних об'єктів

 

найбільш небезпечна. Знакозмінні напруження, викликані вібрацією,

 

сприяють накопиченню пошкоджень в матеріалах, появі тріщин те

 

руйнуванню. Найчастіше і досить швидко руйнування об'єкта настає

 

при вібраційних впливах за умов резонансу. Вібрації викликають також

 

й відмови машин, приладів.

 

За способом передачі на тіло людини вібрацію поділяють на

 

загальну, яка передається через опорні поверхні на тіло людини, та

 

локальну, котра передається через руки людини. У виробничих умовах

 

часто зустрічаються випадки комбінованого впливу вібрації— загально

 

та локальної.

 

Вібрація викликає порушення фізіологічного та функціонального

 

станів людини. Стійкі шкідливі фізіологічні зміни називають вібраційною

 

хворобою. Симптоми вібраційної хвороби проявляються у вигляді

 

головного болю, заніміння пальців рук, болю в кистях та передпліччі,

 

виникають судоми, підвищується чутливість до охолодження, з'являється

 

безсоння. При вібраційній хворобі виникають патологічні зміни спинногс

 

мозку, серцево-судинної системи, кісткових тканин та суглобів,

 

змінюється капілярний кровообіг. Функціональні зміни, пов'язані з дією вібрації на людину-оператора

 

—- погіршення зору, зміни реакції вестибулярного апарату, виникнення

 

галюцинацій, швидка втомлюваність. Негативні відчуття від вібрації

 

виникають при прискореннях, що складають 5% прискорення сили ваги,

 

тобто при 0,5 м/с2. Особливо шкідливі вібрації з частотами, близькими

 

до частот власних коливань тіла людини, більшість котрих знаходиться

 

в межах 6...ЗО Гц.

 

Резонансні частоти окремих частин тіла наступні:

 

— очі —22...27

 

— горло — 6... 12

 

— грудна клітка — 2...12

 

— ноги, руки — 2...8

 

— голова — 8...27

 

— обличчя та щелепи — 4...27

 

— пояснична частина хребта — 4... 14

 

— живіт — 4... 12

 

Загальну вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на:

 

— транспортну, котра виникає внаслідок руху по дорогах;

 

— транспортно-технологічну, котра виникає при роботі машин, які

 

виконують технологічні операції в стаціонарному положенні або при

 

переміщенні по спеціально підготовлених частинах виробничих

 

приміщень, виробничих майданчиків;

 

— технологічну, що впливає на операторів стаціонарних машин або

 

передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації.

 

Вібрації, що впливають на операторів різних машин, поділяються

 

на категорії згідно ГОСТ 12.1.012-90:

 

— трактори, автомобілі вантажні, будівельно-дорожні машини,

 

снігоочищувачі — 1;

 

— екскаватори, крани промислові та будівельні, самохідні бурильні

 

установки, шляхові машини, бетоновкладачі — 2.

 

Підлоговий виробничий транспорт, верстати метало- та

 

деревообробні, ковальсько-пресове обладнання, ливарні машини,

 

електричні машини, насосні агрегати та вентилятори; бурильні вишки

 

та установки, бурові верстати, обладнання промисловості

 

будматеріалів — 3.

 

^ ЗАХИСТ ВІД ВІБРАЦІЙ

 

Загальні методи боротьби з вібрацією базуються на аналізі рівняні

 

котрі описують коливання машин у виробничих умовах і класифікуютьс

 

наступним чином: '<•

 

— зниження в|брацій в джерелі виникнення шляхом зниження аб

 

усунення збуджувальних сил;

 

— відлагодження від резонансних режимів раціональним виборе

 

приведеної маси або жорсткості системи, котра коливається;

 

— вібродемпферування — зниження вібрацій за рахунок сш?

 

тертя демпферного пристрою, тобто переведення коливної енері

 

в тепло;

 

— динамічне гасіння — введення в коливну систему додаткові

 

мас або збільшення жорсткості системи; — віброізоляція — введення в коливну систему додаткового

 

пружного зв'язку, з метою послаблення передавання вібрацій, суміжному

 

елементу конструкції або робочому місцю;

 

— використання індивідуальних засобів захисту.

 

Зниження вібрації в джерелі її виникнення досягається шляхом

 

зменшення сили, яка викликає коливання. Тому ще на стадії проектування

 

машин та механічних пристроїв потрібно вибирати кінематичні схеми,

 

в котрих динамічні процеси, викликані ударами та прискореннями, були

 

б виключені або знижені. Зниження вібрації може бути досягнуте

 

зрівноваженням мас, зміною маси або жорсткості, зменшенням

 

технологічних допусків при виготовленні і складанні, застосуванням

 

матеріалів з великим внутрішнім тертям. Велике значення має підвищення

 

точності обробки та зниження шорсткості поверхонь, що труться.

 

Відлагодження від режиму резонансу. Для послаблення вібрацій

 

істотне значення має запобігання резонансним режимам роботи з метою

 

виключення резонансу з частотою змушувальної сили. Власні частоти

 

окремих конструктивних елементів визначаються розрахунковим

 

методом за відомими значеннями маси та жорсткості або

 

ж експериментальне на стендах.

 

Резонансні режими при роботі технологічного обладнання

 

усуваються двома шляхами: зміною характеристик системни (маси або

 

жорсткості) або встановленням іншого режиму роботи (відлагодження

 

резонансного значення кутової частоти змушувальної сили).

 

Вібродемпферування. Цей метод зниження вібрацій реалізується

 

шляхом перетворення енергії механічних коливань коливної системи

 

в теплову енергію. Збільшення витрат енергії в системі здійснюється за

 

рахунок використання в якості конструктивних матеріалів з великим

 

внутрішнім тертям: пластмас, металогуми, сплавів марганцю та міді,

 

нікелетитанових сплавів, нанесення на вібруючі поверхні шару

 

пружнов'язких матеріалів, котрі мають великі втрати на внутрішнє тертя.

 

Найбільший ефект при використанні вібродемпферних покриттів

 

досягається в області резонансних частот, оскільки при резонансі значення

 

впливу сил тертя на зменшення амплітуди зростає.

 

Найбільший ефект вібродемпферні покриття дають за умови, що

 

протяжність вібродемпферного шару співрозмірна з довжиною хвилі згину в матеріалі конструкції. Покриття необхідно наносити в місця

 

де генерується вібрація максимального рівня. Товщина вібродемпферш

 

покриттів береться рівною 2—3 товщинам елемента конструкції, t

 

котру воно наноситься.

 

Добре демпферують коливання мастильні матеріали. Шар масти/

 

між двома спряженими елементами усуває можливість

 

безпосереднього контакту, а відтак — появу сил поверхневого терт

 

котрі є причиною збудження вібрацій.

 

Віброгасіння. Для динамічного гасіння коливань використовуютьа

 

динамічні віброгасії пружинні, маятникові, ексцентрикові, гідравлічні. Вон

 

являють собою додаткову коливну систему з масою m та жорсткістю q

 

власна частота котрої/0 налаштована на основну частоту/коливань даноп

 

агрегата, що має масу М та жорсткість Q, віброгасій кріпиться н<

 

вібруючому агрегаті і налаштовується таким чином, що в ньому в кожниї

 

момент часу збуджуються коливання, котрі знаходяться в протифаз

 

з коливаннями агрегата. Недоліком динамічного гасія є те, що він діє лиш

 

при певній частоті, котра відповідає його резонансному режиму коливань

 

Для зниження вібрацій застосовуються також ударні віброгасі

 

маятникового, пружинного і плаваючого типів. В них здійснюєтьа

 

пер<