Джерела права Галицько-Волинської держави.

· розвинена система правових звичаїв, які врегульовували взаємини людей і які з часом санкціонувала держава, перетворивши в норми звичаєвого права. Насамперед, це кровна помста, ордалії, свідчення в суді, порядок успадкування майна тощо;

· норми статей " Руської правди ", яка поширювалася в усіх трьох редакціях - короткій, просторовій та скороченій.

· законодавство рус. І гал-вол князів:

ü -Грамота князя Івана Берладника 1134р: визначила прав статус іноземних купців на території князівства

ü -Рукописання(заповіт) кн. Володимира Васильковича 1287р: про успадкування Волині нащадками Данила Галицького

ü -Уставна грамота Мстислава Даниловича 1289р: регламентувала розміри і норми повинностей міського населення на користь князя

ü -Грамоти Андрія Юрієвича 1320р: про торг. привілеї купцям

· міжнародно-правові акти- князівські угоди із орденом хрестоносців(пер пол. 14 ст)

· канонічне право церковних уставів Володимира і Ярослава, "Номоканон", "Кормча книга"

· Магдебурзьке право у вигляді грамот на міс. самоврядування(1336-Сянок) та Львів (1356 р.) Хоча норми цього права діяли в Галичині не в повному обсязі і у зміненому вигляді.

Джерела права Західної України за доби імперії Габсбургів

У кінці XVIII ст. на Західній Україні впроваджується вповні австрійська правова система, витіснивши звідти стару польську, яка ґрунтувалася на королівському законодавстві, магдебурзькому праві та Третьому Литовському статуті. Джерелами права для Галичини, Буковини та Закарпаття були: Звичаєве право, особливо серед українських гірських народностей (гуцули, лемки, бойки тощо) та повсюди в сільській місцевості. Норми звичаєвого права в судовій практиці Східної Галичини, Буковини і Закарпаття застосовувались рідко. Його силою вирішувались прості цивільні справи та розглядалися незначні кримінальні і адміністративні правопорушення. Йосифінська книга законів забороняла користуватися категорією звичаєвого права і тому патент від 1811 року скасував його. Королівське законодавство: а) привілеї поділялися на індивідуальні і загальні. Останні мали розповсюджуватись на землю чи провінцію – земські привілеї або на територію всієї держави – генеральні привілеї; б) едикти – видавалися по справам віросповідання, по військовим питанням; в) декрети – видавалися по торговим та митним справам; г) ординації, що визначали організацію господарювання (роботу соляних копалень, порохівниць, лісозаготівель тощо. Поряд із загальнодержавними законами місцеві правові норми для окремих земель, головним чином в сфері судочинства встановлювали місцеві сеймики Галичини. Ці постанови називалися лаудами і їм не потрібно було королівського затвердження. Акти місцевого значення, що видавалися в тому числі Галицькими та Буковинськими крайовими сеймами стосувалися розвитку культури, народної освіти, благочиння, меліорації тощо.

Кодифікація права в українських губерніях Російської мперії пер пол. 19 ст

— «Зібрання малоросійських прав» 1807р.— кодифікований збірник норм цивільного права, що діяли на початку XIX ст. у Чернігівській і Полтавській губерніях. Офіційно збірник затверджено не було;

— «Повне зібрання законів Російської імперії» 1830р. містило 40 то­мів законів (30 920 актів) і 6 томів додатків (покажчики, книги крес­лень і малюнків). Охоплювало законодавство з 1649 р. по 1825 p.;

— «Звід законів Російської імперії» 1835р., до якого увійшло 15 томів чинного законодавства. Систематизований за галузями права (10-й том — цивільне право, 15-й —кримінальне, 1-й — шлюбно-сімейне);

— указ «Про запровадження в губерніях Чернігівській і Полтавській загальних про судочинство законів імперії» від 4 березня 1843 р. З ме­тою уніфікації правової системи на території названих губерній мог­ли застосовуватися 53 статті Зводу законів цивільних, які враховува­ли особливості місцевого права.

— «Уложення про покарання кримінальні та виправні» 1846 р. з редакціями 1866 і 1885 pp. Установлювало форми вини, стадії здійс­нення злочину, види співучасті, обставини, що обтяжували чи зменшували вину. Збережено тілесні покарання, від яких звільня­лися лише представники привілейованих верств;

 

БІЛЕТ 20

1. "Устави на волоки" 1557 р.: структура та зміст

«Устава на волоки» 1557 — правовий документ, затверджений 1.4.1557 польським королем, великим князем литовським Сигізмундом II Августом про проведення аграрної та фінансово-податкової реформи на території Великого князівства Литовського. Містив 49 артикулів. 20.10.1557 за розпорядженням короля до деяких артикулів були внесені зміни, доповнення і поправки. Реформу провели у великокнязівських володіннях у Литві, Білорусі та частково в Україні — у Кременецькому повіті, Ратненському і Ковельському староствах на Волині.

