Методи аналізу виробничого травматизму

І ПРОФЗАХВОРЮВАНОСТІ

 

Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє

 

виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі

 

такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики

 

виробничого травматизму і профзахворюваності. Для аналізу

 

виробничого травматизму застосовують такі основні методи:

 

статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод

 

анкетування, метод експертних оцінок.

 

^ Статистичний метод базується^ на вивченні травматизму за

 

документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє

 

групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями

 

потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами

 

травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.^ Монографічний мето�� полягає в детальному обстеженні всього

 

комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочогс

 

місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного

 

та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналіз:

 

небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лшш

 

тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному

 

процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставині'

 

нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні

 

дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця,

 

технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові;

 

прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого!

 

середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість,і

 

загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини

 

нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці. Таким:

 

чином, нещасний випадок вивчається комплексно.

 

^ Топографічний метод грунтується на тому, що на плані цеху

 

(підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє

 

наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають

 

ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення

 

нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан

 

охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу,

 

вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження

 

згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки,

 

формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним

 

випадкам для кожного окремого об'єкта.

 

^ Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що

 

спричинені виробничим травматизмом.

 

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На

 

підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють

 

профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

 

^ Метод експертних оцінок базується на експертних висновках

 

(оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного]

 

обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів^ вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин

 

механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.

 

Під дією шкідливих факторів на виробництві у робітників можуть

 

виникати гострі професійні або хронічні отруєння і захворювання.

 

Розслідування та облік професійних отруєнь та захворювань здійснюється

 

згідно з діючим Положенням. Розслідуванню підлягають всі, вперше

 

виявлені, хронічні та гострі професійні отруєння і захворювання.

 

Вплив виробничих факторів не обмежується лише їх роллю як

 

причини професійних захворювань. Давно були помічено, що особи,

 

які працюють з токсичними речовинами, частіше хворіють на загальні

 

захворювання (грип, розлад органів травлення, запалення легень тощо),

 

що ці хвороби проходять у них важче, а процес одужання йде повільніше Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівників про

 

стан охорони праці, причини нещасних випадків, професійних

 

захворювань та про заходи, котрих вжито для їх усунення та для

 

забезпечення умов праці згідно нормативних вимог..

 

16. Вихідною методологічною базою охорони праці як наукової

 

дисципліни є концепція діяльності. Діяльність — специфічна,

 

притаманна людині, форма активного ставлення до навколишнього світу.

 

Будь-яка діяльність складається з мети, засобів, результату та власне

 

процесу діяльності. Діяльність є реальною рушійною силою суспільного

 

прогресу та запорукою існування суспільства.

 

В історичному аспекті розвитку трудової діяльності людини можна

 

виділити три основні стадії праці: ручна, механізована та автоматизована. Протягом тривалого часу, майже до початку нашого століття,

 

функції людини стосовно техніки залишались в основному

 

енергетичними, тобто для керування технікою людина користувалась

 

своєю мускульною силою. Ця праця характерна складними руховими

 

процесами, які вимагали значних затрат фізичної сили, високої

 

координації рухів, спритності. Узгодження людини з технікою зводилось

 

лише до врахування анатомічних та фізіологічних особливостей.

 

З появою на початку XX століття нових видів техніки (автомобіль,

 

літак) виникла потреба врахування психологічних можливостей

 

людини, таких як швидкість реакції, особливості пам'яті та уваги,

 

емоції" ий стан та ін. З широким впровадженням автоматичних систем

 

керування, комплексної механізації та автоматизації виробничих

 

процесів виникли зміни у фаховій структурі праці, пов'язані з появою

 

операторської діяльності.

 

Особливості операторської діяльності значно змінили працю

 

людини. Збільшилась напруженість праці тому, що перед оператором

 

постає завдання керувати все більшою кількістю об'єктів та

 

параметрів. Людина має справу не з прямим спостереженням,

 

а з інформаційним відображенням. Зростають вимоги до точності,

 

швидкості та надійності дій людини, до швидкості психологічних

 

процесів. Трудова діяльність супроводжується значними витратами

 

нервово-емоційної та розумової енергії.

 

Комп'ютеризація та роботизація, з одного боку, розширили

 

можливості людини, а з іншого, значним чином змінили вимоги до її

 

діяльності. Вже не потрібна примітивна праця з використанням

 

монотонних фізичних операцій, з шаблонною розумовою діяльністю.

 

Збільшилась потреба у творчій висококваліфікованій праці.

 

Ускладнилась проблема узгодження умов праці, конструкції устаткування

 

з психологічними та фізіологічними можливостями людини.