За «У.на в.» всі земельні володіння великого князя вимірювалися і ділилися на однакові ділянки — волоки (дорівнювали прибл. від 16,8 до 21,8 га в залежності від місцевості), що стали єдиною одиницею оподаткування. Найкращі орні землі відводилися під великокнязівські фільварки, решта розподілялася між селянами. «Волочна поміра» проводилася з розрахунку, щоб одній волоці фільваркової землі відповідало сім селянських волок. Кожне тяглове селянське господарство (окремий двір — дим, який відбував панщину) отримувало у користування одну волоку, яка розмежовувалася на три смуги (трипільна система) кожна по 11 морґів (7,12 га). Деякі селяни орендували землю у сусідніх селах, бідніші родини брали волоку на 2 або 3 дворища. Крім цього, селяни отримували по одному морґу землі під городи, які не обкладалися податком.

«У. на в.» збільшувала податки та повинності селян. Розмір податку (натурою та грошима) встановлювався у залежності від родючості ґрунту. Всі землі поділялись на добрий ґрунт, середній ґрунт, поганий ґрунт і дуже поганий — пісковий, болотистий тощо. Селяни, які отримували наділи в лісовій зоні, звільнялися від сплати податків терміном до 10 років. Розмір земельної ділянки, сума податків і повинності залежали від станової приналежності особи. Путні бояри і особи, які перебували на службі у великого князя (конюхи, стрільці, осочники), отримували по дві волоки. Путні бояри платили земельний податок і звільнялися від виконання військової та ін. повинностей. Служилі люди не платили податку за волоки, надані великим князем. Крім сплати податків за отримані земельні наділи, всі дорослі члени селянського господарства повинні були відпрацювати 2 дні на тиждень у фільварку

2. «Зібрання малоросійських прав» 1807р. ­– перший проект цивільного кодексу України.

"Зібрання Малоросійських прав" 1807 р. являє собою перший проект цивільного кодексу Украї­ни. Цей збірник, як і більшість попередніх, офіцій-ного затвердження не дістав.

У XVIII ст. здійснювалися неодноразові спроби систематизувати російське і, в тому числі українське, законодавство.
У 1801 р. Олександр І заснував чергову, десяту комісію на чо­лі з П. В. Завадовським.Групу систематиза­торів права очолили: на Правобережжі — А. Р. Повстанський, на Лівобережжі — Ф. І. Давидович. Загальне керівництво кодифікаційними роботами в імперії з 1804 по 1808 рр. здійснював М. Сперанський.
Збірник складався з трьох частин, викла­дених у п'яти книжках. Частини поділені на розділи (всього 42), а розділи – на параграфи (всього 1377).
Перша частина викладена в одній книжці під назвою «Cобрание Малороссийских прав касательно лиц по данным от присудствия коммисии оглавлениям». У цій час­тині викладені правові норми, що визначали право-здатність і дієздат­ність особи, порядок взяття шлюбу, майнові та особисті взаємовідносини подружжя, батьків і дітей. Наприклад, неповнолітніми вва-жались: жінки – до досягнення ними 13 річного віку, чоловіки – до 18 років. Жінка, яка досягла 13 років може вступити в шлюб.
Друга частина збірника мала назву " Выписка из прав в Малороссии употребляемых, учиненная по руководству на II-е отде­ление о деяниях". Право­ві норми систематизовані в таких розділах: "Про дії взагалі", Про дії особистості", "Про договори", "Про дії недозволені". До цієї частини додано список цін на майно. Зміст другої частини свідчить про те, що тут викладені норми зобов'язального права, в тому числі з питань, що стосуються осуднос-ті, виявлення волі, договорів та зобов'язань, що з них випливають.

Третя частина "Зібрання Малоросійських прав" 1807 р. складала­ся з трьох книг.У цій частині вміщені правові норми, що регулювали майнові від-носини: про володіння і власність, способи набуття права власності, про спадщину, земельне і оброчне право, про давність.
Джерелами "Зібрання Малоросійських прав" 1807 р. були: третій Ли-товський статут, "Саксонське Зерцало", право Хелмінське, право Магдебур-зьке, "Порядок прав цивільних". У двадцяти випадках посилання відсутні. Але у вступі зазначено, що ці параграфи розроблені на підставі звичаїв.
У цілому в зібранні, його додатках і поясненнях систематизовані правові норми, що визначали основні риси цивільного і сімейно-шлюбного права та права спадщини.