 

Таким чином ручна, механізована та автоматизована праця

 

відрізняються величиною фізичного навантаження та нервово-емоційного

 

напруження, які впливають на фізичні та психічні можливості людини.

 

Важливе значення з точки зору фізіології праці має вивчення

 

протікання психічних та фізіологічних процесів під чає трудової

 

діяльності людини, яку можна умовно поділити на фізичну та розумову.^ Фізична діяльніст�� визначається в основному роботою м'язів,

 

до яких в процесі роботи посилено припливає кров, забезпечуючи

 

надходження кисню та вилучення продуктів окислення. Цьому сприяє

 

активна робота серця та органів дихання. При цьому відбувається

 

витрата енергії. За величиною енерговитрат роботи поділяють на три

 

категорії — легкі, середньої важкості та важкі, перші дві з яких у свою

 

чергу поділяються на відповідні групи До категорії Іа належать роботи, які виконуються сидячи та

 

супроводжуються незначним фізичним напруженням (професії сфери

 

управління, швейного і годинникового виробництва).

 

До категорії 16 належать роботи, які виконуються сидячи або

 

пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним

 

напруженням (ряд професій на підприємствах зв'язку, контролери,

 

майстри).

 

До категорій Па належать роботи, які пов'язані з постійним

 

ходінням, переміщенням дрібних (до 1кг) виробів або предметів

 

у положенні стоячи або сидячи і які потребують незначного фізичного

 

напруження (ряд професій у прядильно-ткацькому виробництві,

 

механоскладальних цехах).

 

До категорії Пб належать роботи, які пов'язані з ходінням

 

І переміщенням вантажів масою до 10 кг (ряд професій машинобудування,

 

металургії). До категорії III належать роботи, які пов язані з постійними

 

переміщеннями, пересуванням і перенесенням значних (понад 10 кг)

 

вантажів і які вимагають значних фізичних зусиль (ряд професій

 

з виконанням ручних операцій металургійних, машинобудівних,

 

гірничовидобувних підприємств).

 

Чим вища категорія виконуваної роботи, тим більше навантаження

 

на опорно-рухову, дихальну та серцево-судинну системи. Так частота

 

серцевих скорочень, яка в стані спокою становить 65—70 скорочень

 

на хвилину, при виконанні важких робіт може зростати до 150—170

 

Легенева вентиляція так само, як і частота серцевих скорочень

 

підвищується паралельно зростанню інтенсивності виконуваної роботи

 

Вентиляція легень, що складає 6—8 літрів повітря на хвилину у стані

 

спокою, під час важкої фізичної роботи може доходити до 100 і більше

 

літрів на хвилину. Під час інтенсивної роботи відбуваються зміни і деяких

 

інших функцій організму.^ Розумова діяльніст�� людини визначається в основному участю

 

в трудовому процесі центральної нервової системи та органів чуття. При

 

розумовій роботі уповільнюється частота серцевих скорочень,

 

підвищується кров'яний тиск, послаблюються обмінні процеси,

 

зменшується кровопостачання кінцівок та черевної порожнини, водночас

 

збільшується кровопостачання мозку (у 8—10 разів порівняно зі станом

 

спокою). Розумова діяльність дуже тісно пов'язана з роботою органів

 

чуття, в першу чергу органів зору та слуху. Порівняно з фізичною

 

діяльністю при окремих видах розумової діяльності (робота конструкторів,

 

операторів ЕОМ, учнів та вчителів) напруженість органів чуття зростає

 

в 5—10 разів. Це зумовлює більш жорсткі вимоги щодо рівнів шуму,

 

вібрації, освітленості саме при розумовій діяльності.

 

Незважаючи на суттєві відмінності, поділ трудової діяльності на

 

фізичну та розумову досить умовний. З розвитком науки та техніки,

 

автоматизації та механізації трудових процесів, межа між ними все

 

більше згладжується.

 

При інтенсивній та довготривалій роботі може настати втома, для

 

якої характерним є зниження працездатності Під втомою розуміють

 

сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психічному стані людини,

 

які з'являються внаслідок напруженої та тривалої діяльності і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників. Втома є захисною

 

реакцією, яка спрямована проти виснаження функціонального потенціалу

 

організму людини. Після відпочинку втома зникає, а працездатність

 

поновлюється Втома може виникнути як при інтенсивній фізичній, так

 

і при розумовій діяльності, хоча при останній вона менш помітна. Стан

 

втоми, як правило, супроводжується відчуттям стомленості —

 

суб'єктивним вираженням процесів, які відбуваються в організмі при втомі.

 

Важливо щоб втома, накопичуючись, не перейшла в перевтому,

 

оскільки при ній можливі паталогічні зміни в організмі людини та

 

розвиток захворювань центральної нервової системи.